|
Утвердження ідеалу духовності в образі дядька Лева (за «Лісовою піснею»
Лесі Українки)
Драматична феєрія «Лісова пісня» Лесі
Українки — це твір, яким поетеса утверджує ідеали духовного багатства рідного
народу, його великих творчих можливостей, потягу до високого і прекрасного.
Серед образів драми-феєрії «Лісова
пісня» дядько Лев посідає одне з перших місць після головних героїв. Дядько Лев
уособлює зв'язок хліборобів з природою, виступає знавцем зілля, народних
звичаїв, вірувань.
Леся Українка писала цей образ з
реального волинського селянина Лева Скулинського з с.
Немічного. Отже, у цього героя драми-феєрії був реальний прототип, палко
закоханий у природу, про яку міг розповідати багато й захоплююче. Цього мудрого
чоловіка слухала Леся Українка ще дитиною. Саме тому з такою особливою любов'ю
описує вона цей образ: «Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду;
по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої
повстяної шапки-рогатки...»
Дядька Лева поважають всі, прислухаються
до його порад. Він багато знає і має великий життєвий досвід. «Я, небоже, знаю,
як з чим і кого чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто
тричі плюнути, та й годі. Посіємо коло хижки мак-відьок,
терлич посадимо коло порога, та й не приступить ніяка сила», — так говорить
дядько Лев Лукашеві.
Дядько Лев — людина честі, йому
вірять як реальні, так і казкові образи. Таку повагу він заслужив тим, що був
людиною слова, порядною і мудрою. Мені здається, що Леся Українка не випадково
дала йому таке ім'я: Лев — цар звірів, володар лісу, а ім'я реальної особи, її
дядька Лева, символізує не звірячу хижість і безмежну силу, а навпаки — силу
розуму, справжню людську доброту й закоханість у все лісове царство. Оскільки в
п'єсі відображено постійну боротьбу між світлими і темними силами в житті людей
і в природі, то образ дядька Лева — це образ людини, яка тонко розуміє красу
природи. Тому з повагою про дядька Лева говорять всі лісові і природні
мешканці.
Дядькові Левові чужі дрібновласницькі
інтереси, грошові розрахунки. Добрі стосунки людини з природою показано в драмі
через угоду Лісовика з дядьком Левом, живим утіленням якої є дуб, що його
дядько Лев заклявся не рубати. Але коли помер старий дядько Лев, дуб було
зрубано. Мавка зазначила: «Обоє полягли...» Це про людину і дуба. Мені
здається, що цим епізодом Леся Українка підкреслила єдність людини і природи,
бо ми живемо в природі, природа живе в нас. Завдаючи шкоди природі, ми завдаємо
шкоди й собі. Це, як ніхто в поемі, розумів дядько Лев — людина, яка жила
духовно багатим, гармонійним життям.
Отже, в образі дядька Лева Леся Українка
втілила мудру, із знанням законів природи людину, яка уміла використовувати
дари природи, бо жила й діяла у злагоді з її законами. Дядько Лев — це духовно
багата особистість, образ, що символізує велич і красу нашого народу.