ПАВЛО ТИЧИНА

Пам'яті тридцяти

 

На Аскольдовій могилі

 

Поховали їх —

 

Тридцять мучнів українців.

 

Славних, молодих...

 

На Аскольдовій могилі

 

Український цвіт! —

 

По кривавій по дорозі

 

Нам іти у світ.

 

 

                                                                                           На кого посміла знятись                  

 

 Зрадника рука? —

 

Квітне сонце, грає вітер

 

 І Дніпро-ріка...

 

 

На кого завзявся Каїн?

 

Боже, покарай! —

 

Понад все вони любили

 

 Свій коханий край.

 

 

Вмерли в Новім Заповіті

 

 З славою святих. —

 

На Аскольдовій могилі

 

Поховали їх.

 

СВІТАЄ...

Світає...

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,

В туман нагорнувшись, далекі тополі

В душі вигравають мінорную гаму.

Світає поволі...

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

 

 

Світає...

Все спить ще: і поле, і зорі безсилі,

Лиш птах десь озвався спросоння ліниво,

Та пень обгорілий, мов піп на могилі,

«Безсмертний, помилуй!» — кричить мовчазливо.

Видніє щохвилі.

Все спить ще: і поле, і зорі безсилі

 

Світає...

Проміннями схід ранить, ніч, мов мечамії.

Хмарки золоті поспішають. на битву.

Безмовні тумани тремтять над полямн.

I з ними стаю я на ранню молитву:

О зглянься над нами!

За що нас ти раниш у серце мечами?

 

1914-1916

 

Арфами, арфами...

Арфами, арфами —

 

золотими, голосними обізвалися гаї

 

Самодзвонними:

 

Йде весна

 

Запашна,

 

Квітами-перлами

 

Закосичена.

 

 

 

Думами, умами —

 

наче море кораблями, переповнилась блакить

 

Ніжнотонними:

 

Буде бій!

 

Вогневий!

 

 Сміх буде, плач буде

 

Перламутровий...

 

 

 

Стану я, гляну я —

 

скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон

 

як золотий

 

З переливами:

 

 Йде весна

 

Запашна,

 

Квітами-перлами

 

Закосичена.

 

Любая, милая —

 

чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай

 

Там за нивами:

 

Ой одкрий

 

Колос вій!

 

Сміх буде, плач буде

 

Перламутровий...

 

Хор лісових дзвіночків

(Уривок із поеми)

 

Ми дзвіночки,

 

Лісові дзвіночки,

 

Славим день.

 

Ми співаєм,

 

Дзвоном зустрічаєм:

 

День!

 

День.

 

Любим сонце,

 

Небосхил і сонце,

 

Світлу тінь,

 

Сни розкішні,

 

Все гаї затишні:

 

Тінь!

 

Тінь.

 

Линьте, хмари,

 

Ой прилиньте, хмари, -

 

Ясний день.

 

Окропіте,

 

Нас нашелестіте:

 

День!

 

День.

 

Хай по полю,

 

Золотому полю,

 

Ляже тінь.

 

Хай схитнеться —

 

Жито усміхнеться:

 

Тінь!

 

Тінь.

 

1917

 

Ви знаєте, як липа шелестить

Ви знаєте, як липа шелестить

 

у місячні травневі ночі?

 

«Кохана спить, кохана спить,

 

піди збуди, цілуй їй очі,

 

Кохана спить...»

 

 Ви ж чули ж бо: так липа шелестить.

 

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

 

 Вони все бачать крізь тумани.

 

Ось місяць, зорі, солов'ї...

 

«Я твій», — десь чують дідугани.

 

А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!