ћ» ќЋј ’¬»Ћ№ќ¬»…
≤¬јЌ ≤¬јЌќ¬»„

Ч —≥м'¤, друз≥, винаходи, взагал≥ детал≥ його зворушливого житт¤, нарешт≥, опис траг≥чноњ загибел≥.

«ачем же изображать бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, вьњкапь≥ва¤ людей из глуши, из отдаленньњх закоулков государства? „то же делать, если уже таковь≥ свойства сочинител¤, й, заболев собственньњм несовершенством, уже й не может изображать он ничего другого, как только бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, вьњ капь≥ва¤ людей из глуши, из отдаленньњх закоулков го сударства? … вот оп¤ть попали мн в гдушь, оп¤ть на ткнулись на закоулок. «ато кака¤ глушь й какой закоулок!

Ќ. √оголь

“еккерей, наприклад, каже, що —в≥фт (ви пам'¤таЇте Ђ√улл≥верову подорожї) справл¤Ї на нього враженн¤ величезного г≥ганта ≥ що загибель його, —в≥фтова, нагадуЇ йому, “еккерею, загиб≥ль гранд≥озного царства. “ак думав про названого автора ≥ ≤ван ≤ванович ≥ думав саме в т≥ дн≥, коли його було вигнано з третього курсу юридичного факультету за Ђвольтер'¤нствої. ¬≥н тод≥ нав≥ть об≥ц¤в комусь, на випадок перемоги Ђреволюц≥йного народуї зробити Ђ√улл≥верову подорожї наст≥льною книгою ≥ положити њњ з правого боку в≥д –абле (Ђ√аргантюа ≥ ѕантагрюел¤ї в≥н уже давно д≥став за невеличку ц≥ну у бук≥н≥ста). јле, по-перше, це було страшенно давно, а по-друге,Ч ≤ван ≤ванович просто забув про —в≥фтове ≥снуванн¤. ѕравда, сьогодн≥ п≥дростаЇ його симпатичий синок, що колись (все можливо!) зупинить св≥й вольтер'¤нський погл¤д на ч≥ткому силует≥ злого англ≥йського сатирика, та, на жаль, опов≥данн¤ це не про сина, а про батька, ≥ тому дозвольте попрохати пробаченн¤ за де¤ку непосл≥довн≥сть ≥ в≥т≥юват≥сть в думках ≥ перейти нарешт≥ до необх≥дних зарисовок.

ƒек≥лька сл≥в про мажорне сонце, а також ≥ про те, що муситьц≥кавити читача. ¬улицю, що на н≥й живе м≥й симпатичний герой, названо ≥м'¤м “омаса ћора (Ђвулиц¤ “омаса ћораї). ÷е не зовс≥м поганий закуток в наг≥рн≥й частин≥ нашого, ¤к говорить ≤ван ≤ванович, заздалег≥дь ≥ з обуренн¤м в≥дкидаючи ганебне м≥щанство,Ч нашого Ђв≥д голови до п'¤т революц≥йного городаї. “ут вам асфальт ≥ на тротуарах, тут вам асфальт ≥ там, де прол≥тають бадьор≥ автомоб≥л≥ (такс≥!) ≥ де вже не плентаютьс¤ зовс≥м сумн≥ допотопн≥ в≥зники. “ут вам, нарешт≥, мало не б≥л¤ кожного будинку розведено запашн≥ клумби, що так пахнуть ул≥тку прињсним запахом резеди. Ѕагато рок≥в тому ц¤ вулиц¤ звалась √убернаторською ≥ по н≥й метушились чиновники ≥мператорського режиму. “епер, ¤к запевн¤Ї ћетод≥й  ирилович (про ћетод≥¤  ириловича читайте дал≥), на ц≥й вулиц≥ ви не зустр≥нете жодного чиновника того ж таки ≥мператорського режиму. —ловом, на вулиц≥ “омаса ћора пануЇ зразковий пор¤док ≥, ¤к говорить м≥й герой, пор¤док в, так би мовити, Ђнов≥й революц≥йн≥й ≥нтерпретац≥њї. ќтже, нема н≥чого дивного, що ≤ван ≤ванович мешкаЇ саме в цьому зразковому закутку, а не десь на старорежимне под≥бн≥й околиц≥. Ѕудинок, де жив ≤ван ≤ванович, теж не без видатних заслуг: його збудовано т≥льки два роки тому, ≥ тому його пролетарське походженн¤ не п≥дл¤гаЇ н≥¤кому сумн≥ву. ѕравда, виникненн¤ цього хмародр¤пу зв'¤зано з ¤коюсь випадковою панамою, але, по-перше,Ч ¤ке це маЇ в≥дношенн¤ до цього опов≥данн¤? ≥, по-друге,Ч хто ж маЇ сумн≥в, що наш цими дн¤ми розкасирований роб≥тничо-сел¤нською ≥нспекц≥Їю комхоз н≥коли н≥чого не мав сп≥льного хоч би з т≥Їю ж м≥ською думою, де, ¤к в≥домо, теж зас≥дали не завжди не граб≥жники й не завжди не спекул¤нти. —ловом, ≥ згаданий будинок ц≥лком в≥дпов≥даЇ прогресивним прагненн¤м мого симпатичного геро¤. ... Ч ƒобрий веч≥р, ≤ване ≤вановичу! як с¤ маЇте? Ч ƒоброго здоров'¤, ≤пол≥те ќнуфр≥Ївичу! як бачите, ≥ду з ¤чейки! ћ≥й герой ≥де по вулиц≥ таким пов≥льним кроком, що ним ход¤ть т≥льки дуже поважн≥ й шановн≥ громад¤ни. ћажорне сонце граЇ зайчиками у в≥кнах симпатичних будинк≥в ≥ своњми ласкавими б≥ло-рожевими пром≥нн¤ми благословл¤Ї його важку путь. ј вт≥м, додому ≤ван ≤ванович д≥йде т≥льки за ¤к≥сь п≥вгодини, ≥ тому дозвольте заб≥гти вперед ≥ одрекомендувати його с≥м'ю,Ч саме ту с≥м'ю, що творить Ђновий комун≥стичний побутї. ƒозвольте помандрувати до вищезгаданого будинку ≥ пошукати в≥дпов≥дноњ квартири. ѕерш≥ двер≥Чне т≥! ƒруг≥Чне т≥! Ќарешт≥ число 38, ≥ на вас в≥йнуло приЇмним одеколоном. “а, на жаль, в к≥мнатах ви застали т≥льки дружину мойого геро¤ Ч ћарфу √алакт≥он≥вну (парт≥йна кличка Ч Ђтоваришка √алактаї). ћарфа √алакт≥он≥вна теж надзвичайно симпатична женщина ≥ теж ц≥лком в≥дпов≥даЇ прогресивним прагненн¤м ≤вана ≤вановича (до реч≥, парт≥йна кличка Ђ∆анї). ¬она, наприклад, н≥коли не ман≥кюрить н≥гт≥в ≥ т≥льки в останн≥й час (≥ то зр≥дка) трошки ман≥кюрить... дл¤ здоров'¤ (Ђдл¤ г≥г≥Їниї, ¤к говорить товаришка √алактика). ќд¤гаЇтьс¤ вона дуже просто, хоч ≥ з смаком, ≥ у вс¤кому раз≥ багато дешевше т. зв. непманок. ¬она не худа ≥ не гладка, а, просто кажучи, середнього зросту та з де¤ким нахилом до повноти, њњ чорне волосс¤ ≥ тепер п≥дстрижене, але з таким похвальним розрахунком, щоб на партз≥бранн≥ њњ можна було назвати товаришкою √алактою, а дома Ч ћарфою √алакт≥он≥вною. —ловом, дружина ≤вана ≤вановича Ч зразковий тип дружини нового побуту. ѕравда, вона трохи хитр≥ша за свого чолов≥ка, але це питанн¤ треба, очевидно, розгл¤дати ¤к момент чисто б≥олог≥чного пор¤дку, що виникаЇ незалежно в≥д соц≥альних пертурбац≥й. ћарфа √алакт≥он≥вна дуже любить читати Ћен≥на й ћаркса. јле ≥нод≥ вона с≥даЇ читати Ћен≥на й ћаркса, а рука т¤гнетьс¤ за ћопассаном. ÷е буваЇ тод≥, коли в к≥мнату влетить такий симпатичний, але зовс≥м не п≥дпор¤дкований монументально-реал≥стичн≥й теор≥њ весн¤ний в≥терець ≥ почне вал¤ти дурн¤ в њњ декольте. јле й тод≥ товаришка √алакта ум≥Ї себе тримати в руках: вона в цей час читаЇ т≥льки так≥ романи, ¤к от Ђ’ул≥о ’урен≥тої з передмовою Ќ. Ѕухар≥на ≥ ЂЋюбов ∆анни Ќейї Ч без передмови названого Ѕухар≥на, але зате того ж самого автора, що до його твору писав передмову член ÷  ¬ ѕ. “оваришка √алакта (ћарфа √алакт≥он≥вна) народила з ≤ваном ≤вановичем (товариш ∆ан) сина й доньку. —ина назвали революц≥йним ≥м'¤м Ч ћай, а доньку не менш революц≥йним Ч ‘≥алка. ћай уже записавс¤ в жовтен¤та, а ‘≥алка поки що кандидатка.  р≥м цих законних член≥в с≥м'њ Ї ще, так би мовити, незаконн≥, себто не зв'¤зан≥ ≥нтимними родинними зв'¤зками. ÷е Ч мадмуазель Ћюс≥, гувернантка, ≥ явдоха Ч рад¤нська куховарка, член м≥сцевого харч-смаку. —ловом, чел¤дь ≤вана ≤вановича так в≥дноситьс¤ до хаз¤њв, ¤к приблизно 2 до 4. ≤ншими словами, пропорц≥¤ ц≥лком законна ≥ у вс¤кому раз≥ н≥чого не маЇ сп≥льного з буржуазними замашками. јле хто ж цей ≤ван ≤ванович? (ћ≥й герой уже прийшов додому ≥ поставив свою парасольку в сон¤шну пл¤му того сонц¤, що благословл¤ло його важку путь Ч саме важку, бо щось ≥з серцем не ладно Ч своњми мажорними рожево-б≥лими пром≥нн¤ми). ’то ж цей ≤ван ≤ванович? јх, Ѕоже м≥й! ’≥ба ж не ¤сно? ÷е на погл¤д —емена яковича (про —емена яковича теж читайте дал≥), це Ч зразковий член такоњ-то колег≥њ, такого-то тресту. ѕравда, утриманн¤ його складаЇтьс¤ всього з 250 карбованц≥в, але про цю цифру можна говорити в тому раз≥, коли не рахувати р≥зних др≥бничок, ¤к-от: поверхурочних, добових ≥ того регул¤рного гонорару, що його в≥н добуваЇ в≥д м≥сцевоњ преси за не зовс≥м некомп≥л¤тивн≥ статт≥. —ловом, матер≥альний стан мого геро¤ нижче нормального, коли вз¤ти до уваги бюджет нашого сучасного буржуа чи то курс черв≥нц¤ ≥ особливо той факт, що ≤ван ≤ванович людина мало не з вищою осв≥тою. “овариш ∆ан (≤ван ≤ванович) св≥й високий лоб ≥ своњ рогов≥ окул¤ри протираЇ завжди б≥лосн≥жною хусткою ≥ говорить, так би мовити, баритональним басом.  остюм ≤ван ≤ванович носить не ≥з дешевих, бо добре засвоњв в≥дпов≥дну англ≥йську мудр≥сть. Ч я,Ч каже м≥й герой,Ч не такий багатий, щоб купувати дешев≥ костюми. Ч –озум≥Їтьс¤,Ч каже ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ÷е т≥льки наш≥ дикуни не додумуютьс¤ до цього. Ч Ќевже, ще не додумались? Ч дивитьс¤ на дружину поверх окул¤р≥в товариш ∆ан ≥ поправл¤Ї жилет на своЇму досить-таки надутому, наче незадоволеному, черев≥. ћарфа √алакт≥он≥вна не любить в≥дпов≥дати на так≥ запитанн¤ ≥ тому, заплющивши оч≥, л¤гаЇ на канапу. “од≥ на в≥кно с≥даЇ ¤кась птичка (зовс≥м ¤к канарейка) ≥ каже: Ђчирик-чирикї. “од≥ ж куховарка явдоха щось насп≥вуЇ в кухн≥, але насп≥вуЇ вона ¤кусь зовс≥м незрозум≥лу п≥сню: з одного боку н≥бито мажорну, а з другого Ч нечебто дражнить (Ђ” народ≥ ходить зв≥стка, що на все ще буде чистка... ќсь тод≥ мо¤ рука –—≤ й партейна¤  а аї). ≤ товаришка √алакта думаЇ: Ђяк дивно! як незрозум≥ле, що простий народ ≥ дос≥ чимсь незадоволений ≥ дос≥ н≥¤к не перейде на справжн≥й мажор... ≈х, прокл¤та¤ спадщина царизму!ї јле ≤ван ≤ванович знову подививс¤ на дружину поверх окул¤р≥в ≥, зиркнувши на кухонн≥ двер≥, де пораЇтьс¤ явдоха, запитуЇ ледве чутним голосом: Ч Ќу, √алакточко... ј... що там взагал≥ говор¤ть про мене? Ч —ебто де говор¤ть?

Ч Ќу... взагал≥. “ак би мовити, ≥ в парт≥йних колах, ≥... взагал≥ де прийдетьс¤. “оваришка √алакта дивитьс¤ на товариша ∆ана матерн≥м погл¤дом ≥ каже: Ч ўо ж про тебе можуть говорити?.. √овор¤ть, що ти дуже гарний роб≥тник ≥ зразковий парт≥Їць. ≤ван ≤ванович протираЇ руки, йде до рад≥орупора ≥ н≥жно гладить його своЇю долонею: в≥н ц≥лком задоволений з ц≥Їњ ≥нформац≥њ. √оловне, щоб не вийшло тих чи ≥нших непорозум≥нь. ’≥ба в≥н не готовий п≥ти на смерть за свою парт≥ю ≥ за будуванн¤ соц≥ал≥зму, скаж≥м? “аким чином, товаришка √алакта зовс≥м не даремно прислухаЇтьс¤ до р≥зних розмов, що в них так чи ≥накше може ф≥гурувати його незапл¤моване ≥м'¤. Ч √алакточко,Ч каже ≤ван ≤ванович, виймаючи з боковоњ кишен≥ картку.Ч «даЇтьс¤, завтра вносити на Ђдруга д≥тейї? Ч „ого ти так посп≥шаЇш! Ч каже ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ÷е вже буде зверх акуратн≥сть. Ћюди ≥нод≥ не внос¤ть по п'¤ть м≥с¤ц≥в, а ти не даЇш ≥ м≥с¤цю пройти. ≤ван ≤ванович задоволене посм≥хаЇтьс¤. Ч ≤ прекрасно! Ч говорить в≥н.Ч “реба бути зразком дл¤ ≥нших ≥ особливо дл¤ несв≥домоњ позапарт≥йноњ маси. Ч ¬оно, звичайно, так! Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч јле все-таки образливо, що цього маленького геройства н≥коли й н≥хто не пом≥тить ≥ не поставить тоб≥ на плюс. ћ≥й герой р≥шуче махаЇ своЇю б≥лосн≥жною рукою. Ч ≤ не треба! Ч махаЇ в≥н своЇю б≥лосн≥жною рукою.Ч Ѕоже борони! я зовс≥м не хочу, щоб моњ безкорислив≥ вчинки пом≥чали плюсами... —аме так ≥ треба нести знам'¤ комун≥зму! ≤ван ≤ванович ≥де до в≥кна, розчин¤Ї його ≥ задумливими очима дивитьс¤ в даль. ¬≥н дивитьс¤ туди, де к≥нчаЇтьс¤ город, де починаютьс¤ тих≥ пол¤ ≥ м'¤ко-б≥рюзове небо, де прекрасн≥ горизонти тривожать душу т≥Їю легенькою тривогою, що не запалюЇ тебе бунтом др≥бнобуржуазного ≥мпрес≥он≥зу, а зовс≥м навпаки: ласкаЇ рад≥сним спокоЇм мажорно-монументального реал≥зму! Ч Ќе треба! Ч уже майже несв≥домо махаЇ руками ≤ван ≤ванович в прекрасний горизонт ≥, поширюючи н≥здр≥, вбираЇ запах резеди з першоњ Ђроб≥тничо-сел¤нськоњї (так квал≥ф≥куЇ в≥н першу клумбу) клумби. «ворушлива самов≥ддан≥сть мого геро¤ дос¤гаЇ в ц≥ хвилини апогею. ≤ хочетьс¤ перед такою самов≥ддан≥стю посхил¤ти вс≥ республ≥канськ≥ прапори ≥ з почутт¤м задоволенн¤ промовити: Ч ≤ване ≤вановичу! ¬о≥стину ви Ч зразкова людина нашоњ безприм≥рноњ епохи, ≥ ваше ≥м'¤, очевидно, буде ф≥гурувати в пантеон≥ Ђ„ервоних дощокї. Ѕо й справд≥: хто ще так акуратно вносить членськ≥ внески, ¤к м≥й герой? ѕравда, вони не перевищують щось 2-х процент≥в його зароб≥тку, але справа ж не в ¤кост≥, а в к≥лькост≥. ј к≥льк≥сть тут во≥стину сол≥дна: в≥н ≥ член Ђƒруга д≥тейї, ≥ член Ђѕов≥трофлотуї та Ђƒоброх≥маї, в≥н член ¤когось клубу мало не пол≥ткаторжан (ще б пак: х≥ба це не мого геро¤ хот≥ли колись вислати Ч при старому режим≥ Ч ≥з одноњ губерн≥њ в другу?), в≥н ≥ член профсп≥лки, в≥н... ≥ т. д. ≥ т. п. —ловом, в цьому сенс≥ ≤ван ≤ванович, очевидно, не маЇ соб≥ р≥вних. јле мало того: в≥н нав≥ть ћарфу √алакт≥он≥вну заг≥тував на таке широке членство ≥, головне, на таку безкорислив≥сть, коли н≥кому не в≥домо маленького геройства серед бурхливих под≥й нашого, ¤к думаЇ товариш ∆ан, заздалег≥дь ≥ з обуренн¤м в≥дкидаючи ганебне м≥щанство, Ђз голови до п'¤т революц≥йного городаї. Ч “ек-с!Ч говорить нарешт≥, з≥дхаючи, ≤ван ≤ванович ≥ с≥даЇ на канапу.Ч  оли хочеш, ¤ буквально не розум≥ю! Ч „ого ти, ∆ане, не розум≥Їш? Ч питаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч “а взагал≥... « приводу, знаЇш, будуванн¤ соц≥ал≥зму. “оваришка √алакта насторожуЇтьс¤. ¬она п≥дходить до чолов≥ка ≥ н≥жно об≥ймаЇ його. Ч Ќевже ≥ ти вже почав сумн≥ватис¤? Ч говорить вона таЇмничим голосом ≥ попереддиво загл¤даЇ в другу к≥мнату: чи не зайшов хто? Ч ўо ти кажеш, голубонько! Ч нервово махаЇ рукою м≥й герой.Ч «а кого ти приймаЇш мене? я просто... не розум≥ю цих... ¤к би њх назвати... бузотер≥в! Ќу, словом, наших супротивник≥в. „ого њм треба? „ого вони хочуть в≥д нас? Ќу, скаж≥мо, так: диктатура пролетар≥ату Їсть? ™сть! ¬дасть у наших руках? ” наших! ‘абрики ≥ заводи нац≥онал≥зовано? Ќац≥онал≥зовано! „ервону јрм≥ю орган≥зовано? ќрган≥зовано!  ом≥нтерн Їсть? ™сть! ѕроф≥нтерн Їсть? ™сть!.. ≤ван ≤ванович на момент зупин¤Їтьс¤, виймаЇ з кишен≥ б≥лосн≥жну хустку ≥ протираЇ нею своњ рогов≥ окул¤ри. Ч јле в≥зьми дал≥! Ч каже в≥н.Ч «агальне навчанн¤ провадитьс¤? ѕровадитьс¤! ƒо соц≥ал≥зму посуваЇмось? ѕосуваЇмось!  омсомол Їсть? ™сть! ѕ≥онери Їсть? ™сть!.. „ого ж њм ≥ще треба?.. Ѕуквально н≥чого не розум≥ю! ћарфа √алакт≥он≥вна хитренько примружуЇ своњ розумн≥ оч≥. Ч „ого њм треба?.. Ч каже вона.Ч Ќ≥чого њм не треба, а просто особист≥ рахунки!.. ѕозакул≥сна боротьба! Ч ѕрипуст≥м... припуст≥м! Ч раптом ще б≥льше починаЇ нервувутись ≤ван ≤ванович, ≥ його баритональний бас д≥стаЇ дискантових ноток.Ч јле коли виродженн¤ ¤ можу простити р¤довим членам парт≥њ, то... вожд¤м (м≥й герой робить тут знак величезного наголосу!), вожд¤м ¤ цього простити не можу!.. “акий уже мен≥ характер: стань перед≥ мною на кол≥на, проси мене, що хочеш роби з≥ мною, а ¤ все-таки... не можу! ≤ван ≤ванович б≥гаЇ по к≥мнат≥, розмахуЇ руками ≥ уперто дивитьс¤ на одну крапку на п≥длоз≥. ≤ здаЇтьс¤, що ц¤ крапка не хто ≥нший, ¤к вищеназваний Ђвождьї. ≤ цей Ђвождьї стоњть на кол≥нах ≥ просить милости в ≤вана ≤вановича.

Ч Ќу, добре,Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч “и дуже не хвилюйс¤, ∆ане, а то ¤ боюс¤ за твоЇ серце. јле ≤ван ≤ванович не вгомон¤Їтьс¤. ¬≥н ≥де до в≥кна, вбираЇ носом прињсний запах резеди з першоњ клумби, ловить слухом блакитний резонанс ≥, мало не переход¤чи в стан трансу, говорить: Ч —ерце!.. ўо мен≥ серце, коли справа йде про ≥нтереси пролетар≥ату? я не люблю похвал¤тись своЇю самов≥ддан≥стю, ¤ не вискакую на партз≥бранн¤х та в газетках з красивими словами... јле дозволь мен≥ хоч дома одвести душу ≥ вилити те, що накип≥ло... “и думаЇш, мен≥ мало накип≥ло?.. ќго! “ут ≤ван ≤ванович почуваЇ, що йому серце все-таки зрадило: в≥н с≥даЇ на канапу ≥ просить води. Ч јх, Ѕоже м≥й! >Ч кидаЇ схвильованим голосом ћарфа √алакт≥он≥вна ≥ б≥жить до графина.Ч “и знову розтривожив себе!.. „и не послати за л≥карем?.. «нову прокл¤т≥ дискус≥йщики! Ч Ќе треба, голубонько! Ќе треба!.. Ч ≥ ≤ван ≤ванович заплющуЇ оч≥.Ч я вже сам не радий, що маю такий палкий характер ≥ таку б≥льшовицьковитриману натуру. јле що робити: не можу ¤ спок≥йно реагувати на парт≥йне виродженн¤. ѕот≥м м≥й симпатичний герой ≥де до свого каб≥нету. “оваришка √алакта п≥дходить до в≥кна ≥ дивитьс¤ на свою зм≥ну: на синка й на доньку, що в цей мент проход¤ть повз клумби. Ч Vous aimez les fleurs, мадмуазель Ћюс≥? Ч питаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч Comment done, madame! Ч каже мадмуазель Ћюс≥. “од≥ хтось стукаЇ в двер≥, ≥ в к≥мнату йде ћетод≥й  ирилович Ч колега ≤вана ≤вановича. ћетод≥й  ирилович, ¤к мишка: оч≥ б≥гають, руки б≥гають ≥ вс¤ ≥стота б≥гаЇ. “оваришка √алакта каже, що њй ћетод≥й  ирилович подобаЇтьс¤ особливо своњми хитренько п≥дкинутими бровами та розумною головою. Ч “ихше,Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ∆ан зараз страшенно розтривожив себе ≥ треба дати йому в≥дпочинок. ’ай ще полежить в каб≥нет≥. ћетод≥й  ирилович ц≥луЇ руку хаз¤йц≥ ≥ ≥нформуЇ, що в≥н заб≥г на к≥лька хвилин. ѕот≥м вони с≥дають на канапу ≥ ведуть розмови на тему полового питанн¤. Ч Ќ≥чого не зробиш! Ч «аплющивши оч≥, кидаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна ≥ з≥дхаЇ.Ч ƒл¤ народу ми вже, по сут≥, так би мовити, в принцип≥, розв'¤зали цю прокл¤ту проблему, ≥ в цьому сенс≥ буржуазна наука мусить кап≥тулювати перед марксизмом. јле, знаЇте, Їсть ще так≥ виключн≥ ≥ндив≥дуальност≥, що дл¤ них полове питанн¤ й дос≥ ¤вл¤Їтьс¤ загадкою. Ч ¬и, звичайно, маЇте себе на уваз≥? Ч мило посм≥хаЇтьс¤ своЇю хитренькою бровою ћетод≥й  ирилович ≥ зовс≥м не нарочито, а випадково, майже позасв≥доме, кладе свою руку на безумовно привабливий таз своЇњ сп≥вбес≥дниц≥.

Ч я не люблю брехати! Ч знову з≥дхаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ≤ скажу ¤ одверто, без вс¤ких м≥щанських забобон≥в: ≥нод≥ мен≥ так хочетьс¤ ласкати чужого мужчину, що ви й не в'¤вл¤Їте! ћетод≥й  ирилович дивитьс¤ на двер≥ каб≥нету ≥, ближче п≥дсунувшись то товаришки √алакти, уже гладить њњ безумовно привабливе кол≥но. Ч ѓй-богу, не в'¤вл¤Їте! Ч шепоче товаришка √алакта.Ч ÷е таке, знаЇте... ¤к би його сказати... бажанн¤, що... ћетод≥й  ирилович починаЇ нервово здригатись, ћетод≥й  ирилович... јле автор в цей момент р≥шуче йде в≥д дверей. «вичайно, сатирик, ¤к ≥ сатира, ц≥лком заслужено не користуютьс¤ посп≥хом серед де¤ких поважних людей нашоњ республ≥ки, звичайно, де¤к≥ поважн≥ люди нашоњ республ≥ки не без п≥дстав вважають, що сатира в≥джила св≥й в≥к ≥ в нашому сусп≥льств≥ њй нема м≥сц¤, але дозвольте все-таки запевнити: ми н≥коли не п≥дслуховуЇмо тод≥, коли не можна п≥дслуховувати. ћи також ≥ не п≥дгл¤даЇмо тод≥, коли не можна п≥дгл¤дати. ќтже, дозвольте зробити ще дек≥лька ц≥лком цензурних зарисовок.

II

–озмова н а л≥жку. ‘ ≥ а л к а р о б и т ь Ђ п а ї, а також ≥ те, ¤к дивитьс¤ ≤ван ≤ванович на соц≥ал≥зм та на комун≥зм.

 вартира, де живе ≤ван ≤ванович з≥ своЇю симпатичною с≥м'Їю, складаЇтьс¤ т≥льки (т≥льки!) з чотирьох к≥мнат (не рахуючи, звичайно, кухн≥, клозету ≥ ванноњ), себто: каб≥нету, њдальн≥, дит¤чоњ спальн≥ (там же спить ≥ мадмуазель Ћюс≥) ≥ спальн≥ мойого геро¤ та його дружини. —ловом, квартирна криза дала себе знати, ≥ м≥й герой самов≥ддано п≥шов њй назустр≥ч. ≤ван ≤ванович, наприклад, н≥коли не вимагав окремоњ спальн≥ дл¤ своЇњ куховарки, ≥ явдоха спить на л≥жку, на п≥длоз≥, в коридор≥. Ѕо й справд≥: ¤ке в≥н маЇ право вимагати ще одну к≥мнату? …ому, звичайно, приЇмно було б почувати, що його власна куховарка маЇ св≥й закуток, але... в≥н же ц≥лком св≥домий парт≥Їць ≥ добре знаЇ, ¤к живуть ≥нш≥. ≤ншим ще г≥рше становище: буваЇ й так, що мають не чотири, а т≥льки три к≥мнати... от, наприклад, ћикола √ригорович. Ч “и, √алакточко, ¤к гадаЇш,Ч звертаЇтьс¤ м≥й герой до своЇњ дружини.Ч Ќевже вс≥ мають по чотири к≥мнати? Ч «вичайно, не вс≥! Ч р≥шуче ≥нформуЇ ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч  оли б ус≥ мали по чотири, то тод≥, може, не було б ≥ квартирноњ кризи. ј то буваЇ по три ≥ нав≥ть по дв≥ буваЇ! ≤ван ≤ванович задоволене посм≥хаЇтьс¤. Ч Ќ≥,Ч каже в≥н,Ч ¤ н≥коли не помил¤юсь. ѕочутт¤ пролетарськоњ норми мене ще н≥коли не залишало.

ћ≥й герой ≥де до бюста ¤когось в≥домого марксиста (в нього к≥лька таких бюст≥в) ≥ задумливими очима дивитьс¤ на свого, ¤к каже в≥н, Ђватажкаї ≥ на ≥ншу каб≥нетну, њдальну та спальну меблю. ¬≥н згадуЇ бурхлив≥ дн≥, коли мчалась огн¤на б≥льшовицька кавалер≥¤ ≥ на «аход≥ сто¤ла тривожна заграва св≥тового пожару, коли ще ¤кось зовс≥м йому не в≥рилось, що в≥н таки прийде на де¤кий час до пор≥внюючи спок≥йного пролетарського житт¤ серед ворожих, м≥щансько-буржу азних держав. “од≥ ≤ван ≤ванович самов≥ддано проливав кров во ≥м'¤ кращого майбутнього ≥ р≥шуче працював з товаришкою √алактою, зав≥дуючи губерн≥¤льною Ќаросв≥тою. —аме тод≥ в≥н ≥ одержав дещо з вищезгаданоњ мебл≥ ¤к сюрприз в≥д своњх сп≥вроб≥тник≥в. ћебл¤ ц¤ й дос≥ була майже новенька ≥ ц≥лком в≥дпов≥дала новаторським погл¤ дам мойого симпатичного геро¤. Ч јле що ж це за мебл¤? Ч запитуЇ мене ц≥кавий читач. Ч ÷е Ч ш≥сть чи то с≥м турецьких килим≥в, беккеровський ро¤ль, дюжина в≥денських ст≥льц≥в, наукова б≥бл≥отека, дубовий письмовий ст≥л з в≥дпов≥дним на ньому приладд¤м, великий ст≥л (з чорного чи то червоного дерева) дл¤ њдальн≥, к≥лька л≥жниць з пружинними матра цами ≥ т. д. ѕравда, що ≥з ц≥Їњ мебел≥ було прикуплено Ч ¤ напевно не знаю. јле ¤ знаю, що ≤ван ≤ванович, будучи скромною людиною, не любить похвал¤тись своњм сюрпризом. ѕравда, почутт¤ де¤коњ прихильности до своњх сп≥вроб≥тник≥в у нього залишилось аж до сьогодн≥шнього дн¤, але не будемо критись: в часи комунхоз≥вськоњ переписки м≥й герой ледве-ледве не одмовивс¤ в≥д свого сюрпризу. “≥льки завд¤ки ћар ф≥ √алакт≥он≥вн≥ ≥ не заплуталась справа. Ч Ќу, добре,Ч сказала вона.Ч ѕрипуст≥м, що сп≥вроб≥тники, що подарували тоб≥ цю меблю, рекв≥зували њњ у ¤когось пом≥щика. јле по-перше: х≥ба це легко було зробити? –екв≥зувати? ’≥ба њх контрре волюц≥онери не могли перебити? ј по-друге: чого нам церемонитись, коли приблизно таке ж майно прийшлось залишити нам в св≥й час б≥ логвард≥йським бандам?.. ≤ пот≥м х≥ба зараз згадаЇш, що нам було подарено ≥ що ми прикупили?! ≤ван ≤ванович не зовс≥м певний був, що його майно було Ђприблизно таке жї, але, будучи людиною з р≥шучим темпераментом, не любив сантиментальничати, ≥, коли на фон≥ блакитного, н≥жно-прекрасного неба по¤вивс¤ силует ¤коњсь майже фантастичноњ птички (мабуть, іави), в≥н сказав агентов≥ комхозу: Ч ќчевидно, переписуйте все! я, њй-богу, зараз не пам'¤таю, де тут ≥ що тут ¤ купив ≥ де тут ≥ що тут мен≥ подаровано. Ч ƒозвольте: ¤к же ¤ буду переписувати, коли ви зовс≥м не маЇте .казенних речей? ≤ван ≤ванович почервон≥в. …ому так неприЇмна була вс¤ ц¤ ≥сто р≥¤. «даЇтьс¤, чесн≥шоњ людини ≥ в св≥т≥ нема, а отже, п≥ди: скла даЇтьс¤ таке неприЇмне враженн¤, що пр¤мо хоч кр≥зь землю про валюйсь.

Ч Ќ≥! я вас прошу переписати! Ч кинув енерг≥йно м≥й самов≥дданий герой.Ч Ѕачите, подарунок мен≥ зробили моњ сп≥вроб≥тники, ≥ ¤ не певний, що тут нема рекв≥зованих речей. Ч ƒозвольте тод≥ узнати, де тут реч≥ вами прикуплен≥? Ч њй-богу, не пам'¤таю! Ч ц≥лком щиро скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч ѕереписуйте все! Ч Ќу, тод≥ ¤ зовс≥м одмовл¤юсь вас тривожити! Ч засоромивс¤ вже ≥ агент ≥, шаркаючи ногами, вискочив ≥з к≥мнати. “аким чином, ≤ван ≤ванович проти свого бажанн¤ опинивс¤ в оточенн≥ своњх сюрпризних речей. “аким чином, ≥ день його починаЇтьс¤, так би мовити, на сюрпризн≥й л≥жниц≥. ÷е один ≥з тих дн≥в, коли вже стоњть робочий сезон Ч ос≥нь, коли небо ≥нод≥ нарочито бризкаЇ на р≥зних нитик≥в нудними дощами ≥ нацьковуЇ њх на ≤вана ≤вановича, коли вже комосередок мойого геро¤ збираЇтьс¤ регул¤рно кожного тижн¤ ≥ б≥льш≥сть цього комосередку не хоче манк≥ровати ¤чейкою в четвер, бо ще зовс≥м не в≥домо: буде нова чистка чи н≥? ≤ван ≤ванович прокидаЇтьс¤ з почутт¤м задоволенн¤ ≥ з мажорним, ц≥лком монументально-реал≥стичним настроЇм. ћ≥й герой примружуЇ своњ короткозор≥ оч≥ ≥ дивитьс¤ на ћарфу √алакт≥он≥вну. “оваришка √алакта ≥ще спить симпатичним сном, ≥ њй сн¤тьс¤, очевидно, м'¤тежн≥ дн≥ у в≥дд≥л≥ Ќаросв≥ти. ≤ван ≤ванович ще раз подививс¤ на свою дружину ≥ легенько полоскотав њњ своњми пальц¤ми. ћарфа √алакт≥он≥вна дриінула ногою й раптом прокинулась. Ч Ќу, так що ж ми будемо сьогодн≥ об≥дати? Ч питаЇ ≤ван ≤ванович ≥ усм≥хаЇтьс¤ мажорно-витриманою усм≥шкою. “оваришка √алакта широко поз≥хаЇ, п≥дводитьс¤ на таз ≥ п≥дбираЇ волосс¤. Ч ј що ти думаЇш запропонувати? Ч питаЇ вона. ≤ван ≤ванович знову таЇмно усм≥хаЇтьс¤ т≥Їю ж таки мажорно-витриманою усм≥шкою. Ч ј ¤к ти гадаЇш? Ќу?.. от тоб≥ й ребус! Ч я думаю, що ти знов придумаЇш ¤кесь м≥щанське меню,Ч каже незадоволено ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч ќт ≥ не вгадала! Ч рад≥сно скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч Ќ≥чого под≥бного. я вже по своњй натур≥ не можу придумати м≥щанське меню. ћарфа √алакт≥он≥вна незадоволено дриіаЇ ногою. Ч “ак кажи вже! Ѕуде тоб≥ па¤цничати! Ч √ен≥¤льна ≥де¤! Ч сказав ≤ван ≤ванович.Ч “и сьогодн≥ зроби, будь ласка, малорос≥йський борщ, на друге... н≥чого не треба, а на третЇ Ч зроби желе! Ч ўо за фантаз≥¤! Ч каже товаришка √алакта.Ч як це можна без другого блюда?.. “од≥ ≤ван ≤ванович просить дружину не хвилюватис¤ ≥ говорить, що вчора в≥н бачив у церобкоп≥ св≥ж≥ капчушки (т≥льки-но привезли) ≥ так≥ прекрасн≥ капчушки, що аж слинка тече! 1 от в≥н надумав: купимо сьогодн≥ капчушок ≤ п≥впл¤шки в≥рменськоњ гор≥лки. ÷е йому, њй-богу, зам≥нить друге блюдо. Ч “и ¤к гадаЇш, голубонько? Ч спитав ≤ван ≤ванович ≥ подививс¤ на дружину. Ч я гадаю,Ч каже незадоволено ћарфа √алакт≥он≥вна,Ч що капчушки ≥ в≥рменська тоб≥ зам≥н¤ть друге блюдо. јле ¤к же бути з д≥творою й мадмуазель Ћюс≥? ћ≥й герой розгн≥вано зиркнув на двер≥ дит¤чоњ спальн≥. Ч ћадмуазель Ћюс≥ теж може њсти капчушки,Ч р≥шуче говорить в≥н.Ч —каж≥ть, будь ласка, ¤к≥ н≥жност≥! ќбов'¤зково давай друге блюдо... ЌЇ, ти, √алакточко, все-таки не вм≥Їш виховувати чел¤дь в пролетарському дус≥. “ак, знаЇш, легко скотитись ≥ до м≥щанства... Ч јле почекай,Ч перебиваЇ мого геро¤ ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч —права ж ≥де. не т≥льки про мадмуазель Ћюс≥,Ч ¤ маю на уваз≥ головним чином д≥твору. ўо њм на друге блюдо? “еж в≥рменську ≥ капчушки? ≤ван ≤ванович над¤гаЇ на н≥с рогов≥ окул¤ри й, безпорадно розв≥вши руками, каже: Ч ќт б≥да!.. Ќ≥чого не зробиш: њм, очевидно, прийдетьс¤ приготувати котлети. “аким чином, ви¤сн¤Їтьс¤, що сьогодн≥ на друге блюдо н≥чого не треба, а треба т≥льки Ч малорос≥йський борщ, желе, капчушки, в≥рменську гор≥лку (до реч≥, м≥й герой завжди п'Ї в м≥ру) ≥ котлети. јле котлети не на друге, а дл¤ д≥тей ≥ дл¤ вс≥х ≥нших, звичайно, кр≥м ≤вана ≤вановича, коли ≤ван ≤ванович не захоче њсти котлет. ќтже, з ≥деолог≥чно витриманим меню пок≥нчено. —ловом, почавс¤ день в с≥м'њ ≤вана ≤вановича. «а в≥кном уже прогрохот≥в грузовий автомоб≥ль ≥ десь закричала м'¤тежна сирена, що так тривожить обивател¤ своњм бадьорим криком. “од≥ ≤ван ≤ванович ≥де до тресту, ћарфа √алакт≥он≥вна в цей час даЇ розпор¤дженн¤ явдос≥ ≥ мадмуазель Ћюс≥. Ч „ого ви, явдохо, так п≥зно прийшли сьогодн≥? Ч каже товаришка √алакта, вход¤чи до кухн≥. Ч я заходила до союзу,Ч в≥дпов≥даЇ куховарка. ћарфа √алакт≥он≥вна незадоволено п≥дводить брови. ¬она, звичайно, не проти союзу, нав≥ть за союз. јле все-таки треба тримати себе орган≥зац≥йн≥й!. ’≥ба не можна було заранн¤ попередити хаз¤йку. Ч ¬и розум≥Їте мене,Ч говорить товаришка √алакта.Ч ¬и ж сам≥ знаЇте, ¤к ¤ правильно ставлюс¤ до вас. я вам не раз говорила нашу думку з приводу цього. ÷е ж ми сказали, що кожна куховарка мусить бути народн≥м ком≥саром. јле ¤ не виношу анарх≥зму... ¬и розум≥Їте? “ак н≥коли не можна збудувати соц≥ал≥зму... «а такий вчинок ¤, звичайно, могла б вас розщитати, але х≥ба ¤ це зроблю? ’≥ба ¤ не знаю, що ви зараз н≥де не знайдете роботи? ћарфа √алакт≥он≥вна говорить таким зворушливим ≥ упевненим голосом, що явдоха в≥дразу ж в≥дчуваЇ, ¤к вона негарно зробила, зайшовши на три хвилини до союзу без в≥дпов≥дного дозволу хаз¤йки, ≥ зрозум≥вши, що таким чином Ђне можна збудувати соц≥ал≥змуї, просить пробаченн¤. “од≥ ћарфа √алакт≥он≥вна, прочитавши явдос≥ лекц≥ю пол≥тграмоти, йде до њдальн≥, де п'ють чай мадмуазель Ћюс≥ ≥ д≥твора. Ч Ќу ¤к там ‘≥алочка? √арно њсть? Ч питаЇ вона. Ч A la bonne heure, madame! Ч в≥дпов≥даЇ мадмуазель Ћюс≥. “од≥ товаришка √алакта дивитьс¤ матерн≥м погл¤дом на д≥твору ≥ каже н≥жним соцвих≥вським голосом: Ч Ќу, ¤к ви, д≥тки, гарно спали? ƒобре себе почуваЇте? ‘≥алка н≥чого не розум≥Ї ≥ тому байдуже ковир¤Ї пальчиком у нос≥, а ћай, що йому вже чотири роки, бадьоро ≥нформуЇ: Ч Qui, qui, maman! Ч Ќу й прекрасно! Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч “реба, д≥тки, завжди бути задоволеним, не треба забувати, що на вулиц≥ б≥гають сотн≥ безпритульних. ÷им д≥т¤м ще г≥рше! ¬они не мають кватири ≥ б≥гають зовс≥м, ¤к собачатка. “реба, д≥тки, не забувати ≥ њх. Ч Qui, qui, maman! Ч кричить мажорним голосом майже св≥домий ћай. јле ћарфа √алакт≥он≥вна вже пропонуЇ мадмуазель Ћюс≥ повести д≥тей на п≥втори години в дит¤чий садок: мовл¤в, не можна одривати њх (себто ћа¤ й ‘≥алку) в≥д колективного житт¤. “≥льки в колектив≥ дитина загартовуЇтьс¤. √увернантка бере за руку ‘≥алку й ћа¤, ≥ вони йдуть до коридора. “од≥ ћарфа √алакт≥он≥вна допиваЇ свою скл¤нку кофе, допомагаЇ явдос≥ поставити посуд в буфет ≥ нарешт≥ с≥даЇ проти в≥кна. ¬она дивитьс¤ туди, де к≥нчаЇтьс¤ город ≥ починаютьс¤ тих≥ пол¤ та ос≥ннЇ ћ'¤ко-б≥рюзове небо, де прекрасн≥ горизонти тривожать душу т≥Їю легенькою тривогою, що не запалюЇ тебе бунтом др≥бнобуржуазного ≥мпрес≥он≥зму, а зовс≥м навпаки: ласкаЇ рад≥сним спокоЇм справжнього мажорного реал≥зму. ≤нод≥ в ц≥ хвилини випадково заходить ћетод≥й  ирилович чи то —емен якович (головний начальник тресту), ≥ тод≥ чути ≥з спальн≥ розмови на таку тему: Ђполова проблема ≥ сучасний побутї. јле буваЇ й так, що н≥хто не заходить, ≥ тод≥ на цьому м≥сц≥ застаЇ ћарфу √алакт≥он≥вну з Ђ∆анною Ќейї ≤ван ≤ванович (в≥н приходить ≥нод≥ о 5-й годин≥). ѕ≥сл¤ об≥ду м≥й герой ≥де на ¤кесь зас≥данн¤. јле коли не йде на зас≥данн¤Чл¤гаЇ трохи в≥дпочивати. ”вечер≥, коли субота, ≤ван ≤ванович ≥де з ћарфою √алакт≥он≥вною ≥ з≥ своњм другом дому, ћетод≥Їм  ириловичем, в к≥нематограф ≥ там дивитьс¤ на ф≥льми рад¤нського виробництва. ≤ван ≤ванович не визнаЇ конструктивного театру ≥ визнаЇ т≥льки батально-героњчн≥ та мажорно-реал≥стичн≥ ф≥льми: вони йому нагадують т≥ дн≥, коли в≥н проливав кров за рад¤нську республ≥ку, коли по запор≥зьких степах мчалась огн¤на б≥льшовицька кавалер≥¤. ѕобутово-сатиричних картин м≥й герой особливо не любить дивитись.

Ч ќт нещаст¤! Ч каже в≥н, випадково попавши на такий ф≥льм.Ч «нову м≥щанська побр¤кушка! ƒивно: така прекрасна епоха, так≥ героњчн≥ дн≥, ≥ така, можна сказати, песим≥стична пустишка! Ч јле чим з'¤сувати по¤ву такого ф≥льма? Ч питаЇ ћетод≥й  ирилович, беручи п≥д руку ћарфу √алакт≥он≥вну.Ч як≥ тут причини? ≤ван ≤ванович зн≥маЇ окул¤ри й протираЇ њх б≥лосн≥жною хусткою. Ч ѕричини тут ¤сн≥,Ч неохайно кидаЇ в≥н.Ч ћарксист не може њх не розум≥ти. Ч “и, очевидно, маЇш на уваз≥ плехановську формулу? Ч дуже серйозно питаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч Ѕезперечно! Ч в≥дпов≥даЇ ≤ван ≤ванович.Ч Ѕутт¤ визначаЇ св≥дом≥сть. ≤ пот≥м треба сказати, що наш≥ письменники страшенно темний ≥ малорозвинений народ. Ч яз вами ц≥лком погоджуюсь! Ч говорить ћетод≥й  ирилович ≥ тисне руку своЇму при¤телев≥.Ч ƒо побаченн¤! ≤ван ≤ванович ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна звертають на вулицю “омаса ћора. “од≥ починаЇ йти др≥бний ос≥нн≥й дощик. ƒощик дзвонить у ринвах, ≥ тод≥ др≥бнобуржуазну душу тривожить печаль Ч та сама печаль, що штовхаЇ людину, говор¤чи канцел¤рською мовою (а л¤ —тендаль), на дуже невитриман≥ вчинки (наприклад: примушуЇ не погоджуватись, що в нашому сусп≥льств≥ сатира не маЇ свого м≥сц¤), та печаль, що до нењ з таким обуренн¤м ставитьс¤ м≥й милий, симпатичний ≥ надзвичайно корисний дл¤ республ≥ки герой. јле в кватир≥ ≤вана ≤вановича н≥¤коњ печал≥ й песим≥зму нема. “ут так весело й бадьоро граЇ електрика своњм матовим блиском ≥ так мило см≥Їтьс¤ ‘≥алка ≥ ћай, що пр¤мо Ч мажор. “ут так симпатично й затишно (саме в цьому революц≥йне витриманому закутку), що мимовол≥ починаЇш дивуватись ≥ думаЇш: ЂЅоже м≥й, чого ж нам ≥ще треба!ї ќт ≤ван ≤ванович п≥дходить до рад≥орупора, робить найпрост≥ший рух своЇю рукою, ≥ ви раптом чуЇте чудовий симфон≥чний концерт. ≤ х≥ба це не елемент соц≥ал≥стичного буд≥вництва? —аме цей рад≥орупор? ’≥ба не за це проливав кров м≥й герой, щоб пролетар≥ат м≥г Ђжити дл¤ власного задоволенн¤ї ≥ використовувати дл¤ власного ж таки задоволенн¤ вс≥ найнов≥ш≥ дос¤гненн¤ техн≥ки? ѕравда, частина пролетар≥ату ще не д≥стала соб≥ домашнього рад≥орупора, але треба ж не забувати, ¤ку ганебну спадщину залишив нам старий режим!.. Ќу, вз¤ти хоч би тих же безпритульних. ’то посм≥Ї сказати, що йому (≥м'¤рек) приЇмно зустр≥чатись з ц≥Їю публ≥кою, з цими нещасними д≥тками? јле що робити! “ут м≥щанськ≥й ф≥лантроп≥њ нема м≥сц¤! “реба боротис¤ з соц≥альними хворобами орган≥зовано. —аме тому ≤ван ≤ванович н≥коли й не д≥литьс¤ з ≥ндив≥дуал≥стами-жебраками своЇю коп≥йкою. ћай бере за руку ‘≥алку ≥ виробл¤Ї з нею Ђпаї. ¬≥н бадьорим ≥ см≥ливим погл¤дом дивитьс¤ в рупор. ћадмуазельЋюс≥ мило посм≥хаЇтьс¤. ѕосм≥хаютьс¤ й ≤ван ≤ванович та ћарфа √алакт≥он≥вна.

явдоха стоњть на пороз≥ ≥ теж усм≥хаЇтьс¤.  уховарка усм≥хаЇтьс¤ т≥Їю рад≥сною усм≥шкою, коли напевне можна сказати, що вона ц≥лком св≥домо ставитьс¤ до свого хаз¤њна ≥ прекрасно знаЇ, що кожна горн¤ш ка мусить бути народн≥м ком≥саром. Ч √оп-гоп! Ч б'Ї в долон≥ ≤ван ≤ванович.Ч ∆вав≥ш, ‘≥алочко!  андидатка в жовтен¤тка раптом робить прекрасне Ђпаї, так що мало не вс≥ ахають в≥д задоволенн¤. Ч Ќо≥а! Ч скрикнула мадмуазель Ћюс≥. —крикнув щось ≥ ≤ван ≤ванович. Ќав≥ть сирена скрикнула десь за в≥кном. јле цей останн≥й крик почула т≥льки ћарфа √алакт≥он≥вна. ¬она п≥д≥йшла до в≥кна й подивилась у тьму. ” ринвах дзвен≥в той же др≥бний ос≥нн≥й дощик, але товаришка √алакта його майже не чула. ¬она мажорно думала про нове л≥то, про те, ¤к вони Ч вс¤ с≥м'¤ Ч п≥сл¤ важкоњ роботи одержать в≥д свого начальника в≥дпустку ≥ м≥сце на курорт≥. “ам вони знову побачать чудове море,  авказьк≥ чи то  римськ≥ гори ≥ будуть там згадувати знову ж таки минул≥ дн≥ ≥ будуть там так багато см≥¤тись тим безтурботним см≥хом, що так довго дзве нить поетичною луною в не менш художн≥х горах. ...Ќарешт≥ д≥ти ц≥лують ≤вана ≤вановича в його високий лоб ≥ йдуть слухати соцвих≥вських ћатер≥ал≥стичних опов≥дань, себто зовс≥м не ≥деал≥стичних казок. ћарфа √алакт≥он≥вна л¤гаЇ на канапу, ≤ван ≤вано вич с≥даЇ в кр≥сло, ≥ починаЇтьс¤ веч≥р спогад≥в чи то розмов на теми сучасного пол≥тичного житт¤: про комун≥зм ≥ соц≥ал≥зм. Ч ’оч ¤к це й дивно,Ч каже ћарфа √алакт≥он≥вна, поправл¤ючи декольте,Ч а ¤ й дос≥ не розум≥ю, чим комун≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д со ц≥ал≥зму. Ч Ќевже не розум≥Їш? Ч здивовано питаЇ м≥й герой. Ч њй-богу!.. Ќу, от скаж≥мо так: що ми сьогодн≥ будуЇмо: комун≥зм чи соц≥ал≥зм? ≤ван ≤ванович зн≥маЇ своњ рогов≥ окул¤ри ≥ протираЇ њх б≥лосн≥жною хусткою. Ч Ќу, звичайно, соц≥ал≥зм! Ч задоволене посм≥хаЇтьс¤ в≥н.Ч  о мун≥зм Ч це вища форма. Ч “ака в≥дпов≥дь мене не задовольн¤Ї,Ч говорить ћарфа √алак т≥он≥вна.Ч “и мен≥ скажи конкретно: чим конкретно соц≥ал≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д комун≥зму? јле ≤ван ≤ванович не встигаЇ в≥дпов≥сти конкретно. ¬ каб≥нет≥ дзво нить телефонний апарат: м≥й герой ≥де до телефону ≥ буде, очевидно, розмовл¤ти там з ћетод≥Їм  ириловичем. ƒовго в≥н просидить у ви щезгаданому каб≥нет≥ Ч ¤ не знаю, але ¤ знаю, що читач≥ приблизно вже у¤вл¤ють соб≥ с≥м'ю ≤вана ≤вановича, ≥ тому переходжу до даль шого, б≥льш динам≥чного штриха. Ќа м≥й погл¤д, з цього м≥сц¤ чита чев≥ вже не доведетьс¤ поз≥хати, а можливо, доведетьс¤ т≥льки не спод≥вано погодитись, що самокритику тут доведено до к≥нц¤.

Ill

ћ≥й герой збираЇтьс¤ з товаришкою √алактою на з≥бранн¤ комосередку, а також ≥ про те, що трапилось п≥сл¤ цього.

Ч „и не час уже йти нам на ¤чейку? Ч сказав ≤ван ≤ванович, коли на сус≥дн≥й дзв≥ниц≥ вдарило до веч≥рн≥. ћарфа √алакт≥он≥вна подивилась на годинника й сказала, що ≥ справд≥ уже пора. ÷е був один ≥з тих четверг≥в, коли кожний парт≥Їць комосередку мойого геро¤ орган≥зовано бере участь у буд≥вництв≥ першоњ в св≥т≥ рад¤нськоњ республ≥ки. ≤ван ≤ванович вз¤в портфель ≥ п≥шов у коридор од¤гатись. ћарфа √алакт≥он≥вна теж п≥шла од¤гатись. ¬она над≥ла простеньку червону хустку ≥ старенький жакет, так що вигл¤дала зовс≥м симпатично ≥ нагадувала моЇму герою роб≥тницю з тютюновоњ фабрики. ≤ван ≤ванович теж в ц≥ дн≥ вигл¤дав багато скромн≥ш, ¤к звичайно.  апелюх в≥н брав старенький ≥ нав≥ть виймав з комоди солдатську блузку, що залишилась в нього з час≥в воЇнного комун≥зму. ўось надзвичайно зворушливе було в цьому перед¤ганн≥, н≥би це перед¤ганн¤ було под≥бне до того, що його ми спостер≥гаЇмо у в≥втар≥. јле в той час, коли п≥п над¤гаЇ на себе шикарну, ц≥лком ≥деал≥стичну ризу, тут ми бачимо, ¤к краще вбранн¤ м≥н¤ють на скромний, можна сказати, матер≥ал≥стичний од¤г ≥ до того ж у звичайному коридор≥. —ловом, ≤ван ≤ванович (товариш ∆ан) ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна (товаришка √алакта) во≥стину зразково ≥ похвально ор≥Їнтувалис¤ у вс≥х вимогах епохи переходового пер≥оду. Ч «наЇш,Ч сказав м≥й герой, ступаючи калошами ≥ своЇю незм≥нною парасолькою по асфальту вулиц≥ “омаса ћора.Ч ћен≥ зараз прийшла ген≥альна ≥де¤. Ч “об≥, ∆ане, в≥чно л≥зуть у голову ген≥альн≥ ≥дењ,Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна, ступаючи по асфальту т≥Їњ ж вулиц≥. ≤ван ≤ванович трохи покрививс¤ незадоволено, але Ђген≥альна ≥де¤ї, очевидно, не давала йому спокою, ≥ тому в≥н почав: Ч ўо соц≥ал≥зм,Ч почав в≥н,Ч можна збудувати в одн≥й крањн≥ Ч це факт. ÷е надзвичайно талановито доказано ≥ Ћен≥ном ≥ ћарксом. јле, коли наш≥ дискус≥йщикї не в≥р¤ть в це, то, по-моЇму, можна ≥ одмовитись од вищезгаданоњ теоретичноњ формули. Ч ўо ти мелеш! Ч огл¤даючись, скрикнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч “и ще гл¤ди л¤пни десь. „ого доброго, подумають, що ти проти побудови соц≥ал≥зму в одн≥й крањн≥. Ч ј ¤ от все-таки настоюю на свойому! Ч р≥шуче сказав ≤ван ≤ванович.Ч „ому ти хочеш, щоб ¤ обов'¤зково думав по шаблону? ћи зовс≥м не проти ориг≥нальних думок. я т≥льки хочу сказати, що з ц≥Їњ формули по сут≥ можна зробити трохи ≥ншу, ¤ка мусить задовольн¤ти ≥ нас ≥ не може не задовольн¤ти ≥ њх.

ћарфа √алакт≥он≥вна зупинилась ≥ здивовано подивилась на свого чолов≥ка. Ч я тебе не розум≥ю! Ч сказала вона. Ч Ќе розум≥Їш?.. Ќу, ¤к же це так? Ч задоволене посм≥хнувс¤ м≥й герой.Ч —обаку зарито ось у чому: х≥ба ми будуЇмо соц≥ал≥зм в одн≥й крањн≥? Ќу? ћарфа √алакт≥он≥вна знову зупинилась ≥ знову здивовано подивилась на свого чолов≥ка. Ч я тебе все-таки не розум≥ю! Ч ще раз сказала вона. “од≥ ≤ван ≤ванович поб≥дно визирнув поверх своњх окул¤р≥в ≥ сказав тремт¤чим в≥д задоволенн¤ голосом: Ч ј що, ¤к ми дл¤ штуки поставимо так питанн¤: –ос≥¤ Ч раз, ”крањна Ч два, √руз≥¤ Ч три, Ѕ≥лорус≥¤ Ч чотири. ’≥ба це буде одна крањна? Ч јле ти не подумав про економ≥ку? Ч кинула товаришка √алакта. Ч ѕравильно! я про економ≥ку не подумав, але ¤ подумав, що дл¤ маси так буде ¤сн≥ш,Ч сказав ≤ван ≤ванович. Ч “од≥ тво¤ ген≥альна ≥де¤ Ї не що ≥нше, ¤к ≥лупота,Ч р≥зко кинула ћарфа √алакт≥он≥вна. “овариш ∆ан образивс¤: мовл¤в, нав≥що так ображати його? Ч Ќ≥чого под≥бного! Ч сказав в≥н.Ч ÷е буде не зовс≥м поганий полем≥чний прийом. Ч јле цей Ђприйомї може привести тебе до буржуазноњ ”крањни. ћ≥й герой раптом вдарив себе по кол≥ну: мовл¤в, це вже, њй-богу, слушне зауваженн¤! —ловом, ≤ван ≤ванович певний, що ми Ђдл¤ масиї будуЇмо соц≥ал≥зм не в одн≥й крањн≥, а саме в к≥лькох, але, беручи на увагу той факт, що в центральн≥й прес≥ ще так не ставилось питанн¤ ≥ не дебатувалось в ц≥й площин≥, беручи на увагу також те, що на так≥й Ђформул≥ї може з≥грати хтось, ≤ван ≤ванович одмовл¤Їтьс¤ в≥д ц≥Їњ ≥дењ ≥ ц≥лком стоњть на постулатах останнього пленуму ÷ . ¬ таких ц≥кавих розмовах моњ героњ пройшли половину пут≥,Ч т≥Їњ св¤тковоњ пут≥, що один раз на тиждень (а саме в четвер) веде декого ≥з Ђ≥деолог≥чно витриманихї парт≥йц≥в саме до залу зас≥дань ≤вана ≤вановича. ”же вечор≥ло. “о тут, то там Ч по дороз≥ Ч фаркали люкси. ” церкв≥ дзвонили до веч≥рн≥, ≥ дзв≥н цей тривожив душу кожного обивател¤. ќбиватель, очевидно, думав про воскрес≥нн¤ ’риста, але ≤ван ≤ванович про це зовс≥м не думав ≥ нарочито думав про антирел≥г≥йну пропаганду. ≤нша справа гудки на заводах: от коли б вони заревли! ќ, тод≥ м≥й герой теж в≥дчув би ¤кусь тривогу на душ≥ (власне, не на душ≥ Ч пробачте за цей безпардонний ≥деал≥зм!Ча ¤кось б≥льш мон≥стичне). јле думав би ≤ван ≤ванович не про ¤кусь там перв≥сну христи¤нську комуну, а саме про матер≥ал≥стичну д≥алектику. ÷е зовс≥м не значить, що в≥н хоче вульгарно прищепити дарв≥н≥зм до соц≥олог≥њ,Ч Ѕоже борони! ≤накше в≥н не йшов би зараз на з≥бранн¤ комосередку, так би мовити, per pedes Apostolorum, а найн¤в би в≥зника й поњхав в≥зником,Ч це значить, що ≤ван ≤ванович (≥з сл≥в —емена яковича) завжди був, Їсть ≥ буде зразковим буд≥вничим рад¤нськоњ держави. ѕо дороз≥ до моњх героњв п≥д≥йшов ћетод≥й  ирилович, ≥ скоро вони входили до залу зас≥дань комосередку.

IV

«ал зас≥дань комосердку, а також ≥ про те, ¤к проходили збори.

÷е Ч досить-таки симпатично-декорована к≥мната.  ожний њњ закуток нагадуЇ гл¤дачам, що в≥н не просто закуток, а головним чином Ђчервоний куточокї. “ут вис¤ть на ст≥н≥ мало не вс≥ вожд≥ революц≥њ.  р≥м вожд≥в, тут багато р≥зних революц≥йних плакат≥в з р≥зними текстами Ч профсоюзного, комсомольського та -≥ншого походженн¤. “ексти страшенно ц≥кав≥, художньо витриман≥ (художн¤ простота!) ≥ так≥ переконуюч≥, що погл¤д н≥коли на них довго не затримуЇтьс¤: одразу все ¤сно й зрозум≥ло. Ќа прав≥й ст≥н≥ в ореол≥ Ђмонументального реал≥змуї висить м≥сцева ст≥нгазета. ÷е надзвичайно ц≥кава газета. “ам вам ≥ ориг≥нальн≥ в≥дд≥ли, ¤к от: Ђмаленьк≥ дефекти великоњ машиниї, тут вам ≥ њдк≥ сатири на м≥сцеве начальство, ¤к-от: Ђшашн≥ бувшоњ кандидатки в комсомол машин≥стки ѕопадької. ...≤ван ≤ванович с≥в на першому ст≥льц≥ у першому р¤ду. ѕоруч його с≥ла ћарфа √алакт≥он≥вна, а дал≥ Ч ћетод≥й  ирилович. Ѕуло тихо. “≥льки зр≥дка прокидалось то тут, то там стримане шепот≥нн¤. –аз у раз рипали двер≥, ≥ зал потроху залюднювавсь. «а в≥кном настирливо дзвонили до веч≥рн≥, ≥ см≥шно було, що десь там, у церкв≥, люди сто¤ть перед лампадками ≥ думають про ≥деал≥стичн≥ катакомби перших христи¤нських мученик≥в, а тут н≥¤ких лампад нема, св≥тить ц≥лком матер≥ал≥стична електрика ≥ люди думають без вс¤коњ ≥деал≥стичноњ бел≥берди. Ч “и пам'¤таЇш, ¤ку поставлено сьогодн≥ допов≥дь? Ч спитав тихим голосом ≤ван ≤ванович ≥ подививс¤ на ћарфу √алакт≥он≥вну. Ч ’≥ба ти забув? Ч сказала товаришка √алакта.Ч “а сьогодн≥ ж допов≥дь про останню вилазку проти самокритики. Ч ќ! Ч сказав ≤ван ≤ванович ≥ п≥дн¤в св≥й н≥жно-б≥лий вказательний палець. ≤ в≥н мав .рац≥ю саме так п≥дн¤ти палець. ÷е значило, що м≥й герой сьогодн≥ буде уважно ловити кожне слово ≥ н≥ разу не задр≥маЇ т≥Їю безм'¤тежною др≥мотою, коли певний, що можна спок≥йно трохи поспати, бо, по-перше, в потр≥бний момент (коли голосують одноголосно) ћарфа √алакт≥он≥вна легенько штовхне його п≥д б≥к, ≥, по-друге, ≤ван ≤ванович певний був, що його комосередок Ђн≥коли не зрадить ≥нтерес≥в пролетар≥атуї.

Ч ≤нтересно послухати! Ч сказав м≥й герой ≥ подививс¤ на ћетод≥¤  ириловича. Ч Ќадзвичайно ≥нтересно! Ч сказав ћетод≥й  ирилович ≥, п≥дсунувшись ближче до свого друга, промовив таЇмничим голосом: Ч у нас... теж Їсть!.. Ч ўо Їсть? Ч не зрозум≥в ≤ван ≤ванович. ћетод≥й  ирилович подививс¤ бистрими очима по сторонах Ч праворуч, л≥воруч, назад Ч ≥ нарешт≥ прошепот≥в ч≥тко ≥ р≥шуче: Ч ƒискус≥йщик! ¬и розум≥Їте? —правжн≥й дискус≥йщик... ќт вгадайте, де в≥н? ≤ван ≤ванович в≥д такоњ неспод≥ванки аж одкинувс¤ назад. Ч ўо ви говорите? Ч сказав в≥н схвильовано.Ч ¬ наш≥й прим≥рн≥й ¤чейц≥ Їсть дискус≥йщик?.. √алакточко, ти чуЇш? јле ћарфа √алакт≥он≥вна вже почула цю сенсац≥ю ≥ уважно розгл¤дала обличч¤ присутн≥х член≥в. Ч „и не кур'Їр? Ч спитала вона, пронизуючи погл¤дом дальню ф≥гуру, що самотньо сид≥ла в останньому р¤ду. Ч ЌЇ! Ч р≥шуче одрубав ћетод≥й  ирилович. “од≥ ћарфа √алакт≥он≥вна знову заб≥гала очима по ст≥льц¤х.  омосередок ¤вивс¤ вже, так би мовити, in corpore: прийшли вс≥ члени колег≥њ, прийшли зав≥дуюч≥ в≥дд≥лами ≥ начальники та зам≥сники р≥зних канцел¤р≥й, прийшов уже голова м≥сцевкому ≥ три р¤дових службовц≥, прийшла й орган≥заторша ж≥нок ≥ њњ орган≥зац≥¤: секретарша головного начальника, секретарша головного зама ≥ ж≥нка головного начальника (останн¤, ¤к ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна, н≥де не пос≥дала посади ≥, ¤к ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна, догл¤дала своњх д≥тей). —ловом, не прийшли ще т≥льки секретар комсомолу ≥ сам головний начальник, що мус≥в сьогодн≥ робити допов≥дь. ...“оваришка √алакта губилась в догадках ≥ н≥¤к не могла вгадати, хто ж цей дискус≥йщик. Ч јга! Ч сказав нарешт≥ ≤ван ≤ванович.Ч я тепер знаю: це, очевидно, уборщиц¤! Ч Ќ≥чого под≥бного! Ч сказав ћетод≥й  ирилович.Ч ”борщиц¤ не може бути дискус≥йщицею, бо вона т≥льки кандидатка в парт≥ю. Ч Ќу, так хто ж такий? Ч мало не скрикнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч Ќу, не мучайте мене!.. ћетод≥й  ирилович побачив, що дал≥ в≥н ≥ справд≥ не маЇ комун≥стичного права мучити своњх товариш≥в ≥, скосивши оч≥, сказав ≥рон≥чно: Ч ќт в≥н!.. “овариш Ћайтер! Ч “овариш Ћайтер? ўо ви кажете! Ч розв≥в руками ≤ван ≤ванович.Ч Ќ≥коли б не подумав. “акий тихенький ≥ лаг≥дний Ч ≥ на тоб≥! ¬о≥стину: в тихому болот≥ завжди чорти вод¤тьс¤. ћарфа √алакт≥он≥виа вп'¤лась очима в маленьку ф≥гурку товариша Ћайтера (в≥н сид≥в далеко л≥воруч). Ч “ак,Ч сказала вона, з≥дхнувщи,Ч в≥н може! ¬≥н може бути дискус≥йщиком. “и зверни увагу, ∆ане, на його обличч¤ Ч воно страшенно бл≥де ≥, ¤ б сказала, майже дегенеративне. ћен≥ чомусь завжди здавалось, що в≥н анарх≥ст-≥ндив≥дуал≥ст. Ч ¬и, може, думаЇте, що в≥н ≥ справд≥ ¤к≥сь ≥дењ найшов? Ч сказав ћетод≥й  ирилович, б≥гаючи очима по п≥длоз≥.Ч Ќ≥чого под≥бного! —в≥й! —в≥й свого, так би мовити... ќт в чому с≥ль! Ч ўо ви цим хочете сказати? Ч спитав недогадливий ≤ван ≤ванович. Ч “а то ¤... так! Ч байдуже махнув рукою ћетод≥й  ирилович. јле це таЇмне Ђсв≥йї за≥нтригувало ћарфу √алакт≥он≥вну, хоч вона ≥ розум≥ла, в чому справа. Ч ¬и в≥чно говорите нат¤ками! Ч незадоволено сказала вона. Ч ѕри чому тут Ђсв≥йї? Ч “а то мен≥ просто жалко товариша Ћайтера,Ч сказав ћетод≥й  ирилович.Ч ÷е буде ще одна зач≥пка дл¤ антисем≥т≥в: знову, скажуть, Їврей! ѕот≥м ћетод≥й  ирилович почав розпов≥дати, ¤к його колись до глибини душ≥ обурювало Ђд≥ло Ѕейл≥саї ≥ ¤к в≥н взагал≥ страшенно симпатично ставитьс¤ до Їврењв. Ќав≥ть б≥льше того: в≥н вважаЇ, що найген≥¤льн≥ших людей дала саме ц¤ нац≥¤. Ч ќт, прим≥ром, в≥зьмемо ’риста,Ч сказав в≥н.Ч Ќаш народ ≥ дос≥ не знаЇ, що ’ристос був Їврей. Ч ј де в≥н тепер працюЇ? Ч спитав ≤ван ≤ванович. Ч ’ристос? Ч здивовано подививсь ћетод≥й  ирилович. Ч “а ¤кий там ’ристос! “овариш Ћайтер! ћ≥й герой вже давно над≥в другу пару окул¤р≥в ≥ уважно розгл¤дав дискус≥йщика. …ого зовс≥м не обходить, що товариш Ћайтер Їврей: соц≥альна боротьба не знаЇ нац≥ональних рамц≥в, ≥ в≥н, ¤к витриманий парт≥Їць, мусить бити вс¤кого, хто так чи ≥накше п≥де проти самокритики ≥, значить, проти пролетар≥ату. ≤, коли ≤ван ≤ванович узнав, що в останн≥й час товариш Ћайтер зав≥дуЇ трест≥вською б≥бл≥отекою, в≥н тут же вир≥шив: Ђ≥нтел≥гент! деморал≥зований член парт≥њї! јле на товариша Ћайтера дивились зараз мало не вс≥ члени комосередку. ћарфа √алакт≥он≥вна передала новину сус≥дц≥, сус≥дка сус≥дов≥ ≥ т. д. ѕогл¤ди були пронизлив≥ ≥ так≥ ≥деолог≥чно-витриман≥, що Ђдискус≥йщикї, здаЇтьс¤, ще б≥льш збл≥д. ...Ќарешт≥ на дзв≥ниц≥ покинули дзвонити. ¬еч≥рн¤ почалась. “од≥ до залу ув≥йшов головний начальник ≥ секретар ком¤чейки. ¬ зал≥ ще тихше стало, нав≥ть зникло шушуканн¤. ¬се причањлось в напруженн≥: дисципл≥на в комгуртку була зразкова, ≥ члени осередку орган≥зовано ≥ по-товариському поважали свого начальника. Ч “овариш≥,Ч сказав секретар, сход¤чи на трибуну.Ч ѕрошу нам≥тити кандидатуру на голову даного з≥бранн¤. Ч —емена яковича! Ч скрикнуло одразу к≥лька голос≥в. √оловний начальник (—емен якович) поправив свою краватку, мило усм≥хнувс¤ й розв≥в руками: мовл¤в, не можу! ƒ¤кую, тис¤чу раз≥в д¤кую за таке зворушливе дов≥р'¤, але Ч не можу! ¬≥н зр≥дка показував на своЇ горло, ≥ присутн≥ могли подумати, що справа в задус≥ (головний начальник теж страждав на зажир≥нн¤ серц¤), але ц≥ припущенн¤ (правда, њх ≥ не було) одразу ж розв≥¤в секретар. Ч —емен якович сьогодн≥ не може головувати,Ч сказав в≥н,Ч бо сьогодн≥ —емен якович робить допов≥дь. Ч ј... а... це ≥нша справа,Ч загуло в зал≥, ≥ комосередок, добре пам'¤таючи вир≥шенн¤ парт≥њ про середпарт≥йну демократ≥ю, запропонував кандидатуру з низ≥в. Ч ћетод≥¤  ириловича! Ч знову скрикнуло одразу к≥лька голос≥в. ≤ванов≥ ≤вановичу ¤кось неприЇмно йойкнуло п≥д серцем. –≥ч у т≥м, що в≥н з ћетод≥Їм  ириловичем був, так би мовити, на р≥вних правах: обидва були члени колег≥њ ≥ обидва вважалис¤ Ђзамамиї. ≤ тому, коли комосередок п≥сл¤ головного начальника називав ≥м'¤ ћетод≥¤  ириловича, м≥й герой завжди почував себе не зовс≥м гарно ≥ думав, що трапилось велике непорозум≥нн¤. ћарфа √алакт≥он≥вна одразу пом≥тила це. Ч я гадаю, так ≥ треба! Ч сказала вона, коли ћетод≥й  ирилович не туливс¤ вже до нењ ≥ с≥в на м≥сце голови з≥бранн¤ (звичайно, п≥сл¤ одноголосного голосуванн¤).Ч—аме його й треба було вибирати по останн≥й ≥нструкц≥њ з ÷ . Ќе можна ж весь час вибирати —емена яковича й тебе. “реба ж видвигати й б≥льш нижч≥ ≥нстанц≥њ. ≤ван ≤ванович з вд¤чн≥стю подививс¤ на свою дружину ≥, можна сказати, трохи заспокоњвс¤. Ч “овариш≥! Ч сказав ћетод≥й  ирилович.-^ ѕерше питанн¤ нашого пор¤дку дн¤ Ч це останн¤ вилазка проти самокритики. —лово маЇ —емен якович. ¬ зал≥ зовс≥м змертв≥ло. Ќав≥ть чути було, ¤к ударив по в≥кнах др≥бний ос≥нн≥й дощик. „астина погл¤д≥в пронизала головного начальника, що в цей момент з≥йшов на трибуну ≥ вже положив конспект дл¤ допов≥д≥ Ч номер Ђѕравдиї, частина комгуртка дивилась на товариша Ћайтера, що в цей час нервово ламав вальц≥ ≥ уперто дививс¤ на п≥длогу. Ч “овариш≥! Ч почав головний начальник.Ч Ќа попередньому з≥бранн≥ ¤ робив допов≥дь про режим економ≥њ. ўо ¤ говорив? я говорив, що до режиму економ≥њ ми, комун≥сти, не можемо ставитись пасивно ≥ пот≥м ¤ говорив, що таке режим економ≥њ. ўо ж таке режим економ≥њ? –ежим економ≥њ Ї один ≥з останн≥х бойових лозунг≥в нашоњ пролетарськоњ парт≥њ, ≥ треба його розум≥ти не т≥льки... е... так би мовити, в широкому масштаб≥, але треба найти йому м≥сце ≥ в нашому особистому житт≥. Ѕеремо знову ж таки ол≥вець. Ѕез режиму економ≥њ ¤к би ми до нього ставились? ћи до його ставились... е... е... так би мовити, неохайно. я сам мав честь бачити, ¤к один ≥з наших шановних товариш≥в (тут —емен якович мило усм≥хнувс¤ й подививс¤ на управ-д≥ла) викинув у кошика ол≥вець на 1/2, приблизно, ще не списаного вершка... “ек-с!.. хе... хе...

√оловний начальник зупинивс¤, налив з графина води й, запиваючи водою початок своЇњ ц≥кавоњ промови, батьк≥вським весело-док≥рливим оком дививс¤ на управд≥ла, що викинув у кошик ол≥вець на 1 /2 приблизно ще не списаного вершка. ƒивилась в цей час ≥ вс¤ авдитор≥¤ на вищеназваного управд≥ла. јле н≥хто не дививс¤ на управд≥ла вовком: вс≥м грала на устах мила й симпатична усм≥шка, хоч ≥ трохи док≥рлива, ¤к ≥ головному начальников≥, бо вс≥ були певн≥, що управд≥л ц≥лком св≥дома людина ≥ цього б≥льше не зробить. Ч “ек-с! Ч продовжував —емен якович.Ч јле що треба було зробити при ≥нш≥й ситуац≥њ?.. ≈... е... “ак би мовити, при режим≥ економ≥њ?.. Ќу-с?.. “реба було цього ол≥вц¤ не викидати в кошика, а купити дл¤ нього наконечника за дв≥ коп≥йки ≥ списати ол≥вець до к≥нц¤. Ќу-с?.. ќт що, на м≥й погл¤д, Ї режим економ≥њ, так би мовити, в буденному житт≥. √оловний начальник ще налив з граф≥на води ≥ запив дальшу частину своЇњ ц≥кавоњ промови. Ч “ек-с!..Ч продовжував в≥н дал≥.Ч ≤ коли ¤ тепер п≥дходжу до останньоњ вилазки проти самокритики, то що ¤ бачу в н≥й? я в н≥й бачу ту ж саму несв≥дом≥сть!.. ÷им ¤ зовс≥м не думаю образити нашого шановного  лимент≥¤ —тепановича ≥ прир≥вн¤ти його ц≥лком законну помилку з ол≥вцем до беззаконноњ вилазки проти самокритики, але елементи несв≥домости... е... е... так би мовити, трохи сход¤тьс¤! Ч —емене яковичу! Ч скрикнув управд≥л.Ч я свою помилку давно вже визнав. ƒл¤ мене нема самолюбства в парт≥йних справах. Ч ѕрекрасно! Ч сказав головний начальник.Ч ¬ парт≥йних справах ≥ не може бути самолюбства. “реба завжди одверто ≥ публ≥чно визнавати своњ помилки... јле позвольте до д≥ла... ќтже... е... е... останн¤ вилазка проти самокритики. “ут докладчик зробив в≥дпов≥дно серйозне обличч¤, вийн¤в з боковоњ кишен≥ пенсне, розгорнув Ђѕравдуї ≥ сов≥сно, без вс¤ких л≥ричних рефрен≥в, ц≥лком конкретно розпов≥в комосередков≥ те, що було написано в газет≥ з приводу самокритики ≥ що читали парт≥йц≥ ≥ що вони мус≥ли ще прослухати. ƒопов≥дь була ц≥кава й авдитор≥¤ так захопилась нею, ¤к н≥коли. Ч “епер дозвольте зрезюмувати! Ч сказав нарешт≥ головний начальник.Ч ќтже, останн¤ вилазка проти самокритики Ї, так би мовити, ц≥лком несв≥домий ≥ бузотерський акт. јле ми в≥римо, що товариш≥ визнають своњ помилки ≥ покинуть бузу.  оли ж вони цього не зробл¤ть (тут —емен якович прийн¤в в≥дпов≥дно суворе обличч¤), то,.. е... е... пролетар≥ат примусить њх це зробити! √учн≥ оплески покрили промову оратора. ’тось скрикнув: Ђ’ай живуть наш≥ вожд≥ї ≥ авдитор≥¤, зробивши —емену яковичу овац≥ю, мало не просп≥вала ≤нтернац≥онал. “акого ентуз≥азму давно вже не було в комосередку, ≥ в≥дчувалось, що загроза з боку Ћайтера м≥цно з'Їднала ввесь, коли так можна висловитись, авангард пролетар≥ату.

Ч “овариш≥! Ч сказав ћетод≥й  ирилович, коли авдитор≥¤ стихла.Ч ’то хоче вз¤ти слово? ¬с≥ подивились на того ж таки товариша Ћайтера. ’то ж, ¤к не в≥н, мусить перший виступити? «вичайно, йому не зовс≥м приЇмно боротись з такою витриманою авдитор≥Їю, але що ж робити: не л≥зь куди не треба! Ч ƒайте мен≥ слово! Ч сказав нарешт≥ товариш Ћайтер. ѕо авдитор≥њ прон≥сс¤ шум ≥ раптом стих. “ак буваЇ перед грозою, коли замирають дерева ≥ десь далеко син≥Ї гр≥зний тайфун. „ути було, ¤к у в≥кно б'Ї др≥бний ос≥нн≥й дощик ≥ ¤к ≤ван ≤ванович протираЇ соб≥ рогов≥ окул¤ри б≥лосн≥жною хусткою. Ч “овариш≥! Ч сказав товариш Ћайтер.Ч я не т≥льки не думаю виступати з критикою постанов ÷ , ¤, навпаки, ¤... јле тайфун уже налет≥в: авдитор≥¤ зашум≥ла. —каж≥ть, будь ласка, ¤ка самовпевнен≥сть! ¬≥н Ђне думаЇ виступати з критикою постанов ÷ ї? Ѕоже м≥й, до чого ми дожили! який-небудь шп≥нгалет ≥... з такими претенз≥¤ми: Ђв≥н не думаЇ виступати проти постанов ÷ ї! яке нахабство, ¤ка самозакохан≥сть. Ч “овариш≥! Ч скрикнув товариш Ћайтер ≥ ще б≥льше збл≥д. ƒозвольте мен≥ висловити де¤к≥ думки з приводу справжньоњ постановки самокритики. Ч ўо таке? ўо в≥н там каже?.. Ђсправжньоњ постановки самокритикиї? —каж≥ть, будь ласка, ¤кий науковий сп≥вроб≥тник! яка самозакохан≥сть!.. Ќу, це вже занадто! ћи не припустимо, щоб р≥зн≥ шп≥нгалети морочили нам голову своЇю демагог≥Їю. Ч “овариш≥! Ч ще раз скрикнув товариш Ћайтер.Ч я т≥льки хочу дещо сказати про член≥в нашого комосередку... я... јвдитор≥¤ ще б≥льше зашум≥ла. ¬ кожному прокинувс¤ бойовий дух, коли так можна висловитись, Ђб≥льшовицького старогвард≥йц¤ї, ≥ кожному хот≥лось п≥дскочити до трибуни ≥ скрикнути: Ђƒосить нам меншовицьких промовї! Ч “овариш≥! Ч востаннЇ скрикнув товариш Ћайтер.Ч я... ¤... ¤... ми... ми... ми... јле даремно: тайфун бушував! “од≥ ћетод≥й  ирилович зробив знак рукою, ≥ тайфун зник. ћетод≥й  ирилович звернувс¤ до товариша Ћайтера з милою, батьк≥вською усм≥шкою: Ч як бачите, товаришу Ћайтер, авдитор≥¤ вас не хоче слухати. я тут зовс≥м н≥ при чому. ќчевидно, ваш≥ ≥дењ користуютьс¤ в мас≥ посп≥хом. “овариш Ћайтер знизив оч≥ (йому, очевидно, було н≥¤ково за своњ ухили ≥ за провал своњх ≥дей в мас≥), ≥ с≥в на своЇ попереднЇ м≥сце. Ч ’то ще хоче вз¤ти слово? Ч сказав ћетод≥й  ирилович. ≤ван ≤ванович в≥дчув, що тепер ¤краз прийшла черга за ним. —аме тепер ≥ в≥н мусить виступити ≥ показати св≥й ораторський хист в боротьб≥ з м≥сцевою опозиц≥Їю. Ч я прошу! Ч сказав м≥й герой ≥, поб≥дно ступаючи, з≥йшов на трибуну.

ћ≥й р≥шучий ≥ симпатичний герой положив св≥й портфель на портфель головного начальника, протер своњ окул¤ри б≥лосн≥жною хусткою й почав: Ч ƒорог≥ товариш≥! Ќаш друг, товариш Ћайтер, хоче вз¤ти на себе роль м≥с≥онера ≥ пропов≥дувати своњ сумн≥вн≥ ≥, ¤к ви бачили, безгрунтовн≥ ≥дењ в т≥й крањн≥, ¤ка н≥коли не була христи¤нською Ч episcopus in partibus. ¬и розум≥Їте?.. “ут ≤ван ≤ванович, ¤к ≥ його начальник, налив з графина води ≥ поб≥дно подививс¤ поверх окул¤р≥в на авдитор≥ю: мовл¤в, Їхидний початок? Ч Ћовко! Ч прон≥сс¤ шум похвали по авдитор≥њ. Ч јле,Ч продовжував м≥й герой,Ч ми таких м≥с≥онер≥в не приймаЇмо!.. (√олоси: Ђѕравильно! ѕравильно!ї). ѕопередн≥й оратор, себто товариш Ћайтер, багато розпинавс¤ з ц≥Їњ трибуни, запевн¤ючи нас, що самокритика нам не потр≥бна, що самокритика загальмуЇ наш господарчий процес, що ≥ т. д. ≥ т. п. ј ¤ от говорю Ч н≥чого под≥бного! ¬она не може загальмувати господарчий процес! (√олоси: Ђѕравильно! ѕравильної!). ’то пов≥рить товаришу Ћайтеру? Ќу, скаж≥ть мен≥: хто йому пов≥рить? Ч Ќ≥хто! Ч скрикнуло одразу к≥лька голос≥в. Ч ÷≥лком справедливо: н≥хто! “ис¤чу раз≥в Ч н≥хто! (ћ≥й герой вже входив в азарт). ћи вс≥ пам'¤таЇмо, ¤к важко нам було завоювати диктатуру пролетар≥ату, ск≥льки ми крови пролили на пол¤х громад¤нськоњ в≥йни, ск≥льки наших дорогих товариш≥в розстр≥л¤но в контррозв≥дц≥, ≥ ми не можемо мовчати ≥ не сказати товаришу Ћайтеру: Ђубер≥ть, будь ласка, ваш≥ сумн≥вн≥ руки в≥д дос¤гнень пролетар≥ату ≥ не морочте нам голови!ї ¬и хочете розколоти парт≥ю, але це вам не вдастьс¤. ¬и хочете... але Ч досить! ƒосить!... “ут ≤ван ≤ванович раптом вз¤вс¤ за серце ≥ сказав, що в≥н не може ск≥нчити своЇњ промови, бо боњтьс¤ Ђза розрив серц¤ї. јвдитор≥¤ покрила ≤вана ≤вановича гучними ≥ вд¤чними оплесками. ¬идно було, що товариш Ћайтер ≥ справд≥ помиливс¤: осередок був ц≥лком ≥деолог≥чно витриманий. ѕ≥сл¤ ≤вана ≤вановича ще виступали промовц≥, але все вже було ¤сно, ≥ тому ћетод≥й  ирилович закрив з≥бранн¤.  омосередок повалив на вулицю. ƒощик в цей час ущух ≥ над городом мовчазно сто¤ли важк≥ ос≥нн≥ хмари. ...Ч Ќу ¤к ¤ його? ƒобре? Ч спитав ≤ван ≤ванович. Ч “и сьогодн≥ прекрасно говорив,Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ћар'¤ ≤вановна пр¤мо захоплена твоЇю промовою. Ч Ўкода т≥льки, що мен≥ серце не даЇ роз≥йтис¤! Ч з≥дхнув м≥й герой.Ч “епер ¤ ц≥лком переконаний, що маю ораторський хист. ÷≥лком!

V

≤ от моњ симпатичн≥ героњ ув≥йшли вже в свою кватиру, також ≥ про те, ¤к може звичайний випадок наробити багато неприЇмностей.

≤ от моњ симпатичн≥ героњ ув≥йшли вже в свою кватиру. ¬сюди зразковий пор¤док ≥ все на своЇму м≥сц≥. явдоха пораЇтьс¤ у кухн≥ б≥л¤ помийного корита, мадмуазель Ћюс≥ вишиваЇ сорочку своЇму майбутньому нареченому. ƒ≥ти уже спл¤ть безм'¤тежним сном. Ч “и не пам'¤таЇш,Ч спитав ≤ван ≤ванович,Ч мен≥ не подавали на з≥бранн≥ записок? Ч «даЇтьс¤, н≥! Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна. ћ≥й ц≥лком задоволений герой одсунув од себе чашку з чаЇм ≥ вз¤в портфель. Ч ј все-таки подивимось! Ч сказав в≥н.Ч ћоже, ¤ так захопивс¤, що й не пом≥тив, ¤к укинув ¤кось. ≤ван ≤ванович пол≥з у теку ≥ почав там ритись. –ивс¤ в≥н не довго, бо раптом натрапив на ¤кийсь документ. ¬≥н вит¤г його. Ч ¬ чому справа? Ч сказав ≤ван ≤ванович ≥ збл≥д. Ч ўо ти там найшов, ∆ане? Ч спитала ћарфа √алакт≥он≥вна. ≤ван ≤ванович подививс¤ на дружину розгубленими очима й передав њй документ. ћарфа √алакт≥он≥вна вихопила ≥з рук ≤вана ≤вановича вищезгаданий таЇмний документ ≥ теж збл≥дла. Ч як ти гадаЇш,Ч спитав ≤ван ≤ванович.Ч ўо це значить? Ч Ќе розум≥ю! Ч розвела руками ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч „и не п≥дсунув хтось нарочито... з метою скомпром≥тувати мене? як ти гадаЇш? ћарфа √алакт≥он≥вна уважно подивилась на стелю: вона думала. ¬она довго думала ≥ нарешт≥ сказала: Ч ¬се можливо... Ч сказала вона.Ч я знаю: у тебе багато ворог≥в. Ч ўо ти кажеш, √алакточко! Ч скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч ” мене багато ворог≥в? „ого ж ти мен≥ ран≥ш про це не говорила? Ч я не хот≥ла тебе турбувати! Ч з≥дхнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч Ќав≥що про це говорити, коли в тебе й так погане серце! Ч ’то ж т≥ вороги? Ч знову скрикнув ≤ван ≤ванович. Ч я не знаю! Ч з≥дхнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч як ¤ њх можу знати, коли вони таЇмн≥. ≤ван ≤ванович в розпуц≥ схопивс¤ руками за своЇ волосс¤ й похиливс¤ на ст≥л.

ѕроте в≥н мав рац≥ю: документ, що його хтось п≥дсунув у його портфель, ≥ справд≥ був страшний документ. ÷е була хоч, може, й легальна, але, на жаль, ще не оголошена стенограма ¤когось пленуму ÷ . ÷е була, можливо, зовс≥м не таЇмна, а можливо, й ц≥лком таЇмна книжечка, бо м≥й герой њњ, на жаль, зовс≥м не читав, а прочитати зараз (та ще й всю!) в≥н н≥¤к не м≥г. як нарочито, в цей момент за в≥кном знову поб≥г др≥бний ос≥нн≥й дощик, ≥ здавалос¤ уже ≤вану ≤вановичу, що й справд≥ в нашому житт≥ Ї м≥сце дл¤ м≥нору ≥ що ке завжди однаково св≥тить електрика: ≥нод≥ бадьорим рад≥сним св≥тлом ≥деолог≥чно витриманого куточка, а ≥нод≥ трохи ≥накше. Ч Ќу, так що ж робити? Ч спитав ≤ван ≤ванович п≥дстреленим голосом. Ч ќчевидно, треба цю книжечку негайно спалити Ч ≥ квит! Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч —палити? ј ти певна, що њњ не нарочито п≥дложено мен≥? ј що ¤к спитають, де ¤ њњ д≥в?.. ћоже, однести њњ —емену яковичу? Ч ≤ це не д≥ло! Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна.-- «нову ж таки спитають, де ти њњ вз¤в? Ч Ѕоже м≥й! Ч простогнав м≥й герой.Ч ўо мен≥ робити! ћарфа √алакт≥он≥вна теж не знала, що робити. „ого т≥льки вона не передумала в цей момент. јле прокл¤тий документ -загадково ма¤ч≥в на стол≥ ≥ розгадки не видно було. јле от раптом почало ви¤сн¤тись, ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна скрикнула. Ч я вже знаю! Ч скрикнула вона.Ч ÷е непорозум≥нн¤! Ч ўо ти хочеш сказати? Ч з полегшенн¤м з≥дхнув ≤ван ≤ванович. Ч я хочу спитати тебе: де лежав тв≥й портфель? «даЇтьс¤, на портфел≥ —емена яковича? ≤ван ≤ванович приложив пальц¤ до своњх уст ≥ задумавс¤. Ч «даЇтьс¤,Ч сказав в≥н,Ч здаЇтьс¤, на портфел≥ —емена яковича. Ч Ќу й от! “ак знай же: цей "документ положив у тв≥й портфель не хто ≥нший, ¤к —емен якович, ≥ положив зовс≥м випадково. Ч як так випадково? Ч не зрозум≥в ≤ван ≤ванович. Ч ј так! я пам'¤таю, в≥н щось виймав з≥ свого портфел¤, ≥, очевидно, саме цю книжечку. ¬≥н, мабуть, хот≥в нею ≥люструвати свою промову, але пот≥м передумав ≥ положив њњ... та уже не в св≥й портфель, а випадково Ч в тв≥й! Ч √ен≥альна ≥де¤! Ч скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч “и, голубко, њй-богу, ¤к Ўерлок ’олмс... “≥льки ¤к його спитати? Ч Ќу, це просто,Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ≤ди зараз до телефону ≥ поц≥кавс¤, чи не загубив в≥н чогось ≥з свого портфел¤. ћ≥й герой схопивсь з≥ свого ст≥льц¤ й поб≥г до каб≥нету. „ути було, ¤к в≥н нервово вз¤в рурку ≥ ч≥тко сказав: Ч —орок ноль два... Ќе в≥льно?.. ‘у!.. „орт!.. „ути було, ¤к в≥н знову сказав: Ђ4002ї, але зчову було не в≥льно. ≤ так до трьох раз≥в. Ќа четвертий раз ≤вана ≤вановича сполучили з —еменом яковичем, а за дв≥ хвилини м≥й герой вже вскочив до њдальн≥. Ч “и не помилилась! Ч скрикнув в≥н ≥ схопив в своњ об≥йми свою симпатичну й догадливу дружину.Ч “и не помилилась! —емен якович випадково положив цей документ у м≥й портфель! ћарфа √алакт≥он≥вна надзвичайно рад≥ла такому щасливому к≥нцю ≥ запропонувала нав≥ть ≤вану ≤вановичу повечер¤ти з в≥рменською.

≤ от ≤ван ≤ванович вже лежить на своњй сюрпризн≥й л≥жниц≥ ≥ читаЇ останн≥й номер Ђѕравднї. « рад≥орупора чути оркестр ¤коњсь оперетки, а з кухн≥ чути, ¤к явдоха пораЇтьс¤ б≥л¤ помийного корита. ћарфа √алакт≥он≥вна зн¤ла сп≥дницю й залишилась в панталонах. ¬она п≥д≥йшла до дверей в дит¤чу спальню ≥ сказала: Ч Eccoutez! ѕередайте мен≥, будь ласка, ночний горщик. Ч Avec plaisir, madame,Ч сказала мадмуазель Ћюс≥ ≥ передала сосуд. ѕот≥м мадмуазель Ћюс≥ п≥шла до дит¤чих колисок, де вже спали безм'¤тежним сном ћай ≥ ‘≥алка, а ћарфа √алакт≥он≥вна пол≥зла на сюрпризну л≥жницю й посунула ≤вана ≤вановича до ст≥ни своњм шикарним торсом. ...Ч Ќу, а все ж таки,Ч сказала вона.Ч „им же соц≥ал≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д комун≥зму...  онкретно? Ч Ѕоже м≥й! я ж тоб≥ вже говорив,Ч сказав ≤ван ≤ванович,Ч комун≥зм Ч це вища, так би мовити, ≥деальна сусп≥льна форма. ћарфа √алакт≥он≥вна широко поз≥хнула й погасила електрику. —коро в к≥мнат≥ чути було легенький храп. «а в≥кном мжичив ос≥нн≥й дощик мажорного сезону. ѕ≥сл¤ траг≥чноњ под≥њ з вищеназваним документом ≤вану ≤вановичу снились пол¤ ≥ м'¤ко-б≥рюзове небо, де прекрасн≥ горизонти тривожать душу т≥Їю легенькою тривогою, що не запалюЇ тебе бунтом др≥бнобуржуазного ≥мпрес≥он≥зму, а зовс≥м навпаки: ласкаЇ рад≥сним спокоЇм мажорно-монументального реал≥зму.

VI

„им же треба к≥нчити, а також ≥ про те, що ж не даЇ авторов≥ ск≥нчити негайно.

„им же треба к≥нчати?  ≥нчати, очевидно, прийдетьс¤ не сном ≤вана ≤вановича (хай в≥н соб≥ спить на здоров'¤), а описом такого траг≥чного ф≥налу, що все-таки зваливс¤ на зовс≥м ≥ н≥¤к невинну голову мойого ≥деолог≥чно витриманого геро¤. ѕравда, славетний винах≥д (про нього дал≥, це саме той винах≥д, що зробив ≥м'¤ ≤вана ≤вановича безсмертним!) примушуЇ автора написати ще невеликий розд≥л, але, по-перше, цей передостанн≥й розд≥л Ї, так би мовити, розд≥л не обов'¤зковий (нетерпл¤чий читач може його й не читати), а, по-друге, великим злочином було б обминути те, чого обминути н≥¤к не можна. ќтже, п≥сл¤ осени прийшла, ¤к ≥ треба було чекати, зима. ћорози були лют≥, але м≥й герой самов≥ддано томивс¤ в духот≥: його будинок, що на вулиц≥ “омаса ћора, викликав на Ђсоц≥ал≥стичне змаганн¤ї (так саме ≥ написано в домком≥вських книжках) будинок, що на вулиц≥ ўукина, ≥ тому не можна було Ђп≥дкачатиї нав≥ть в сенс≥ опаленн¤: кожний ≥з будинк≥в доводив, що в≥н тепл≥ший за свого супротивника ≥ що в≥н не т≥льки ум≥Ї боротись з буржуаз≥Їю, але й з природою з посп≥хом сперечаЇтьс¤. ≤ от колись, сид¤чи в так≥й от духот≥, ≤ван ≤ванович сказав: Ч √алакточко! Ч сказав колись ≤ван ≤ванович.Ч я почуваю, що ¤ можу прислужитись своњй парт≥њ, по-перше Ч парт≥йною та рад¤нською роботою, а по-друге Ч й своњми винаходами. Ч ўо ти надумав, ∆ане? Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна, кусаючи державн≥ гор≥хи (вона н≥коли принципово не купувала гор≥х≥в у приватника ≥ њла т≥льки державн≥ гор≥хи з державних л≥с≥в, саме т≥, що, ¤к подарунок, присилав њй брат Ч л≥сничий). Ќу, говори Ч ¤ послухаю. Ч Ѕачиш,Ч промовив ≤ван ≤ванович,Ч сид≥в ¤ оце й думав про л≥то. ѕрийде, значить, л≥то, а з ним прилет¤ть ≥ мухи. “и у¤вл¤Їш, ¤к вони перешкоджають наш≥й робот≥? ∆ах! “ак от ¤ й вир≥шив: треба вигадати ¤кусь мухобойку. ≤ ¤ вигадаю, даю тоб≥ чесне комун≥стичне слово. “и думаЇш, що мен≥ бракуЇ таланту? Ќу, не скажи, голубонько! Ч „ому ж бракуЇ? Ч промовила товаришка √алакта, п≥дкочуючи оч≥ до лоба.Ч я зовс≥м не сумн≥ваюсь! ЅуваЇ так, що талант про¤вл¤Їтьс¤ нав≥ть у простого народу, а ти ж ≥нтел≥гент, з вищою осв≥тою. “акий в≥дгук з боку дружини на його бажанн¤ винайти мухобойку так п≥дбадьорив мойого геро¤, що в≥н тут же приступив до роботи. ѕо-перше, в≥н написав за¤ву до свого комосередку, щоб його зв≥льнили в≥д партнавантаженн¤ (бюро комосередку вже на другий день зв≥льнило його в≥д партнавантаженн¤ Ђ¤к наукового роб≥тника, що працюЇ над власним винаходомї), а подавши за¤ву, вз¤вс¤ за мухобойку. ¬сю зиму ≤ван ≤ванович самов≥ддано ламав соб≥ голову ≥ т≥льки напровесн≥ прийшов до того висновку, що в≥дпов≥дно найнов≥шим дос¤гненн¤м техн≥ки, мухобойку треба зробити за допомогою електрики. “од≥ ≤ван ≤ванович почав студ≥ювати де¤к≥ дисципл≥ни ≥ почав робити спроби. Ќа його стол≥ по¤вились електроскопи з листочками, в≥н утворював, скаж≥м, протилежн≥ електрики на сполучених електроскопах, в≥н ловив Ђелектричний в≥терї ≥ гасив ним св≥чку. ¬≥н звертавс¤ до лейденськоњ банки та франкл≥нового колеса ≥, нарешт≥, п≥сл¤ довгоњ прац≥, вражений був раптом у саме серце загадкою про т. зв. спробу √альван≥. як в≥домо, √альван≥ дов≥в, що м'¤зи й нерви у тварини можуть бути за джерела електрики, але ≤вана ≤вановича страшенно зворушило те, що при сполученн≥ нерва ≥ м'¤з≥в жаби, скаж≥м, жаб'¤ча н≥жка дриіаЇ. «ворушувало саме те, що вона дриіаЇ. ћ≥й герой ≥накше ≥ не у¤вл¤в соб≥ смерти мухи на електричн≥й мухобойц≥, ¤к смерть, що њй, так би мовити, прел≥м≥нарне в≥дпов≥дало дриіанн¤ н≥жками. ¬ скорому час≥ ≤ван ≤ванович зробивс¤ героЇм дн¤ нашого, ¤к в≥н говорить, заздалег≥дь ≥ з обуренн¤м в≥дкидаючи ганебне м≥щанство, Ђз голови до п'¤т революц≥йного м≥стаї: в≥н таки винайшов електричну мухобойку. ѕро нього заговорили всюди, а ћарфа √алакт≥он≥вна стала ще б≥льше поважати його. —екрет винаходу не було оголошено, але в≥домо було, що мухобойка надзвичайно ориг≥нальне била мух: коли муха с≥дала на апарат мойого геро¤ ≥ саме на тому м≥сц≥, де за проектом бажано було, щоб вона с≥ла, електрика обов'¤зково вбивала њњ. Ч ќт т≥льки б≥да,Ч говорив ≤ван ≤ванович,Ч що муха не завжди с≥даЇ там, де треба... Ќу, н≥чого,Чдодавав в≥н.Ч Ќ≥чого!.. ≤ в≥н мав рац≥ю Ч так додавати. √оловне Ч початок, а пот≥м ¤кось удосконалитьс¤: коли не в≥н удосконалить св≥й апарат-мухобойку, то синок його ћай, п≥др≥сши, завершить справу свого талановитого батька-винах≥дника. ќдним словом, ≤ван ≤ванович на де¤кий час заспо коњвс¤. —аме на той час, поки його голову знову не пронизала нова ге н≥альна ≥де¤. як уже було сказано, будинок мойого геро¤ був у стан≥ Ђсоц≥ал≥стич ного змаганн¤ї. ÷ей надзвичайно похвальний факт теж м≥г би навести ≤вана ≤вановича на ту думку, що Ђсоц≥ал≥стичнеї можуть змагатис¤ "не т≥льки колективи, але й окрем≥ ≥ндив≥дууми, та цього не трапилос¤, а на в≥в його на цю думку (хоч на перший погл¤д ≥ дивно!) Ч нав≥в його власний рад≥орупор. ¬≥дпочивав, значить, м≥й герой на канап≥ ≥ чекав чергового концерту з м≥сцевоњ рад≥останц≥њ. ћай ≥ ‘≥алка гралис¤ в спальн≥ з мадмуазель Ћюс≥, товаришка √алакта сид≥ла з його другом ћетод≥Їм  ириловичем у каб≥нет≥. –аптом зашип≥ло. Ч √ало! √ало! √оворить рад≥останц≥¤ на хвил≥...Ч ≥ т. д. ѕрекрасно! јле чуЇ тут ≤ван ≤ванович в≥д конферанса, що рад≥о станц≥¤ бере сьогодн≥ на себе роль плацдарму дл¤ Ђсоц≥ал≥стичного змаганн¤ї.  онкретно кажучи, сьогодн≥ (конферанс говорить) зма гаютьс¤: балабаЇшник, скрипник, бандурист, п≥ан≥стка, домрист, гар мон≥ст та гобойщик. Ч ≤нтересно послухати! Ч подумав м≥й герой.Ч ѕодивимось, хто кого! ѕершим виступив балабаЇшник. Ѕеручи до уваги, що саме так, по вищезазначеному, змагатис¤ можуть т≥льки здоров≥ мажорн≥ елементи нашого сусп≥льства, балабаЇшник на цей раз найшов можливим заграти ¤кусь песим≥стичну п≥сеньку, що њй дос≥ не давали м≥сц¤ на рад≥о станц≥њ. ¬ такому ж дус≥ грали й ≥нш≥ змагальники. ћ≥й герой спершу незадоволено хитав головою, але пот≥м прийшов до т≥Їњ ж думки, що й балабаЇшник (Ђсаме так, по вищезазначеному, змагатис¤ можуть т≥льки здоров≥, мажорн≥ елементи нашого сусп≥льстваї), ≥, прийшов ши до ц≥Їњ думки, раптом прийшов ≥ до другоњ. Ч ћетод≥ю  ириловичу,Ч покликав в≥н схвильованим голосом сво го симпатичного колегу.Ч я вас викликаю на соц≥ал≥стичне зма ганн¤! —казавши це, ≤ван ≤ванович протер окул¤ри своЇю б≥лосн≥жною хусткою, з вд¤чн≥стю подививс¤ на рад≥орупор ≥ нарешт≥ помандру вав до њдальн≥, де його симпатичний друг сид≥в з його ж таки милою дружиною. ћомент був не зовс≥м вдалий дл¤ зустр≥ч≥ двох при¤тел≥в (ћетод≥й  ирилович ще не встиг зовс≥м очутитись п≥сл¤ ≥нтимноњ розмови з товаришкою √алактою), ≥ все-таки до згоди прийшли негайно.

Ч я ваш виклик приймаю! Ч обсмикнувшись нарешт≥, р≥шуче за¤вив ћетод≥й  ирилович.Ч Ѕудь ласка! ≤ тут же вир≥шено було, що ≤ван ≤ванович зробить три мухобойки, а ћетод≥й  ирилович буде три дн≥ аг≥тувати серед службовц≥в тресту за утворенн¤ фабрики виробництва цих же таки мухобойок. ¬ таких ц≥кавих розмовах ≥ в таких же не менш ц≥кавих думках проходили дн≥ мойого геро¤, ѕ≥сл¤ –≥здва прињхав до ≤вана ≤вановича брат ћарфи √алакт≥он≥в-ни Ч товариш ћрачний (псевдон≥м). —аме той брат, що л≥сничий. Ѕрат прињхав, ¤к ви¤снилось, надовго, бо його, ¤к ви¤снилос¤, парт≥¤ зн¤ла з парт≥њ та з л≥сництва чи то за шахрайство (Ђза шахрайствої Ч говорили зл≥ ¤зики), чи то за опозиц≥йн≥ ухили (Ђза опозиц≥йн≥ ухилиї Ч говорила товаришка √алакта). ѕроти ухил≥в ≤ван ≤ванович, ¤к в≥домо, р≥шуче боровс¤, але в даному раз≥ в≥н не м≥г боротись,Ч не тому, що справа йшла про боротьбу проти родича, а тому, що м≥й герой був тактовною, шл¤хетною людиною ≥ нешл¤хетне поводитись ≥з гостем, можна сказати, орган≥чно не м≥г, тим паче, що по городу почали ходити Ђтривожн≥ї чутки в≥дносно ¤когось Ђпереобранн¤ї пол≥тбюро. “овариш ћрачний ц≥лими дн¤ми громив Ђапаратчик≥вї ≥ запевн¤в ≤вана ≤вановича, що Ђце њм так не пройдеї. ≤ван ≤ванович слухав, а ћарфа √алакт≥он≥вна говорила. Ч я думаю,Ч говорила ћарфа √алакт≥он≥вна,Ч що «юз¤ маЇ рац≥ю бути незадоволеним з апаратчик≥в. “и ¤к гадаЇш, ∆ане?.. “и знаЇш, ¤ вже давно точу зуби на —тал≥на. Ч я, √алакточко, н≥чого не маю проти,Ч нарешт≥ з≥дхав м≥й ст≥йкий герой,Ч але щодо —тал≥на, ¤ з тобою (тут ≤ван ≤ванович озиравс¤) згодний. «годний, √алакточко. ÷≥лком! Ќа м≥й погл¤д, в≥н теж... ¤к би його сказати,Ч дискус≥йщик... —ебто треба припускати, що в≥н буде дискус≥й шик. Ч “реба припускати? Ч кричав товариш ћрачний.Ч ≤ це говорите ви, високо≥нтел≥гентна людина? “ут м≥й герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозум≥ли, що в≥н, звичайно, ≥ в цьому питанн≥ Ђорган≥чної не може бути не революц≥онером Ђз голови до п'¤тї ≥ що в≥н хоче т≥льки, щоб все було добре ≥ щоб перемога була на боц≥ пролетар≥ату, себто щоб можна було спок≥йно ходити до ¤чейки в четвер ≥ жити по-людськи. ƒосить вже в≥н настраждавс¤ на фронтах, себто у Ќаросв≥т≥, коли була громад¤нська в≥йна. Ч ј все-таки,Ч нас≥дав товариш ћрачний,Ч все-таки скаж≥ть мен≥: невже й по-вашому потр≥бна ц¤ ≥д≥отська самокритика? ≤ван ≤ванович виймав свою б≥лосн≥жну хустку ≥ нервово протирав нею окул¤ри. ¬≥н, звичайно, знав, ¤к в≥н маЇ в≥дпов≥сти, але в≥н не м≥г, на жаль, в≥дпов≥сти, бо тут ¤краз втручалас¤ товаришка √алакта. ћарфа √алакт≥он≥вна причин¤ла двер≥ ≥ говорила консп≥ративним голосом.

Ч «вичайно, ∆ане, це абсурд,Ч говорила вона.Ч Ќевже ти й дос≥ погоджуЇшс¤? Ќу, скажи мен≥! —кажи! ≤ван ≤ванович н≥бито ран≥ш погоджувавс¤, себто гадав, що товаришка √алакта теж погоджуЇтьс¤, але тепер в≥н уже не м≥г погоджуватись, тим паче, що, з≥ сл≥в товариша ћрачного, Ђапаратчикиї мус≥ли Ђна дн¤х полет≥тиї ≥ Ђвзагал≥ загубити свою силуї. Ч Ќ≥!.. не погоджуюсь! Ч раптом р≥шуче ще раз з≥дхав ≤ван ≤ванович ≥, тут же п≥дбадьорений вд¤чним погл¤дом дружини, додавав: Ч я нав≥ть скажу вам по секрету, що ¤ з самого початку мало дов≥р¤в ц≥й ≥дењ. њй-богу. —ловом, ≤ван ≤ванович говорив т≥льки те, що п≥дказувала йому його революц≥йна сов≥сть. ѕравда, коли товариш ћрачний, д≥ставши посаду, раптом зм≥нив своњ погл¤ди, ≤ван ≤ванович не зм≥нив своњх погл¤д≥в, в≥н просто знову зупинивс¤ на своњх, що були до прињзду товариша ћрачного, позиц≥¤х, себто в≥н знову почав гар¤че захищати Ђсамокритикуї, але це показуЇ т≥льки те, що м≥й герой, будучи ортодоксальним марксистом, не м≥г не волод≥ти добре ланцетом матер≥ал≥стичноњ д≥алектики. ќт ≥ все, плюс, звичайно, революц≥йна сов≥сть. ≤ тому не зрозум≥ло (р≥шуче не зрозум≥ло!), ¤к могло трапитись це велике горе, це гранд≥озне нещаст¤. ¬и питаЇте, ¤ке нещаст¤, ¤ке горе? „итайте останн≥й розд≥л Ч ≥ ви побачите.

VII

“раг≥чний ф≥нал, а також ≥ не про те, ¤к≥ треба зробити висновки.

 олись ≤ван ≤ванович лежав п≥сл¤ смачного об≥ду на канап≥ ≥ перегл¤дав Ђ¬≥ст≥ї. ¬≥н завжди уважно перегл¤дав цю газету: по-перше, тому, що тут було багато ур¤дових розпор¤джень, а в≥н не хот≥в бути не в курс≥ державного буд≥вництва, а по-друге Ч тому, що редакц≥¤ ц≥Їњ газети його остаточно зворушувала п≥дбором матер≥алу. “ут було всього вм≥ру: ≥ см≥шного (≤ван ≤ванович, наприклад, дуже обурювавс¤ з повед≥нки драматурга  ул≥ша, що в своњй п'Їс≥ Ђћина ћазайлої нахабно висм≥¤в майстра мажорного см≥ху ≤ону ¬очрев≥сущого. ≤ону ¬очрев≥сущого ≤ван ≤ванович вважав мало не за ген≥альну людину) Ч тут було трохи ≥ про кооперац≥ю, трохи про с≥льське господарство, а також трохи ≥ про культурне житт¤ крањни. ќсобливо ≤вана ≤вановича зворушували передов≥ статт≥ ≥ саме т≥, що йшли без п≥дпису. Ч Ќе говори, √алакточко! Ч часто схвильованим голосом кидав в≥н у б≥к своЇњ дружини.Ч ќт би в кого повчитись нашим газетам! яка краса вислову! —к≥льки в цих передових споживи дл¤ серц¤ й розуму. як вони хвилюють своЇю тематикою! Ќ≥, не говори, √алакточко, все-таки постановка справи Ч велике д≥ло! Ч ўе б пак! Ч з≥дхала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ÷е ж наша найстар≥ша газета. —коро матиме мало не дес¤тил≥тн≥й досв≥д!

≤ван ≤ванович дививс¤ у в≥кно на молодий сн≥жок ≥ на його душ≥ була рад≥сть ≥ горд≥сть невимовн≥... ...“ак от, значить, одного разу ≤ван ≤ванович лежав п≥сл¤ смачного об≥ду на канап≥ ≥ перегл¤дав Ђ¬≥ст≥ї. –аптом його оч≥ поширились ≥ в≥н, ¤к ≥ тод≥, коли натрапив на випадково положений до його портфел¤ Ђстрашний документї, ¤к ≥ тод≥, дуже збл≥д. Ќ≥жн≥ пальц≥ мойого геро¤ затремт≥ли. як на гр≥х, в цей час в квартир≥ н≥кого не було (вс¤ с≥м'¤ поњхала до парку шпац≥рувати), була т≥льки в кухн≥ явдоха. ≤ван ≤ванович протер оч≥ ≥ ще раз уважно перечитав т≥ р¤дки, ¤к≥ його так схвилювали. ѕот≥м м≥й герой п≥дв≥вс¤ з канапи ≥, можна сказати, нав≥ть заб≥гав по к≥мнат≥. ¬≥н н≥коли так енерг≥йно не метушивс¤, ¤к тепер, ≥ тому треба було припускати, що в≥н вичитав, по менш≥й м≥р≥, про оголошенн¤ в≥йни, нав≥ть уже про вступ ворожих сил на рад¤нську республ≥ку чи то оголошенн¤ про смерть ¤когось свого любимого вожд¤. Ч «агибель революц≥њ,Ч шепот≥в в≥н.Ч явна загибель!  оли газета не бреше Ч а ¤ њй завжди в≥рив! Ч коли вона не бреше, то... Ќ≥! Ќ≥! ÷ього не може бути. Ќ≥! Ќ≥! ≤ванов≥ ≤вановичу нав≥ть п≥т виступив на лоб≥. ’вилинами здавалос¤, що в≥н знепритомн≥Ї ≥, ¤к п≥дстрелений заЇць (правда, в≥н цього моменту скор≥ше под≥бний був до, коли так можна висловитис¤, схвильованоњ породистоњ корови) Ч ≥, ¤к п≥дстрелений заЇць, впаде на св≥й сюрпризний килим. “а цього Ч слава тоб≥ господи Ч не трапилос¤. ћ≥й герой потроху почав в≥дходити ≥ нарешт≥ зовс≥м од≥йшов. “од≥ в≥н п≥д≥йшов до в≥кна ≥ одчинив в≥кно. «апахло весн¤ними пахощами (тод≥ вже йшла весна). ѕр¤мо Ч заходило сонце. ¬оно заходило так звичайно, н≥би в газет≥ н≥чого страшного й не було. Ќав≥ть образливо було дивитис¤ на цю байдужу огн¤ну кулю. јле ≤ван ≤ванович нав≥ть не звертав на це уваги: мовл¤в, плювать йому на сонце, в≥н давно вже вз¤в себе в руки. ѕравда, т≥ руки, що в≥н в них вз¤в себе, ще трохи, ≥ нав≥ть б≥льше н≥ж трохи, тремт≥ли, але при чому ж тут в≥н? ћ≥й герой витер з лоба вищезгаданий п≥т ≥, не маючи з ким под≥литис¤ своњми думками, раптом в≥дчув у соб≥ приплив н≥жности й велике бажанн¤ поговорити з≥ своЇю куховаркою. Ч ѕосуд миЇте, явдошко? Ч н≥жним, ласкавим, мало не соцвиховським голосом сказав ≤ван ≤ванович ≥ зупинивс¤ на пороз≥ кухн≥.Ч Ќу, ¤к воно Ч не важко вам жити у нас? Ч „ого там важко!Ч в≥дпов≥ла, ¤к ≥ завжди, трохи холоднувато (Ђчорна невд¤чн≥стьї!) куховарка.Ч „ого там важко, ми вже звикли, барин≥ - ≤ншого разу м≥й, зр≥дка трохи глуховатий, герой, можливо, ≥ не звернув би уваги на це обурливе Ђбаринї. “оваришка √алакта нав≥ть думала, що це в пор¤дку речей: мовл¤в, н≥чого тут особливого нема, коли куховарка називаЇ ∆ана Ђбариномї Ч по-перше, н≥хто того не чуЇ ≥, значить, нема тут н≥¤коњ компром≥тац≥њ, а по-друге Ч товаришка √алакта н≥коли не посм≥Ї позбавити явдоху вол≥ слова (куховарц≥ так подобаЇтьс¤ Ч хай так ≥ говорить!). јле на цей раз ≤ван ≤ванович мало не п≥дскочив. Ч який ¤ вам барин, явдошко! Ч скрикнув в≥н у жахлив≥й розпуц≥! Ч ’≥ба ¤ вам барин? Ч ≤ван ≤ванович мило усм≥хнувс¤ ≥, розв≥вши руками, по¤снив: Ч “овариш! “ак! “овариш! явдоха здивовано подивилась на хаз¤њна. Ч ’ай буде й по-вашому! Ч знизала вона плечима ≥, знизавши плечима, вз¤лас¤ за цеберку з поми¤ми. јле тут з ≤ваном ≤вановичем трапилось щось небуденне. ѕ≥дскочивши з незвичайною дл¤ нього легк≥стю до куховарки, в≥н дел≥катно в≥дштовхнув њњ в≥д цеберки з поми¤ми. Ч “ак, так явдошко! Ч промовив ≤ван ≤ванович тремт¤чим голосом.Ч я вам не барин, ¤... ¤ вам справжн≥й друг ≥ товариш. я вам Ч ви ж пам'¤таЇте? Ч я вам завжди говорив, щоб ви називали мене товаришем! (≤ван ≤ванович ≥ сам уже в≥рив, що в≥н завжƒи пропонував явдос≥ називати себе товаришем, хоч цього, можна сказати, й не було Ч не тому не було, що в≥н не хот≥в, а тому, що в≥н просто забув). «авжди говорив, явдошко. ≤ тепер говорю! ƒа!.. ≤ван ≤ванович знову витер п≥т з≥ свого чола й неспод≥вано скрикнув: Ч ƒозвольте,Ч скрикнув в≥н,Ч ¤ винесу цеберку з поми¤ми! ÷¤ останн¤ пропозиц≥¤ вискочила з уст хаз¤њна ¤кось зовс≥м без вс¤коњ потреби. јле вискочивши, вона вже не могла повернутис¤ в т≥ ж таки уста ≥ саме так, наче њњ й не було (во≥стину, слово не муха Ч вилетить не сп≥ймаЇш нав≥ть за допомогою мухобойки). ≤ван ≤ванович захвилювавс¤ тим хвилюванн¤м, коли почуваЇш себе героЇм, а здивована явдоха р≥шуче не хот≥ла йому в≥ддати цеберки. ѕочалась боротьба. ≤ нев≥домо чим би вона ск≥нчилась, коли б в цей момент не в≥дчинилис¤ двер≥ ≥ в двер¤х не зупинилась ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч ∆ане! ¬ чому справа? Ч гр≥зно сказала ћарфа √алакт≥он≥вна, побачивши боротьбу.Ч ўо це значить? “оваришка √алакта зрозум≥ла, звичайно, цю сценку, ¤к залиц¤нн¤ мойого геро¤ до куховарки, ≥ тому, не довго думаючи, вона тут же скрикнула. Ч √еть! Ч скрикнула вона, звертаючись до явдохи.' - ўоб тво¤ нога б≥льш тут не була. √еть! √еть! Ч ўо ти робиш, √алакточко,Ч в свою чергу скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч Ќе роби цього, голубонько. Ќе роби! ѕросю тебе, не роби! јле ћарфа √алакт≥он≥вна вже н≥чого не чула ≥ т≥льки кричала Ђгетьї.  оли ж куховарка вийшла з кухн≥ ≥ коли червоний ≥ сп≥тн≥лий ≤ван ≤ванович п≥дв≥в свою дружину до канапи, то вона, ћарфа √алакт≥он≥вна, й тод≥ не дала промовити слова. ѕот≥м товаришка √алакта зробила ≥стерику. Ќарешт≥ ≥стерика ск≥нчилась, ≥ тод≥ ви¤снилос¤, в чому справа. ¬и¤снилос¤ тод≥, коли м≥й герой остаточно переконав свою стурбовану дружину, що в≥н не залиц¤тис¤ хот≥в до явдохи, а т≥льки хот≥в показати њй, що в≥н н≥чим (буквально н≥чим!) не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нењ, в≥д куховарки, ≥ нав≥ть може винести цеберку з поми¤ми. ѕереконав в≥н њњ не словами, а, так би мовити, д≥лом. ÷е трапилос¤ саме тод≥, коли й товаришка √алакта прочитала в Ђ¬≥ст¤хї т≥ р¤дки, ¤к≥ так схвилювали ≤вана ≤вановича. Ч “ак! “и мав рац≥ю! Ч уже подв≥йним голосом (спок≥йним, що ≤ван ≤ваноич не зрадив ≥ неспок≥йним, що газета) сказала вона, бризкаючи на себе одеколоном.Ч “ак. “и мав рац≥ю. јле ти, ∆ане, не маЇш рац≥њ хвилюватись. Ѕоже м≥й, чого ти, ∆ане, так хвилюЇшс¤? Ќе роби пан≥ки! ѕожал≥й своЇ серце! „истка ж т≥льки дл¤ низ≥в! „лени колег≥њ, на м≥й погл¤д, н≥ в ¤кому раз≥ не будуть чиститись. Ч јх, √алакточко! Ч п≥дстреленим голосом сказав м≥й герой.Ч “и не дочитала.Ч ≤ван ≤ванович подав дружин≥ номер Ђ¬≥стейї.Ч Ќу, ось дивись, голубонько. “ут написано нав≥ть, що будуть чистити нав≥ть член≥в ÷ . “и розум≥Їш? „лен≥в ÷ ! Ч ÷ього не може бути! я не в≥рю! Ч р≥шуче одр≥зала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч „лен≥в ÷  не можуть чистити... ÷е просто дл¤ народу... дл¤ маси! ¬ противному раз≥ ми загубили б революц≥ю... ƒа... Ч Ѕезперечно! Ѕезперечно загибель революц≥њ! Ч сказав ≤ван ≤ванович ≥ в розпуц≥ схопивс¤ за голову.Ч јх, Ѕоже м≥й, що вони робл¤ть! ЌЇ, √алакточко, ¤ таки недарма не погоджувавс¤ з самокритикою. ўо хочеш роби з≥ мною, а ¤ апаратчикам тепер не можу дов≥р¤ти. ƒаю тоб≥ чесне комун≥стичне слово. “и розум≥Їш Ч не можу! —хвильований ≤ван ≤ванович кинувс¤ до каб≥нету й подзвонив до ћетод≥¤  ириловича. Ч „ули?..Ч спитав в≥н у рурку.Ч Ќуда! Ќуда!.. Ќу, ¤к ви?.. я? я ж, знаЇте, мен≥ що? Ѕудь ласка, хоч сьогодн≥! “≥льки ¤ думаю, знаЇте... Ќу, словом, заходьте Ч поговоримо. “реба улаштувати с≥мейну нараду. “ут м≥й герой закашл¤вс¤ й положив рурку на њњ руркове м≥сце. ÷≥лу н≥ч ≤вана ≤вановича ≥ ћарфу √алакт≥он≥вну кусали чи то блощиц≥, чи то блохи, ≥ вони н≥¤к не могли заснути. ј коли прийшов новий ранок, м≥й герой посп≥шив до установи. ¬≥н нав≥ть забув поц≥лувати ћа¤ ≥ ‘≥алку батьк≥вським поц≥лунком. јле в установ≥ його чекала ще б≥льша неприЇмн≥сть. “ам в≥н, по-перше, остаточно пересв≥дчивс¤, що йому обов'¤зково прийдетьс¤ чиститись (виходить його любима газета й на цей раз не збрехала), по-друге, в≥н узнав, що роботу його комосередку з сьогодн≥шнього дн¤ починаЇ обсл≥дувати спец≥альна ком≥с≥¤ з райкому. ѕро це спов≥стив ћетод≥й  ирилович. Ч ƒл¤ чого ком≥с≥¤? ƒл¤ чого обсл≥дуванн¤? Ч спитав збл≥длий за н≥ч ≤ван ≤ванович, безсило с≥даючи в кр≥сло.-Ч Ќу, скаж≥ть мен≥, дл¤ чого? Ч ј х≥ба вам не ¤сно? ћабуть, хочуть когось вичистити. ≤, мабуть, не т≥льки з комосередку,Ч сказав догаддививй ћетод≥й  ирилович,Ч а нав≥ть декого ≥ з бюро.

Ч ≤з бюро? Ч в розпуц≥ промовив м≥й герой (в≥н був членом, хоч ≥ не активним, свого бюро).Чўо ви говорите? Ќ≥, ви просто робите пан≥ку. ¬и помил¤Їтесь, ћетод≥ю  ириловичу! ƒа, помил¤Їтесь... я т≥льки не розум≥ю, в≥дк≥л¤ це все вз¤лос¤? Ч ÷е ви вже спитайте в свого товариша Ћайтера,Ч в≥дпов≥в ћетод≥й  ирилович, п≥дкресливши Ђсвогої.Ч ÷е, будьте певн≥, це його роботка. Ч ћого товариша Ћайтера? Ч до того розгубивс¤ ≤ван ≤ванович, що нав≥ть випустив ≥з рук окул¤ри, ¤к≥ протирав своЇю б≥лосн≥жною хусткою.Ч ¬и серйозно кажете Ђмогої? Ч “ак! Ч ¤к ≥ завжди, спок≥йно в≥дпов≥в ћетод≥й  ирилович.Ч ≤менно вашого. я не член бюро, а ви, ¤к член бюро, мус≥ли вже давно знати, що це за штучка. ’≥ба ¤ вам не говорив? —в≥й свого, так би мовити!.. „ому ж ви його дос≥... Ч јх, боже м≥й≥ Ќ≥чого не розум≥ю! Ч скрикнув ≤ван ≤ванович тим же таки п≥дстреленим голосом.Ч Ѕуквально н≥чого! ћ≥й герой раптом покинув ћетод≥¤  ириловича й поб≥г до —емена яковича, головного начальника ≥ члена бюро. ѕро що вони там говорили Ч мен≥ не в≥домо. ѕроте, ¤ гадаю, що це й не ц≥кавить читача. ƒавати в детал¤х траг≥чну загибель мойого геро¤ ¤ й не бравс¤. —кажу т≥льки, що райком прислав ком≥с≥ю, так би мовити, необ'Їктивну, по-перше, вона сконстатувала, що товариш Ћайтер не опозиц≥онер ≥ не бузотер, а просто соб≥ активний парт≥Їць, по-друге, ком≥с≥¤ наказала негайно перебрати бюро комосередку, а по-третЇ (це вже просто ¤кесь траг≥чне непорозум≥нн¤), ≤вану ≤вановичу, ћарф≥ √алакт≥он≥вн≥, ћетод≥ю  ириловичу ≥ ще багатьом ще до чистки судилос¤ Ђвийти ≥з парт≥њї, ¤к пот≥м говорила товаришка √алакта.

≤ван ≤ванович, прийшовши додому п≥сл¤ Ђвийти ≥з парт≥њї, похиливс¤ на свою мухобойку ≥ раптом заплакав др≥бненькими в перший раз м≥норними сльозами. Ч ѕропав! Ч скрикнув в≥н.Ч Ѕоже м≥й, ¤ке траг≥чне непорозум≥нн¤! „ому саме мен≥ судилос¤ так страждати за революц≥ю? „им ¤ провинивс¤? јле йому на його останнЇ запитанн¤ н≥хто не в≥дпов≥в. ћарфа √алакт≥он≥вна ще не прийшла п≥сл¤ Ђвийти ≥з парт≥њї, а ћай ≥ ‘≥алка десь шпац≥рували з мадмуазель Ћюс≥. ўо ж до куховарки явдохи, то вона поки що н≥чого не знала, ≥ тому й тепер висп≥вувала ¤кусь- свою зовс≥м незрозум≥лу п≥сню, саме ту, що, з одного боку, н≥бито веселу, а з другого Ч начебто дражнить.

“ак що мажорну новелу, можна сказати, к≥нчено. «вичайно, ¤ й зараз бачу незадоволен≥ обличч¤ (мовл¤в все добре, та от багато публ≥цистики), але й тепер, на жаль, н≥чим не можу допомогти. ўо ж. робити, дорог≥ читач≥, коли ¤ хочу, щоб моњ твори читали р≥шуче вс≥ громад¤ни нашоњ республ≥ки, нав≥ть так≥ д≥лов≥, ¤к от ≤ван ≤ванович та ћарфа √алакт≥он≥вна, а д≥лов≥ люди, ¤к в≥домо, читають т≥льки мажорн≥ новели з ухилом в публ≥цистику. “реба, очевидно, йти на компром≥с. ...ј вт≥м, “еккерей, наприклад, каже, що —в≥фт (ви пам'¤таЇте Ђ√улл≥верову подорожї?) справл¤Ї на нього враженн¤ величезного г≥ганта ≥ що загибель його, —в≥фта, нагадуЇ йому, “еккерею, загибель гранд≥озного царства. “ак думав колись не т≥льки ≤ван ≤ванович, але думаю сьогодн≥ й ¤, коли зупин¤ю св≥й зр≥дка вольтер≥¤нський погл¤д на ч≥ткому силует≥ злого англ≥йського сатирика. ...≤ пот≥м чому —алтиков-ўедр≥н м≥г бути в≥це-губернатором, а ¤ не можу? ѕравда? ќтже, до побаченн¤, золотий м≥й читачу! —под≥ваюс¤ ще раз зустр≥тис¤ з вами. ¬ моњй шухл¤д≥ (доводжу до вашого в≥дома) Їсть ц≥ла галере¤ ≥деолог≥чно витриманих, монументально-реал≥стичних тип≥в нашоњ н≥жно-прекрасноњ епохи, а ви (доводжу до свого в≥дома), очевидно, маЇте охоту познайомитис¤ з ними. Ќу, ≥ от!

 

 

я (–ќћјЌ“» ј)

"÷в≥тов≥ ¤блун≥"
« далекого туману, з тихих озер заг≥рноњ комуни шелестить шелест: то йде ћар≥¤. я виходжу на безгранн≥ пол¤, проходжу перевали ≥ там, де жевр≥ють кургани, похил¤юсь на самотню пустельну скелю. я дивлюсь в даль.Ч “од≥ дума за думою, ¤к амазон¤нки, джиг≥тують навколо мене. “од≥ все пропадаЇ... “аЇмн≥ вершники лет¤ть, ритм≥чно похитуючись, до отрог≥в, ≥ гасне день; б≥жить у могилах дорога, а за нею Ч мовчазний степ... я одкидаю в≥њ ≥ згадую... во≥стину мо¤ мати Ч вт≥лений прообраз т≥Їњ надзвичайноњ ћар≥њ, що стоњть на гран¤х нев≥домих в≥к≥в. ћо¤ мати Ч нањвн≥сть, тиха жура ≥ добр≥сть безмежна. (÷е ¤ добре пам'¤таю!). ≤ м≥й неможливий б≥ль, ≥ мо¤ незносна мука тепл≥ють у лампад≥ фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.
ћати каже, що ¤ (њњ м'¤тежний син) зовс≥м замучив себе... “од≥ ¤ беру њњ милу голову з нальотом ср≥бл¤стоњ сивини ≥ тихо кладу на своњ груди... «а в≥кном ≥шли рос¤н≥ ранки ≥ падали перламутри. ѕроходили неможлив≥ дн≥. ¬ дал≥ з темного л≥су брели подорожники й б≥л¤ синьоњ криниц≥, де розлет≥лись дороги, де розб≥йний хрест, зупин¤лись. “о Ч молоде заг≥р'¤.
Ч јле минають ноч≥, шелест¤ть вечори б≥л¤ тополь, топол≥ в≥дход¤ть у шосейну безв≥сть, а за ними Ч л≥та, роки ≥ мо¤ буйна юн≥сть. “од≥ дн≥ перед грозою. “ам, за отрогами сизого боку, спалахують блискавиц≥ ≥ накипають, ≥ п≥н¤тьс¤ гори. ¬ажкий душний гр≥м н≥¤к не прорветьс¤ з ≤нд≥њ, з≥ сходу. ≤ томитьс¤ природа в передгрозз≥. ј вт≥м, за хмарним накипом чути й ≥нший гул Ч ...глуха канонада. Ќасуваютьс¤ дв≥ грози.
Ч “ривога! Ч ћати каже, що вона поливала сьогодн≥ м'¤ту, м'¤та вмираЇ в туз≥. ћати каже: "Ќадходить гроза!" ≤ ¤ бачу: в њњ очах сто¤ть дв≥ хрустальн≥ росинки.
≤
јтака за атакою. Ўалено напирають ворож≥ полки. “од≥ наша кавалер≥¤ з флангу, ≥ йдуть фаланги ≥нсургент≥в у контратаку, а гроза росте, ≥ моњ мисл≥ Ч до неможливости нат¤гнутий др≥т.
ƒень ≥ н≥ч ¤ пропадаю в "чека".
ѕомешканн¤ наше Ч фантастичний палац: це будинок розстр≥л¤ного шл¤хтича. ’имерн≥ портьЇри, древн≥ в≥зерунки, портрети кн¤жоњ фам≥л≥њ. ¬се це дивитьс¤ на мене з ус≥х к≥нц≥в мойого випадкового каб≥нету.
ƒесь апарат в≥йськового телефону т¤гне свою печальну тривожну мелод≥ю, що нагадуЇ дальн≥й вокзальний р≥жок.
Ќа розк≥шн≥й канап≥ сидить, п≥дклавши п≥д себе ноги, озброЇний татарин ≥ монотонне насп≥вуЇ аз≥¤тське: "ала-ла-ла".
я дивлюсь на портрети: кн¤зь хмурить брови, кн¤гин¤ Ч надменна зневага, кн¤жата Ч в темр¤в≥ стол≥тн≥х дуб≥в.
≤ в ц≥й надзвичайн≥й суворост≥ ¤ в≥дчуваю весь древн≥й св≥т, всю безсилу гранд≥озн≥сть ≥ красу третьоњ молодости минулих шл¤хетних л≥т.
÷е ч≥ткий перламутр на бенкет≥ дикоњ голодноњ крањни.
≤ ¤, зовс≥м чужа людина, бандит Ч за одною терм≥нолог≥Їю, ≥нсургент Ч за другою, ¤ просто ≥ ¤сно дивлюсь на ц≥ портрети ≥ в моњй душ≥ нема й не буде гн≥ву. ≤ це зрозум≥ло:
Ч ¤ Ч чек≥ст, але ≥ людина.
“емноњ ноч≥, коли за в≥кном проход¤ть м≥ськ≥ вечори (маЇток злет≥в на гору й царить над м≥стом), коли син≥ димки зд≥ймаютьс¤ над цегельнею й обивател≥, ¤к миш≥,Ч за п≥двор≥тт¤, у канареЇчний замок, темноњ ноч≥ в мойому надзвичайному каб≥нет≥ збираютьс¤ моњ товариш≥. ÷е новий синедр≥он, це чорний трибунал комуни.
“од≥ з кожного закутка дивитьс¤ справжн¤ й во≥стину жахна смерть. ќбиватель:
Ч “ут зас≥даЇ садизм!
я:
Ч ...(мовчу).
Ќа м≥ськ≥й башт≥ за перевалом тривожно дзвенить м≥дь. “о б'Ї годинник. « темного степу доноситьс¤ глуха канонада.
ћоњ товариш≥ сид¤ть за широким столом, що з чорного дерева. “иша. “≥льки дальн≥й вокзальний р≥жок телефонного апарату знов т¤гне свою печальну, тривожну мелод≥ю. «р≥дка за в≥кном проход¤ть ≥нсургенти.
ћоњх товариш≥в легко п≥знати:
доктор “агабат,
јндрюша,
трет≥й Ч дегенерат (в≥рний вартовий на чатах).
„орний трибунал у повному склад≥.
я:
Ч ”вага! Ќа пор¤дку денному д≥ло крамар¤ ≥кс!
« давн≥х покоњв виход¤ть льокањ ≥ також, ¤к ≥ перед кн¤з¤ми, схил¤ютьс¤, ч≥тко дивл¤тьс¤ на новий синедр≥он ≥ ставл¤ть на ст≥л чай. ѕот≥м нечутно зникають по оксамиту килим≥в у лаб≥ринтах високих к≥мнат.
 андел¤бр на дв≥ св≥ч≥ тускло горить. —в≥тлу не сила дос¤гти нав≥ть чверти каб≥нету. ” височин≥ ледве ман¤чить жирандол¤. ¬ город≥ Ч тьма. ≤ тут Ч тьма: електричну станц≥ю з≥рвано. ƒоктор “агабат розваливс¤ на широк≥й канап≥ вдал≥ в≥д кандел¤бра, ≥ ¤ бачу т≥льки б≥лу лисину й надто високий лоб. «а ним ≥ще дал≥ в тьму Ч в≥рний вартовий ≥з дегенеративною буд≥влею черепа. ћен≥ видно лише його трохи безумн≥ оч≥, але ¤ знаю:
Ч у дегенерата Ч низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосс¤ й приплюснутий н≥с. ћен≥ в≥н завжди нагадуЇ каторжника, ≥ ¤ думаю, що в≥н не раз мус≥в сто¤ти у в≥дд≥л≥ крим≥нальноњ хрон≥ки.
јндрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличч¤м ≥ зр≥дка тривожно погл¤даЇ на доктора. я знаю, в чому справа.
јндрюшу, мого б≥дного јндрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в "чека", проти його кволоњ вол≥. ≤ јндрюша, цей невеселий комунар, коли треба енерг≥йно розписатись п≥д темною постановою Ч
Ч "розстр≥л¤ть",
завше мнетьс¤, завше розписуЇтьс¤ так:
не ≥м'¤ ≥ пр≥звище на суворому життьовому документ≥ ставить, а зовс≥м незрозум≥лий, зовс≥м химерний, ¤к хетейський ≥Їрогл≥ф, хвостик.
я:
Ч ƒ≥ло все. ƒокторе “агабате, ¤к ви гадаЇте?
ƒоктор (динам≥чно):
Ч –озстр≥л¤ть!
јндрюша трохи перел¤кано дивитьс¤ на “агабата й мнетьс¤. Ќарешт≥, тремт¤чи ≥ непевним голосом, каже:
Ч я з вами, докторе, не згодний.
Ч ¬и з≥ мною не згодн≥? Ч ≥ грохот хриплого реготу покотивс¤ в темн≥ кн¤ж≥ покоњ.
я цього реготу чекав. “ак завше було. јле й на цей раз здригаюсь ≥ мен≥ здаЇтьс¤, що ¤ йду в холодну тр¤совину. ѕрудк≥сть моЇњ мисл≥ доходить кульм≥нац≥й.
≤ в той же момент раптом перед≥ мною п≥дводитьс¤ образ моЇњ матер≥...
Ч ..."–озстр≥л¤ть"???
≤ мати тихо, зажурено дивитьс¤ на мене.
...«нову на далек≥й м≥ськ≥й башт≥ за перевалом дзвенить м≥дь: то б'Ї годинник. ѕ≥вн≥чна тьма. ¬ шл¤хетний д≥м ледве доноситьс¤ глуха канонада. ѕередають у телефон: наш≥ п≥шли в контратаку. «а портьЇрою в скл¤них двер¤х стоњть заграва: то за дальн≥ми кучугурами гор¤ть села, гор¤ть степи й виють на пожар собаки по закутках м≥ських п≥двор≥ть. ¬ город≥ тиша й мовчазний передзв≥н серць.
....ƒоктор “агабат нажав кнопку.
“од≥ льокай приносить на п≥днос≥ стар≥ вина. ѕот≥м льокай ≥де, ≥ тануть його кроки, в≥ддал¤ютьс¤ по леопардових м≥хах.
я дивлюсь на кандел¤бр, але м≥й погл¤д мимовол≥ скрадаЇтьс¤ туди, де сидить доктор “агабат ≥ вартовий. ¬ њхн≥х руках пл¤шки з вином, ≥ вони його п'ють пожадливо, хижо.
я думаю "так треба".
јле јндрюша нервово переходить ≥з м≥сц¤ на м≥сце ≥ все пориваЇтьс¤ щось сказати. я знаю, що в≥н думаЇ: в≥н хоче сказати, що так нечесно, що так комунари не робл¤ть, що це Ч бакханал≥¤ ≥.т. д. ≥ т. п.
јх, ¤кий в≥н чудний, цей комунар јндрюша!
јле, коли доктор “агабат кинув на оксамитовий килим порожню пл¤шку й ч≥тко написав своЇ пр≥звище п≥д постановою Ч
Ч "розстр≥л¤ть",Ч
мене раптово вз¤ла розпука. ÷ей доктор ≥з широким лобом ≥ б≥лою лисиною, з холодним розумом ≥ з каменем зам≥сть серц¤,Ч це ж в≥н ≥ м≥й безвих≥дний хаз¤њн, м≥й .зв≥р¤чий ≥нстинкт. ≤ ¤, главковерх , чорного трибуналу комуни,Ч н≥кчема в його руках, ¤ка в≥ддалас¤ на волю хижоњ стих≥њ.
"јле ¤кий вих≥д?"
Ч який вих≥д?? Ч ≤ ¤ не бачив виходу.
“од≥ проноситьс¤ перед≥ мною темна ≥стор≥¤ цив≥л≥зац≥њ, ≥ бредуть народи, ≥ в≥ки, ≥ сам час...
Ч јле ¤ не бачив виходу≥
¬о≥стину правда була за доктором “агабатом.
...јндрюша посп≥шно робив св≥й хвостик п≥д постановою, а дегенерат, смакуючи, вдивл¤вс¤ в л≥тери.
я подумав: "коли доктор Ч злий ген≥й, зла мо¤ вол¤, тод≥ дегенерат Ї палач ≥з г≥льйотини".
јле ¤ подумав:
Ч јх, ¤ка н≥сен≥тниц¤! ’≥ба в≥н палач? ÷е ж йому, цьому вартовому чорного трибуналу комуни, в моменти великого напруженн¤ ¤ складав г≥мни.
≤ тод≥ в≥дходила, удал¤лась од мене мо¤ мати Ч прообраз заг≥рноњ ћар≥њ, ≥ застигала, у тьм≥ чекаючи.
...—в≥ч≥ танули.
—увор≥ постат≥ кн¤з¤ й кн¤гин≥ пропадали в син≥м туман≥ цигаркового диму.
...ƒо розстр≥лу присуджено,
Ч ш≥сть!
ƒосить! Ќа цю н≥ч досить!
“атарин знову т¤гне своЇ аз≥¤тське: "ала-ла-ла". я дивлюс¤ на портьЇру, на заграву в скл¤них двер¤х.Ч јндрюша вже зник. “агабат ≥ вартовий п'ють стар≥ вина. я перекидаю через плече мавзер ≥ виходжу з кн¤жого дому. я йду по пустельних мовчазних вулиц¤х обложеного м≥ста.
√ород мертвий. ќбивател≥ знають, що нас за три-чотири дн≥ не буде, що даремн≥ наш≥ контратаки: скоро зарипл¤ть наш≥ тачанки в далекий с≥веркий край. √ород причањвс¤. “ьма.
“емним волохатим силуетом стоњть на сход≥ кн¤жий маЇток, тепер Ч чорний трибунал комуни.
я повертаюсь ≥ дивлюсь туди, ≥ тод≥ раптом згадую, що ш≥сть на моњй сов≥ст≥.
...Ў≥сть на моњй сов≥ст≥?
Ќ≥, це неправда. Ў≥сть сотень,
ш≥сть тис¤ч, ш≥сть м≥льйон≥в Ч
тьма на моњй сов≥ст≥!!!
Ч “ьма?
≤ ¤ здавлюю голову.
...јле знову перед≥ мною проноситьс¤ темна ≥стор≥¤ цив≥л≥зац≥њ, ≥ бредуть народи, ≥ в≥ки, ≥ сам час...
“од≥ ¤, знеможений, похил¤юсь на паркан, становлюс¤ на кол≥на й жагуче благословл¤ю той момент, коли ¤ зустр≥вс¤ з доктором “агабатом ≥ вартовим ≥з дегенеративною буд≥влею черепа. ѕот≥м повертаюсь ≥ молитовне дивлюс¤ на сх≥дний волохатий силует.
...я гублюсь у переулках. ≤ нарешт≥ виходжу до самотнього домика, де живе мо¤ мати. ” двор≥ пахне м'¤тою. «а сараЇм палахкот¤ть блискавиц≥ й чути гурк≥т задушеного грому.
“ьма!
я йду в к≥мнату, зн≥маю мавзера й запалюю св≥чу.
...Ч “и спиш?
јле мати не спала.
¬она п≥дходить до мене, бере моЇ стомлене обличч¤ в своњ сух≥ стареч≥ долон≥ й схил¤Ї свою голову на моњ груди. ¬она знову каже, що ¤, њњ м'¤тежний син, зовс≥м замучив себе.
≤ ¤ чую на своњх руках њњ хрустальн≥ росинки.
я:
Ч јх, ¤к ¤ втомивс¤, мамо!
¬она п≥дводить мене до св≥ч≥ й дивитьс¤ на моЇ зморене обличч¤. ѕот≥м становитьс¤ б≥л¤ тусклоњ лампади й зажурено дивитьс¤ на образ ћар≥њ.Ч я знаю: мо¤ мати ≥ завтра п≥де в манастир: њй незносн≥ наш≥ тривоги й хиже навколо.
јле тут же, д≥йшовши до л≥жка, здригнув:
Ч ’иже навколо? ’≥ба мати см≥Ї думати так? “ак думають т≥льки версальц≥!
≤ тод≥, збентежений, запевн¤ю себе, що це неправда, що н≥¤коњ матер≥ нема перед≥ мною, що це не б≥льше, ¤к фантом.
Ч ‘антом? Ч знову здригнув ¤.
Ќ≥, саме це Ч неправда! “ут, у тих≥й к≥мнат≥, мо¤ мати не фантом, а частина мого власного злочинного "¤", ¤кому ¤ даю волю. “ут, у глухому закутку, на краю города, ¤ ховаю в≥д г≥льйотини один к≥нець своЇњ душ≥.
≤ тод≥ в тваринн≥й екстаз≥ ¤ заплющую оч≥ ≥, ¤к самець напровесн≥, захлинаюсь ≥ шепочу.
Ч  ому потр≥бно знати детал≥ моњх переживань? я справжн≥й комунар. ’то посм≥Ї сказати ≥накше? Ќевже ¤ не маю права в≥дпочити одну хвилину?
“ускло горить лампада перед образом ћар≥њ. ѕеред лампадою, ¤к р≥зьбленн¤, стоњть мо¤ зажурна мати. јле ¤ вже н≥чого не думаю. ћою голову гладить тихий голубий сон.
II
...Ќаш≥ назад: з позиц≥њ на позиц≥ю: на фронт≥ Ч пан≥ка, в тилу Ч пан≥ка. ћ≥й батальйон напоготов≥. «а два дн≥ ¤ й сам кинусь у гарматний гул. ћ≥й батальон на п≥дб≥р: це юн≥ фанатики комуни.
јле зараз ¤ не менше потр≥бний тут. я знаю, що таке тил, коли ворог п≥д ст≥нами города. ÷≥ мутн≥ чутки шир¤тьс¤ з кожним днем ≥, ¤к зм≥њ, розповзлись по вулиц¤х. ÷≥ чутки мут¤ть уже гарн≥зонн≥ роти.
ћен≥ донос¤ть:
Ч ≤дуть глух≥ нар≥канн¤.
Ч ћоже спалахнути бунт.
“ак! “ак! я знаю: може спалахнути бунт, ≥ моњ в≥рн≥ агенти шир¤ють по заулках, ≥ вже н≥куди вм≥щати цей винний ≥ майже невинний обивательський хлам.
...ј канонада все ближче й ближче. „аст≥ш гонц≥ з фронту. ’марами збираЇтьс¤ пил ≥ стоњть над городом, покриваючи мутне вогн¤не сонце. «р≥дка палахкот¤ть блискавиц≥. “¤гнутьс¤ обози, кричать тривожно паровики, пронос¤тьс¤ кавалеристи.
“≥льки б≥л¤ чорного трибуналу комуни стоњть гн≥тюча мовчазн≥сть.
“ак:
будуть сотн≥ розстр≥л≥в, ≥ ¤ остаточно збиваюс¤ з н≥г!
“ак:
вже чують версальц≥, ¤к у гулк≥й ≥ мертв≥й тиш≥ кн¤жого маЇтку над городом спалахують ч≥тк≥ й коротк≥ постр≥ли; версальц≥ знають:
Ч Ўтаб ƒухон≥на!
...ј ранки цв≥туть перламутром ≥ падають вран≥шн≥ зор≥ в туман дальнього бору.
...ј глуха канонада росте.
–осте передгрозз¤: скоро буде гроза.
...я входжу в кн¤жий маЇток.
ƒоктор “агабат ≥ вартовий п'ють вино. јндрюша похмурий сидить у кутку. ѕот≥м јндрюша п≥дходить до мене й нањвно печально каже:
Ч —лухай, друже! ќдпусти мене!
я:
Ч  уди?
јндрюша:
Ч Ќа фронт. я б≥льше не можу тут.
јга! ¬≥н б≥льше не може! ≤ в мен≥ раптом спалахнула зл≥сть. Ќарешт≥ прорвалось. я довго стримував себе.Ч ¬≥н хоче на фронт? ¬≥н хоче подал≥ в≥д цього чорного брудного д≥ла? ¬≥н хоче витерти руки й бути невинним, ¤к голуб? ¬≥н мен≥ в≥ддаЇ "своЇ право" купатис¤ в калюжах крови?
“од≥ ¤ кричу:
Ч ¬и забуваЇтесь! „уЇте?..  оли ви ще раз скажете про це, ¤ вас негайно розстр≥л¤ю.
ƒоктор “агабат динам≥чно:
Ч “ак його! так його! Ч ≥ покотив рег≥т по пустельних лаб≥ринтах кн¤жих к≥мнат.Ч “ак його! так його!
јндрюша зн≥тивс¤, збл≥д ≥ вийшов ≥з каб≥нету.
ƒоктор сказав:
Ч “очка! я в≥дпочину! ѕрацюй ще ти!
я:
Ч ’то на черз≥?
Ч ƒ≥ло є 282.
я:
Ч ¬ед≥ть.
¬артовий мовчки, мов автомат, вийшов ≥з к≥мнати.
(“ак, це був незам≥нимий вартовий: не т≥льки јндрюша Ч ≥ ми гр≥шили: ¤ й доктор. ћи часто ухил¤лис¤ догл¤дати розстр≥ли. јле в≥н, цей дегенерат, завше був солдатом революц≥њ, ≥ т≥льки тод≥ йшов з пол¤, коли танули димки й закопували розстр≥л¤них).
...ѕортьЇра роздвинулась, ≥ в м≥й каб≥нет ув≥йшло двоЇ: женщина в траур≥ й мужчина в пенсне. ¬они були остаточно нал¤кан≥ обстановкою: аристократична розк≥ш, кн¤ж≥ портрети й розгард≥¤ш Ч порожн≥ пл¤шки, револьвери й син≥й цигарковий дим.
я:
Ч ¬аша фам≥л≥¤?
«ет!
Ч ¬аша фам≥л≥¤?
Ч ≤грек!
ћужчина з≥брав тонк≥ збл≥дл≥ губи ≥ впав у безпардонно-плаксивий тон: в≥н просив милости. ∆енщина втирала платком оч≥.
я:
Ч ƒе вас забрали?
Ч “ам-то!
Ч «а що вас забрали?
Ч «а те-то!
јга, у вас було з≥бранн¤! як≥ можуть бути з≥бранн¤ в такий тривожний час уноч≥ на приватн≥й квартир≥?
јга, ви теософи! ЎукаЇте правди!.. Ќовоњ? “ак! “ак!.. ’то ж це?.. ’ристос?.. Ќ≥?.. ≤нший спаситель св≥ту?.. “ак! ¬ас не задовольн¤Ї н≥  онфуц≥й, н≥ Ћаотсе, н≥ Ѕудда, н≥ ћагомет, н≥ сам чорт!.. јга, розум≥ю: треба заповнити порожнЇ м≥сце...
я:
Ч “ак по-вашому, значить, назр≥в час приходу ћес≥њ?
ћужчина й женщина:
Ч “ак!
я:
Ч ¬и гадаЇте, що цей психолог≥чний кризис треба спостер≥гати ≥ в ™вроп≥, ≥ в јз≥њ, ≥ по вс≥х частинах св≥ту?
ћужчина й женщина:
Ч “ак!
я:
Ч “ак ¤кого ж ви чорта, мать вашу перетак, не зробите цього ћес≥ю з "чека"?
∆енщина заплакала. ћужчина ще б≥льше збл≥д. —увор≥ портрети кн¤з¤ й кн¤гин≥ похмуро дивились ≥з ст≥н. ƒоносилась канонада й тривожн≥ гудки з вокзалу. ¬орожий панцерник нас≥даЇ на наш≥ станц≥њ Ч передають у телефон. « города дол≥таЇ гам≥р: грохотали по мостов≥й тачанки.
...ћужчина впав на кол≥на й просив милости. я з силою штовхнув його ногою Ч ≥ в≥н розкинувс¤ гор≥лиць.
∆енщина приложила траур до скрон≥ ≥ в розпуц≥ похилилас¤ на ст≥л.
∆енщина сказала глухо й мертво:
Ч —лухайте, ¤ мати трьох д≥тей!..
я:
Ч –озстр≥л¤ть!
¬мить п≥дскочив вартовий, ≥ через п≥вхвилини в каб≥нет≥ н≥кого не було.
“од≥ ¤ п≥д≥йшов до столу, налив ≥з графина вина й залпом випив. ѕот≥м положив на холодне чоло руку й сказав:
Ч ƒал≥!
”в≥йшов дегенерат. ¬≥н радить мен≥ одложити д≥ла й роз≥брати позачергову справу:
Ч “≥льки-но привели з города нову групу версальц≥в, здаЇтьс¤, вс≥ черниц≥, вони на ринку вели одверту аг≥тац≥ю проти комуни.
я входив у роль. “уман сто¤в перед очима, ≥ ¤ був у т≥м стан≥, ¤кий можна квал≥ф≥кувати, ¤к надзвичайний екстаз.
я гадаю, що в так≥м стан≥ фанатики йшли на св¤щенну в≥йну.
я п≥д≥йшов до в≥кна й сказав:
Ч ¬ед≥ть!
...¬ каб≥нет уваливс¤ ц≥лий натовп черниць. я цього не бачив, але ¤ це в≥дчував. я дививс¤ на город. ¬ечор≥ло Ч я довго не повертавс¤, ¤ смакував: вс≥х њх через дв≥ години не буде! Ч ¬ечор≥ло.Ч ≤ знову передгрозов≥ блискавиц≥ р≥зали краЇвид. Ќа дальному обр≥њ за цегельнею п≥дводились димки. ¬ерсальц≥ нас≥дали люто й ¤ро Ч це передають у телефон. Ќа пустельних трактах зр≥дка виростають обози й посп≥шно в≥дступають на п≥вн≥ч. ¬ степу сто¤ть, ¤к дальн≥ богатир≥, кавалер≥йськ≥ сторожов≥ загони.
“ривога.
¬ город≥ крамниц≥ забит≥. √ород мертвий ≥ йде в дику середньов≥чну даль. Ќа неб≥ виростають зор≥ й поливають на землю зелене болот¤не св≥тло. ѕот≥м гаснуть, пропадають.
јле мен≥ треба сп≥шити! «а моЇю спиною група черниць! Ќу да, мен≥ треба сп≥шити: в п≥двал≥ битком набито. я р≥шуче повертаюсь ≥ хочу сказати безвих≥дне:
Ч –оз-стр≥-л¤ть!
але ¤ повертаюсь ≥ бачу Ч пр¤мо перед≥ мною стоњть мо¤ мати, мо¤ печальна мати з очима ћар≥њ.
я в тривоз≥ метнувс¤ вб≥к: що це Ч галюцинац≥¤? я в тривоз≥ метнувс¤ вб≥к ≥ скрикнув:
Ч “и?
≤ чую з натовпу женщин зажурне:
Ч —ину! м≥й м'¤тежний сину!
я почуваю, що от-от упаду. ћен≥ дурно, ¤ схопивс¤ рукою за кр≥сло й похиливс¤.
јле в той же момент рег≥т грохотом покотивс¤, бухнувс¤ об стелю й пропав. “о доктор “агабат:
Ч "ћамо"?! јх ти, чортова кукло! —≥с≥ захот≥в? "ћамо"?!! я вмить опам'¤тавс¤ й схопивс¤ рукою за мавзер. '
Ч „орт! Ч ≥ кинувс¤ на доктора.
јле той холодно подививс¤ на мене й сказав:
Ч Ќу, ну, тихше, зраднику комуни! «ум≥й розправитись ≥ з "мамою" (в≥н п≥дкреслив "з мамою"), ¤к ум≥в розправл¤тис¤ з ≥ншими.
≤ мовчки од≥йшов.
...я остовп≥в. Ѕл≥дий, майже мертвий, сто¤в перед мовчазним натовпом черниць ≥з розгубленими очима, ¤к зацькований вовк (÷е ,¤ бачив у г≥гантське трюмо, що вис≥ло напроти).
“ак! Ч схопили нарешт≥ й другий к≥нець моЇњ душ≥! ¬же не п≥ду ¤ на край города злочинне ховати себе. ≤ тепер ¤ маю одно т≥льки право:
Ч н≥кому, н≥коли й н≥чого не говорити, ¤к розкололось моЇ власне "¤".
≤ ¤ голови не загубив.
ћисл≥ р≥зали м≥й мозок. ўо ¤ мушу робити? Ќевже ¤, солдат революц≥њ, схиблю в цей в≥дпов≥дальний момент? Ќевже ¤ покину чати й ганебно зраджу комуну?
...я здавив щелепи, похмуро подививс¤ на мат≥р ≥ сказав р≥зко:
Ч ¬с≥х у п≥двал. я зараз буду тут.
јле не встиг ¤ цього промовити, ¤к знову каб≥нет задрижав од реготу.
“од≥ ¤ повернувс¤ до доктора й кинув ч≥тко:
Ч ƒокторе “агабат! ¬и, очевидно, забули, з ким маЇте д≥ло? „и не хочете й ви в штаб ƒухон≥на... з ц≥Їю сволоччю! Ч ¤ махнув рукою в б≥к, де сто¤ла мо¤ мати, ≥ мовчки вийшов ≥з каб≥нету.
...я за собою н≥чого не почув.
...¬≥д маЇтку ¤ п≥шов, мов п'¤ний, в н≥куди по сут≥нках передгрозового душного вечора.  анонада росла. «нову спалахували димки над дальньою цегельнею. «а курганом грохотали панцерники: то йшла м≥ж ними р≥шуча дуель. ¬орож≥ полки ¤ро нас≥дали на ≥нсургент≥в. ѕахло розстр≥лами.
я йшов у н≥куди. ѕовз мене проходили обози, прол≥тали кавалеристи, грохотали по мостов≥ тачанки. √ород сто¤в у пилу, ≥ веч≥р не розр¤див зар¤ду передгрозз¤. ≥
я йшов у н≥куди. Ѕез мисл≥, з тупою пустотою, з важкою вагою на своњх погорблених плечах.
я йшов у н≥куди.
III
...“ак, це були неможлив≥ хвилини. ÷е була мука.Ч јле ¤ вже знав, ¤к ¤ зроблю.
я знав ≥ тод≥, коли покинув маЇток. ≤накше ¤ не вийшов би так швидко з каб≥нету.
...Ќу да, ¤ мушу бути посл≥довним!
...≤ ц≥лу н≥ч ¤ розбирав д≥ла.
“од≥ на прот¤з≥ к≥лькох темних годин пер≥одично спалахували коротк≥ й ч≥тк≥ постр≥ли:
Ч ¤, главковерх чорного трибуналу комуни, виконував своњ обов'¤зки перед революц≥Їю.
...≤ х≥ба то мо¤ вина, що образ моЇњ матер≥ не покидав мене в цю н≥ч н≥ на хвилину?
’≥ба то мо¤ вина?
...¬ об≥д прийшов јндрюша й кинув похмуро:
Ч —лухай! ƒозволь њњ випустити!
я:
Ч  ого?
Ч “вою мат≥р!
я:
(мовчу).
ѕот≥м почуваю, що мен≥ до болю хочетьс¤ см≥¤тись. я не витримую й регочу на вс≥ к≥мнати.
јндрюша суворо дивитьс¤ на мене.
…ого р≥шуче не можна п≥знати.
Ч —лухай. Ќав≥що ц¤ мелодрама?
ћ≥й нањвний јндрюша хот≥в бути на цей раз проникливим. јле в≥н помиливс¤.
я (грубо):
Ч ѕровал≥вай!
јндрюша й на цей раз збл≥д.
јх, цей нањвний комунар остаточно н≥чого не розум≥Ї. ¬≥н буквально не знаЇ, нав≥що ц¤ безглузда зв≥р¤ча жорсток≥сть. ¬≥н н≥чого не бачить за моњм холодним дерев'¤ним обличч¤м.
я:
Ч ƒзвони в телефон! ”знай, де ворог!
јндрюша:
Ч —лухай!..
я:
Ч ƒзвони в телефон! ”знай, де ворог!
¬ цей момент над маЇтком прон≥сс¤ з шип≥нн¤м снар¤д ≥ недалеко роз≥рвавс¤. «абр¤жчали в≥кна, ≥ луна п≥шла по гулких порожн≥х кн¤жих к≥мнатах.
¬ трубку передають: версальц≥ нас≥дають, вже близько: за три верстви.  озач≥ роз'њзди показались б≥л¤ станц≥њ: ≥нсургенти в≥дступають.Ч  ричить дальн≥й вокзальний р≥жок.
...јндрюша вискочив. «а ним ¤.
... ур≥ли дал≥. «нову спалахували димки на горизонт≥. Ќад городом хмарою сто¤в пил. —онце-м≥дь, ≥ неба не видно. “≥льки горова мутна кур¤ва мчала над далеким небосхилом. «д≥ймалис¤ з дороги фантастичн≥ хуртовини, б≥гли у височ≥нь, розр≥зали простори, перел≥тали осел≥ й знову мчали ≥ мчали. —то¤ло, мов зачароване, передгрозз¤.
...ј тут бухкали гармати. Ћет≥ли кавалеристи. ¬≥дходили на п≥вн≥ч тачанки, обози.
...я забув про все. я н≥чого не чув ≥ Ч сам не пам'¤таю, ¤к ¤ попав до п≥двалу.
≤з дзвоном роз≥рвавс¤ б≥л¤ мене шрапнель, ≥ надвор≥ стало порожньо. я п≥д≥йшов до дверей ≥ т≥льки-но хот≥в зиркнути в невеличке в≥конце, де сид≥ла мо¤ мати, ¤к хтось уз¤в мене за руку. я повернувс¤ Ч
Ч дегенерат.
Ч ќт так стража! ¬с≥ повт≥кали!.. х≥... х≥...
я:
Ч ¬и?
¬≥н:
Ч я? ќ, ¤! Ч ≥ постукав пальцем по двер¤х.
“ак, це був в≥рний пес революц≥њ. ¬≥н сто¤тиме на чатах ≥ не п≥д таким огнем! ѕам'¤таю, ¤ подумав тод≥:
Ч "це сторож моЇњ душ≥" Ч ≥ без мисл≥ побр≥в на м≥ськ≥ пустир≥.
...ј надвеч≥р п≥вденну частину околиц≥ було захоплено. ћус≥ли йти на п≥вн≥ч, залишили город. ѕроте ≥нсургентам дано наказа задержатись до ноч≥, ≥ вони ст≥йко вмирали на валах, на п≥дступах, на роздор≥жж¤х ≥ в мовчазних закутках п≥двор≥ть.
...јле що ж ¤?
...≤шла сп≥шна евакуац≥¤, ≥шла ч≥тка перестр≥лка,
≥ ¤ остаточно збивс¤ з н≥г!
ѕалили документи. ќдправл¤ли парт≥њ заложник≥в. Ѕрали решту контрибуц≥й...
...я остаточно збивс¤ з н≥г!
...јле раптом виринало обличч¤ моЇњ матер≥, ≥ ¤ знову чув зажурний ≥ впертий голос.
я одкидав волосс¤ й поширеними очима дививс¤ на м≥ську башту. ≤ знову вечор≥ло, ≥ знову на п≥вдн≥ гор≥ли осел≥.
...„орний трибунал комуни збираЇтьс¤ до поб≥гу. Ќавантажують п≥дводи, бредуть обози, посп≥шають натовпи на п≥вн≥ч. “≥льки наш самотн≥й панцерник завмираЇ в глибин≥ бору й затримуЇ з правого флангу ворож≥ полки.
...јндрюша десь ≥зник. ƒоктор “агабат спок≥йно сидить на канап≥ й п'Ї вино. ¬≥н мовчки стежить за моњми наказами й зр≥дка ≥рон≥чно погл¤даЇ на портрет кн¤з¤. јле цей погл¤д ¤ в≥дчуваю саме на соб≥, ≥ в≥н мене нервуЇ й непокоњть.
...—онце зайшло.  онаЇ веч≥р. Ќадходить н≥ч. Ќа валах ≥дуть переб≥жники, ≥ одноман≥тно в≥дбиваЇ кулемет. ѕустельн≥ кн¤ж≥ к≥мнати завмерли в чеканн≥.
я дивлюс¤ на доктора й не виношу цього погл¤ду в древн≥й портрет.
я р≥зко кажу:
Ч ƒокторе “агабат! через годину ¤ мушу л≥кв≥дувати останню парт≥ю засуджених. я мушу прийн¤ти отр¤д.
“од≥ в≥н ≥рон≥чно й байдуже:
Ч Ќу, ≥ що ж? ƒобре!
я хвилююсь, але доктор Їхидно дивитьс¤ на мене й усм≥хаЇтьс¤.Ч ќ, в≥н, безперечно, розум≥Ї, в чому справа! ÷е ж у ц≥й парт≥њ засуджених мо¤ мати.
я:
Ч Ѕудь ласка, покиньте к≥мнату!
ƒоктор:
Ч Ќу, ≥ що ж? ƒобре!
“од≥ ¤ не. витримую й шален≥ю.
Ч ƒокторе “агабат! ќстанн≥й раз попереджаю: не жартуйте з≥ мною!
јле голос м≥й зриваЇтьс¤, ≥ мен≥ булькаЇ в горл≥. я пориваюс¤ схопити мавзера й тут же прик≥нчити з доктором, але ¤ раптом почуваю себе жалким, н≥кчемним ≥ п≥знаю, що в≥д мене в≥дход¤ть рештки вол≥. я с≥даю на канапу й жал≥бно, ¤к побитий безсилий пес, дивлюс¤ на “агабата.
...јле йдуть хвилини. “реба вирушати.
я знову беру себе в руки ≥ в останн≥й раз дивлюс¤ на надменний портрет кн¤гин≥.
“ьма.
...Ч  онвой!
¬артовий ув≥йшов ≥ доложив:
Ч ѕарт≥ю вивели. –озстр≥л призначено за м≥стом: початок бору.
...≤з-за дальн≥х отрог≥в виринав м≥с¤ць. ѕот≥м плив по тихих голубих потоках, одкидаючи лимонн≥ бризки. ќп≥вноч≥ пронизав зен≥т ≥ зупинивс¤ над безоднею.
....¬ город≥ сто¤ла енерг≥йна перестр≥лка.
...ћи йшли по п≥вн≥чн≥й дороз≥.
я н≥коли не забуду ц≥Їњ мовчазноњ процес≥њ Ч темного натовпу на розстр≥л.
ѕозаду рип≥ли тачанки.
јвангардом Ч конвойн≥ комунари, дал≥ Ч натовп черниць, в авангард≥ Ч ¤, ще конвойн≥ комунари й доктор “агабат.
...јле ми напали на справжн≥х версальц≥в: за всю дорогу жодна черниц¤ не промовила жодного слова. ÷е були щир≥ фанатички.
я йшов по дороз≥, ¤к тод≥ Ч в н≥куди, а збоку мене брели сторож≥ моЇњ душ≥: доктор ≥ дегенерат. я дививс¤ в натовп, але ¤ там н≥чого не бачив.
«ате ¤ в≥дчував:
Ч там ≥шла мо¤ мати
з похиленою головою. я в≥дчував: пахне м'¤тою.
я гладив њњ милу голову з нальотом ср≥бл¤стоњ сивини.
јле раптом перед≥ мною виростала заг≥рна даль. “од≥ мен≥ знову до болю хот≥лос¤ впасти на кол≥на й молитовне дивитис¤ на волохатий силует чорного трибуналу комуни.
...я здавив голову й п≥шов по мертв≥й дороз≥, а позаду мене рип≥ли тачанки.
я раптом в≥дкинувсь: що це? галюцинац≥¤? Ќевже це голос моЇњ матер≥?
≤ знову ¤ п≥знаю себе н≥кчемною людиною й п≥знаю: десь п≥д серцем нудить. ≤ не ридати, а плакати др≥бненькими сльозами хот≥лось мен≥ Ч так, ¤к у дитинств≥, на теплих груд¤х.
≤ спалахнуло:
Ч невже ¤ веду њњ на розстр≥л?
ўо це: д≥йсн≥сть чи галюцинац≥¤?
јле це була д≥йсн≥сть: справжн¤ життьова д≥йсн≥сть Ч хижа й жорстока, ¤к згра¤ голодних вовк≥в. ÷е була д≥йсн≥сть безвих≥дна, неминуча, ¤к сама смерть.
...јле, може, це помилка? '
ћоже, треба ≥накше зробити?
Чјх, це ж боюнство, легкодух≥сть. ™сть же певне життьове правило: еrrаrе humanum est. „ого ж тоб≥? ѕомил¤йс¤! ≥ помил¤йс¤ саме так, а не так!.. ≤ ¤к≥ можуть бути помилки?
¬о≥стину: це була д≥йсн≥сть, ¤к згра¤ голодних вовк≥в. јле це була й Їдина дорога до заг≥рних озер нев≥домоњ прекрасноњ комуни.
...≤ тод≥ ¤ гор≥в у вогн≥ фанатизму й ч≥тко в≥дбивав кроки по п≥вн≥чн≥й дороз≥.
...ћовчазна процес≥¤ п≥дходила до бору. я не пам'¤таю, ¤к розставл¤ли черниць, ¤ пам'¤таю:
до мене п≥д≥йшов доктор ≥ положив мен≥ руку на плече:
Ч ¬аша мати там! –об≥ть, що хочете!
я подививс¤:
Ч з натовпу вид≥лилас¤ постать ≥ тихо самотньо п≥шла на узл≥сс¤.
...ћ≥с¤ць сто¤в у зен≥т≥ й вис≥в над безоднею. ƒал≥ в≥дходила в зелено-лимонну безв≥сть мертва дорога. ѕраворуч ма¤ч≥в сторожовий заг≥н мойого батальону. ≤ в цей момент над городом зн¤вс¤ р¤сний вогонь Ч перестр≥лка знову била тривогу. “о в≥дходили ≥нсургенти,Ч то пом≥тив ворог.Ч «боку роз≥рвавс¤ снар¤д.
...я вийн¤в ≥з кобури мавзера й посп≥шно п≥шов до самотньоњ постат≥. ≤ тод≥ ж, пам'¤таю, спалахнули коротк≥ вогн≥: так к≥нчали з черниц¤ми.
≤ тод≥ ж, пам'¤таю Ч
з бору вдарив у тривогу наш панцерник.Ч «агуд≥в л≥с.
ћетнувс¤ вогонь Ч раз,
дваЧ
≥ ще Ч удар! удар!
...Ќапирають ворож≥ полки. “реба сп≥шити. јх, треба сп≥шити!
јле ¤ йду ≥ йду, а одинока постать моЇњ матер≥ все там же. ¬она стоњть, зв≥вши руки, ≥ зажурно дивитьс¤ на мене. я посп≥шаю на це зачароване неможливе узл≥сс¤, а одинока постать усе там же, все там же.
Ќавкруги Ч пусто. “≥льки м≥с¤ць ллЇ зелений св≥т з пронизаного зен≥ту. я держу в руц≥ мавзера, але мо¤ рука слаб≥Ї, ≥ ¤ от-от заплачу др≥бненькими сльозами, ¤к у дитинств≥ на теплих груд¤х. я пориваюс¤ крикнути:
Ч ћати!  ажу тоб≥: ≥ди до мене! я мушу вбити тебе. ≤ р≥же м≥й мозок невеселий голос. я знову чую, ¤к мати говорить, що ¤ (њњ м'¤тежний син) зовс≥м замучив себе.
...ўо це? невже знову галюцинац≥¤?
я в≥дкидаю голову.
“ак, це була галюцинац≥¤: ¤ давно вже сто¤в на порожн≥м узл≥сс≥ напроти своЇњ матер≥ й дививс¤ на нењ.
¬она мовчала.
...ѕанцерник зарев≥в у бору.
«д≥ймались огн≥. ≤шла гроза. ¬орог п≥шов у атаку. ≤нсургенти в≥дход¤ть.
...“од≥ ¤ у млост≥, охоплений пожаром ¤коњсь неможливоњ радости, закинув руку за шию своЇњ матер≥ й притиснув њњ голову до своњх грудей. ѕот≥м п≥дв≥в мавзера й нажав спуск на скроню.
як зр≥заний колос, похилилас¤ вона на мене.
я положив њњ на землю й дико озирнувс¤.Ч- Ќавкруги було порожньо. “≥льки збоку темн≥ли тепл≥ трупи черниць.Ч Ќедалеко грохот≥ли оруд≥¤.
...я заложив руку в кишеню й тут же згадав, що в кн¤жих поко¤х ¤ щось забув.
"ќт дурень!" Ч подумав ¤.
...ѕот≥м скинувс¤:
Ч ƒе ж люди?
Ќу да, мен≥ треба сп≥шити до свойого батальйону! Ч ≤ ¤ кинувс¤ на дорогу.
јле не зробив ¤ й трьох крок≥в, ¤к мене щось зупинило.
я здригнув ≥ поб≥г до трупа матер≥.
я став перед ним на кол≥на й пильно вдивл¤вс¤ в обличч¤. јле воно було мертве. ѕо щоц≥, пам'¤таю, текла темним струменем кров.
“од≥ ¤ зв≥в цю безвих≥дну голову й пожадливо впивс¤ устами в б≥лий лоб.Ч “ьма.
≤ раптом чую:
Ч Ќу, комунаре, п≥дводьс¤!
ѕора до батальйону!
я зиркнув ≥ побачив:
Ч перед≥ мною знову сто¤в дегенерат.
јга, ¤ зараз. я зараз. “ак, мен≥ давно пора! Ч “од≥ ¤ поправив рем≥нь свого мавзера й знову кинувс¤ на дорогу.
...¬ степу, ¤к дальн≥ богатир≥, сто¤ли к≥нн≥ ≥нсургенти. я б≥г туди, здавивши голову.
...≤шла гроза. ƒесь пробивалис¤ досв≥тн≥ пл¤ми. “ихо вмирав м≥с¤ць у пронизаному зен≥т≥. « заходу насувалис¤ хмари. ≤шла ч≥тка, р¤сна перестр≥лка.
...я зупинивс¤ серед мертвого степу:
Ч там, в дальн≥й безв≥ст≥, нев≥домо гор≥ли тих≥, озера заг≥рноњ комуни