МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

МОВА

Треба доглядати наш сад

Вольтер

 

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно в ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хан буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає —

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад

Квiтень, 1956 р.

 

РОЗМОВА З ДРУГОМ

Ліс зустрів мене як друга

Горлиць, теплим воркуванням,

Пізнім дзвоном солов'їним,

Ніжним голосом зозулі,

Вогким одудів гуканням,

Круглим циканням дроздів.

Ліс зустрів мене як друга

Тінню від дубів крислатих,

Смутком білої берези,

Що дорожчий нам за радість,

Кленів лапами густими,

Сосни гомоном одвічним,

Срібним шемранням осик.

І до друга я звернувся

Із промовою такою:

Ти рости на втіху людям,

Отіняй кохання чисте,

Бережи нам світлі ріки,

Що полям несуть вологу,

Що запліднюють сади,

 

А за кожну деревину,

Що піде нам на будови

Чя на щогли корабельні,

Ми нові гаї посадим,

Щоб земля була весела,

Як веселе птаство в лісі,

Як веселі дерева.

1954 p.

 

ЯБЛУКА ДОСПІЛИ, ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ

Яблука доспіли, яблука червоні!

Ми з тобою йдемо стежкою в саду.

Ти мене, кохана, проведеш до поля,

Я піду — і, може, більше не прийду.

Вже-я любов доспіла під промінням теплим,

І її зірвали радісні уста,—

А тепер у серці щось тремтить і грає,

Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,

Плугатар у полі ледве маячить-

Поцілуй востаннє, обніми востаннє;

Вміє розставатись той, хто вмів любить.

1911—1918 pp.