ћ» ќЋј ’¬»Ћ№ќ¬»…
≤¬јЌ ≤¬јЌќ¬»„

Ч —≥м'¤, друз≥, винаходи, взагал≥ детал≥ його зворушливого житт¤, нарешт≥, опис траг≥чноњ загибел≥.

«ачем же изображать бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, вьњкапь≥ва¤ людей из глуши, из отдаленньњх закоулков государства? „то же делать, если уже таковь≥ свойства сочинител¤, й, заболев собственньњм несовершенством, уже й не может изображать он ничего другого, как только бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, вьњ капь≥ва¤ людей из глуши, из отдаленньњх закоулков го сударства? … вот оп¤ть попали мн в гдушь, оп¤ть на ткнулись на закоулок. «ато кака¤ глушь й какой закоулок!

Ќ. √оголь

“еккерей, наприклад, каже, що —в≥фт (ви пам'¤таЇте Ђ√улл≥верову подорожї) справл¤Ї на нього враженн¤ величезного г≥ганта ≥ що загибель його, —в≥фтова, нагадуЇ йому, “еккерею, загиб≥ль гранд≥озного царства. “ак думав про названого автора ≥ ≤ван ≤ванович ≥ думав саме в т≥ дн≥, коли його було вигнано з третього курсу юридичного факультету за Ђвольтер'¤нствої. ¬≥н тод≥ нав≥ть об≥ц¤в комусь, на випадок перемоги Ђреволюц≥йного народуї зробити Ђ√улл≥верову подорожї наст≥льною книгою ≥ положити њњ з правого боку в≥д –абле (Ђ√аргантюа ≥ ѕантагрюел¤ї в≥н уже давно д≥став за невеличку ц≥ну у бук≥н≥ста). јле, по-перше, це було страшенно давно, а по-друге,Ч ≤ван ≤ванович просто забув про —в≥фтове ≥снуванн¤. ѕравда, сьогодн≥ п≥дростаЇ його симпатичий синок, що колись (все можливо!) зупинить св≥й вольтер'¤нський погл¤д на ч≥ткому силует≥ злого англ≥йського сатирика, та, на жаль, опов≥данн¤ це не про сина, а про батька, ≥ тому дозвольте попрохати пробаченн¤ за де¤ку непосл≥довн≥сть ≥ в≥т≥юват≥сть в думках ≥ перейти нарешт≥ до необх≥дних зарисовок.

ƒек≥лька сл≥в про мажорне сонце, а також ≥ про те, що муситьц≥кавити читача. ¬улицю, що на н≥й живе м≥й симпатичний герой, названо ≥м'¤м “омаса ћора (Ђвулиц¤ “омаса ћораї). ÷е не зовс≥м поганий закуток в наг≥рн≥й частин≥ нашого, ¤к говорить ≤ван ≤ванович, заздалег≥дь ≥ з обуренн¤м в≥дкидаючи ганебне м≥щанство,Ч нашого Ђв≥д голови до п'¤т революц≥йного городаї. “ут вам асфальт ≥ на тротуарах, тут вам асфальт ≥ там, де прол≥тають бадьор≥ автомоб≥л≥ (такс≥!) ≥ де вже не плентаютьс¤ зовс≥м сумн≥ допотопн≥ в≥зники. “ут вам, нарешт≥, мало не б≥л¤ кожного будинку розведено запашн≥ клумби, що так пахнуть ул≥тку прињсним запахом резеди. Ѕагато рок≥в тому ц¤ вулиц¤ звалась √убернаторською ≥ по н≥й метушились чиновники ≥мператорського режиму. “епер, ¤к запевн¤Ї ћетод≥й  ирилович (про ћетод≥¤  ириловича читайте дал≥), на ц≥й вулиц≥ ви не зустр≥нете жодного чиновника того ж таки ≥мператорського режиму. —ловом, на вулиц≥ “омаса ћора пануЇ зразковий пор¤док ≥, ¤к говорить м≥й герой, пор¤док в, так би мовити, Ђнов≥й революц≥йн≥й ≥нтерпретац≥њї. ќтже, нема н≥чого дивного, що ≤ван ≤ванович мешкаЇ саме в цьому зразковому закутку, а не десь на старорежимне под≥бн≥й околиц≥. Ѕудинок, де жив ≤ван ≤ванович, теж не без видатних заслуг: його збудовано т≥льки два роки тому, ≥ тому його пролетарське походженн¤ не п≥дл¤гаЇ н≥¤кому сумн≥ву. ѕравда, виникненн¤ цього хмародр¤пу зв'¤зано з ¤коюсь випадковою панамою, але, по-перше,Ч ¤ке це маЇ в≥дношенн¤ до цього опов≥данн¤? ≥, по-друге,Ч хто ж маЇ сумн≥в, що наш цими дн¤ми розкасирований роб≥тничо-сел¤нською ≥нспекц≥Їю комхоз н≥коли н≥чого не мав сп≥льного хоч би з т≥Їю ж м≥ською думою, де, ¤к в≥домо, теж зас≥дали не завжди не граб≥жники й не завжди не спекул¤нти. —ловом, ≥ згаданий будинок ц≥лком в≥дпов≥даЇ прогресивним прагненн¤м мого симпатичного геро¤. ... Ч ƒобрий веч≥р, ≤ване ≤вановичу! як с¤ маЇте? Ч ƒоброго здоров'¤, ≤пол≥те ќнуфр≥Ївичу! як бачите, ≥ду з ¤чейки! ћ≥й герой ≥де по вулиц≥ таким пов≥льним кроком, що ним ход¤ть т≥льки дуже поважн≥ й шановн≥ громад¤ни. ћажорне сонце граЇ зайчиками у в≥кнах симпатичних будинк≥в ≥ своњми ласкавими б≥ло-рожевими пром≥нн¤ми благословл¤Ї його важку путь. ј вт≥м, додому ≤ван ≤ванович д≥йде т≥льки за ¤к≥сь п≥вгодини, ≥ тому дозвольте заб≥гти вперед ≥ одрекомендувати його с≥м'ю,Ч саме ту с≥м'ю, що творить Ђновий комун≥стичний побутї. ƒозвольте помандрувати до вищезгаданого будинку ≥ пошукати в≥дпов≥дноњ квартири. ѕерш≥ двер≥Чне т≥! ƒруг≥Чне т≥! Ќарешт≥ число 38, ≥ на вас в≥йнуло приЇмним одеколоном. “а, на жаль, в к≥мнатах ви застали т≥льки дружину мойого геро¤ Ч ћарфу √алакт≥он≥вну (парт≥йна кличка Ч Ђтоваришка √алактаї). ћарфа √алакт≥он≥вна теж надзвичайно симпатична женщина ≥ теж ц≥лком в≥дпов≥даЇ прогресивним прагненн¤м ≤вана ≤вановича (до реч≥, парт≥йна кличка Ђ∆анї). ¬она, наприклад, н≥коли не ман≥кюрить н≥гт≥в ≥ т≥льки в останн≥й час (≥ то зр≥дка) трошки ман≥кюрить... дл¤ здоров'¤ (Ђдл¤ г≥г≥Їниї, ¤к говорить товаришка √алактика). ќд¤гаЇтьс¤ вона дуже просто, хоч ≥ з смаком, ≥ у вс¤кому раз≥ багато дешевше т. зв. непманок. ¬она не худа ≥ не гладка, а, просто кажучи, середнього зросту та з де¤ким нахилом до повноти, њњ чорне волосс¤ ≥ тепер п≥дстрижене, але з таким похвальним розрахунком, щоб на партз≥бранн≥ њњ можна було назвати товаришкою √алактою, а дома Ч ћарфою √алакт≥он≥вною. —ловом, дружина ≤вана ≤вановича Ч зразковий тип дружини нового побуту. ѕравда, вона трохи хитр≥ша за свого чолов≥ка, але це питанн¤ треба, очевидно, розгл¤дати ¤к момент чисто б≥олог≥чного пор¤дку, що виникаЇ незалежно в≥д соц≥альних пертурбац≥й. ћарфа √алакт≥он≥вна дуже любить читати Ћен≥на й ћаркса. јле ≥нод≥ вона с≥даЇ читати Ћен≥на й ћаркса, а рука т¤гнетьс¤ за ћопассаном. ÷е буваЇ тод≥, коли в к≥мнату влетить такий симпатичний, але зовс≥м не п≥дпор¤дкований монументально-реал≥стичн≥й теор≥њ весн¤ний в≥терець ≥ почне вал¤ти дурн¤ в њњ декольте. јле й тод≥ товаришка √алакта ум≥Ї себе тримати в руках: вона в цей час читаЇ т≥льки так≥ романи, ¤к от Ђ’ул≥о ’урен≥тої з передмовою Ќ. Ѕухар≥на ≥ ЂЋюбов ∆анни Ќейї Ч без передмови названого Ѕухар≥на, але зате того ж самого автора, що до його твору писав передмову член ÷  ¬ ѕ. “оваришка √алакта (ћарфа √алакт≥он≥вна) народила з ≤ваном ≤вановичем (товариш ∆ан) сина й доньку. —ина назвали революц≥йним ≥м'¤м Ч ћай, а доньку не менш революц≥йним Ч ‘≥алка. ћай уже записавс¤ в жовтен¤та, а ‘≥алка поки що кандидатка.  р≥м цих законних член≥в с≥м'њ Ї ще, так би мовити, незаконн≥, себто не зв'¤зан≥ ≥нтимними родинними зв'¤зками. ÷е Ч мадмуазель Ћюс≥, гувернантка, ≥ явдоха Ч рад¤нська куховарка, член м≥сцевого харч-смаку. —ловом, чел¤дь ≤вана ≤вановича так в≥дноситьс¤ до хаз¤њв, ¤к приблизно 2 до 4. ≤ншими словами, пропорц≥¤ ц≥лком законна ≥ у вс¤кому раз≥ н≥чого не маЇ сп≥льного з буржуазними замашками. јле хто ж цей ≤ван ≤ванович? (ћ≥й герой уже прийшов додому ≥ поставив свою парасольку в сон¤шну пл¤му того сонц¤, що благословл¤ло його важку путь Ч саме важку, бо щось ≥з серцем не ладно Ч своњми мажорними рожево-б≥лими пром≥нн¤ми). ’то ж цей ≤ван ≤ванович? јх, Ѕоже м≥й! ’≥ба ж не ¤сно? ÷е на погл¤д —емена яковича (про —емена яковича теж читайте дал≥), це Ч зразковий член такоњ-то колег≥њ, такого-то тресту. ѕравда, утриманн¤ його складаЇтьс¤ всього з 250 карбованц≥в, але про цю цифру можна говорити в тому раз≥, коли не рахувати р≥зних др≥бничок, ¤к-от: поверхурочних, добових ≥ того регул¤рного гонорару, що його в≥н добуваЇ в≥д м≥сцевоњ преси за не зовс≥м некомп≥л¤тивн≥ статт≥. —ловом, матер≥альний стан мого геро¤ нижче нормального, коли вз¤ти до уваги бюджет нашого сучасного буржуа чи то курс черв≥нц¤ ≥ особливо той факт, що ≤ван ≤ванович людина мало не з вищою осв≥тою. “овариш ∆ан (≤ван ≤ванович) св≥й високий лоб ≥ своњ рогов≥ окул¤ри протираЇ завжди б≥лосн≥жною хусткою ≥ говорить, так би мовити, баритональним басом.  остюм ≤ван ≤ванович носить не ≥з дешевих, бо добре засвоњв в≥дпов≥дну англ≥йську мудр≥сть. Ч я,Ч каже м≥й герой,Ч не такий багатий, щоб купувати дешев≥ костюми. Ч –озум≥Їтьс¤,Ч каже ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ÷е т≥льки наш≥ дикуни не додумуютьс¤ до цього. Ч Ќевже, ще не додумались? Ч дивитьс¤ на дружину поверх окул¤р≥в товариш ∆ан ≥ поправл¤Ї жилет на своЇму досить-таки надутому, наче незадоволеному, черев≥. ћарфа √алакт≥он≥вна не любить в≥дпов≥дати на так≥ запитанн¤ ≥ тому, заплющивши оч≥, л¤гаЇ на канапу. “од≥ на в≥кно с≥даЇ ¤кась птичка (зовс≥м ¤к канарейка) ≥ каже: Ђчирик-чирикї. “од≥ ж куховарка явдоха щось насп≥вуЇ в кухн≥, але насп≥вуЇ вона ¤кусь зовс≥м незрозум≥лу п≥сню: з одного боку н≥бито мажорну, а з другого Ч нечебто дражнить (Ђ” народ≥ ходить зв≥стка, що на все ще буде чистка... ќсь тод≥ мо¤ рука –—≤ й партейна¤  а аї). ≤ товаришка √алакта думаЇ: Ђяк дивно! як незрозум≥ле, що простий народ ≥ дос≥ чимсь незадоволений ≥ дос≥ н≥¤к не перейде на справжн≥й мажор... ≈х, прокл¤та¤ спадщина царизму!ї јле ≤ван ≤ванович знову подививс¤ на дружину поверх окул¤р≥в ≥, зиркнувши на кухонн≥ двер≥, де пораЇтьс¤ явдоха, запитуЇ ледве чутним голосом: Ч Ќу, √алакточко... ј... що там взагал≥ говор¤ть про мене? Ч —ебто де говор¤ть?

Ч Ќу... взагал≥. “ак би мовити, ≥ в парт≥йних колах, ≥... взагал≥ де прийдетьс¤. “оваришка √алакта дивитьс¤ на товариша ∆ана матерн≥м погл¤дом ≥ каже: Ч ўо ж про тебе можуть говорити?.. √овор¤ть, що ти дуже гарний роб≥тник ≥ зразковий парт≥Їць. ≤ван ≤ванович протираЇ руки, йде до рад≥орупора ≥ н≥жно гладить його своЇю долонею: в≥н ц≥лком задоволений з ц≥Їњ ≥нформац≥њ. √оловне, щоб не вийшло тих чи ≥нших непорозум≥нь. ’≥ба в≥н не готовий п≥ти на смерть за свою парт≥ю ≥ за будуванн¤ соц≥ал≥зму, скаж≥м? “аким чином, товаришка √алакта зовс≥м не даремно прислухаЇтьс¤ до р≥зних розмов, що в них так чи ≥накше може ф≥гурувати його незапл¤моване ≥м'¤. Ч √алакточко,Ч каже ≤ван ≤ванович, виймаючи з боковоњ кишен≥ картку.Ч «даЇтьс¤, завтра вносити на Ђдруга д≥тейї? Ч „ого ти так посп≥шаЇш! Ч каже ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ÷е вже буде зверх акуратн≥сть. Ћюди ≥нод≥ не внос¤ть по п'¤ть м≥с¤ц≥в, а ти не даЇш ≥ м≥с¤цю пройти. ≤ван ≤ванович задоволене посм≥хаЇтьс¤. Ч ≤ прекрасно! Ч говорить в≥н.Ч “реба бути зразком дл¤ ≥нших ≥ особливо дл¤ несв≥домоњ позапарт≥йноњ маси. Ч ¬оно, звичайно, так! Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч јле все-таки образливо, що цього маленького геройства н≥коли й н≥хто не пом≥тить ≥ не поставить тоб≥ на плюс. ћ≥й герой р≥шуче махаЇ своЇю б≥лосн≥жною рукою. Ч ≤ не треба! Ч махаЇ в≥н своЇю б≥лосн≥жною рукою.Ч Ѕоже борони! я зовс≥м не хочу, щоб моњ безкорислив≥ вчинки пом≥чали плюсами... —аме так ≥ треба нести знам'¤ комун≥зму! ≤ван ≤ванович ≥де до в≥кна, розчин¤Ї його ≥ задумливими очима дивитьс¤ в даль. ¬≥н дивитьс¤ туди, де к≥нчаЇтьс¤ город, де починаютьс¤ тих≥ пол¤ ≥ м'¤ко-б≥рюзове небо, де прекрасн≥ горизонти тривожать душу т≥Їю легенькою тривогою, що не запалюЇ тебе бунтом др≥бнобуржуазного ≥мпрес≥он≥зу, а зовс≥м навпаки: ласкаЇ рад≥сним спокоЇм мажорно-монументального реал≥зму! Ч Ќе треба! Ч уже майже несв≥домо махаЇ руками ≤ван ≤ванович в прекрасний горизонт ≥, поширюючи н≥здр≥, вбираЇ запах резеди з першоњ Ђроб≥тничо-сел¤нськоњї (так квал≥ф≥куЇ в≥н першу клумбу) клумби. «ворушлива самов≥ддан≥сть мого геро¤ дос¤гаЇ в ц≥ хвилини апогею. ≤ хочетьс¤ перед такою самов≥ддан≥стю посхил¤ти вс≥ республ≥канськ≥ прапори ≥ з почутт¤м задоволенн¤ промовити: Ч ≤ване ≤вановичу! ¬о≥стину ви Ч зразкова людина нашоњ безприм≥рноњ епохи, ≥ ваше ≥м'¤, очевидно, буде ф≥гурувати в пантеон≥ Ђ„ервоних дощокї. Ѕо й справд≥: хто ще так акуратно вносить членськ≥ внески, ¤к м≥й герой? ѕравда, вони не перевищують щось 2-х процент≥в його зароб≥тку, але справа ж не в ¤кост≥, а в к≥лькост≥. ј к≥льк≥сть тут во≥стину сол≥дна: в≥н ≥ член Ђƒруга д≥тейї, ≥ член Ђѕов≥трофлотуї та Ђƒоброх≥маї, в≥н член ¤когось клубу мало не пол≥ткаторжан (ще б пак: х≥ба це не мого геро¤ хот≥ли колись вислати Ч при старому режим≥ Ч ≥з одноњ губерн≥њ в другу?), в≥н ≥ член профсп≥лки, в≥н... ≥ т. д. ≥ т. п. —ловом, в цьому сенс≥ ≤ван ≤ванович, очевидно, не маЇ соб≥ р≥вних. јле мало того: в≥н нав≥ть ћарфу √алакт≥он≥вну заг≥тував на таке широке членство ≥, головне, на таку безкорислив≥сть, коли н≥кому не в≥домо маленького геройства серед бурхливих под≥й нашого, ¤к думаЇ товариш ∆ан, заздалег≥дь ≥ з обуренн¤м в≥дкидаючи ганебне м≥щанство, Ђз голови до п'¤т революц≥йного городаї. Ч “ек-с!Ч говорить нарешт≥, з≥дхаючи, ≤ван ≤ванович ≥ с≥даЇ на канапу.Ч  оли хочеш, ¤ буквально не розум≥ю! Ч „ого ти, ∆ане, не розум≥Їш? Ч питаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч “а взагал≥... « приводу, знаЇш, будуванн¤ соц≥ал≥зму. “оваришка √алакта насторожуЇтьс¤. ¬она п≥дходить до чолов≥ка ≥ н≥жно об≥ймаЇ його. Ч Ќевже ≥ ти вже почав сумн≥ватис¤? Ч говорить вона таЇмничим голосом ≥ попереддиво загл¤даЇ в другу к≥мнату: чи не зайшов хто? Ч ўо ти кажеш, голубонько! Ч нервово махаЇ рукою м≥й герой.Ч «а кого ти приймаЇш мене? я просто... не розум≥ю цих... ¤к би њх назвати... бузотер≥в! Ќу, словом, наших супротивник≥в. „ого њм треба? „ого вони хочуть в≥д нас? Ќу, скаж≥мо, так: диктатура пролетар≥ату Їсть? ™сть! ¬дасть у наших руках? ” наших! ‘абрики ≥ заводи нац≥онал≥зовано? Ќац≥онал≥зовано! „ервону јрм≥ю орган≥зовано? ќрган≥зовано!  ом≥нтерн Їсть? ™сть! ѕроф≥нтерн Їсть? ™сть!.. ≤ван ≤ванович на момент зупин¤Їтьс¤, виймаЇ з кишен≥ б≥лосн≥жну хустку ≥ протираЇ нею своњ рогов≥ окул¤ри. Ч јле в≥зьми дал≥! Ч каже в≥н.Ч «агальне навчанн¤ провадитьс¤? ѕровадитьс¤! ƒо соц≥ал≥зму посуваЇмось? ѕосуваЇмось!  омсомол Їсть? ™сть! ѕ≥онери Їсть? ™сть!.. „ого ж њм ≥ще треба?.. Ѕуквально н≥чого не розум≥ю! ћарфа √алакт≥он≥вна хитренько примружуЇ своњ розумн≥ оч≥. Ч „ого њм треба?.. Ч каже вона.Ч Ќ≥чого њм не треба, а просто особист≥ рахунки!.. ѕозакул≥сна боротьба! Ч ѕрипуст≥м... припуст≥м! Ч раптом ще б≥льше починаЇ нервувутись ≤ван ≤ванович, ≥ його баритональний бас д≥стаЇ дискантових ноток.Ч јле коли виродженн¤ ¤ можу простити р¤довим членам парт≥њ, то... вожд¤м (м≥й герой робить тут знак величезного наголосу!), вожд¤м ¤ цього простити не можу!.. “акий уже мен≥ характер: стань перед≥ мною на кол≥на, проси мене, що хочеш роби з≥ мною, а ¤ все-таки... не можу! ≤ван ≤ванович б≥гаЇ по к≥мнат≥, розмахуЇ руками ≥ уперто дивитьс¤ на одну крапку на п≥длоз≥. ≤ здаЇтьс¤, що ц¤ крапка не хто ≥нший, ¤к вищеназваний Ђвождьї. ≤ цей Ђвождьї стоњть на кол≥нах ≥ просить милости в ≤вана ≤вановича.

Ч Ќу, добре,Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч “и дуже не хвилюйс¤, ∆ане, а то ¤ боюс¤ за твоЇ серце. јле ≤ван ≤ванович не вгомон¤Їтьс¤. ¬≥н ≥де до в≥кна, вбираЇ носом прињсний запах резеди з першоњ клумби, ловить слухом блакитний резонанс ≥, мало не переход¤чи в стан трансу, говорить: Ч —ерце!.. ўо мен≥ серце, коли справа йде про ≥нтереси пролетар≥ату? я не люблю похвал¤тись своЇю самов≥ддан≥стю, ¤ не вискакую на партз≥бранн¤х та в газетках з красивими словами... јле дозволь мен≥ хоч дома одвести душу ≥ вилити те, що накип≥ло... “и думаЇш, мен≥ мало накип≥ло?.. ќго! “ут ≤ван ≤ванович почуваЇ, що йому серце все-таки зрадило: в≥н с≥даЇ на канапу ≥ просить води. Ч јх, Ѕоже м≥й! >Ч кидаЇ схвильованим голосом ћарфа √алакт≥он≥вна ≥ б≥жить до графина.Ч “и знову розтривожив себе!.. „и не послати за л≥карем?.. «нову прокл¤т≥ дискус≥йщики! Ч Ќе треба, голубонько! Ќе треба!.. Ч ≥ ≤ван ≤ванович заплющуЇ оч≥.Ч я вже сам не радий, що маю такий палкий характер ≥ таку б≥льшовицьковитриману натуру. јле що робити: не можу ¤ спок≥йно реагувати на парт≥йне виродженн¤. ѕот≥м м≥й симпатичний герой ≥де до свого каб≥нету. “оваришка √алакта п≥дходить до в≥кна ≥ дивитьс¤ на свою зм≥ну: на синка й на доньку, що в цей мент проход¤ть повз клумби. Ч Vous aimez les fleurs, мадмуазель Ћюс≥? Ч питаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч Comment done, madame! Ч каже мадмуазель Ћюс≥. “од≥ хтось стукаЇ в двер≥, ≥ в к≥мнату йде ћетод≥й  ирилович Ч колега ≤вана ≤вановича. ћетод≥й  ирилович, ¤к мишка: оч≥ б≥гають, руки б≥гають ≥ вс¤ ≥стота б≥гаЇ. “оваришка √алакта каже, що њй ћетод≥й  ирилович подобаЇтьс¤ особливо своњми хитренько п≥дкинутими бровами та розумною головою. Ч “ихше,Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ∆ан зараз страшенно розтривожив себе ≥ треба дати йому в≥дпочинок. ’ай ще полежить в каб≥нет≥. ћетод≥й  ирилович ц≥луЇ руку хаз¤йц≥ ≥ ≥нформуЇ, що в≥н заб≥г на к≥лька хвилин. ѕот≥м вони с≥дають на канапу ≥ ведуть розмови на тему полового питанн¤. Ч Ќ≥чого не зробиш! Ч «аплющивши оч≥, кидаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна ≥ з≥дхаЇ.Ч ƒл¤ народу ми вже, по сут≥, так би мовити, в принцип≥, розв'¤зали цю прокл¤ту проблему, ≥ в цьому сенс≥ буржуазна наука мусить кап≥тулювати перед марксизмом. јле, знаЇте, Їсть ще так≥ виключн≥ ≥ндив≥дуальност≥, що дл¤ них полове питанн¤ й дос≥ ¤вл¤Їтьс¤ загадкою. Ч ¬и, звичайно, маЇте себе на уваз≥? Ч мило посм≥хаЇтьс¤ своЇю хитренькою бровою ћетод≥й  ирилович ≥ зовс≥м не нарочито, а випадково, майже позасв≥доме, кладе свою руку на безумовно привабливий таз своЇњ сп≥вбес≥дниц≥.

Ч я не люблю брехати! Ч знову з≥дхаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ≤ скажу ¤ одверто, без вс¤ких м≥щанських забобон≥в: ≥нод≥ мен≥ так хочетьс¤ ласкати чужого мужчину, що ви й не в'¤вл¤Їте! ћетод≥й  ирилович дивитьс¤ на двер≥ каб≥нету ≥, ближче п≥дсунувшись то товаришки √алакти, уже гладить њњ безумовно привабливе кол≥но. Ч ѓй-богу, не в'¤вл¤Їте! Ч шепоче товаришка √алакта.Ч ÷е таке, знаЇте... ¤к би його сказати... бажанн¤, що... ћетод≥й  ирилович починаЇ нервово здригатись, ћетод≥й  ирилович... јле автор в цей момент р≥шуче йде в≥д дверей. «вичайно, сатирик, ¤к ≥ сатира, ц≥лком заслужено не користуютьс¤ посп≥хом серед де¤ких поважних людей нашоњ республ≥ки, звичайно, де¤к≥ поважн≥ люди нашоњ республ≥ки не без п≥дстав вважають, що сатира в≥джила св≥й в≥к ≥ в нашому сусп≥льств≥ њй нема м≥сц¤, але дозвольте все-таки запевнити: ми н≥коли не п≥дслуховуЇмо тод≥, коли не можна п≥дслуховувати. ћи також ≥ не п≥дгл¤даЇмо тод≥, коли не можна п≥дгл¤дати. ќтже, дозвольте зробити ще дек≥лька ц≥лком цензурних зарисовок.

II

–озмова н а л≥жку. ‘ ≥ а л к а р о б и т ь Ђ п а ї, а також ≥ те, ¤к дивитьс¤ ≤ван ≤ванович на соц≥ал≥зм та на комун≥зм.

 вартира, де живе ≤ван ≤ванович з≥ своЇю симпатичною с≥м'Їю, складаЇтьс¤ т≥льки (т≥льки!) з чотирьох к≥мнат (не рахуючи, звичайно, кухн≥, клозету ≥ ванноњ), себто: каб≥нету, њдальн≥, дит¤чоњ спальн≥ (там же спить ≥ мадмуазель Ћюс≥) ≥ спальн≥ мойого геро¤ та його дружини. —ловом, квартирна криза дала себе знати, ≥ м≥й герой самов≥ддано п≥шов њй назустр≥ч. ≤ван ≤ванович, наприклад, н≥коли не вимагав окремоњ спальн≥ дл¤ своЇњ куховарки, ≥ явдоха спить на л≥жку, на п≥длоз≥, в коридор≥. Ѕо й справд≥: ¤ке в≥н маЇ право вимагати ще одну к≥мнату? …ому, звичайно, приЇмно було б почувати, що його власна куховарка маЇ св≥й закуток, але... в≥н же ц≥лком св≥домий парт≥Їць ≥ добре знаЇ, ¤к живуть ≥нш≥. ≤ншим ще г≥рше становище: буваЇ й так, що мають не чотири, а т≥льки три к≥мнати... от, наприклад, ћикола √ригорович. Ч “и, √алакточко, ¤к гадаЇш,Ч звертаЇтьс¤ м≥й герой до своЇњ дружини.Ч Ќевже вс≥ мають по чотири к≥мнати? Ч «вичайно, не вс≥! Ч р≥шуче ≥нформуЇ ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч  оли б ус≥ мали по чотири, то тод≥, може, не було б ≥ квартирноњ кризи. ј то буваЇ по три ≥ нав≥ть по дв≥ буваЇ! ≤ван ≤ванович задоволене посм≥хаЇтьс¤. Ч Ќ≥,Ч каже в≥н,Ч ¤ н≥коли не помил¤юсь. ѕочутт¤ пролетарськоњ норми мене ще н≥коли не залишало.

ћ≥й герой ≥де до бюста ¤когось в≥домого марксиста (в нього к≥лька таких бюст≥в) ≥ задумливими очима дивитьс¤ на свого, ¤к каже в≥н, Ђватажкаї ≥ на ≥ншу каб≥нетну, њдальну та спальну меблю. ¬≥н згадуЇ бурхлив≥ дн≥, коли мчалась огн¤на б≥льшовицька кавалер≥¤ ≥ на «аход≥ сто¤ла тривожна заграва св≥тового пожару, коли ще ¤кось зовс≥м йому не в≥рилось, що в≥н таки прийде на де¤кий час до пор≥внюючи спок≥йного пролетарського житт¤ серед ворожих, м≥щансько-буржу азних держав. “од≥ ≤ван ≤ванович самов≥ддано проливав кров во ≥м'¤ кращого майбутнього ≥ р≥шуче працював з товаришкою √алактою, зав≥дуючи губерн≥¤льною Ќаросв≥тою. —аме тод≥ в≥н ≥ одержав дещо з вищезгаданоњ мебл≥ ¤к сюрприз в≥д своњх сп≥вроб≥тник≥в. ћебл¤ ц¤ й дос≥ була майже новенька ≥ ц≥лком в≥дпов≥дала новаторським погл¤ дам мойого симпатичного геро¤. Ч јле що ж це за мебл¤? Ч запитуЇ мене ц≥кавий читач. Ч ÷е Ч ш≥сть чи то с≥м турецьких килим≥в, беккеровський ро¤ль, дюжина в≥денських ст≥льц≥в, наукова б≥бл≥отека, дубовий письмовий ст≥л з в≥дпов≥дним на ньому приладд¤м, великий ст≥л (з чорного чи то червоного дерева) дл¤ њдальн≥, к≥лька л≥жниць з пружинними матра цами ≥ т. д. ѕравда, що ≥з ц≥Їњ мебел≥ було прикуплено Ч ¤ напевно не знаю. јле ¤ знаю, що ≤ван ≤ванович, будучи скромною людиною, не любить похвал¤тись своњм сюрпризом. ѕравда, почутт¤ де¤коњ прихильности до своњх сп≥вроб≥тник≥в у нього залишилось аж до сьогодн≥шнього дн¤, але не будемо критись: в часи комунхоз≥вськоњ переписки м≥й герой ледве-ледве не одмовивс¤ в≥д свого сюрпризу. “≥льки завд¤ки ћар ф≥ √алакт≥он≥вн≥ ≥ не заплуталась справа. Ч Ќу, добре,Ч сказала вона.Ч ѕрипуст≥м, що сп≥вроб≥тники, що подарували тоб≥ цю меблю, рекв≥зували њњ у ¤когось пом≥щика. јле по-перше: х≥ба це легко було зробити? –екв≥зувати? ’≥ба њх контрре волюц≥онери не могли перебити? ј по-друге: чого нам церемонитись, коли приблизно таке ж майно прийшлось залишити нам в св≥й час б≥ логвард≥йським бандам?.. ≤ пот≥м х≥ба зараз згадаЇш, що нам було подарено ≥ що ми прикупили?! ≤ван ≤ванович не зовс≥м певний був, що його майно було Ђприблизно таке жї, але, будучи людиною з р≥шучим темпераментом, не любив сантиментальничати, ≥, коли на фон≥ блакитного, н≥жно-прекрасного неба по¤вивс¤ силует ¤коњсь майже фантастичноњ птички (мабуть, іави), в≥н сказав агентов≥ комхозу: Ч ќчевидно, переписуйте все! я, њй-богу, зараз не пам'¤таю, де тут ≥ що тут ¤ купив ≥ де тут ≥ що тут мен≥ подаровано. Ч ƒозвольте: ¤к же ¤ буду переписувати, коли ви зовс≥м не маЇте .казенних речей? ≤ван ≤ванович почервон≥в. …ому так неприЇмна була вс¤ ц¤ ≥сто р≥¤. «даЇтьс¤, чесн≥шоњ людини ≥ в св≥т≥ нема, а отже, п≥ди: скла даЇтьс¤ таке неприЇмне враженн¤, що пр¤мо хоч кр≥зь землю про валюйсь.

Ч Ќ≥! я вас прошу переписати! Ч кинув енерг≥йно м≥й самов≥дданий герой.Ч Ѕачите, подарунок мен≥ зробили моњ сп≥вроб≥тники, ≥ ¤ не певний, що тут нема рекв≥зованих речей. Ч ƒозвольте тод≥ узнати, де тут реч≥ вами прикуплен≥? Ч њй-богу, не пам'¤таю! Ч ц≥лком щиро скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч ѕереписуйте все! Ч Ќу, тод≥ ¤ зовс≥м одмовл¤юсь вас тривожити! Ч засоромивс¤ вже ≥ агент ≥, шаркаючи ногами, вискочив ≥з к≥мнати. “аким чином, ≤ван ≤ванович проти свого бажанн¤ опинивс¤ в оточенн≥ своњх сюрпризних речей. “аким чином, ≥ день його починаЇтьс¤, так би мовити, на сюрпризн≥й л≥жниц≥. ÷е один ≥з тих дн≥в, коли вже стоњть робочий сезон Ч ос≥нь, коли небо ≥нод≥ нарочито бризкаЇ на р≥зних нитик≥в нудними дощами ≥ нацьковуЇ њх на ≤вана ≤вановича, коли вже комосередок мойого геро¤ збираЇтьс¤ регул¤рно кожного тижн¤ ≥ б≥льш≥сть цього комосередку не хоче манк≥ровати ¤чейкою в четвер, бо ще зовс≥м не в≥домо: буде нова чистка чи н≥? ≤ван ≤ванович прокидаЇтьс¤ з почутт¤м задоволенн¤ ≥ з мажорним, ц≥лком монументально-реал≥стичним настроЇм. ћ≥й герой примружуЇ своњ короткозор≥ оч≥ ≥ дивитьс¤ на ћарфу √алакт≥он≥вну. “оваришка √алакта ≥ще спить симпатичним сном, ≥ њй сн¤тьс¤, очевидно, м'¤тежн≥ дн≥ у в≥дд≥л≥ Ќаросв≥ти. ≤ван ≤ванович ще раз подививс¤ на свою дружину ≥ легенько полоскотав њњ своњми пальц¤ми. ћарфа √алакт≥он≥вна дриінула ногою й раптом прокинулась. Ч Ќу, так що ж ми будемо сьогодн≥ об≥дати? Ч питаЇ ≤ван ≤ванович ≥ усм≥хаЇтьс¤ мажорно-витриманою усм≥шкою. “оваришка √алакта широко поз≥хаЇ, п≥дводитьс¤ на таз ≥ п≥дбираЇ волосс¤. Ч ј що ти думаЇш запропонувати? Ч питаЇ вона. ≤ван ≤ванович знову таЇмно усм≥хаЇтьс¤ т≥Їю ж таки мажорно-витриманою усм≥шкою. Ч ј ¤к ти гадаЇш? Ќу?.. от тоб≥ й ребус! Ч я думаю, що ти знов придумаЇш ¤кесь м≥щанське меню,Ч каже незадоволено ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч ќт ≥ не вгадала! Ч рад≥сно скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч Ќ≥чого под≥бного. я вже по своњй натур≥ не можу придумати м≥щанське меню. ћарфа √алакт≥он≥вна незадоволено дриіаЇ ногою. Ч “ак кажи вже! Ѕуде тоб≥ па¤цничати! Ч √ен≥¤льна ≥де¤! Ч сказав ≤ван ≤ванович.Ч “и сьогодн≥ зроби, будь ласка, малорос≥йський борщ, на друге... н≥чого не треба, а на третЇ Ч зроби желе! Ч ўо за фантаз≥¤! Ч каже товаришка √алакта.Ч як це можна без другого блюда?.. “од≥ ≤ван ≤ванович просить дружину не хвилюватис¤ ≥ говорить, що вчора в≥н бачив у церобкоп≥ св≥ж≥ капчушки (т≥льки-но привезли) ≥ так≥ прекрасн≥ капчушки, що аж слинка тече! 1 от в≥н надумав: купимо сьогодн≥ капчушок ≤ п≥впл¤шки в≥рменськоњ гор≥лки. ÷е йому, њй-богу, зам≥нить друге блюдо. Ч “и ¤к гадаЇш, голубонько? Ч спитав ≤ван ≤ванович ≥ подививс¤ на дружину. Ч я гадаю,Ч каже незадоволено ћарфа √алакт≥он≥вна,Ч що капчушки ≥ в≥рменська тоб≥ зам≥н¤ть друге блюдо. јле ¤к же бути з д≥творою й мадмуазель Ћюс≥? ћ≥й герой розгн≥вано зиркнув на двер≥ дит¤чоњ спальн≥. Ч ћадмуазель Ћюс≥ теж може њсти капчушки,Ч р≥шуче говорить в≥н.Ч —каж≥ть, будь ласка, ¤к≥ н≥жност≥! ќбов'¤зково давай друге блюдо... ЌЇ, ти, √алакточко, все-таки не вм≥Їш виховувати чел¤дь в пролетарському дус≥. “ак, знаЇш, легко скотитись ≥ до м≥щанства... Ч јле почекай,Ч перебиваЇ мого геро¤ ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч —права ж ≥де. не т≥льки про мадмуазель Ћюс≥,Ч ¤ маю на уваз≥ головним чином д≥твору. ўо њм на друге блюдо? “еж в≥рменську ≥ капчушки? ≤ван ≤ванович над¤гаЇ на н≥с рогов≥ окул¤ри й, безпорадно розв≥вши руками, каже: Ч ќт б≥да!.. Ќ≥чого не зробиш: њм, очевидно, прийдетьс¤ приготувати котлети. “аким чином, ви¤сн¤Їтьс¤, що сьогодн≥ на друге блюдо н≥чого не треба, а треба т≥льки Ч малорос≥йський борщ, желе, капчушки, в≥рменську гор≥лку (до реч≥, м≥й герой завжди п'Ї в м≥ру) ≥ котлети. јле котлети не на друге, а дл¤ д≥тей ≥ дл¤ вс≥х ≥нших, звичайно, кр≥м ≤вана ≤вановича, коли ≤ван ≤ванович не захоче њсти котлет. ќтже, з ≥деолог≥чно витриманим меню пок≥нчено. —ловом, почавс¤ день в с≥м'њ ≤вана ≤вановича. «а в≥кном уже прогрохот≥в грузовий автомоб≥ль ≥ десь закричала м'¤тежна сирена, що так тривожить обивател¤ своњм бадьорим криком. “од≥ ≤ван ≤ванович ≥де до тресту, ћарфа √алакт≥он≥вна в цей час даЇ розпор¤дженн¤ явдос≥ ≥ мадмуазель Ћюс≥. Ч „ого ви, явдохо, так п≥зно прийшли сьогодн≥? Ч каже товаришка √алакта, вход¤чи до кухн≥. Ч я заходила до союзу,Ч в≥дпов≥даЇ куховарка. ћарфа √алакт≥он≥вна незадоволено п≥дводить брови. ¬она, звичайно, не проти союзу, нав≥ть за союз. јле все-таки треба тримати себе орган≥зац≥йн≥й!. ’≥ба не можна було заранн¤ попередити хаз¤йку. Ч ¬и розум≥Їте мене,Ч говорить товаришка √алакта.Ч ¬и ж сам≥ знаЇте, ¤к ¤ правильно ставлюс¤ до вас. я вам не раз говорила нашу думку з приводу цього. ÷е ж ми сказали, що кожна куховарка мусить бути народн≥м ком≥саром. јле ¤ не виношу анарх≥зму... ¬и розум≥Їте? “ак н≥коли не можна збудувати соц≥ал≥зму... «а такий вчинок ¤, звичайно, могла б вас розщитати, але х≥ба ¤ це зроблю? ’≥ба ¤ не знаю, що ви зараз н≥де не знайдете роботи? ћарфа √алакт≥он≥вна говорить таким зворушливим ≥ упевненим голосом, що явдоха в≥дразу ж в≥дчуваЇ, ¤к вона негарно зробила, зайшовши на три хвилини до союзу без в≥дпов≥дного дозволу хаз¤йки, ≥ зрозум≥вши, що таким чином Ђне можна збудувати соц≥ал≥змуї, просить пробаченн¤. “од≥ ћарфа √алакт≥он≥вна, прочитавши явдос≥ лекц≥ю пол≥тграмоти, йде до њдальн≥, де п'ють чай мадмуазель Ћюс≥ ≥ д≥твора. Ч Ќу ¤к там ‘≥алочка? √арно њсть? Ч питаЇ вона. Ч A la bonne heure, madame! Ч в≥дпов≥даЇ мадмуазель Ћюс≥. “од≥ товаришка √алакта дивитьс¤ матерн≥м погл¤дом на д≥твору ≥ каже н≥жним соцвих≥вським голосом: Ч Ќу, ¤к ви, д≥тки, гарно спали? ƒобре себе почуваЇте? ‘≥алка н≥чого не розум≥Ї ≥ тому байдуже ковир¤Ї пальчиком у нос≥, а ћай, що йому вже чотири роки, бадьоро ≥нформуЇ: Ч Qui, qui, maman! Ч Ќу й прекрасно! Ч говорить ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч “реба, д≥тки, завжди бути задоволеним, не треба забувати, що на вулиц≥ б≥гають сотн≥ безпритульних. ÷им д≥т¤м ще г≥рше! ¬они не мають кватири ≥ б≥гають зовс≥м, ¤к собачатка. “реба, д≥тки, не забувати ≥ њх. Ч Qui, qui, maman! Ч кричить мажорним голосом майже св≥домий ћай. јле ћарфа √алакт≥он≥вна вже пропонуЇ мадмуазель Ћюс≥ повести д≥тей на п≥втори години в дит¤чий садок: мовл¤в, не можна одривати њх (себто ћа¤ й ‘≥алку) в≥д колективного житт¤. “≥льки в колектив≥ дитина загартовуЇтьс¤. √увернантка бере за руку ‘≥алку й ћа¤, ≥ вони йдуть до коридора. “од≥ ћарфа √алакт≥он≥вна допиваЇ свою скл¤нку кофе, допомагаЇ явдос≥ поставити посуд в буфет ≥ нарешт≥ с≥даЇ проти в≥кна. ¬она дивитьс¤ туди, де к≥нчаЇтьс¤ город ≥ починаютьс¤ тих≥ пол¤ та ос≥ннЇ ћ'¤ко-б≥рюзове небо, де прекрасн≥ горизонти тривожать душу т≥Їю легенькою тривогою, що не запалюЇ тебе бунтом др≥бнобуржуазного ≥мпрес≥он≥зму, а зовс≥м навпаки: ласкаЇ рад≥сним спокоЇм справжнього мажорного реал≥зму. ≤нод≥ в ц≥ хвилини випадково заходить ћетод≥й  ирилович чи то —емен якович (головний начальник тресту), ≥ тод≥ чути ≥з спальн≥ розмови на таку тему: Ђполова проблема ≥ сучасний побутї. јле буваЇ й так, що н≥хто не заходить, ≥ тод≥ на цьому м≥сц≥ застаЇ ћарфу √алакт≥он≥вну з Ђ∆анною Ќейї ≤ван ≤ванович (в≥н приходить ≥нод≥ о 5-й годин≥). ѕ≥сл¤ об≥ду м≥й герой ≥де на ¤кесь зас≥данн¤. јле коли не йде на зас≥данн¤Чл¤гаЇ трохи в≥дпочивати. ”вечер≥, коли субота, ≤ван ≤ванович ≥де з ћарфою √алакт≥он≥вною ≥ з≥ своњм другом дому, ћетод≥Їм  ириловичем, в к≥нематограф ≥ там дивитьс¤ на ф≥льми рад¤нського виробництва. ≤ван ≤ванович не визнаЇ конструктивного театру ≥ визнаЇ т≥льки батально-героњчн≥ та мажорно-реал≥стичн≥ ф≥льми: вони йому нагадують т≥ дн≥, коли в≥н проливав кров за рад¤нську республ≥ку, коли по запор≥зьких степах мчалась огн¤на б≥льшовицька кавалер≥¤. ѕобутово-сатиричних картин м≥й герой особливо не любить дивитись.

Ч ќт нещаст¤! Ч каже в≥н, випадково попавши на такий ф≥льм.Ч «нову м≥щанська побр¤кушка! ƒивно: така прекрасна епоха, так≥ героњчн≥ дн≥, ≥ така, можна сказати, песим≥стична пустишка! Ч јле чим з'¤сувати по¤ву такого ф≥льма? Ч питаЇ ћетод≥й  ирилович, беручи п≥д руку ћарфу √алакт≥он≥вну.Ч як≥ тут причини? ≤ван ≤ванович зн≥маЇ окул¤ри й протираЇ њх б≥лосн≥жною хусткою. Ч ѕричини тут ¤сн≥,Ч неохайно кидаЇ в≥н.Ч ћарксист не може њх не розум≥ти. Ч “и, очевидно, маЇш на уваз≥ плехановську формулу? Ч дуже серйозно питаЇ ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч Ѕезперечно! Ч в≥дпов≥даЇ ≤ван ≤ванович.Ч Ѕутт¤ визначаЇ св≥дом≥сть. ≤ пот≥м треба сказати, що наш≥ письменники страшенно темний ≥ малорозвинений народ. Ч яз вами ц≥лком погоджуюсь! Ч говорить ћетод≥й  ирилович ≥ тисне руку своЇму при¤телев≥.Ч ƒо побаченн¤! ≤ван ≤ванович ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна звертають на вулицю “омаса ћора. “од≥ починаЇ йти др≥бний ос≥нн≥й дощик. ƒощик дзвонить у ринвах, ≥ тод≥ др≥бнобуржуазну душу тривожить печаль Ч та сама печаль, що штовхаЇ людину, говор¤чи канцел¤рською мовою (а л¤ —тендаль), на дуже невитриман≥ вчинки (наприклад: примушуЇ не погоджуватись, що в нашому сусп≥льств≥ сатира не маЇ свого м≥сц¤), та печаль, що до нењ з таким обуренн¤м ставитьс¤ м≥й милий, симпатичний ≥ надзвичайно корисний дл¤ республ≥ки герой. јле в кватир≥ ≤вана ≤вановича н≥¤коњ печал≥ й песим≥зму нема. “ут так весело й бадьоро граЇ електрика своњм матовим блиском ≥ так мило см≥Їтьс¤ ‘≥алка ≥ ћай, що пр¤мо Ч мажор. “ут так симпатично й затишно (саме в цьому революц≥йне витриманому закутку), що мимовол≥ починаЇш дивуватись ≥ думаЇш: ЂЅоже м≥й, чого ж нам ≥ще треба!ї ќт ≤ван ≤ванович п≥дходить до рад≥орупора, робить найпрост≥ший рух своЇю рукою, ≥ ви раптом чуЇте чудовий симфон≥чний концерт. ≤ х≥ба це не елемент соц≥ал≥стичного буд≥вництва? —аме цей рад≥орупор? ’≥ба не за це проливав кров м≥й герой, щоб пролетар≥ат м≥г Ђжити дл¤ власного задоволенн¤ї ≥ використовувати дл¤ власного ж таки задоволенн¤ вс≥ найнов≥ш≥ дос¤гненн¤ техн≥ки? ѕравда, частина пролетар≥ату ще не д≥стала соб≥ домашнього рад≥орупора, але треба ж не забувати, ¤ку ганебну спадщину залишив нам старий режим!.. Ќу, вз¤ти хоч би тих же безпритульних. ’то посм≥Ї сказати, що йому (≥м'¤рек) приЇмно зустр≥чатись з ц≥Їю публ≥кою, з цими нещасними д≥тками? јле що робити! “ут м≥щанськ≥й ф≥лантроп≥њ нема м≥сц¤! “реба боротис¤ з соц≥альними хворобами орган≥зовано. —аме тому ≤ван ≤ванович н≥коли й не д≥литьс¤ з ≥ндив≥дуал≥стами-жебраками своЇю коп≥йкою. ћай бере за руку ‘≥алку ≥ виробл¤Ї з нею Ђпаї. ¬≥н бадьорим ≥ см≥ливим погл¤дом дивитьс¤ в рупор. ћадмуазельЋюс≥ мило посм≥хаЇтьс¤. ѕосм≥хаютьс¤ й ≤ван ≤ванович та ћарфа √алакт≥он≥вна.

явдоха стоњть на пороз≥ ≥ теж усм≥хаЇтьс¤.  уховарка усм≥хаЇтьс¤ т≥Їю рад≥сною усм≥шкою, коли напевне можна сказати, що вона ц≥лком св≥домо ставитьс¤ до свого хаз¤њна ≥ прекрасно знаЇ, що кожна горн¤ш ка мусить бути народн≥м ком≥саром. Ч √оп-гоп! Ч б'Ї в долон≥ ≤ван ≤ванович.Ч ∆вав≥ш, ‘≥алочко!  андидатка в жовтен¤тка раптом робить прекрасне Ђпаї, так що мало не вс≥ ахають в≥д задоволенн¤. Ч Ќо≥а! Ч скрикнула мадмуазель Ћюс≥. —крикнув щось ≥ ≤ван ≤ванович. Ќав≥ть сирена скрикнула десь за в≥кном. јле цей останн≥й крик почула т≥льки ћарфа √алакт≥он≥вна. ¬она п≥д≥йшла до в≥кна й подивилась у тьму. ” ринвах дзвен≥в той же др≥бний ос≥нн≥й дощик, але товаришка √алакта його майже не чула. ¬она мажорно думала про нове л≥то, про те, ¤к вони Ч вс¤ с≥м'¤ Ч п≥сл¤ важкоњ роботи одержать в≥д свого начальника в≥дпустку ≥ м≥сце на курорт≥. “ам вони знову побачать чудове море,  авказьк≥ чи то  римськ≥ гори ≥ будуть там згадувати знову ж таки минул≥ дн≥ ≥ будуть там так багато см≥¤тись тим безтурботним см≥хом, що так довго дзве нить поетичною луною в не менш художн≥х горах. ...Ќарешт≥ д≥ти ц≥лують ≤вана ≤вановича в його високий лоб ≥ йдуть слухати соцвих≥вських ћатер≥ал≥стичних опов≥дань, себто зовс≥м не ≥деал≥стичних казок. ћарфа √алакт≥он≥вна л¤гаЇ на канапу, ≤ван ≤вано вич с≥даЇ в кр≥сло, ≥ починаЇтьс¤ веч≥р спогад≥в чи то розмов на теми сучасного пол≥тичного житт¤: про комун≥зм ≥ соц≥ал≥зм. Ч ’оч ¤к це й дивно,Ч каже ћарфа √алакт≥он≥вна, поправл¤ючи декольте,Ч а ¤ й дос≥ не розум≥ю, чим комун≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д со ц≥ал≥зму. Ч Ќевже не розум≥Їш? Ч здивовано питаЇ м≥й герой. Ч њй-богу!.. Ќу, от скаж≥мо так: що ми сьогодн≥ будуЇмо: комун≥зм чи соц≥ал≥зм? ≤ван ≤ванович зн≥маЇ своњ рогов≥ окул¤ри ≥ протираЇ њх б≥лосн≥жною хусткою. Ч Ќу, звичайно, соц≥ал≥зм! Ч задоволене посм≥хаЇтьс¤ в≥н.Ч  о мун≥зм Ч це вища форма. Ч “ака в≥дпов≥дь мене не задовольн¤Ї,Ч говорить ћарфа √алак т≥он≥вна.Ч “и мен≥ скажи конкретно: чим конкретно соц≥ал≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д комун≥зму? јле ≤ван ≤ванович не встигаЇ в≥дпов≥сти конкретно. ¬ каб≥нет≥ дзво нить телефонний апарат: м≥й герой ≥де до телефону ≥ буде, очевидно, розмовл¤ти там з ћетод≥Їм  ириловичем. ƒовго в≥н просидить у ви щезгаданому каб≥нет≥ Ч ¤ не знаю, але ¤ знаю, що читач≥ приблизно вже у¤вл¤ють соб≥ с≥м'ю ≤вана ≤вановича, ≥ тому переходжу до даль шого, б≥льш динам≥чного штриха. Ќа м≥й погл¤д, з цього м≥сц¤ чита чев≥ вже не доведетьс¤ поз≥хати, а можливо, доведетьс¤ т≥льки не спод≥вано погодитись, що самокритику тут доведено до к≥нц¤.

Ill

ћ≥й герой збираЇтьс¤ з товаришкою √алактою на з≥бранн¤ комосередку, а також ≥ про те, що трапилось п≥сл¤ цього.

Ч „и не час уже йти нам на ¤чейку? Ч сказав ≤ван ≤ванович, коли на сус≥дн≥й дзв≥ниц≥ вдарило до веч≥рн≥. ћарфа √алакт≥он≥вна подивилась на годинника й сказала, що ≥ справд≥ уже пора. ÷е був один ≥з тих четверг≥в, коли кожний парт≥Їць комосередку мойого геро¤ орган≥зовано бере участь у буд≥вництв≥ першоњ в св≥т≥ рад¤нськоњ республ≥ки. ≤ван ≤ванович вз¤в портфель ≥ п≥шов у коридор од¤гатись. ћарфа √алакт≥он≥вна теж п≥шла од¤гатись. ¬она над≥ла простеньку червону хустку ≥ старенький жакет, так що вигл¤дала зовс≥м симпатично ≥ нагадувала моЇму герою роб≥тницю з тютюновоњ фабрики. ≤ван ≤ванович теж в ц≥ дн≥ вигл¤дав багато скромн≥ш, ¤к звичайно.  апелюх в≥н брав старенький ≥ нав≥ть виймав з комоди солдатську блузку, що залишилась в нього з час≥в воЇнного комун≥зму. ўось надзвичайно зворушливе було в цьому перед¤ганн≥, н≥би це перед¤ганн¤ було под≥бне до того, що його ми спостер≥гаЇмо у в≥втар≥. јле в той час, коли п≥п над¤гаЇ на себе шикарну, ц≥лком ≥деал≥стичну ризу, тут ми бачимо, ¤к краще вбранн¤ м≥н¤ють на скромний, можна сказати, матер≥ал≥стичний од¤г ≥ до того ж у звичайному коридор≥. —ловом, ≤ван ≤ванович (товариш ∆ан) ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна (товаришка √алакта) во≥стину зразково ≥ похвально ор≥Їнтувалис¤ у вс≥х вимогах епохи переходового пер≥оду. Ч «наЇш,Ч сказав м≥й герой, ступаючи калошами ≥ своЇю незм≥нною парасолькою по асфальту вулиц≥ “омаса ћора.Ч ћен≥ зараз прийшла ген≥альна ≥де¤. Ч “об≥, ∆ане, в≥чно л≥зуть у голову ген≥альн≥ ≥дењ,Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна, ступаючи по асфальту т≥Їњ ж вулиц≥. ≤ван ≤ванович трохи покрививс¤ незадоволено, але Ђген≥альна ≥де¤ї, очевидно, не давала йому спокою, ≥ тому в≥н почав: Ч ўо соц≥ал≥зм,Ч почав в≥н,Ч можна збудувати в одн≥й крањн≥ Ч це факт. ÷е надзвичайно талановито доказано ≥ Ћен≥ном ≥ ћарксом. јле, коли наш≥ дискус≥йщикї не в≥р¤ть в це, то, по-моЇму, можна ≥ одмовитись од вищезгаданоњ теоретичноњ формули. Ч ўо ти мелеш! Ч огл¤даючись, скрикнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч “и ще гл¤ди л¤пни десь. „ого доброго, подумають, що ти проти побудови соц≥ал≥зму в одн≥й крањн≥. Ч ј ¤ от все-таки настоюю на свойому! Ч р≥шуче сказав ≤ван ≤ванович.Ч „ому ти хочеш, щоб ¤ обов'¤зково думав по шаблону? ћи зовс≥м не проти ориг≥нальних думок. я т≥льки хочу сказати, що з ц≥Їњ формули по сут≥ можна зробити трохи ≥ншу, ¤ка мусить задовольн¤ти ≥ нас ≥ не може не задовольн¤ти ≥ њх.

ћарфа √алакт≥он≥вна зупинилась ≥ здивовано подивилась на свого чолов≥ка. Ч я тебе не розум≥ю! Ч сказала вона. Ч Ќе розум≥Їш?.. Ќу, ¤к же це так? Ч задоволене посм≥хнувс¤ м≥й герой.Ч —обаку зарито ось у чому: х≥ба ми будуЇмо соц≥ал≥зм в одн≥й крањн≥? Ќу? ћарфа √алакт≥он≥вна знову зупинилась ≥ знову здивовано подивилась на свого чолов≥ка. Ч я тебе все-таки не розум≥ю! Ч ще раз сказала вона. “од≥ ≤ван ≤ванович поб≥дно визирнув поверх своњх окул¤р≥в ≥ сказав тремт¤чим в≥д задоволенн¤ голосом: Ч ј що, ¤к ми дл¤ штуки поставимо так питанн¤: –ос≥¤ Ч раз, ”крањна Ч два, √руз≥¤ Ч три, Ѕ≥лорус≥¤ Ч чотири. ’≥ба це буде одна крањна? Ч јле ти не подумав про економ≥ку? Ч кинула товаришка √алакта. Ч ѕравильно! я про економ≥ку не подумав, але ¤ подумав, що дл¤ маси так буде ¤сн≥ш,Ч сказав ≤ван ≤ванович. Ч “од≥ тво¤ ген≥альна ≥де¤ Ї не що ≥нше, ¤к ≥лупота,Ч р≥зко кинула ћарфа √алакт≥он≥вна. “овариш ∆ан образивс¤: мовл¤в, нав≥що так ображати його? Ч Ќ≥чого под≥бного! Ч сказав в≥н.Ч ÷е буде не зовс≥м поганий полем≥чний прийом. Ч јле цей Ђприйомї може привести тебе до буржуазноњ ”крањни. ћ≥й герой раптом вдарив себе по кол≥ну: мовл¤в, це вже, њй-богу, слушне зауваженн¤! —ловом, ≤ван ≤ванович певний, що ми Ђдл¤ масиї будуЇмо соц≥ал≥зм не в одн≥й крањн≥, а саме в к≥лькох, але, беручи на увагу той факт, що в центральн≥й прес≥ ще так не ставилось питанн¤ ≥ не дебатувалось в ц≥й площин≥, беручи на увагу також те, що на так≥й Ђформул≥ї може з≥грати хтось, ≤ван ≤ванович одмовл¤Їтьс¤ в≥д ц≥Їњ ≥дењ ≥ ц≥лком стоњть на постулатах останнього пленуму ÷ . ¬ таких ц≥кавих розмовах моњ героњ пройшли половину пут≥,Ч т≥Їњ св¤тковоњ пут≥, що один раз на тиждень (а саме в четвер) веде декого ≥з Ђ≥деолог≥чно витриманихї парт≥йц≥в саме до залу зас≥дань ≤вана ≤вановича. ”же вечор≥ло. “о тут, то там Ч по дороз≥ Ч фаркали люкси. ” церкв≥ дзвонили до веч≥рн≥, ≥ дзв≥н цей тривожив душу кожного обивател¤. ќбиватель, очевидно, думав про воскрес≥нн¤ ’риста, але ≤ван ≤ванович про це зовс≥м не думав ≥ нарочито думав про антирел≥г≥йну пропаганду. ≤нша справа гудки на заводах: от коли б вони заревли! ќ, тод≥ м≥й герой теж в≥дчув би ¤кусь тривогу на душ≥ (власне, не на душ≥ Ч пробачте за цей безпардонний ≥деал≥зм!Ча ¤кось б≥льш мон≥стичне). јле думав би ≤ван ≤ванович не про ¤кусь там перв≥сну христи¤нську комуну, а саме про матер≥ал≥стичну д≥алектику. ÷е зовс≥м не значить, що в≥н хоче вульгарно прищепити дарв≥н≥зм до соц≥олог≥њ,Ч Ѕоже борони! ≤накше в≥н не йшов би зараз на з≥бранн¤ комосередку, так би мовити, per pedes Apostolorum, а найн¤в би в≥зника й поњхав в≥зником,Ч це значить, що ≤ван ≤ванович (≥з сл≥в —емена яковича) завжди був, Їсть ≥ буде зразковим буд≥вничим рад¤нськоњ держави. ѕо дороз≥ до моњх героњв п≥д≥йшов ћетод≥й  ирилович, ≥ скоро вони входили до залу зас≥дань комосередку.

IV

«ал зас≥дань комосердку, а також ≥ про те, ¤к проходили збори.

÷е Ч досить-таки симпатично-декорована к≥мната.  ожний њњ закуток нагадуЇ гл¤дачам, що в≥н не просто закуток, а головним чином Ђчервоний куточокї. “ут вис¤ть на ст≥н≥ мало не вс≥ вожд≥ революц≥њ.  р≥м вожд≥в, тут багато р≥зних революц≥йних плакат≥в з р≥зними текстами Ч профсоюзного, комсомольського та -≥ншого походженн¤. “ексти страшенно ц≥кав≥, художньо витриман≥ (художн¤ простота!) ≥ так≥ переконуюч≥, що погл¤д н≥коли на них довго не затримуЇтьс¤: одразу все ¤сно й зрозум≥ло. Ќа прав≥й ст≥н≥ в ореол≥ Ђмонументального реал≥змуї висить м≥сцева ст≥нгазета. ÷е надзвичайно ц≥кава газета. “ам вам ≥ ориг≥нальн≥ в≥дд≥ли, ¤к от: Ђмаленьк≥ дефекти великоњ машиниї, тут вам ≥ њдк≥ сатири на м≥сцеве начальство, ¤к-от: Ђшашн≥ бувшоњ кандидатки в комсомол машин≥стки ѕопадької. ...≤ван ≤ванович с≥в на першому ст≥льц≥ у першому р¤ду. ѕоруч його с≥ла ћарфа √алакт≥он≥вна, а дал≥ Ч ћетод≥й  ирилович. Ѕуло тихо. “≥льки зр≥дка прокидалось то тут, то там стримане шепот≥нн¤. –аз у раз рипали двер≥, ≥ зал потроху залюднювавсь. «а в≥кном настирливо дзвонили до веч≥рн≥, ≥ см≥шно було, що десь там, у церкв≥, люди сто¤ть перед лампадками ≥ думають про ≥деал≥стичн≥ катакомби перших христи¤нських мученик≥в, а тут н≥¤ких лампад нема, св≥тить ц≥лком матер≥ал≥стична електрика ≥ люди думають без вс¤коњ ≥деал≥стичноњ бел≥берди. Ч “и пам'¤таЇш, ¤ку поставлено сьогодн≥ допов≥дь? Ч спитав тихим голосом ≤ван ≤ванович ≥ подививс¤ на ћарфу √алакт≥он≥вну. Ч ’≥ба ти забув? Ч сказала товаришка √алакта.Ч “а сьогодн≥ ж допов≥дь про останню вилазку проти самокритики. Ч ќ! Ч сказав ≤ван ≤ванович ≥ п≥дн¤в св≥й н≥жно-б≥лий вказательний палець. ≤ в≥н мав .рац≥ю саме так п≥дн¤ти палець. ÷е значило, що м≥й герой сьогодн≥ буде уважно ловити кожне слово ≥ н≥ разу не задр≥маЇ т≥Їю безм'¤тежною др≥мотою, коли певний, що можна спок≥йно трохи поспати, бо, по-перше, в потр≥бний момент (коли голосують одноголосно) ћарфа √алакт≥он≥вна легенько штовхне його п≥д б≥к, ≥, по-друге, ≤ван ≤ванович певний був, що його комосередок Ђн≥коли не зрадить ≥нтерес≥в пролетар≥атуї.

Ч ≤нтересно послухати! Ч сказав м≥й герой ≥ подививс¤ на ћетод≥¤  ириловича. Ч Ќадзвичайно ≥нтересно! Ч сказав ћетод≥й  ирилович ≥, п≥дсунувшись ближче до свого друга, промовив таЇмничим голосом: Ч у нас... теж Їсть!.. Ч ўо Їсть? Ч не зрозум≥в ≤ван ≤ванович. ћетод≥й  ирилович подививс¤ бистрими очима по сторонах Ч праворуч, л≥воруч, назад Ч ≥ нарешт≥ прошепот≥в ч≥тко ≥ р≥шуче: Ч ƒискус≥йщик! ¬и розум≥Їте? —правжн≥й дискус≥йщик... ќт вгадайте, де в≥н? ≤ван ≤ванович в≥д такоњ неспод≥ванки аж одкинувс¤ назад. Ч ўо ви говорите? Ч сказав в≥н схвильовано.Ч ¬ наш≥й прим≥рн≥й ¤чейц≥ Їсть дискус≥йщик?.. √алакточко, ти чуЇш? јле ћарфа √алакт≥он≥вна вже почула цю сенсац≥ю ≥ уважно розгл¤дала обличч¤ присутн≥х член≥в. Ч „и не кур'Їр? Ч спитала вона, пронизуючи погл¤дом дальню ф≥гуру, що самотньо сид≥ла в останньому р¤ду. Ч ЌЇ! Ч р≥шуче одрубав ћетод≥й  ирилович. “од≥ ћарфа √алакт≥он≥вна знову заб≥гала очима по ст≥льц¤х.  омосередок ¤вивс¤ вже, так би мовити, in corpore: прийшли вс≥ члени колег≥њ, прийшли зав≥дуюч≥ в≥дд≥лами ≥ начальники та зам≥сники р≥зних канцел¤р≥й, прийшов уже голова м≥сцевкому ≥ три р¤дових службовц≥, прийшла й орган≥заторша ж≥нок ≥ њњ орган≥зац≥¤: секретарша головного начальника, секретарша головного зама ≥ ж≥нка головного начальника (останн¤, ¤к ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна, н≥де не пос≥дала посади ≥, ¤к ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна, догл¤дала своњх д≥тей). —ловом, не прийшли ще т≥льки секретар комсомолу ≥ сам головний начальник, що мус≥в сьогодн≥ робити допов≥дь. ...“оваришка √алакта губилась в догадках ≥ н≥¤к не могла вгадати, хто ж цей дискус≥йщик. Ч јга! Ч сказав нарешт≥ ≤ван ≤ванович.Ч я тепер знаю: це, очевидно, уборщиц¤! Ч Ќ≥чого под≥бного! Ч сказав ћетод≥й  ирилович.Ч ”борщиц¤ не може бути дискус≥йщицею, бо вона т≥льки кандидатка в парт≥ю. Ч Ќу, так хто ж такий? Ч мало не скрикнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч Ќу, не мучайте мене!.. ћетод≥й  ирилович побачив, що дал≥ в≥н ≥ справд≥ не маЇ комун≥стичного права мучити своњх товариш≥в ≥, скосивши оч≥, сказав ≥рон≥чно: Ч ќт в≥н!.. “овариш Ћайтер! Ч “овариш Ћайтер? ўо ви кажете! Ч розв≥в руками ≤ван ≤ванович.Ч Ќ≥коли б не подумав. “акий тихенький ≥ лаг≥дний Ч ≥ на тоб≥! ¬о≥стину: в тихому болот≥ завжди чорти вод¤тьс¤. ћарфа √алакт≥он≥виа вп'¤лась очима в маленьку ф≥гурку товариша Ћайтера (в≥н сид≥в далеко л≥воруч). Ч “ак,Ч сказала вона, з≥дхнувщи,Ч в≥н може! ¬≥н може бути дискус≥йщиком. “и зверни увагу, ∆ане, на його обличч¤ Ч воно страшенно бл≥де ≥, ¤ б сказала, майже дегенеративне. ћен≥ чомусь завжди здавалось, що в≥н анарх≥ст-≥ндив≥дуал≥ст. Ч ¬и, може, думаЇте, що в≥н ≥ справд≥ ¤к≥сь ≥дењ найшов? Ч сказав ћетод≥й  ирилович, б≥гаючи очима по п≥длоз≥.Ч Ќ≥чого под≥бного! —в≥й! —в≥й свого, так би мовити... ќт в чому с≥ль! Ч ўо ви цим хочете сказати? Ч спитав недогадливий ≤ван ≤ванович. Ч “а то ¤... так! Ч байдуже махнув рукою ћетод≥й  ирилович. јле це таЇмне Ђсв≥йї за≥нтригувало ћарфу √алакт≥он≥вну, хоч вона ≥ розум≥ла, в чому справа. Ч ¬и в≥чно говорите нат¤ками! Ч незадоволено сказала вона. Ч ѕри чому тут Ђсв≥йї? Ч “а то мен≥ просто жалко товариша Ћайтера,Ч сказав ћетод≥й  ирилович.Ч ÷е буде ще одна зач≥пка дл¤ антисем≥т≥в: знову, скажуть, Їврей! ѕот≥м ћетод≥й  ирилович почав розпов≥дати, ¤к його колись до глибини душ≥ обурювало Ђд≥ло Ѕейл≥саї ≥ ¤к в≥н взагал≥ страшенно симпатично ставитьс¤ до Їврењв. Ќав≥ть б≥льше того: в≥н вважаЇ, що найген≥¤льн≥ших людей дала саме ц¤ нац≥¤. Ч ќт, прим≥ром, в≥зьмемо ’риста,Ч сказав в≥н.Ч Ќаш народ ≥ дос≥ не знаЇ, що ’ристос був Їврей. Ч ј де в≥н тепер працюЇ? Ч спитав ≤ван ≤ванович. Ч ’ристос? Ч здивовано подививсь ћетод≥й  ирилович. Ч “а ¤кий там ’ристос! “овариш Ћайтер! ћ≥й герой вже давно над≥в другу пару окул¤р≥в ≥ уважно розгл¤дав дискус≥йщика. …ого зовс≥м не обходить, що товариш Ћайтер Їврей: соц≥альна боротьба не знаЇ нац≥ональних рамц≥в, ≥ в≥н, ¤к витриманий парт≥Їць, мусить бити вс¤кого, хто так чи ≥накше п≥де проти самокритики ≥, значить, проти пролетар≥ату. ≤, коли ≤ван ≤ванович узнав, що в останн≥й час товариш Ћайтер зав≥дуЇ трест≥вською б≥бл≥отекою, в≥н тут же вир≥шив: Ђ≥нтел≥гент! деморал≥зований член парт≥њї! јле на товариша Ћайтера дивились зараз мало не вс≥ члени комосередку. ћарфа √алакт≥он≥вна передала новину сус≥дц≥, сус≥дка сус≥дов≥ ≥ т. д. ѕогл¤ди були пронизлив≥ ≥ так≥ ≥деолог≥чно-витриман≥, що Ђдискус≥йщикї, здаЇтьс¤, ще б≥льш збл≥д. ...Ќарешт≥ на дзв≥ниц≥ покинули дзвонити. ¬еч≥рн¤ почалась. “од≥ до залу ув≥йшов головний начальник ≥ секретар ком¤чейки. ¬ зал≥ ще тихше стало, нав≥ть зникло шушуканн¤. ¬се причањлось в напруженн≥: дисципл≥на в комгуртку була зразкова, ≥ члени осередку орган≥зовано ≥ по-товариському поважали свого начальника. Ч “овариш≥,Ч сказав секретар, сход¤чи на трибуну.Ч ѕрошу нам≥тити кандидатуру на голову даного з≥бранн¤. Ч —емена яковича! Ч скрикнуло одразу к≥лька голос≥в. √оловний начальник (—емен якович) поправив свою краватку, мило усм≥хнувс¤ й розв≥в руками: мовл¤в, не можу! ƒ¤кую, тис¤чу раз≥в д¤кую за таке зворушливе дов≥р'¤, але Ч не можу! ¬≥н зр≥дка показував на своЇ горло, ≥ присутн≥ могли подумати, що справа в задус≥ (головний начальник теж страждав на зажир≥нн¤ серц¤), але ц≥ припущенн¤ (правда, њх ≥ не було) одразу ж розв≥¤в секретар. Ч —емен якович сьогодн≥ не може головувати,Ч сказав в≥н,Ч бо сьогодн≥ —емен якович робить допов≥дь. Ч ј... а... це ≥нша справа,Ч загуло в зал≥, ≥ комосередок, добре пам'¤таючи вир≥шенн¤ парт≥њ про середпарт≥йну демократ≥ю, запропонував кандидатуру з низ≥в. Ч ћетод≥¤  ириловича! Ч знову скрикнуло одразу к≥лька голос≥в. ≤ванов≥ ≤вановичу ¤кось неприЇмно йойкнуло п≥д серцем. –≥ч у т≥м, що в≥н з ћетод≥Їм  ириловичем був, так би мовити, на р≥вних правах: обидва були члени колег≥њ ≥ обидва вважалис¤ Ђзамамиї. ≤ тому, коли комосередок п≥сл¤ головного начальника називав ≥м'¤ ћетод≥¤  ириловича, м≥й герой завжди почував себе не зовс≥м гарно ≥ думав, що трапилось велике непорозум≥нн¤. ћарфа √алакт≥он≥вна одразу пом≥тила це. Ч я гадаю, так ≥ треба! Ч сказала вона, коли ћетод≥й  ирилович не туливс¤ вже до нењ ≥ с≥в на м≥сце голови з≥бранн¤ (звичайно, п≥сл¤ одноголосного голосуванн¤).Ч—аме його й треба було вибирати по останн≥й ≥нструкц≥њ з ÷ . Ќе можна ж весь час вибирати —емена яковича й тебе. “реба ж видвигати й б≥льш нижч≥ ≥нстанц≥њ. ≤ван ≤ванович з вд¤чн≥стю подививс¤ на свою дружину ≥, можна сказати, трохи заспокоњвс¤. Ч “овариш≥! Ч сказав ћетод≥й  ирилович.-^ ѕерше питанн¤ нашого пор¤дку дн¤ Ч це останн¤ вилазка проти самокритики. —лово маЇ —емен якович. ¬ зал≥ зовс≥м змертв≥ло. Ќав≥ть чути було, ¤к ударив по в≥кнах др≥бний ос≥нн≥й дощик. „астина погл¤д≥в пронизала головного начальника, що в цей момент з≥йшов на трибуну ≥ вже положив конспект дл¤ допов≥д≥ Ч номер Ђѕравдиї, частина комгуртка дивилась на товариша Ћайтера, що в цей час нервово ламав вальц≥ ≥ уперто дививс¤ на п≥длогу. Ч “овариш≥! Ч почав головний начальник.Ч Ќа попередньому з≥бранн≥ ¤ робив допов≥дь про режим економ≥њ. ўо ¤ говорив? я говорив, що до режиму економ≥њ ми, комун≥сти, не можемо ставитись пасивно ≥ пот≥м ¤ говорив, що таке режим економ≥њ. ўо ж таке режим економ≥њ? –ежим економ≥њ Ї один ≥з останн≥х бойових лозунг≥в нашоњ пролетарськоњ парт≥њ, ≥ треба його розум≥ти не т≥льки... е... так би мовити, в широкому масштаб≥, але треба найти йому м≥сце ≥ в нашому особистому житт≥. Ѕеремо знову ж таки ол≥вець. Ѕез режиму економ≥њ ¤к би ми до нього ставились? ћи до його ставились... е... е... так би мовити, неохайно. я сам мав честь бачити, ¤к один ≥з наших шановних товариш≥в (тут —емен якович мило усм≥хнувс¤ й подививс¤ на управ-д≥ла) викинув у кошика ол≥вець на 1/2, приблизно, ще не списаного вершка... “ек-с!.. хе... хе...

√оловний начальник зупинивс¤, налив з графина води й, запиваючи водою початок своЇњ ц≥кавоњ промови, батьк≥вським весело-док≥рливим оком дививс¤ на управд≥ла, що викинув у кошик ол≥вець на 1 /2 приблизно ще не списаного вершка. ƒивилась в цей час ≥ вс¤ авдитор≥¤ на вищеназваного управд≥ла. јле н≥хто не дививс¤ на управд≥ла вовком: вс≥м грала на устах мила й симпатична усм≥шка, хоч ≥ трохи док≥рлива, ¤к ≥ головному начальников≥, бо вс≥ були певн≥, що управд≥л ц≥лком св≥дома людина ≥ цього б≥льше не зробить. Ч “ек-с! Ч продовжував —емен якович.Ч јле що треба було зробити при ≥нш≥й ситуац≥њ?.. ≈... е... “ак би мовити, при режим≥ економ≥њ?.. Ќу-с?.. “реба було цього ол≥вц¤ не викидати в кошика, а купити дл¤ нього наконечника за дв≥ коп≥йки ≥ списати ол≥вець до к≥нц¤. Ќу-с?.. ќт що, на м≥й погл¤д, Ї режим економ≥њ, так би мовити, в буденному житт≥. √оловний начальник ще налив з граф≥на води ≥ запив дальшу частину своЇњ ц≥кавоњ промови. Ч “ек-с!..Ч продовжував в≥н дал≥.Ч ≤ коли ¤ тепер п≥дходжу до останньоњ вилазки проти самокритики, то що ¤ бачу в н≥й? я в н≥й бачу ту ж саму несв≥дом≥сть!.. ÷им ¤ зовс≥м не думаю образити нашого шановного  лимент≥¤ —тепановича ≥ прир≥вн¤ти його ц≥лком законну помилку з ол≥вцем до беззаконноњ вилазки проти самокритики, але елементи несв≥домости... е... е... так би мовити, трохи сход¤тьс¤! Ч —емене яковичу! Ч скрикнув управд≥л.Ч я свою помилку давно вже визнав. ƒл¤ мене нема самолюбства в парт≥йних справах. Ч ѕрекрасно! Ч сказав головний начальник.Ч ¬ парт≥йних справах ≥ не може бути самолюбства. “реба завжди одверто ≥ публ≥чно визнавати своњ помилки... јле позвольте до д≥ла... ќтже... е... е... останн¤ вилазка проти самокритики. “ут докладчик зробив в≥дпов≥дно серйозне обличч¤, вийн¤в з боковоњ кишен≥ пенсне, розгорнув Ђѕравдуї ≥ сов≥сно, без вс¤ких л≥ричних рефрен≥в, ц≥лком конкретно розпов≥в комосередков≥ те, що було написано в газет≥ з приводу самокритики ≥ що читали парт≥йц≥ ≥ що вони мус≥ли ще прослухати. ƒопов≥дь була ц≥кава й авдитор≥¤ так захопилась нею, ¤к н≥коли. Ч “епер дозвольте зрезюмувати! Ч сказав нарешт≥ головний начальник.Ч ќтже, останн¤ вилазка проти самокритики Ї, так би мовити, ц≥лком несв≥домий ≥ бузотерський акт. јле ми в≥римо, що товариш≥ визнають своњ помилки ≥ покинуть бузу.  оли ж вони цього не зробл¤ть (тут —емен якович прийн¤в в≥дпов≥дно суворе обличч¤), то,.. е... е... пролетар≥ат примусить њх це зробити! √учн≥ оплески покрили промову оратора. ’тось скрикнув: Ђ’ай живуть наш≥ вожд≥ї ≥ авдитор≥¤, зробивши —емену яковичу овац≥ю, мало не просп≥вала ≤нтернац≥онал. “акого ентуз≥азму давно вже не було в комосередку, ≥ в≥дчувалось, що загроза з боку Ћайтера м≥цно з'Їднала ввесь, коли так можна висловитись, авангард пролетар≥ату.

Ч “овариш≥! Ч сказав ћетод≥й  ирилович, коли авдитор≥¤ стихла.Ч ’то хоче вз¤ти слово? ¬с≥ подивились на того ж таки товариша Ћайтера. ’то ж, ¤к не в≥н, мусить перший виступити? «вичайно, йому не зовс≥м приЇмно боротись з такою витриманою авдитор≥Їю, але що ж робити: не л≥зь куди не треба! Ч ƒайте мен≥ слово! Ч сказав нарешт≥ товариш Ћайтер. ѕо авдитор≥њ прон≥сс¤ шум ≥ раптом стих. “ак буваЇ перед грозою, коли замирають дерева ≥ десь далеко син≥Ї гр≥зний тайфун. „ути було, ¤к у в≥кно б'Ї др≥бний ос≥нн≥й дощик ≥ ¤к ≤ван ≤ванович протираЇ соб≥ рогов≥ окул¤ри б≥лосн≥жною хусткою. Ч “овариш≥! Ч сказав товариш Ћайтер.Ч я не т≥льки не думаю виступати з критикою постанов ÷ , ¤, навпаки, ¤... јле тайфун уже налет≥в: авдитор≥¤ зашум≥ла. —каж≥ть, будь ласка, ¤ка самовпевнен≥сть! ¬≥н Ђне думаЇ виступати з критикою постанов ÷ ї? Ѕоже м≥й, до чого ми дожили! який-небудь шп≥нгалет ≥... з такими претенз≥¤ми: Ђв≥н не думаЇ виступати проти постанов ÷ ї! яке нахабство, ¤ка самозакохан≥сть. Ч “овариш≥! Ч скрикнув товариш Ћайтер ≥ ще б≥льше збл≥д. ƒозвольте мен≥ висловити де¤к≥ думки з приводу справжньоњ постановки самокритики. Ч ўо таке? ўо в≥н там каже?.. Ђсправжньоњ постановки самокритикиї? —каж≥ть, будь ласка, ¤кий науковий сп≥вроб≥тник! яка самозакохан≥сть!.. Ќу, це вже занадто! ћи не припустимо, щоб р≥зн≥ шп≥нгалети морочили нам голову своЇю демагог≥Їю. Ч “овариш≥! Ч ще раз скрикнув товариш Ћайтер.Ч я т≥льки хочу дещо сказати про член≥в нашого комосередку... я... јвдитор≥¤ ще б≥льше зашум≥ла. ¬ кожному прокинувс¤ бойовий дух, коли так можна висловитись, Ђб≥льшовицького старогвард≥йц¤ї, ≥ кожному хот≥лось п≥дскочити до трибуни ≥ скрикнути: Ђƒосить нам меншовицьких промовї! Ч “овариш≥! Ч востаннЇ скрикнув товариш Ћайтер.Ч я... ¤... ¤... ми... ми... ми... јле даремно: тайфун бушував! “од≥ ћетод≥й  ирилович зробив знак рукою, ≥ тайфун зник. ћетод≥й  ирилович звернувс¤ до товариша Ћайтера з милою, батьк≥вською усм≥шкою: Ч як бачите, товаришу Ћайтер, авдитор≥¤ вас не хоче слухати. я тут зовс≥м н≥ при чому. ќчевидно, ваш≥ ≥дењ користуютьс¤ в мас≥ посп≥хом. “овариш Ћайтер знизив оч≥ (йому, очевидно, було н≥¤ково за своњ ухили ≥ за провал своњх ≥дей в мас≥), ≥ с≥в на своЇ попереднЇ м≥сце. Ч ’то ще хоче вз¤ти слово? Ч сказав ћетод≥й  ирилович. ≤ван ≤ванович в≥дчув, що тепер ¤краз прийшла черга за ним. —аме тепер ≥ в≥н мусить виступити ≥ показати св≥й ораторський хист в боротьб≥ з м≥сцевою опозиц≥Їю. Ч я прошу! Ч сказав м≥й герой ≥, поб≥дно ступаючи, з≥йшов на трибуну.

ћ≥й р≥шучий ≥ симпатичний герой положив св≥й портфель на портфель головного начальника, протер своњ окул¤ри б≥лосн≥жною хусткою й почав: Ч ƒорог≥ товариш≥! Ќаш друг, товариш Ћайтер, хоче вз¤ти на себе роль м≥с≥онера ≥ пропов≥дувати своњ сумн≥вн≥ ≥, ¤к ви бачили, безгрунтовн≥ ≥дењ в т≥й крањн≥, ¤ка н≥коли не була христи¤нською Ч episcopus in partibus. ¬и розум≥Їте?.. “ут ≤ван ≤ванович, ¤к ≥ його начальник, налив з графина води ≥ поб≥дно подививс¤ поверх окул¤р≥в на авдитор≥ю: мовл¤в, Їхидний початок? Ч Ћовко! Ч прон≥сс¤ шум похвали по авдитор≥њ. Ч јле,Ч продовжував м≥й герой,Ч ми таких м≥с≥онер≥в не приймаЇмо!.. (√олоси: Ђѕравильно! ѕравильно!ї). ѕопередн≥й оратор, себто товариш Ћайтер, багато розпинавс¤ з ц≥Їњ трибуни, запевн¤ючи нас, що самокритика нам не потр≥бна, що самокритика загальмуЇ наш господарчий процес, що ≥ т. д. ≥ т. п. ј ¤ от говорю Ч н≥чого под≥бного! ¬она не може загальмувати господарчий процес! (√олоси: Ђѕравильно! ѕравильної!). ’то пов≥рить товаришу Ћайтеру? Ќу, скаж≥ть мен≥: хто йому пов≥рить? Ч Ќ≥хто! Ч скрикнуло одразу к≥лька голос≥в. Ч ÷≥лком справедливо: н≥хто! “ис¤чу раз≥в Ч н≥хто! (ћ≥й герой вже входив в азарт). ћи вс≥ пам'¤таЇмо, ¤к важко нам було завоювати диктатуру пролетар≥ату, ск≥льки ми крови пролили на пол¤х громад¤нськоњ в≥йни, ск≥льки наших дорогих товариш≥в розстр≥л¤но в контррозв≥дц≥, ≥ ми не можемо мовчати ≥ не сказати товаришу Ћайтеру: Ђубер≥ть, будь ласка, ваш≥ сумн≥вн≥ руки в≥д дос¤гнень пролетар≥ату ≥ не морочте нам голови!ї ¬и хочете розколоти парт≥ю, але це вам не вдастьс¤. ¬и хочете... але Ч досить! ƒосить!... “ут ≤ван ≤ванович раптом вз¤вс¤ за серце ≥ сказав, що в≥н не може ск≥нчити своЇњ промови, бо боњтьс¤ Ђза розрив серц¤ї. јвдитор≥¤ покрила ≤вана ≤вановича гучними ≥ вд¤чними оплесками. ¬идно було, що товариш Ћайтер ≥ справд≥ помиливс¤: осередок був ц≥лком ≥деолог≥чно витриманий. ѕ≥сл¤ ≤вана ≤вановича ще виступали промовц≥, але все вже було ¤сно, ≥ тому ћетод≥й  ирилович закрив з≥бранн¤.  омосередок повалив на вулицю. ƒощик в цей час ущух ≥ над городом мовчазно сто¤ли важк≥ ос≥нн≥ хмари. ...Ч Ќу ¤к ¤ його? ƒобре? Ч спитав ≤ван ≤ванович. Ч “и сьогодн≥ прекрасно говорив,Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ћар'¤ ≤вановна пр¤мо захоплена твоЇю промовою. Ч Ўкода т≥льки, що мен≥ серце не даЇ роз≥йтис¤! Ч з≥дхнув м≥й герой.Ч “епер ¤ ц≥лком переконаний, що маю ораторський хист. ÷≥лком!

V

≤ от моњ симпатичн≥ героњ ув≥йшли вже в свою кватиру, також ≥ про те, ¤к може звичайний випадок наробити багато неприЇмностей.

≤ от моњ симпатичн≥ героњ ув≥йшли вже в свою кватиру. ¬сюди зразковий пор¤док ≥ все на своЇму м≥сц≥. явдоха пораЇтьс¤ у кухн≥ б≥л¤ помийного корита, мадмуазель Ћюс≥ вишиваЇ сорочку своЇму майбутньому нареченому. ƒ≥ти уже спл¤ть безм'¤тежним сном. Ч “и не пам'¤таЇш,Ч спитав ≤ван ≤ванович,Ч мен≥ не подавали на з≥бранн≥ записок? Ч «даЇтьс¤, н≥! Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна. ћ≥й ц≥лком задоволений герой одсунув од себе чашку з чаЇм ≥ вз¤в портфель. Ч ј все-таки подивимось! Ч сказав в≥н.Ч ћоже, ¤ так захопивс¤, що й не пом≥тив, ¤к укинув ¤кось. ≤ван ≤ванович пол≥з у теку ≥ почав там ритись. –ивс¤ в≥н не довго, бо раптом натрапив на ¤кийсь документ. ¬≥н вит¤г його. Ч ¬ чому справа? Ч сказав ≤ван ≤ванович ≥ збл≥д. Ч ўо ти там найшов, ∆ане? Ч спитала ћарфа √алакт≥он≥вна. ≤ван ≤ванович подививс¤ на дружину розгубленими очима й передав њй документ. ћарфа √алакт≥он≥вна вихопила ≥з рук ≤вана ≤вановича вищезгаданий таЇмний документ ≥ теж збл≥дла. Ч як ти гадаЇш,Ч спитав ≤ван ≤ванович.Ч ўо це значить? Ч Ќе розум≥ю! Ч розвела руками ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч „и не п≥дсунув хтось нарочито... з метою скомпром≥тувати мене? як ти гадаЇш? ћарфа √алакт≥он≥вна уважно подивилась на стелю: вона думала. ¬она довго думала ≥ нарешт≥ сказала: Ч ¬се можливо... Ч сказала вона.Ч я знаю: у тебе багато ворог≥в. Ч ўо ти кажеш, √алакточко! Ч скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч ” мене багато ворог≥в? „ого ж ти мен≥ ран≥ш про це не говорила? Ч я не хот≥ла тебе турбувати! Ч з≥дхнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч Ќав≥що про це говорити, коли в тебе й так погане серце! Ч ’то ж т≥ вороги? Ч знову скрикнув ≤ван ≤ванович. Ч я не знаю! Ч з≥дхнула ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч як ¤ њх можу знати, коли вони таЇмн≥. ≤ван ≤ванович в розпуц≥ схопивс¤ руками за своЇ волосс¤ й похиливс¤ на ст≥л.

ѕроте в≥н мав рац≥ю: документ, що його хтось п≥дсунув у його портфель, ≥ справд≥ був страшний документ. ÷е була хоч, може, й легальна, але, на жаль, ще не оголошена стенограма ¤когось пленуму ÷ . ÷е була, можливо, зовс≥м не таЇмна, а можливо, й ц≥лком таЇмна книжечка, бо м≥й герой њњ, на жаль, зовс≥м не читав, а прочитати зараз (та ще й всю!) в≥н н≥¤к не м≥г. як нарочито, в цей момент за в≥кном знову поб≥г др≥бний ос≥нн≥й дощик, ≥ здавалос¤ уже ≤вану ≤вановичу, що й справд≥ в нашому житт≥ Ї м≥сце дл¤ м≥нору ≥ що ке завжди однаково св≥тить електрика: ≥нод≥ бадьорим рад≥сним св≥тлом ≥деолог≥чно витриманого куточка, а ≥нод≥ трохи ≥накше. Ч Ќу, так що ж робити? Ч спитав ≤ван ≤ванович п≥дстреленим голосом. Ч ќчевидно, треба цю книжечку негайно спалити Ч ≥ квит! Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч —палити? ј ти певна, що њњ не нарочито п≥дложено мен≥? ј що ¤к спитають, де ¤ њњ д≥в?.. ћоже, однести њњ —емену яковичу? Ч ≤ це не д≥ло! Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна.-- «нову ж таки спитають, де ти њњ вз¤в? Ч Ѕоже м≥й! Ч простогнав м≥й герой.Ч ўо мен≥ робити! ћарфа √алакт≥он≥вна теж не знала, що робити. „ого т≥льки вона не передумала в цей момент. јле прокл¤тий документ -загадково ма¤ч≥в на стол≥ ≥ розгадки не видно було. јле от раптом почало ви¤сн¤тись, ≥ ћарфа √алакт≥он≥вна скрикнула. Ч я вже знаю! Ч скрикнула вона.Ч ÷е непорозум≥нн¤! Ч ўо ти хочеш сказати? Ч з полегшенн¤м з≥дхнув ≤ван ≤ванович. Ч я хочу спитати тебе: де лежав тв≥й портфель? «даЇтьс¤, на портфел≥ —емена яковича? ≤ван ≤ванович приложив пальц¤ до своњх уст ≥ задумавс¤. Ч «даЇтьс¤,Ч сказав в≥н,Ч здаЇтьс¤, на портфел≥ —емена яковича. Ч Ќу й от! “ак знай же: цей "документ положив у тв≥й портфель не хто ≥нший, ¤к —емен якович, ≥ положив зовс≥м випадково. Ч як так випадково? Ч не зрозум≥в ≤ван ≤ванович. Ч ј так! я пам'¤таю, в≥н щось виймав з≥ свого портфел¤, ≥, очевидно, саме цю книжечку. ¬≥н, мабуть, хот≥в нею ≥люструвати свою промову, але пот≥м передумав ≥ положив њњ... та уже не в св≥й портфель, а випадково Ч в тв≥й! Ч √ен≥альна ≥де¤! Ч скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч “и, голубко, њй-богу, ¤к Ўерлок ’олмс... “≥льки ¤к його спитати? Ч Ќу, це просто,Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ≤ди зараз до телефону ≥ поц≥кавс¤, чи не загубив в≥н чогось ≥з свого портфел¤. ћ≥й герой схопивсь з≥ свого ст≥льц¤ й поб≥г до каб≥нету. „ути було, ¤к в≥н нервово вз¤в рурку ≥ ч≥тко сказав: Ч —орок ноль два... Ќе в≥льно?.. ‘у!.. „орт!.. „ути було, ¤к в≥н знову сказав: Ђ4002ї, але зчову було не в≥льно. ≤ так до трьох раз≥в. Ќа четвертий раз ≤вана ≤вановича сполучили з —еменом яковичем, а за дв≥ хвилини м≥й герой вже вскочив до њдальн≥. Ч “и не помилилась! Ч скрикнув в≥н ≥ схопив в своњ об≥йми свою симпатичну й догадливу дружину.Ч “и не помилилась! —емен якович випадково положив цей документ у м≥й портфель! ћарфа √алакт≥он≥вна надзвичайно рад≥ла такому щасливому к≥нцю ≥ запропонувала нав≥ть ≤вану ≤вановичу повечер¤ти з в≥рменською.

≤ от ≤ван ≤ванович вже лежить на своњй сюрпризн≥й л≥жниц≥ ≥ читаЇ останн≥й номер Ђѕравднї. « рад≥орупора чути оркестр ¤коњсь оперетки, а з кухн≥ чути, ¤к явдоха пораЇтьс¤ б≥л¤ помийного корита. ћарфа √алакт≥он≥вна зн¤ла сп≥дницю й залишилась в панталонах. ¬она п≥д≥йшла до дверей в дит¤чу спальню ≥ сказала: Ч Eccoutez! ѕередайте мен≥, будь ласка, ночний горщик. Ч Avec plaisir, madame,Ч сказала мадмуазель Ћюс≥ ≥ передала сосуд. ѕот≥м мадмуазель Ћюс≥ п≥шла до дит¤чих колисок, де вже спали безм'¤тежним сном ћай ≥ ‘≥алка, а ћарфа √алакт≥он≥вна пол≥зла на сюрпризну л≥жницю й посунула ≤вана ≤вановича до ст≥ни своњм шикарним торсом. ...Ч Ќу, а все ж таки,Ч сказала вона.Ч „им же соц≥ал≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д комун≥зму...  онкретно? Ч Ѕоже м≥й! я ж тоб≥ вже говорив,Ч сказав ≤ван ≤ванович,Ч комун≥зм Ч це вища, так би мовити, ≥деальна сусп≥льна форма. ћарфа √алакт≥он≥вна широко поз≥хнула й погасила електрику. —коро в к≥мнат≥ чути було легенький храп. «а в≥кном мжичив ос≥нн≥й дощик мажорного сезону. ѕ≥сл¤ траг≥чноњ под≥њ з вищеназваним документом ≤вану ≤вановичу снились пол¤ ≥ м'¤ко-б≥рюзове небо, де прекрасн≥ горизонти тривожать душу т≥Їю легенькою тривогою, що не запалюЇ тебе бунтом др≥бнобуржуазного ≥мпрес≥он≥зму, а зовс≥м навпаки: ласкаЇ рад≥сним спокоЇм мажорно-монументального реал≥зму.

VI

„им же треба к≥нчити, а також ≥ про те, що ж не даЇ авторов≥ ск≥нчити негайно.

„им же треба к≥нчати?  ≥нчати, очевидно, прийдетьс¤ не сном ≤вана ≤вановича (хай в≥н соб≥ спить на здоров'¤), а описом такого траг≥чного ф≥налу, що все-таки зваливс¤ на зовс≥м ≥ н≥¤к невинну голову мойого ≥деолог≥чно витриманого геро¤. ѕравда, славетний винах≥д (про нього дал≥, це саме той винах≥д, що зробив ≥м'¤ ≤вана ≤вановича безсмертним!) примушуЇ автора написати ще невеликий розд≥л, але, по-перше, цей передостанн≥й розд≥л Ї, так би мовити, розд≥л не обов'¤зковий (нетерпл¤чий читач може його й не читати), а, по-друге, великим злочином було б обминути те, чого обминути н≥¤к не можна. ќтже, п≥сл¤ осени прийшла, ¤к ≥ треба було чекати, зима. ћорози були лют≥, але м≥й герой самов≥ддано томивс¤ в духот≥: його будинок, що на вулиц≥ “омаса ћора, викликав на Ђсоц≥ал≥стичне змаганн¤ї (так саме ≥ написано в домком≥вських книжках) будинок, що на вулиц≥ ўукина, ≥ тому не можна було Ђп≥дкачатиї нав≥ть в сенс≥ опаленн¤: кожний ≥з будинк≥в доводив, що в≥н тепл≥ший за свого супротивника ≥ що в≥н не т≥льки ум≥Ї боротись з буржуаз≥Їю, але й з природою з посп≥хом сперечаЇтьс¤. ≤ от колись, сид¤чи в так≥й от духот≥, ≤ван ≤ванович сказав: Ч √алакточко! Ч сказав колись ≤ван ≤ванович.Ч я почуваю, що ¤ можу прислужитись своњй парт≥њ, по-перше Ч парт≥йною та рад¤нською роботою, а по-друге Ч й своњми винаходами. Ч ўо ти надумав, ∆ане? Ч сказала ћарфа √алакт≥он≥вна, кусаючи державн≥ гор≥хи (вона н≥коли принципово не купувала гор≥х≥в у приватника ≥ њла т≥льки державн≥ гор≥хи з державних л≥с≥в, саме т≥, що, ¤к подарунок, присилав њй брат Ч л≥сничий). Ќу, говори Ч ¤ послухаю. Ч Ѕачиш,Ч промовив ≤ван ≤ванович,Ч сид≥в ¤ оце й думав про л≥то. ѕрийде, значить, л≥то, а з ним прилет¤ть ≥ мухи. “и у¤вл¤Їш, ¤к вони перешкоджають наш≥й робот≥? ∆ах! “ак от ¤ й вир≥шив: треба вигадати ¤кусь мухобойку. ≤ ¤ вигадаю, даю тоб≥ чесне комун≥стичне слово. “и думаЇш, що мен≥ бракуЇ таланту? Ќу, не скажи, голубонько! Ч „ому ж бракуЇ? Ч промовила товаришка √алакта, п≥дкочуючи оч≥ до лоба.Ч я зовс≥м не сумн≥ваюсь! ЅуваЇ так, що талант про¤вл¤Їтьс¤ нав≥ть у простого народу, а ти ж ≥нтел≥гент, з вищою осв≥тою. “акий в≥дгук з боку дружини на його бажанн¤ винайти мухобойку так п≥дбадьорив мойого геро¤, що в≥н тут же приступив до роботи. ѕо-перше, в≥н написав за¤ву до свого комосередку, щоб його зв≥льнили в≥д партнавантаженн¤ (бюро комосередку вже на другий день зв≥льнило його в≥д партнавантаженн¤ Ђ¤к наукового роб≥тника, що працюЇ над власним винаходомї), а подавши за¤ву, вз¤вс¤ за мухобойку. ¬сю зиму ≤ван ≤ванович самов≥ддано ламав соб≥ голову ≥ т≥льки напровесн≥ прийшов до того висновку, що в≥дпов≥дно найнов≥шим дос¤гненн¤м техн≥ки, мухобойку треба зробити за допомогою електрики. “од≥ ≤ван ≤ванович почав студ≥ювати де¤к≥ дисципл≥ни ≥ почав робити спроби. Ќа його стол≥ по¤вились електроскопи з листочками, в≥н утворював, скаж≥м, протилежн≥ електрики на сполучених електроскопах, в≥н ловив Ђелектричний в≥терї ≥ гасив ним св≥чку. ¬≥н звертавс¤ до лейденськоњ банки та франкл≥нового колеса ≥, нарешт≥, п≥сл¤ довгоњ прац≥, вражений був раптом у саме серце загадкою про т. зв. спробу √альван≥. як в≥домо, √альван≥ дов≥в, що м'¤зи й нерви у тварини можуть бути за джерела електрики, але ≤вана ≤вановича страшенно зворушило те, що при сполученн≥ нерва ≥ м'¤з≥в жаби, скаж≥м, жаб'¤ча н≥жка дриіаЇ. «ворушувало саме те, що вона дриіаЇ. ћ≥й герой ≥накше ≥ не у¤вл¤в соб≥ смерти мухи на електричн≥й мухобойц≥, ¤к смерть, що њй, так би мовити, прел≥м≥нарне в≥дпов≥дало дриіанн¤ н≥жками. ¬ скорому час≥ ≤ван ≤ванович зробивс¤ героЇм дн¤ нашого, ¤к в≥н говорить, заздалег≥дь ≥ з обуренн¤м в≥дкидаючи ганебне м≥щанство, Ђз голови до п'¤т революц≥йного м≥стаї: в≥н таки винайшов електричну мухобойку. ѕро нього заговорили всюди, а ћарфа √алакт≥он≥вна стала ще б≥льше поважати його. —екрет винаходу не було оголошено, але в≥домо було, що мухобойка надзвичайно ориг≥нальне била мух: коли муха с≥дала на апарат мойого геро¤ ≥ саме на тому м≥сц≥, де за проектом бажано було, щоб вона с≥ла, електрика обов'¤зково вбивала њњ. Ч ќт т≥льки б≥да,Ч говорив ≤ван ≤ванович,Ч що муха не завжди с≥даЇ там, де треба... Ќу, н≥чого,Чдодавав в≥н.Ч Ќ≥чого!.. ≤ в≥н мав рац≥ю Ч так додавати. √оловне Ч початок, а пот≥м ¤кось удосконалитьс¤: коли не в≥н удосконалить св≥й апарат-мухобойку, то синок його ћай, п≥др≥сши, завершить справу свого талановитого батька-винах≥дника. ќдним словом, ≤ван ≤ванович на де¤кий час заспо коњвс¤. —аме на той час, поки його голову знову не пронизала нова ге н≥альна ≥де¤. як уже було сказано, будинок мойого геро¤ був у стан≥ Ђсоц≥ал≥стич ного змаганн¤ї. ÷ей надзвичайно похвальний факт теж м≥г би навести ≤вана ≤вановича на ту думку, що Ђсоц≥ал≥стичнеї можуть змагатис¤ "не т≥льки колективи, але й окрем≥ ≥ндив≥дууми, та цього не трапилос¤, а на в≥в його на цю думку (хоч на перший погл¤д ≥ дивно!) Ч нав≥в його власний рад≥орупор. ¬≥дпочивав, значить, м≥й герой на канап≥ ≥ чекав чергового концерту з м≥сцевоњ рад≥останц≥њ. ћай ≥ ‘≥алка гралис¤ в спальн≥ з мадмуазель Ћюс≥, товаришка √алакта сид≥ла з його другом ћетод≥Їм  ириловичем у каб≥нет≥. –аптом зашип≥ло. Ч √ало! √ало! √оворить рад≥останц≥¤ на хвил≥...Ч ≥ т. д. ѕрекрасно! јле чуЇ тут ≤ван ≤ванович в≥д конферанса, що рад≥о станц≥¤ бере сьогодн≥ на себе роль плацдарму дл¤ Ђсоц≥ал≥стичного змаганн¤ї.  онкретно кажучи, сьогодн≥ (конферанс говорить) зма гаютьс¤: балабаЇшник, скрипник, бандурист, п≥ан≥стка, домрист, гар мон≥ст та гобойщик. Ч ≤нтересно послухати! Ч подумав м≥й герой.Ч ѕодивимось, хто кого! ѕершим виступив балабаЇшник. Ѕеручи до уваги, що саме так, по вищезазначеному, змагатис¤ можуть т≥льки здоров≥ мажорн≥ елементи нашого сусп≥льства, балабаЇшник на цей раз найшов можливим заграти ¤кусь песим≥стичну п≥сеньку, що њй дос≥ не давали м≥сц¤ на рад≥о станц≥њ. ¬ такому ж дус≥ грали й ≥нш≥ змагальники. ћ≥й герой спершу незадоволено хитав головою, але пот≥м прийшов до т≥Їњ ж думки, що й балабаЇшник (Ђсаме так, по вищезазначеному, змагатис¤ можуть т≥льки здоров≥, мажорн≥ елементи нашого сусп≥льстваї), ≥, прийшов ши до ц≥Їњ думки, раптом прийшов ≥ до другоњ. Ч ћетод≥ю  ириловичу,Ч покликав в≥н схвильованим голосом сво го симпатичного колегу.Ч я вас викликаю на соц≥ал≥стичне зма ганн¤! —казавши це, ≤ван ≤ванович протер окул¤ри своЇю б≥лосн≥жною хусткою, з вд¤чн≥стю подививс¤ на рад≥орупор ≥ нарешт≥ помандру вав до њдальн≥, де його симпатичний друг сид≥в з його ж таки милою дружиною. ћомент був не зовс≥м вдалий дл¤ зустр≥ч≥ двох при¤тел≥в (ћетод≥й  ирилович ще не встиг зовс≥м очутитись п≥сл¤ ≥нтимноњ розмови з товаришкою √алактою), ≥ все-таки до згоди прийшли негайно.

Ч я ваш виклик приймаю! Ч обсмикнувшись нарешт≥, р≥шуче за¤вив ћетод≥й  ирилович.Ч Ѕудь ласка! ≤ тут же вир≥шено було, що ≤ван ≤ванович зробить три мухобойки, а ћетод≥й  ирилович буде три дн≥ аг≥тувати серед службовц≥в тресту за утворенн¤ фабрики виробництва цих же таки мухобойок. ¬ таких ц≥кавих розмовах ≥ в таких же не менш ц≥кавих думках проходили дн≥ мойого геро¤, ѕ≥сл¤ –≥здва прињхав до ≤вана ≤вановича брат ћарфи √алакт≥он≥в-ни Ч товариш ћрачний (псевдон≥м). —аме той брат, що л≥сничий. Ѕрат прињхав, ¤к ви¤снилось, надовго, бо його, ¤к ви¤снилос¤, парт≥¤ зн¤ла з парт≥њ та з л≥сництва чи то за шахрайство (Ђза шахрайствої Ч говорили зл≥ ¤зики), чи то за опозиц≥йн≥ ухили (Ђза опозиц≥йн≥ ухилиї Ч говорила товаришка √алакта). ѕроти ухил≥в ≤ван ≤ванович, ¤к в≥домо, р≥шуче боровс¤, але в даному раз≥ в≥н не м≥г боротись,Ч не тому, що справа йшла про боротьбу проти родича, а тому, що м≥й герой був тактовною, шл¤хетною людиною ≥ нешл¤хетне поводитись ≥з гостем, можна сказати, орган≥чно не м≥г, тим паче, що по городу почали ходити Ђтривожн≥ї чутки в≥дносно ¤когось Ђпереобранн¤ї пол≥тбюро. “овариш ћрачний ц≥лими дн¤ми громив Ђапаратчик≥вї ≥ запевн¤в ≤вана ≤вановича, що Ђце њм так не пройдеї. ≤ван ≤ванович слухав, а ћарфа √алакт≥он≥вна говорила. Ч я думаю,Ч говорила ћарфа √алакт≥он≥вна,Ч що «юз¤ маЇ рац≥ю бути незадоволеним з апаратчик≥в. “и ¤к гадаЇш, ∆ане?.. “и знаЇш, ¤ вже давно точу зуби на —тал≥на. Ч я, √алакточко, н≥чого не маю проти,Ч нарешт≥ з≥дхав м≥й ст≥йкий герой,Ч але щодо —тал≥на, ¤ з тобою (тут ≤ван ≤ванович озиравс¤) згодний. «годний, √алакточко. ÷≥лком! Ќа м≥й погл¤д, в≥н теж... ¤к би його сказати,Ч дискус≥йщик... —ебто треба припускати, що в≥н буде дискус≥й шик. Ч “реба припускати? Ч кричав товариш ћрачний.Ч ≤ це говорите ви, високо≥нтел≥гентна людина? “ут м≥й герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозум≥ли, що в≥н, звичайно, ≥ в цьому питанн≥ Ђорган≥чної не може бути не революц≥онером Ђз голови до п'¤тї ≥ що в≥н хоче т≥льки, щоб все було добре ≥ щоб перемога була на боц≥ пролетар≥ату, себто щоб можна було спок≥йно ходити до ¤чейки в четвер ≥ жити по-людськи. ƒосить вже в≥н настраждавс¤ на фронтах, себто у Ќаросв≥т≥, коли була громад¤нська в≥йна. Ч ј все-таки,Ч нас≥дав товариш ћрачний,Ч все-таки скаж≥ть мен≥: невже й по-вашому потр≥бна ц¤ ≥д≥отська самокритика? ≤ван ≤ванович виймав свою б≥лосн≥жну хустку ≥ нервово протирав нею окул¤ри. ¬≥н, звичайно, знав, ¤к в≥н маЇ в≥дпов≥сти, але в≥н не м≥г, на жаль, в≥дпов≥сти, бо тут ¤краз втручалас¤ товаришка √алакта. ћарфа √алакт≥он≥вна причин¤ла двер≥ ≥ говорила консп≥ративним голосом.

Ч «вичайно, ∆ане, це абсурд,Ч говорила вона.Ч Ќевже ти й дос≥ погоджуЇшс¤? Ќу, скажи мен≥! —кажи! ≤ван ≤ванович н≥бито ран≥ш погоджувавс¤, себто гадав, що товаришка √алакта теж погоджуЇтьс¤, але тепер в≥н уже не м≥г погоджуватись, тим паче, що, з≥ сл≥в товариша ћрачного, Ђапаратчикиї мус≥ли Ђна дн¤х полет≥тиї ≥ Ђвзагал≥ загубити свою силуї. Ч Ќ≥!.. не погоджуюсь! Ч раптом р≥шуче ще раз з≥дхав ≤ван ≤ванович ≥, тут же п≥дбадьорений вд¤чним погл¤дом дружини, додавав: Ч я нав≥ть скажу вам по секрету, що ¤ з самого початку мало дов≥р¤в ц≥й ≥дењ. њй-богу. —ловом, ≤ван ≤ванович говорив т≥льки те, що п≥дказувала йому його революц≥йна сов≥сть. ѕравда, коли товариш ћрачний, д≥ставши посаду, раптом зм≥нив своњ погл¤ди, ≤ван ≤ванович не зм≥нив своњх погл¤д≥в, в≥н просто знову зупинивс¤ на своњх, що були до прињзду товариша ћрачного, позиц≥¤х, себто в≥н знову почав гар¤че захищати Ђсамокритикуї, але це показуЇ т≥льки те, що м≥й герой, будучи ортодоксальним марксистом, не м≥г не волод≥ти добре ланцетом матер≥ал≥стичноњ д≥алектики. ќт ≥ все, плюс, звичайно, революц≥йна сов≥сть. ≤ тому не зрозум≥ло (р≥шуче не зрозум≥ло!), ¤к могло трапитись це велике горе, це гранд≥озне нещаст¤. ¬и питаЇте, ¤ке нещаст¤, ¤ке горе? „итайте останн≥й розд≥л Ч ≥ ви побачите.

VII

“раг≥чний ф≥нал, а також ≥ не про те, ¤к≥ треба зробити висновки.

 олись ≤ван ≤ванович лежав п≥сл¤ смачного об≥ду на канап≥ ≥ перегл¤дав Ђ¬≥ст≥ї. ¬≥н завжди уважно перегл¤дав цю газету: по-перше, тому, що тут було багато ур¤дових розпор¤джень, а в≥н не хот≥в бути не в курс≥ державного буд≥вництва, а по-друге Ч тому, що редакц≥¤ ц≥Їњ газети його остаточно зворушувала п≥дбором матер≥алу. “ут було всього вм≥ру: ≥ см≥шного (≤ван ≤ванович, наприклад, дуже обурювавс¤ з повед≥нки драматурга  ул≥ша, що в своњй п'Їс≥ Ђћина ћазайлої нахабно висм≥¤в майстра мажорного см≥ху ≤ону ¬очрев≥сущого. ≤ону ¬очрев≥сущого ≤ван ≤ванович вважав мало не за ген≥альну людину) Ч тут було трохи ≥ про кооперац≥ю, трохи про с≥льське господарство, а також трохи ≥ про культурне житт¤ крањни. ќсобливо ≤вана ≤вановича зворушували передов≥ статт≥ ≥ саме т≥, що йшли без п≥дпису. Ч Ќе говори, √алакточко! Ч часто схвильованим голосом кидав в≥н у б≥к своЇњ дружини.Ч ќт би в кого повчитись нашим газетам! яка краса вислову! —к≥льки в цих передових споживи дл¤ серц¤ й розуму. як вони хвилюють своЇю тематикою! Ќ≥, не говори, √алакточко, все-таки постановка справи Ч велике д≥ло! Ч ўе б пак! Ч з≥дхала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч ÷е ж наша найстар≥ша газета. —коро матиме мало не дес¤тил≥тн≥й досв≥д!

≤ван ≤ванович дививс¤ у в≥кно на молодий сн≥жок ≥ на його душ≥ була рад≥сть ≥ горд≥сть невимовн≥... ...“ак от, значить, одного разу ≤ван ≤ванович лежав п≥сл¤ смачного об≥ду на канап≥ ≥ перегл¤дав Ђ¬≥ст≥ї. –аптом його оч≥ поширились ≥ в≥н, ¤к ≥ тод≥, коли натрапив на випадково положений до його портфел¤ Ђстрашний документї, ¤к ≥ тод≥, дуже збл≥д. Ќ≥жн≥ пальц≥ мойого геро¤ затремт≥ли. як на гр≥х, в цей час в квартир≥ н≥кого не було (вс¤ с≥м'¤ поњхала до парку шпац≥рувати), була т≥льки в кухн≥ явдоха. ≤ван ≤ванович протер оч≥ ≥ ще раз уважно перечитав т≥ р¤дки, ¤к≥ його так схвилювали. ѕот≥м м≥й герой п≥дв≥вс¤ з канапи ≥, можна сказати, нав≥ть заб≥гав по к≥мнат≥. ¬≥н н≥коли так енерг≥йно не метушивс¤, ¤к тепер, ≥ тому треба було припускати, що в≥н вичитав, по менш≥й м≥р≥, про оголошенн¤ в≥йни, нав≥ть уже про вступ ворожих сил на рад¤нську республ≥ку чи то оголошенн¤ про смерть ¤когось свого любимого вожд¤. Ч «агибель революц≥њ,Ч шепот≥в в≥н.Ч явна загибель!  оли газета не бреше Ч а ¤ њй завжди в≥рив! Ч коли вона не бреше, то... Ќ≥! Ќ≥! ÷ього не може бути. Ќ≥! Ќ≥! ≤ванов≥ ≤вановичу нав≥ть п≥т виступив на лоб≥. ’вилинами здавалос¤, що в≥н знепритомн≥Ї ≥, ¤к п≥дстрелений заЇць (правда, в≥н цього моменту скор≥ше под≥бний був до, коли так можна висловитис¤, схвильованоњ породистоњ корови) Ч ≥, ¤к п≥дстрелений заЇць, впаде на св≥й сюрпризний килим. “а цього Ч слава тоб≥ господи Ч не трапилос¤. ћ≥й герой потроху почав в≥дходити ≥ нарешт≥ зовс≥м од≥йшов. “од≥ в≥н п≥д≥йшов до в≥кна ≥ одчинив в≥кно. «апахло весн¤ними пахощами (тод≥ вже йшла весна). ѕр¤мо Ч заходило сонце. ¬оно заходило так звичайно, н≥би в газет≥ н≥чого страшного й не було. Ќав≥ть образливо було дивитис¤ на цю байдужу огн¤ну кулю. јле ≤ван ≤ванович нав≥ть не звертав на це уваги: мовл¤в, плювать йому на сонце, в≥н давно вже вз¤в себе в руки. ѕравда, т≥ руки, що в≥н в них вз¤в себе, ще трохи, ≥ нав≥ть б≥льше н≥ж трохи, тремт≥ли, але при чому ж тут в≥н? ћ≥й герой витер з лоба вищезгаданий п≥т ≥, не маючи з ким под≥литис¤ своњми думками, раптом в≥дчув у соб≥ приплив н≥жности й велике бажанн¤ поговорити з≥ своЇю куховаркою. Ч ѕосуд миЇте, явдошко? Ч н≥жним, ласкавим, мало не соцвиховським голосом сказав ≤ван ≤ванович ≥ зупинивс¤ на пороз≥ кухн≥.Ч Ќу, ¤к воно Ч не важко вам жити у нас? Ч „ого там важко!Ч в≥дпов≥ла, ¤к ≥ завжди, трохи холоднувато (Ђчорна невд¤чн≥стьї!) куховарка.Ч „ого там важко, ми вже звикли, барин≥ - ≤ншого разу м≥й, зр≥дка трохи глуховатий, герой, можливо, ≥ не звернув би уваги на це обурливе Ђбаринї. “оваришка √алакта нав≥ть думала, що це в пор¤дку речей: мовл¤в, н≥чого тут особливого нема, коли куховарка називаЇ ∆ана Ђбариномї Ч по-перше, н≥хто того не чуЇ ≥, значить, нема тут н≥¤коњ компром≥тац≥њ, а по-друге Ч товаришка √алакта н≥коли не посм≥Ї позбавити явдоху вол≥ слова (куховарц≥ так подобаЇтьс¤ Ч хай так ≥ говорить!). јле на цей раз ≤ван ≤ванович мало не п≥дскочив. Ч який ¤ вам барин, явдошко! Ч скрикнув в≥н у жахлив≥й розпуц≥! Ч ’≥ба ¤ вам барин? Ч ≤ван ≤ванович мило усм≥хнувс¤ ≥, розв≥вши руками, по¤снив: Ч “овариш! “ак! “овариш! явдоха здивовано подивилась на хаз¤њна. Ч ’ай буде й по-вашому! Ч знизала вона плечима ≥, знизавши плечима, вз¤лас¤ за цеберку з поми¤ми. јле тут з ≤ваном ≤вановичем трапилось щось небуденне. ѕ≥дскочивши з незвичайною дл¤ нього легк≥стю до куховарки, в≥н дел≥катно в≥дштовхнув њњ в≥д цеберки з поми¤ми. Ч “ак, так явдошко! Ч промовив ≤ван ≤ванович тремт¤чим голосом.Ч я вам не барин, ¤... ¤ вам справжн≥й друг ≥ товариш. я вам Ч ви ж пам'¤таЇте? Ч я вам завжди говорив, щоб ви називали мене товаришем! (≤ван ≤ванович ≥ сам уже в≥рив, що в≥н завжƒи пропонував явдос≥ називати себе товаришем, хоч цього, можна сказати, й не було Ч не тому не було, що в≥н не хот≥в, а тому, що в≥н просто забув). «авжди говорив, явдошко. ≤ тепер говорю! ƒа!.. ≤ван ≤ванович знову витер п≥т з≥ свого чола й неспод≥вано скрикнув: Ч ƒозвольте,Ч скрикнув в≥н,Ч ¤ винесу цеберку з поми¤ми! ÷¤ останн¤ пропозиц≥¤ вискочила з уст хаз¤њна ¤кось зовс≥м без вс¤коњ потреби. јле вискочивши, вона вже не могла повернутис¤ в т≥ ж таки уста ≥ саме так, наче њњ й не було (во≥стину, слово не муха Ч вилетить не сп≥ймаЇш нав≥ть за допомогою мухобойки). ≤ван ≤ванович захвилювавс¤ тим хвилюванн¤м, коли почуваЇш себе героЇм, а здивована явдоха р≥шуче не хот≥ла йому в≥ддати цеберки. ѕочалась боротьба. ≤ нев≥домо чим би вона ск≥нчилась, коли б в цей момент не в≥дчинилис¤ двер≥ ≥ в двер¤х не зупинилась ћарфа √алакт≥он≥вна. Ч ∆ане! ¬ чому справа? Ч гр≥зно сказала ћарфа √алакт≥он≥вна, побачивши боротьбу.Ч ўо це значить? “оваришка √алакта зрозум≥ла, звичайно, цю сценку, ¤к залиц¤нн¤ мойого геро¤ до куховарки, ≥ тому, не довго думаючи, вона тут же скрикнула. Ч √еть! Ч скрикнула вона, звертаючись до явдохи.' - ўоб тво¤ нога б≥льш тут не була. √еть! √еть! Ч ўо ти робиш, √алакточко,Ч в свою чергу скрикнув ≤ван ≤ванович.Ч Ќе роби цього, голубонько. Ќе роби! ѕросю тебе, не роби! јле ћарфа √алакт≥он≥вна вже н≥чого не чула ≥ т≥льки кричала Ђгетьї.  оли ж куховарка вийшла з кухн≥ ≥ коли червоний ≥ сп≥тн≥лий ≤ван ≤ванович п≥дв≥в свою дружину до канапи, то вона, ћарфа √алакт≥он≥вна, й тод≥ не дала промовити слова. ѕот≥м товаришка √алакта зробила ≥стерику. Ќарешт≥ ≥стерика ск≥нчилась, ≥ тод≥ ви¤снилос¤, в чому справа. ¬и¤снилос¤ тод≥, коли м≥й герой остаточно переконав свою стурбовану дружину, що в≥н не залиц¤тис¤ хот≥в до явдохи, а т≥льки хот≥в показати њй, що в≥н н≥чим (буквально н≥чим!) не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нењ, в≥д куховарки, ≥ нав≥ть може винести цеберку з поми¤ми. ѕереконав в≥н њњ не словами, а, так би мовити, д≥лом. ÷е трапилос¤ саме тод≥, коли й товаришка √алакта прочитала в Ђ¬≥ст¤хї т≥ р¤дки, ¤к≥ так схвилювали ≤вана ≤вановича. Ч “ак! “и мав рац≥ю! Ч уже подв≥йним голосом (спок≥йним, що ≤ван ≤ваноич не зрадив ≥ неспок≥йним, що газета) сказала вона, бризкаючи на себе одеколоном.Ч “ак. “и мав рац≥ю. јле ти, ∆ане, не маЇш рац≥њ хвилюватись. Ѕоже м≥й, чого ти, ∆ане, так хвилюЇшс¤? Ќе роби пан≥ки! ѕожал≥й своЇ серце! „истка ж т≥льки дл¤ низ≥в! „лени колег≥њ, на м≥й погл¤д, н≥ в ¤кому раз≥ не будуть чиститись. Ч јх, √алакточко! Ч п≥дстреленим голосом сказав м≥й герой.Ч “и не дочитала.Ч ≤ван ≤ванович подав дружин≥ номер Ђ¬≥стейї.Ч Ќу, ось дивись, голубонько. “ут написано нав≥ть, що будуть чистити нав≥ть член≥в ÷ . “и розум≥Їш? „лен≥в ÷ ! Ч ÷ього не може бути! я не в≥рю! Ч р≥шуче одр≥зала ћарфа √алакт≥он≥вна.Ч „лен≥в ÷  не можуть чистити... ÷е просто дл¤ народу... дл¤ маси! ¬ противному раз≥ ми загубили б революц≥ю... ƒа... Ч Ѕезперечно! Ѕезперечно загибель революц≥њ! Ч сказав ≤ван ≤ванович ≥ в розпуц≥ схопивс¤ за голову.Ч јх, Ѕоже м≥й, що вони робл¤ть! ЌЇ, √алакточко, ¤ таки недарма не погоджувавс¤ з самокритикою. ўо хочеш роби з≥ мною, а ¤ апаратчикам тепер не можу дов≥р¤ти. ƒаю тоб≥ чесне комун≥стичне слово. “и розум≥Їш Ч не можу! —хвильований ≤ван ≤ванович кинувс¤ до каб≥нету й подзвонив до ћетод≥¤  ириловича. Ч „ули?..Ч спитав в≥н у рурку.Ч Ќуда! Ќуда!.. Ќу, ¤к ви?.. я? я ж, знаЇте, мен≥ що? Ѕудь ласка, хоч сьогодн≥! “≥льки ¤ думаю, знаЇте... Ќу, словом, заходьте Ч поговоримо. “реба улаштувати с≥мейну нараду. “ут м≥й герой закашл¤вс¤ й положив рурку на њњ руркове м≥сце. ÷≥лу н≥ч ≤вана ≤вановича ≥ ћарфу √алакт≥он≥вну кусали чи то блощиц≥, чи то блохи, ≥ вони н≥¤к не могли заснути. ј коли прийшов новий ранок, м≥й герой посп≥шив до установи. ¬≥н нав≥ть забув поц≥лувати ћа¤ ≥ ‘≥алку батьк≥вським поц≥лунком. јле в установ≥ його чекала ще б≥льша неприЇмн≥сть. “ам в≥н, по-перше, остаточно пересв≥дчивс¤, що йому обов'¤зково прийдетьс¤ чиститись (виходить його любима газета й на цей раз не збрехала), по-друге, в≥н узнав, що роботу його комосередку з сьогодн≥шнього дн¤ починаЇ обсл≥дувати спец≥альна ком≥с≥¤ з райкому. ѕро це спов≥стив ћетод≥й  ирилович. Ч ƒл¤ чого ком≥с≥¤? ƒл¤ чого обсл≥дуванн¤? Ч спитав збл≥длий за н≥ч ≤ван ≤ванович, безсило с≥даючи в кр≥сло.-Ч Ќу, скаж≥ть мен≥, дл¤ чого? Ч ј х≥ба вам не ¤сно? ћабуть, хочуть когось вичистити. ≤, мабуть, не т≥льки з комосередку,Ч сказав догаддививй ћетод≥й  ирилович,Ч а нав≥ть декого ≥ з бюро.

Ч ≤з бюро? Ч в розпуц≥ промовив м≥й герой (в≥н був членом, хоч ≥ не активним, свого бюро).Чўо ви говорите? Ќ≥, ви просто робите пан≥ку. ¬и помил¤Їтесь, ћетод≥ю  ириловичу! ƒа, помил¤Їтесь... я т≥льки не розум≥ю, в≥дк≥л¤ це все вз¤лос¤? Ч ÷е ви вже спитайте в свого товариша Ћайтера,Ч в≥дпов≥в ћетод≥й  ирилович, п≥дкресливши Ђсвогої.Ч ÷е, будьте певн≥, це його роботка. Ч ћого товариша Ћайтера? Ч до того розгубивс¤ ≤ван ≤ванович, що нав≥ть випустив ≥з рук окул¤ри, ¤к≥ протирав своЇю б≥лосн≥жною хусткою.Ч ¬и серйозно кажете Ђмогої? Ч “ак! Ч ¤к ≥ завжди, спок≥йно в≥дпов≥в ћетод≥й  ирилович.Ч ≤менно вашого. я не член бюро, а ви, ¤к член бюро, мус≥ли вже давно знати, що це за штучка. ’≥ба ¤ вам не говорив? —в≥й свого, так би мовити!.. „ому ж ви його дос≥... Ч јх, боже м≥й≥ Ќ≥чого не розум≥ю! Ч скрикнув ≤ван ≤ванович тим же таки п≥дстреленим голосом.Ч Ѕуквально н≥чого! ћ≥й герой раптом покинув ћетод≥¤  ириловича й поб≥г до —емена яковича, головного начальника ≥ члена бюро. ѕро що вони там говорили Ч мен≥ не в≥домо. ѕроте, ¤ гадаю, що це й не ц≥кавить читача. ƒавати в детал¤х траг≥чну загибель мойого геро¤ ¤ й не бравс¤. —кажу т≥льки, що райком прислав ком≥с≥ю, так би мовити, необ'Їктивну, по-перше, вона сконстатувала, що товариш Ћайтер не опозиц≥онер ≥ не бузотер, а просто соб≥ активний парт≥Їць, по-друге, ком≥с≥¤ наказала негайно перебрати бюро комосередку, а по-третЇ (це вже просто ¤кесь траг≥чне непорозум≥нн¤), ≤вану ≤вановичу, ћарф≥ √алакт≥он≥вн≥, ћетод≥ю  ириловичу ≥ ще багатьом ще до чистки судилос¤ Ђвийти ≥з парт≥њї, ¤к пот≥м говорила товаришка √алакта.

≤ван ≤ванович, прийшовши додому п≥сл¤ Ђвийти ≥з парт≥њї, похиливс¤ на свою мухобойку ≥ раптом заплакав др≥бненькими в перший раз м≥норними сльозами. Ч ѕропав! Ч скрикнув в≥н.Ч Ѕоже м≥й, ¤ке траг≥чне непорозум≥нн¤! „ому саме мен≥ судилос¤ так страждати за революц≥ю? „им ¤ провинивс¤? јле йому на його останнЇ запитанн¤ н≥хто не в≥дпов≥в. ћарфа √алакт≥он≥вна ще не прийшла п≥сл¤ Ђвийти ≥з парт≥њї, а ћай ≥ ‘≥алка десь шпац≥рували з мадмуазель Ћюс≥. ўо ж до куховарки явдохи, то вона поки що н≥чого не знала, ≥ тому й тепер висп≥вувала ¤кусь- свою зовс≥м незрозум≥лу п≥сню, саме ту, що, з одного боку, н≥бито веселу, а з другого Ч начебто дражнить.

“ак що мажорну новелу, можна сказати, к≥нчено. «вичайно, ¤ й зараз бачу незадоволен≥ обличч¤ (мовл¤в все добре, та от багато публ≥цистики), але й тепер, на жаль, н≥чим не можу допомогти. ўо ж. робити, дорог≥ читач≥, коли ¤ хочу, щоб моњ твори читали р≥шуче вс≥ громад¤ни нашоњ республ≥ки, нав≥ть так≥ д≥лов≥, ¤к от ≤ван ≤ванович та ћарфа √алакт≥он≥вна, а д≥лов≥ люди, ¤к в≥домо, читають т≥льки мажорн≥ новели з ухилом в публ≥цистику. “реба, очевидно, йти на компром≥с. ...ј вт≥м, “еккерей, наприклад, каже, що —в≥фт (ви пам'¤таЇте Ђ√улл≥верову подорожї?) справл¤Ї на нього враженн¤ величезного г≥ганта ≥ що загибель його, —в≥фта, нагадуЇ йому, “еккерею, загибель гранд≥озного царства. “ак думав колись не т≥льки ≤ван ≤ванович, але думаю сьогодн≥ й ¤, коли зупин¤ю св≥й зр≥дка вольтер≥¤нський погл¤д на ч≥ткому силует≥ злого англ≥йського сатирика. ...≤ пот≥м чому —алтиков-ўедр≥н м≥г бути в≥це-губернатором, а ¤ не можу? ѕравда? ќтже, до побаченн¤, золотий м≥й читачу! —под≥ваюс¤ ще раз зустр≥тис¤ з вами. ¬ моњй шухл¤д≥ (доводжу до вашого в≥дома) Їсть ц≥ла галере¤ ≥деолог≥чно витриманих, монументально-реал≥стичних тип≥в нашоњ н≥жно-прекрасноњ епохи, а ви (доводжу до свого в≥дома), очевидно, маЇте охоту познайомитис¤ з ними. Ќу, ≥ от!

 

 

я (–ќћјЌ“» ј)

"÷в≥тов≥ ¤блун≥"
« далекого туману, з тихих озер заг≥рноњ комуни шелестить шелест: то йде ћар≥¤. я виходжу на безгранн≥ пол¤, проходжу перевали ≥ там, де жевр≥ють кургани, похил¤юсь на самотню пустельну скелю. я дивлюсь в даль.Ч “од≥ дума за думою, ¤к амазон¤нки, джиг≥тують навколо мене. “од≥ все пропадаЇ... “аЇмн≥ вершники лет¤ть, ритм≥чно похитуючись, до отрог≥в, ≥ гасне день; б≥жить у могилах дорога, а за нею Ч мовчазний степ... я одкидаю в≥њ ≥ згадую... во≥стину мо¤ мати Ч вт≥лений прообраз т≥Їњ надзвичайноњ ћар≥њ, що стоњть на гран¤х нев≥домих в≥к≥в. ћо¤ мати Ч нањвн≥сть, тиха жура ≥ добр≥сть безмежна. (÷е ¤ добре пам'¤таю!). ≤ м≥й неможливий б≥ль, ≥ мо¤ незносна мука тепл≥ють у лампад≥ фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.
ћати каже, що ¤ (њњ м'¤тежний син) зовс≥м замучив себе... “од≥ ¤ беру њњ милу голову з нальотом ср≥бл¤стоњ сивини ≥ тихо кладу на своњ груди... «а в≥кном ≥шли рос¤н≥ ранки ≥ падали перламутри. ѕроходили неможлив≥ дн≥. ¬ дал≥ з темного л≥су брели подорожники й б≥л¤ синьоњ криниц≥, де розлет≥лись дороги, де розб≥йний хрест, зупин¤лись. “о Ч молоде заг≥р'¤.
Ч јле минають ноч≥, шелест¤ть вечори б≥л¤ тополь, топол≥ в≥дход¤ть у шосейну безв≥сть, а за ними Ч л≥та, роки ≥ мо¤ буйна юн≥сть. “од≥ дн≥ перед грозою. “ам, за отрогами сизого боку, спалахують блискавиц≥ ≥ накипають, ≥ п≥н¤тьс¤ гори. ¬ажкий душний гр≥м н≥¤к не прорветьс¤ з ≤нд≥њ, з≥ сходу. ≤ томитьс¤ природа в передгрозз≥. ј вт≥м, за хмарним накипом чути й ≥нший гул Ч ...глуха канонада. Ќасуваютьс¤ дв≥ грози.
Ч “ривога! Ч ћати каже, що вона поливала сьогодн≥ м'¤ту, м'¤та вмираЇ в туз≥. ћати каже: "Ќадходить гроза!" ≤ ¤ бачу: в њњ очах сто¤ть дв≥ хрустальн≥ росинки.
≤
јтака за атакою. Ўалено напирають ворож≥ полки. “од≥ наша кавалер≥¤ з флангу, ≥ йдуть фаланги ≥нсургент≥в у контратаку, а гроза росте, ≥ моњ мисл≥ Ч до неможливости нат¤гнутий др≥т.
ƒень ≥ н≥ч ¤ пропадаю в "чека".
ѕомешканн¤ наше Ч фантастичний палац: це будинок розстр≥л¤ного шл¤хтича. ’имерн≥ портьЇри, древн≥ в≥зерунки, портрети кн¤жоњ фам≥л≥њ. ¬се це дивитьс¤ на мене з ус≥х к≥нц≥в мойого випадкового каб≥нету.
ƒесь апарат в≥йськового телефону т¤гне свою печальну тривожну мелод≥ю, що нагадуЇ дальн≥й вокзальний р≥жок.
Ќа розк≥шн≥й канап≥ сидить, п≥дклавши п≥д себе ноги, озброЇний татарин ≥ монотонне насп≥вуЇ аз≥¤тське: "ала-ла-ла".
я дивлюсь на портрети: кн¤зь хмурить брови, кн¤гин¤ Ч надменна зневага, кн¤жата Ч в темр¤в≥ стол≥тн≥х дуб≥в.
≤ в ц≥й надзвичайн≥й суворост≥ ¤ в≥дчуваю весь древн≥й св≥т, всю безсилу гранд≥озн≥сть ≥ красу третьоњ молодости минулих шл¤хетних л≥т.
÷е ч≥ткий перламутр на бенкет≥ дикоњ голодноњ крањни.
≤ ¤, зовс≥м чужа людина, бандит Ч за одною терм≥нолог≥Їю, ≥нсургент Ч за другою, ¤ просто ≥ ¤сно дивлюсь на ц≥ портрети ≥ в моњй душ≥ нема й не буде гн≥ву. ≤ це зрозум≥ло:
Ч ¤ Ч чек≥ст, але ≥ людина.
“емноњ ноч≥, коли за в≥кном проход¤ть м≥ськ≥ вечори (маЇток злет≥в на гору й царить над м≥стом), коли син≥ димки зд≥ймаютьс¤ над цегельнею й обивател≥, ¤к миш≥,Ч за п≥двор≥тт¤, у канареЇчний замок, темноњ ноч≥ в мойому надзвичайному каб≥нет≥ збираютьс¤ моњ товариш≥. ÷е новий синедр≥он, це чорний трибунал комуни.
“од≥ з кожного закутка дивитьс¤ справжн¤ й во≥стину жахна смерть. ќбиватель:
Ч “ут зас≥даЇ садизм!
я:
Ч ...(мовчу).
Ќа м≥ськ≥й башт≥ за перевалом тривожно дзвенить м≥дь. “о б'Ї годинник. « темного степу доноситьс¤ глуха канонада.
ћоњ товариш≥ сид¤ть за широким столом, що з чорного дерева. “иша. “≥льки дальн≥й вокзальний р≥жок телефонного апарату знов т¤гне свою печальну, тривожну мелод≥ю. «р≥дка за в≥кном проход¤ть ≥нсургенти.
ћоњх товариш≥в легко п≥знати:
доктор “агабат,
јндрюша,
трет≥й Ч дегенерат (в≥рний вартовий на чатах).
„орний трибунал у повному склад≥.
я:
Ч ”вага! Ќа пор¤дку денному д≥ло крамар¤ ≥кс!
« давн≥х покоњв виход¤ть льокањ ≥ також, ¤к ≥ перед кн¤з¤ми, схил¤ютьс¤, ч≥тко дивл¤тьс¤ на новий синедр≥он ≥ ставл¤ть на ст≥л чай. ѕот≥м нечутно зникають по оксамиту килим≥в у лаб≥ринтах високих к≥мнат.
 андел¤бр на дв≥ св≥ч≥ тускло горить. —в≥тлу не сила дос¤гти нав≥ть чверти каб≥нету. ” височин≥ ледве ман¤чить жирандол¤. ¬ город≥ Ч тьма. ≤ тут Ч тьма: електричну станц≥ю з≥рвано. ƒоктор “агабат розваливс¤ на широк≥й канап≥ вдал≥ в≥д кандел¤бра, ≥ ¤ бачу т≥льки б≥лу лисину й надто високий лоб. «а ним ≥ще дал≥ в тьму Ч в≥рний вартовий ≥з дегенеративною буд≥влею черепа. ћен≥ видно лише його трохи безумн≥ оч≥, але ¤ знаю:
Ч у дегенерата Ч низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосс¤ й приплюснутий н≥с. ћен≥ в≥н завжди нагадуЇ каторжника, ≥ ¤ думаю, що в≥н не раз мус≥в сто¤ти у в≥дд≥л≥ крим≥нальноњ хрон≥ки.
јндрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличч¤м ≥ зр≥дка тривожно погл¤даЇ на доктора. я знаю, в чому справа.
јндрюшу, мого б≥дного јндрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в "чека", проти його кволоњ вол≥. ≤ јндрюша, цей невеселий комунар, коли треба енерг≥йно розписатись п≥д темною постановою Ч
Ч "розстр≥л¤ть",
завше мнетьс¤, завше розписуЇтьс¤ так:
не ≥м'¤ ≥ пр≥звище на суворому життьовому документ≥ ставить, а зовс≥м незрозум≥лий, зовс≥м химерний, ¤к хетейський ≥Їрогл≥ф, хвостик.
я:
Ч ƒ≥ло все. ƒокторе “агабате, ¤к ви гадаЇте?
ƒоктор (динам≥чно):
Ч –озстр≥л¤ть!
јндрюша трохи перел¤кано дивитьс¤ на “агабата й мнетьс¤. Ќарешт≥, тремт¤чи ≥ непевним голосом, каже:
Ч я з вами, докторе, не згодний.
Ч ¬и з≥ мною не згодн≥? Ч ≥ грохот хриплого реготу покотивс¤ в темн≥ кн¤ж≥ покоњ.
я цього реготу чекав. “ак завше було. јле й на цей раз здригаюсь ≥ мен≥ здаЇтьс¤, що ¤ йду в холодну тр¤совину. ѕрудк≥сть моЇњ мисл≥ доходить кульм≥нац≥й.
≤ в той же момент раптом перед≥ мною п≥дводитьс¤ образ моЇњ матер≥...
Ч ..."–озстр≥л¤ть"???
≤ мати тихо, зажурено дивитьс¤ на мене.
...«нову на далек≥й м≥ськ≥й башт≥ за перевалом дзвенить м≥дь: то б'Ї годинник. ѕ≥вн≥чна тьма. ¬ шл¤хетний д≥м ледве доноситьс¤ глуха канонада. ѕередають у телефон: наш≥ п≥шли в контратаку. «а портьЇрою в скл¤них двер¤х стоњть заграва: то за дальн≥ми кучугурами гор¤ть села, гор¤ть степи й виють на пожар собаки по закутках м≥ських п≥двор≥ть. ¬ город≥ тиша й мовчазний передзв≥н серць.
....ƒоктор “агабат нажав кнопку.
“од≥ льокай приносить на п≥днос≥ стар≥ вина. ѕот≥м льокай ≥де, ≥ тануть його кроки, в≥ддал¤ютьс¤ по леопардових м≥хах.
я дивлюсь на кандел¤бр, але м≥й погл¤д мимовол≥ скрадаЇтьс¤ туди, де сидить доктор “агабат ≥ вартовий. ¬ њхн≥х руках пл¤шки з вином, ≥ вони його п'ють пожадливо, хижо.
я думаю "так треба".
јле јндрюша нервово переходить ≥з м≥сц¤ на м≥сце ≥ все пориваЇтьс¤ щось сказати. я знаю, що в≥н думаЇ: в≥н хоче сказати, що так нечесно, що так комунари не робл¤ть, що це Ч бакханал≥¤ ≥.т. д. ≥ т. п.
јх, ¤кий в≥н чудний, цей комунар јндрюша!
јле, коли доктор “агабат кинув на оксамитовий килим порожню пл¤шку й ч≥тко написав своЇ пр≥звище п≥д постановою Ч
Ч "розстр≥л¤ть",Ч
мене раптово вз¤ла розпука. ÷ей доктор ≥з широким лобом ≥ б≥лою лисиною, з холодним розумом ≥ з каменем зам≥сть серц¤,Ч це ж в≥н ≥ м≥й безвих≥дний хаз¤њн, м≥й .зв≥р¤чий ≥нстинкт. ≤ ¤, главковерх , чорного трибуналу комуни,Ч н≥кчема в його руках, ¤ка в≥ддалас¤ на волю хижоњ стих≥њ.
"јле ¤кий вих≥д?"
Ч який вих≥д?? Ч ≤ ¤ не бачив виходу.
“од≥ проноситьс¤ перед≥ мною темна ≥стор≥¤ цив≥л≥зац≥њ, ≥ бредуть народи, ≥ в≥ки, ≥ сам час...
Ч јле ¤ не бачив виходу≥
¬о≥стину правда була за доктором “агабатом.
...јндрюша посп≥шно робив св≥й хвостик п≥д постановою, а дегенерат, смакуючи, вдивл¤вс¤ в л≥тери.
я подумав: "коли доктор Ч злий ген≥й, зла мо¤ вол¤, тод≥ дегенерат Ї палач ≥з г≥льйотини".
јле ¤ подумав:
Ч јх, ¤ка н≥сен≥тниц¤! ’≥ба в≥н палач? ÷е ж йому, цьому вартовому чорного трибуналу комуни, в моменти великого напруженн¤ ¤ складав г≥мни.
≤ тод≥ в≥дходила, удал¤лась од мене мо¤ мати Ч прообраз заг≥рноњ ћар≥њ, ≥ застигала, у тьм≥ чекаючи.
...—в≥ч≥ танули.
—увор≥ постат≥ кн¤з¤ й кн¤гин≥ пропадали в син≥м туман≥ цигаркового диму.
...ƒо розстр≥лу присуджено,
Ч ш≥сть!
ƒосить! Ќа цю н≥ч досить!
“атарин знову т¤гне своЇ аз≥¤тське: "ала-ла-ла". я дивлюс¤ на портьЇру, на заграву в скл¤них двер¤х.Ч јндрюша вже зник. “агабат ≥ вартовий п'ють стар≥ вина. я перекидаю через плече мавзер ≥ виходжу з кн¤жого дому. я йду по пустельних мовчазних вулиц¤х обложеного м≥ста.
√ород мертвий. ќбивател≥ знають, що нас за три-чотири дн≥ не буде, що даремн≥ наш≥ контратаки: скоро зарипл¤ть наш≥ тачанки в далекий с≥веркий край. √ород причањвс¤. “ьма.
“емним волохатим силуетом стоњть на сход≥ кн¤жий маЇток, тепер Ч чорний трибунал комуни.
я повертаюсь ≥ дивлюсь туди, ≥ тод≥ раптом згадую, що ш≥сть на моњй сов≥ст≥.
...Ў≥сть на моњй сов≥ст≥?
Ќ≥, це неправда. Ў≥сть сотень,
ш≥сть тис¤ч, ш≥сть м≥льйон≥в Ч
тьма на моњй сов≥ст≥!!!
Ч “ьма?
≤ ¤ здавлюю голову.
...јле знову перед≥ мною проноситьс¤ темна ≥стор≥¤ цив≥л≥зац≥њ, ≥ бредуть народи, ≥ в≥ки, ≥ сам час...
“од≥ ¤, знеможений, похил¤юсь на паркан, становлюс¤ на кол≥на й жагуче благословл¤ю той момент, коли ¤ зустр≥вс¤ з доктором “агабатом ≥ вартовим ≥з дегенеративною буд≥влею черепа. ѕот≥м повертаюсь ≥ молитовне дивлюс¤ на сх≥дний волохатий силует.
...я гублюсь у переулках. ≤ нарешт≥ виходжу до самотнього домика, де живе мо¤ мати. ” двор≥ пахне м'¤тою. «а сараЇм палахкот¤ть блискавиц≥ й чути гурк≥т задушеного грому.
“ьма!
я йду в к≥мнату, зн≥маю мавзера й запалюю св≥чу.
...Ч “и спиш?
јле мати не спала.
¬она п≥дходить до мене, бере моЇ стомлене обличч¤ в своњ сух≥ стареч≥ долон≥ й схил¤Ї свою голову на моњ груди. ¬она знову каже, що ¤, њњ м'¤тежний син, зовс≥м замучив себе.
≤ ¤ чую на своњх руках њњ хрустальн≥ росинки.
я:
Ч јх, ¤к ¤ втомивс¤, мамо!
¬она п≥дводить мене до св≥ч≥ й дивитьс¤ на моЇ зморене обличч¤. ѕот≥м становитьс¤ б≥л¤ тусклоњ лампади й зажурено дивитьс¤ на образ ћар≥њ.Ч я знаю: мо¤ мати ≥ завтра п≥де в манастир: њй незносн≥ наш≥ тривоги й хиже навколо.
јле тут же, д≥йшовши до л≥жка, здригнув:
Ч ’иже навколо? ’≥ба мати см≥Ї думати так? “ак думають т≥льки версальц≥!
≤ тод≥, збентежений, запевн¤ю себе, що це неправда, що н≥¤коњ матер≥ нема перед≥ мною, що це не б≥льше, ¤к фантом.
Ч ‘антом? Ч знову здригнув ¤.
Ќ≥, саме це Ч неправда! “ут, у тих≥й к≥мнат≥, мо¤ мати не фантом, а частина мого власного злочинного "¤", ¤кому ¤ даю волю. “ут, у глухому закутку, на краю города, ¤ ховаю в≥д г≥льйотини один к≥нець своЇњ душ≥.
≤ тод≥ в тваринн≥й екстаз≥ ¤ заплющую оч≥ ≥, ¤к самець напровесн≥, захлинаюсь ≥ шепочу.
Ч  ому потр≥бно знати детал≥ моњх переживань? я справжн≥й комунар. ’то посм≥Ї сказати ≥накше? Ќевже ¤ не маю права в≥дпочити одну хвилину?
“ускло горить лампада перед образом ћар≥њ. ѕеред лампадою, ¤к р≥зьбленн¤, стоњть мо¤ зажурна мати. јле ¤ вже н≥чого не думаю. ћою голову гладить тихий голубий сон.
II
...Ќаш≥ назад: з позиц≥њ на позиц≥ю: на фронт≥ Ч пан≥ка, в тилу Ч пан≥ка. ћ≥й батальйон напоготов≥. «а два дн≥ ¤ й сам кинусь у гарматний гул. ћ≥й батальон на п≥дб≥р: це юн≥ фанатики комуни.
јле зараз ¤ не менше потр≥бний тут. я знаю, що таке тил, коли ворог п≥д ст≥нами города. ÷≥ мутн≥ чутки шир¤тьс¤ з кожним днем ≥, ¤к зм≥њ, розповзлись по вулиц¤х. ÷≥ чутки мут¤ть уже гарн≥зонн≥ роти.
ћен≥ донос¤ть:
Ч ≤дуть глух≥ нар≥канн¤.
Ч ћоже спалахнути бунт.
“ак! “ак! я знаю: може спалахнути бунт, ≥ моњ в≥рн≥ агенти шир¤ють по заулках, ≥ вже н≥куди вм≥щати цей винний ≥ майже невинний обивательський хлам.
...ј канонада все ближче й ближче. „аст≥ш гонц≥ з фронту. ’марами збираЇтьс¤ пил ≥ стоњть над городом, покриваючи мутне вогн¤не сонце. «р≥дка палахкот¤ть блискавиц≥. “¤гнутьс¤ обози, кричать тривожно паровики, пронос¤тьс¤ кавалеристи.
“≥льки б≥л¤ чорного трибуналу комуни стоњть гн≥тюча мовчазн≥сть.
“ак:
будуть сотн≥ розстр≥л≥в, ≥ ¤ остаточно збиваюс¤ з н≥г!
“ак:
вже чують версальц≥, ¤к у гулк≥й ≥ мертв≥й тиш≥ кн¤жого маЇтку над городом спалахують ч≥тк≥ й коротк≥ постр≥ли; версальц≥ знають:
Ч Ўтаб ƒухон≥на!
...ј ранки цв≥туть перламутром ≥ падають вран≥шн≥ зор≥ в туман дальнього бору.
...ј глуха канонада росте.
–осте передгрозз¤: скоро буде гроза.
...я входжу в кн¤жий маЇток.
ƒоктор “агабат ≥ вартовий п'ють вино. јндрюша похмурий сидить у кутку. ѕот≥м јндрюша п≥дходить до мене й нањвно печально каже:
Ч —лухай, друже! ќдпусти мене!
я:
Ч  уди?
јндрюша:
Ч Ќа фронт. я б≥льше не можу тут.
јга! ¬≥н б≥льше не може! ≤ в мен≥ раптом спалахнула зл≥сть. Ќарешт≥ прорвалось. я довго стримував себе.Ч ¬≥н хоче на фронт? ¬≥н хоче подал≥ в≥д цього чорного брудного д≥ла? ¬≥н хоче витерти руки й бути невинним, ¤к голуб? ¬≥н мен≥ в≥ддаЇ "своЇ право" купатис¤ в калюжах крови?
“од≥ ¤ кричу:
Ч ¬и забуваЇтесь! „уЇте?..  оли ви ще раз скажете про це, ¤ вас негайно розстр≥л¤ю.
ƒоктор “агабат динам≥чно:
Ч “ак його! так його! Ч ≥ покотив рег≥т по пустельних лаб≥ринтах кн¤жих к≥мнат.Ч “ак його! так його!
јндрюша зн≥тивс¤, збл≥д ≥ вийшов ≥з каб≥нету.
ƒоктор сказав:
Ч “очка! я в≥дпочину! ѕрацюй ще ти!
я:
Ч ’то на черз≥?
Ч ƒ≥ло є 282.
я:
Ч ¬ед≥ть.
¬артовий мовчки, мов автомат, вийшов ≥з к≥мнати.
(“ак, це був незам≥нимий вартовий: не т≥льки јндрюша Ч ≥ ми гр≥шили: ¤ й доктор. ћи часто ухил¤лис¤ догл¤дати розстр≥ли. јле в≥н, цей дегенерат, завше був солдатом революц≥њ, ≥ т≥льки тод≥ йшов з пол¤, коли танули димки й закопували розстр≥л¤них).
...ѕортьЇра роздвинулась, ≥ в м≥й каб≥нет ув≥йшло двоЇ: женщина в траур≥ й мужчина в пенсне. ¬они були остаточно нал¤кан≥ обстановкою: аристократична розк≥ш, кн¤ж≥ портрети й розгард≥¤ш Ч порожн≥ пл¤шки, револьвери й син≥й цигарковий дим.
я:
Ч ¬аша фам≥л≥¤?
«ет!
Ч ¬аша фам≥л≥¤?
Ч ≤грек!
ћужчина з≥брав тонк≥ збл≥дл≥ губи ≥ впав у безпардонно-плаксивий тон: в≥н просив милости. ∆енщина втирала платком оч≥.
я:
Ч ƒе вас забрали?
Ч “ам-то!
Ч «а що вас забрали?
Ч «а те-то!
јга, у вас було з≥бранн¤! як≥ можуть бути з≥бранн¤ в такий тривожний час уноч≥ на приватн≥й квартир≥?
јга, ви теософи! ЎукаЇте правди!.. Ќовоњ? “ак! “ак!.. ’то ж це?.. ’ристос?.. Ќ≥?.. ≤нший спаситель св≥ту?.. “ак! ¬ас не задовольн¤Ї н≥  онфуц≥й, н≥ Ћаотсе, н≥ Ѕудда, н≥ ћагомет, н≥ сам чорт!.. јга, розум≥ю: треба заповнити порожнЇ м≥сце...
я:
Ч “ак по-вашому, значить, назр≥в час приходу ћес≥њ?
ћужчина й женщина:
Ч “ак!
я:
Ч ¬и гадаЇте, що цей психолог≥чний кризис треба спостер≥гати ≥ в ™вроп≥, ≥ в јз≥њ, ≥ по вс≥х частинах св≥ту?
ћужчина й женщина:
Ч “ак!
я:
Ч “ак ¤кого ж ви чорта, мать вашу перетак, не зробите цього ћес≥ю з "чека"?
∆енщина заплакала. ћужчина ще б≥льше збл≥д. —увор≥ портрети кн¤з¤ й кн¤гин≥ похмуро дивились ≥з ст≥н. ƒоносилась канонада й тривожн≥ гудки з вокзалу. ¬орожий панцерник нас≥даЇ на наш≥ станц≥њ Ч передають у телефон. « города дол≥таЇ гам≥р: грохотали по мостов≥й тачанки.
...ћужчина впав на кол≥на й просив милости. я з силою штовхнув його ногою Ч ≥ в≥н розкинувс¤ гор≥лиць.
∆енщина приложила траур до скрон≥ ≥ в розпуц≥ похилилас¤ на ст≥л.
∆енщина сказала глухо й мертво:
Ч —лухайте, ¤ мати трьох д≥тей!..
я:
Ч –озстр≥л¤ть!
¬мить п≥дскочив вартовий, ≥ через п≥вхвилини в каб≥нет≥ н≥кого не було.
“од≥ ¤ п≥д≥йшов до столу, налив ≥з графина вина й залпом випив. ѕот≥м положив на холодне чоло руку й сказав:
Ч ƒал≥!
”в≥йшов дегенерат. ¬≥н радить мен≥ одложити д≥ла й роз≥брати позачергову справу:
Ч “≥льки-но привели з города нову групу версальц≥в, здаЇтьс¤, вс≥ черниц≥, вони на ринку вели одверту аг≥тац≥ю проти комуни.
я входив у роль. “уман сто¤в перед очима, ≥ ¤ був у т≥м стан≥, ¤кий можна квал≥ф≥кувати, ¤к надзвичайний екстаз.
я гадаю, що в так≥м стан≥ фанатики йшли на св¤щенну в≥йну.
я п≥д≥йшов до в≥кна й сказав:
Ч ¬ед≥ть!
...¬ каб≥нет уваливс¤ ц≥лий натовп черниць. я цього не бачив, але ¤ це в≥дчував. я дививс¤ на город. ¬ечор≥ло Ч я довго не повертавс¤, ¤ смакував: вс≥х њх через дв≥ години не буде! Ч ¬ечор≥ло.Ч ≤ знову передгрозов≥ блискавиц≥ р≥зали краЇвид. Ќа дальному обр≥њ за цегельнею п≥дводились димки. ¬ерсальц≥ нас≥дали люто й ¤ро Ч це передають у телефон. Ќа пустельних трактах зр≥дка виростають обози й посп≥шно в≥дступають на п≥вн≥ч. ¬ степу сто¤ть, ¤к дальн≥ богатир≥, кавалер≥йськ≥ сторожов≥ загони.
“ривога.
¬ город≥ крамниц≥ забит≥. √ород мертвий ≥ йде в дику середньов≥чну даль. Ќа неб≥ виростають зор≥ й поливають на землю зелене болот¤не св≥тло. ѕот≥м гаснуть, пропадають.
јле мен≥ треба сп≥шити! «а моЇю спиною група черниць! Ќу да, мен≥ треба сп≥шити: в п≥двал≥ битком набито. я р≥шуче повертаюсь ≥ хочу сказати безвих≥дне:
Ч –оз-стр≥-л¤ть!
але ¤ повертаюсь ≥ бачу Ч пр¤мо перед≥ мною стоњть мо¤ мати, мо¤ печальна мати з очима ћар≥њ.
я в тривоз≥ метнувс¤ вб≥к: що це Ч галюцинац≥¤? я в тривоз≥ метнувс¤ вб≥к ≥ скрикнув:
Ч “и?
≤ чую з натовпу женщин зажурне:
Ч —ину! м≥й м'¤тежний сину!
я почуваю, що от-от упаду. ћен≥ дурно, ¤ схопивс¤ рукою за кр≥сло й похиливс¤.
јле в той же момент рег≥т грохотом покотивс¤, бухнувс¤ об стелю й пропав. “о доктор “агабат:
Ч "ћамо"?! јх ти, чортова кукло! —≥с≥ захот≥в? "ћамо"?!! я вмить опам'¤тавс¤ й схопивс¤ рукою за мавзер. '
Ч „орт! Ч ≥ кинувс¤ на доктора.
јле той холодно подививс¤ на мене й сказав:
Ч Ќу, ну, тихше, зраднику комуни! «ум≥й розправитись ≥ з "мамою" (в≥н п≥дкреслив "з мамою"), ¤к ум≥в розправл¤тис¤ з ≥ншими.
≤ мовчки од≥йшов.
...я остовп≥в. Ѕл≥дий, майже мертвий, сто¤в перед мовчазним натовпом черниць ≥з розгубленими очима, ¤к зацькований вовк (÷е ,¤ бачив у г≥гантське трюмо, що вис≥ло напроти).
“ак! Ч схопили нарешт≥ й другий к≥нець моЇњ душ≥! ¬же не п≥ду ¤ на край города злочинне ховати себе. ≤ тепер ¤ маю одно т≥льки право:
Ч н≥кому, н≥коли й н≥чого не говорити, ¤к розкололось моЇ власне "¤".
≤ ¤ голови не загубив.
ћисл≥ р≥зали м≥й мозок. ўо ¤ мушу робити? Ќевже ¤, солдат революц≥њ, схиблю в цей в≥дпов≥дальний момент? Ќевже ¤ покину чати й ганебно зраджу комуну?
...я здавив щелепи, похмуро подививс¤ на мат≥р ≥ сказав р≥зко:
Ч ¬с≥х у п≥двал. я зараз буду тут.
јле не встиг ¤ цього промовити, ¤к знову каб≥нет задрижав од реготу.
“од≥ ¤ повернувс¤ до доктора й кинув ч≥тко:
Ч ƒокторе “агабат! ¬и, очевидно, забули, з ким маЇте д≥ло? „и не хочете й ви в штаб ƒухон≥на... з ц≥Їю сволоччю! Ч ¤ махнув рукою в б≥к, де сто¤ла мо¤ мати, ≥ мовчки вийшов ≥з каб≥нету.
...я за собою н≥чого не почув.
...¬≥д маЇтку ¤ п≥шов, мов п'¤ний, в н≥куди по сут≥нках передгрозового душного вечора.  анонада росла. «нову спалахували димки над дальньою цегельнею. «а курганом грохотали панцерники: то йшла м≥ж ними р≥шуча дуель. ¬орож≥ полки ¤ро нас≥дали на ≥нсургент≥в. ѕахло розстр≥лами.
я йшов у н≥куди. ѕовз мене проходили обози, прол≥тали кавалеристи, грохотали по мостов≥ тачанки. √ород сто¤в у пилу, ≥ веч≥р не розр¤див зар¤ду передгрозз¤. ≥
я йшов у н≥куди. Ѕез мисл≥, з тупою пустотою, з важкою вагою на своњх погорблених плечах.
я йшов у н≥куди.
III
...“ак, це були неможлив≥ хвилини. ÷е була мука.Ч јле ¤ вже знав, ¤к ¤ зроблю.
я знав ≥ тод≥, коли покинув маЇток. ≤накше ¤ не вийшов би так швидко з каб≥нету.
...Ќу да, ¤ мушу бути посл≥довним!
...≤ ц≥лу н≥ч ¤ розбирав д≥ла.
“од≥ на прот¤з≥ к≥лькох темних годин пер≥одично спалахували коротк≥ й ч≥тк≥ постр≥ли:
Ч ¤, главковерх чорного трибуналу комуни, виконував своњ обов'¤зки перед революц≥Їю.
...≤ х≥ба то мо¤ вина, що образ моЇњ матер≥ не покидав мене в цю н≥ч н≥ на хвилину?
’≥ба то мо¤ вина?
...¬ об≥д прийшов јндрюша й кинув похмуро:
Ч —лухай! ƒозволь њњ випустити!
я:
Ч  ого?
Ч “вою мат≥р!
я:
(мовчу).
ѕот≥м почуваю, що мен≥ до болю хочетьс¤ см≥¤тись. я не витримую й регочу на вс≥ к≥мнати.
јндрюша суворо дивитьс¤ на мене.
…ого р≥шуче не можна п≥знати.
Ч —лухай. Ќав≥що ц¤ мелодрама?
ћ≥й нањвний јндрюша хот≥в бути на цей раз проникливим. јле в≥н помиливс¤.
я (грубо):
Ч ѕровал≥вай!
јндрюша й на цей раз збл≥д.
јх, цей нањвний комунар остаточно н≥чого не розум≥Ї. ¬≥н буквально не знаЇ, нав≥що ц¤ безглузда зв≥р¤ча жорсток≥сть. ¬≥н н≥чого не бачить за моњм холодним дерев'¤ним обличч¤м.
я:
Ч ƒзвони в телефон! ”знай, де ворог!
јндрюша:
Ч —лухай!..
я:
Ч ƒзвони в телефон! ”знай, де ворог!
¬ цей момент над маЇтком прон≥сс¤ з шип≥нн¤м снар¤д ≥ недалеко роз≥рвавс¤. «абр¤жчали в≥кна, ≥ луна п≥шла по гулких порожн≥х кн¤жих к≥мнатах.
¬ трубку передають: версальц≥ нас≥дають, вже близько: за три верстви.  озач≥ роз'њзди показались б≥л¤ станц≥њ: ≥нсургенти в≥дступають.Ч  ричить дальн≥й вокзальний р≥жок.
...јндрюша вискочив. «а ним ¤.
... ур≥ли дал≥. «нову спалахували димки на горизонт≥. Ќад городом хмарою сто¤в пил. —онце-м≥дь, ≥ неба не видно. “≥льки горова мутна кур¤ва мчала над далеким небосхилом. «д≥ймалис¤ з дороги фантастичн≥ хуртовини, б≥гли у височ≥нь, розр≥зали простори, перел≥тали осел≥ й знову мчали ≥ мчали. —то¤ло, мов зачароване, передгрозз¤.
...ј тут бухкали гармати. Ћет≥ли кавалеристи. ¬≥дходили на п≥вн≥ч тачанки, обози.
...я забув про все. я н≥чого не чув ≥ Ч сам не пам'¤таю, ¤к ¤ попав до п≥двалу.
≤з дзвоном роз≥рвавс¤ б≥л¤ мене шрапнель, ≥ надвор≥ стало порожньо. я п≥д≥йшов до дверей ≥ т≥льки-но хот≥в зиркнути в невеличке в≥конце, де сид≥ла мо¤ мати, ¤к хтось уз¤в мене за руку. я повернувс¤ Ч
Ч дегенерат.
Ч ќт так стража! ¬с≥ повт≥кали!.. х≥... х≥...
я:
Ч ¬и?
¬≥н:
Ч я? ќ, ¤! Ч ≥ постукав пальцем по двер¤х.
“ак, це був в≥рний пес революц≥њ. ¬≥н сто¤тиме на чатах ≥ не п≥д таким огнем! ѕам'¤таю, ¤ подумав тод≥:
Ч "це сторож моЇњ душ≥" Ч ≥ без мисл≥ побр≥в на м≥ськ≥ пустир≥.
...ј надвеч≥р п≥вденну частину околиц≥ було захоплено. ћус≥ли йти на п≥вн≥ч, залишили город. ѕроте ≥нсургентам дано наказа задержатись до ноч≥, ≥ вони ст≥йко вмирали на валах, на п≥дступах, на роздор≥жж¤х ≥ в мовчазних закутках п≥двор≥ть.
...јле що ж ¤?
...≤шла сп≥шна евакуац≥¤, ≥шла ч≥тка перестр≥лка,
≥ ¤ остаточно збивс¤ з н≥г!
ѕалили документи. ќдправл¤ли парт≥њ заложник≥в. Ѕрали решту контрибуц≥й...
...я остаточно збивс¤ з н≥г!
...јле раптом виринало обличч¤ моЇњ матер≥, ≥ ¤ знову чув зажурний ≥ впертий голос.
я одкидав волосс¤ й поширеними очима дививс¤ на м≥ську башту. ≤ знову вечор≥ло, ≥ знову на п≥вдн≥ гор≥ли осел≥.
...„орний трибунал комуни збираЇтьс¤ до поб≥гу. Ќавантажують п≥дводи, бредуть обози, посп≥шають натовпи на п≥вн≥ч. “≥льки наш самотн≥й панцерник завмираЇ в глибин≥ бору й затримуЇ з правого флангу ворож≥ полки.
...јндрюша десь ≥зник. ƒоктор “агабат спок≥йно сидить на канап≥ й п'Ї вино. ¬≥н мовчки стежить за моњми наказами й зр≥дка ≥рон≥чно погл¤даЇ на портрет кн¤з¤. јле цей погл¤д ¤ в≥дчуваю саме на соб≥, ≥ в≥н мене нервуЇ й непокоњть.
...—онце зайшло.  онаЇ веч≥р. Ќадходить н≥ч. Ќа валах ≥дуть переб≥жники, ≥ одноман≥тно в≥дбиваЇ кулемет. ѕустельн≥ кн¤ж≥ к≥мнати завмерли в чеканн≥.
я дивлюс¤ на доктора й не виношу цього погл¤ду в древн≥й портрет.
я р≥зко кажу:
Ч ƒокторе “агабат! через годину ¤ мушу л≥кв≥дувати останню парт≥ю засуджених. я мушу прийн¤ти отр¤д.
“од≥ в≥н ≥рон≥чно й байдуже:
Ч Ќу, ≥ що ж? ƒобре!
я хвилююсь, але доктор Їхидно дивитьс¤ на мене й усм≥хаЇтьс¤.Ч ќ, в≥н, безперечно, розум≥Ї, в чому справа! ÷е ж у ц≥й парт≥њ засуджених мо¤ мати.
я:
Ч Ѕудь ласка, покиньте к≥мнату!
ƒоктор:
Ч Ќу, ≥ що ж? ƒобре!
“од≥ ¤ не. витримую й шален≥ю.
Ч ƒокторе “агабат! ќстанн≥й раз попереджаю: не жартуйте з≥ мною!
јле голос м≥й зриваЇтьс¤, ≥ мен≥ булькаЇ в горл≥. я пориваюс¤ схопити мавзера й тут же прик≥нчити з доктором, але ¤ раптом почуваю себе жалким, н≥кчемним ≥ п≥знаю, що в≥д мене в≥дход¤ть рештки вол≥. я с≥даю на канапу й жал≥бно, ¤к побитий безсилий пес, дивлюс¤ на “агабата.
...јле йдуть хвилини. “реба вирушати.
я знову беру себе в руки ≥ в останн≥й раз дивлюс¤ на надменний портрет кн¤гин≥.
“ьма.
...Ч  онвой!
¬артовий ув≥йшов ≥ доложив:
Ч ѕарт≥ю вивели. –озстр≥л призначено за м≥стом: початок бору.
...≤з-за дальн≥х отрог≥в виринав м≥с¤ць. ѕот≥м плив по тихих голубих потоках, одкидаючи лимонн≥ бризки. ќп≥вноч≥ пронизав зен≥т ≥ зупинивс¤ над безоднею.
....¬ город≥ сто¤ла енерг≥йна перестр≥лка.
...ћи йшли по п≥вн≥чн≥й дороз≥.
я н≥коли не забуду ц≥Їњ мовчазноњ процес≥њ Ч темного натовпу на розстр≥л.
ѕозаду рип≥ли тачанки.
јвангардом Ч конвойн≥ комунари, дал≥ Ч натовп черниць, в авангард≥ Ч ¤, ще конвойн≥ комунари й доктор “агабат.
...јле ми напали на справжн≥х версальц≥в: за всю дорогу жодна черниц¤ не промовила жодного слова. ÷е були щир≥ фанатички.
я йшов по дороз≥, ¤к тод≥ Ч в н≥куди, а збоку мене брели сторож≥ моЇњ душ≥: доктор ≥ дегенерат. я дививс¤ в натовп, але ¤ там н≥чого не бачив.
«ате ¤ в≥дчував:
Ч там ≥шла мо¤ мати
з похиленою головою. я в≥дчував: пахне м'¤тою.
я гладив њњ милу голову з нальотом ср≥бл¤стоњ сивини.
јле раптом перед≥ мною виростала заг≥рна даль. “од≥ мен≥ знову до болю хот≥лос¤ впасти на кол≥на й молитовне дивитис¤ на волохатий силует чорного трибуналу комуни.
...я здавив голову й п≥шов по мертв≥й дороз≥, а позаду мене рип≥ли тачанки.
я раптом в≥дкинувсь: що це? галюцинац≥¤? Ќевже це голос моЇњ матер≥?
≤ знову ¤ п≥знаю себе н≥кчемною людиною й п≥знаю: десь п≥д серцем нудить. ≤ не ридати, а плакати др≥бненькими сльозами хот≥лось мен≥ Ч так, ¤к у дитинств≥, на теплих груд¤х.
≤ спалахнуло:
Ч невже ¤ веду њњ на розстр≥л?
ўо це: д≥йсн≥сть чи галюцинац≥¤?
јле це була д≥йсн≥сть: справжн¤ життьова д≥йсн≥сть Ч хижа й жорстока, ¤к згра¤ голодних вовк≥в. ÷е була д≥йсн≥сть безвих≥дна, неминуча, ¤к сама смерть.
...јле, може, це помилка? '
ћоже, треба ≥накше зробити?
Чјх, це ж боюнство, легкодух≥сть. ™сть же певне життьове правило: еrrаrе humanum est. „ого ж тоб≥? ѕомил¤йс¤! ≥ помил¤йс¤ саме так, а не так!.. ≤ ¤к≥ можуть бути помилки?
¬о≥стину: це була д≥йсн≥сть, ¤к згра¤ голодних вовк≥в. јле це була й Їдина дорога до заг≥рних озер нев≥домоњ прекрасноњ комуни.
...≤ тод≥ ¤ гор≥в у вогн≥ фанатизму й ч≥тко в≥дбивав кроки по п≥вн≥чн≥й дороз≥.
...ћовчазна процес≥¤ п≥дходила до бору. я не пам'¤таю, ¤к розставл¤ли черниць, ¤ пам'¤таю:
до мене п≥д≥йшов доктор ≥ положив мен≥ руку на плече:
Ч ¬аша мати там! –об≥ть, що хочете!
я подививс¤:
Ч з натовпу вид≥лилас¤ постать ≥ тихо самотньо п≥шла на узл≥сс¤.
...ћ≥с¤ць сто¤в у зен≥т≥ й вис≥в над безоднею. ƒал≥ в≥дходила в зелено-лимонну безв≥сть мертва дорога. ѕраворуч ма¤ч≥в сторожовий заг≥н мойого батальону. ≤ в цей момент над городом зн¤вс¤ р¤сний вогонь Ч перестр≥лка знову била тривогу. “о в≥дходили ≥нсургенти,Ч то пом≥тив ворог.Ч «боку роз≥рвавс¤ снар¤д.
...я вийн¤в ≥з кобури мавзера й посп≥шно п≥шов до самотньоњ постат≥. ≤ тод≥ ж, пам'¤таю, спалахнули коротк≥ вогн≥: так к≥нчали з черниц¤ми.
≤ тод≥ ж, пам'¤таю Ч
з бору вдарив у тривогу наш панцерник.Ч «агуд≥в л≥с.
ћетнувс¤ вогонь Ч раз,
дваЧ
≥ ще Ч удар! удар!
...Ќапирають ворож≥ полки. “реба сп≥шити. јх, треба сп≥шити!
јле ¤ йду ≥ йду, а одинока постать моЇњ матер≥ все там же. ¬она стоњть, зв≥вши руки, ≥ зажурно дивитьс¤ на мене. я посп≥шаю на це зачароване неможливе узл≥сс¤, а одинока постать усе там же, все там же.
Ќавкруги Ч пусто. “≥льки м≥с¤ць ллЇ зелений св≥т з пронизаного зен≥ту. я держу в руц≥ мавзера, але мо¤ рука слаб≥Ї, ≥ ¤ от-от заплачу др≥бненькими сльозами, ¤к у дитинств≥ на теплих груд¤х. я пориваюс¤ крикнути:
Ч ћати!  ажу тоб≥: ≥ди до мене! я мушу вбити тебе. ≤ р≥же м≥й мозок невеселий голос. я знову чую, ¤к мати говорить, що ¤ (њњ м'¤тежний син) зовс≥м замучив себе.
...ўо це? невже знову галюцинац≥¤?
я в≥дкидаю голову.
“ак, це була галюцинац≥¤: ¤ давно вже сто¤в на порожн≥м узл≥сс≥ напроти своЇњ матер≥ й дививс¤ на нењ.
¬она мовчала.
...ѕанцерник зарев≥в у бору.
«д≥ймались огн≥. ≤шла гроза. ¬орог п≥шов у атаку. ≤нсургенти в≥дход¤ть.
...“од≥ ¤ у млост≥, охоплений пожаром ¤коњсь неможливоњ радости, закинув руку за шию своЇњ матер≥ й притиснув њњ голову до своњх грудей. ѕот≥м п≥дв≥в мавзера й нажав спуск на скроню.
як зр≥заний колос, похилилас¤ вона на мене.
я положив њњ на землю й дико озирнувс¤.Ч- Ќавкруги було порожньо. “≥льки збоку темн≥ли тепл≥ трупи черниць.Ч Ќедалеко грохот≥ли оруд≥¤.
...я заложив руку в кишеню й тут же згадав, що в кн¤жих поко¤х ¤ щось забув.
"ќт дурень!" Ч подумав ¤.
...ѕот≥м скинувс¤:
Ч ƒе ж люди?
Ќу да, мен≥ треба сп≥шити до свойого батальйону! Ч ≤ ¤ кинувс¤ на дорогу.
јле не зробив ¤ й трьох крок≥в, ¤к мене щось зупинило.
я здригнув ≥ поб≥г до трупа матер≥.
я став перед ним на кол≥на й пильно вдивл¤вс¤ в обличч¤. јле воно було мертве. ѕо щоц≥, пам'¤таю, текла темним струменем кров.
“од≥ ¤ зв≥в цю безвих≥дну голову й пожадливо впивс¤ устами в б≥лий лоб.Ч “ьма.
≤ раптом чую:
Ч Ќу, комунаре, п≥дводьс¤!
ѕора до батальйону!
я зиркнув ≥ побачив:
Ч перед≥ мною знову сто¤в дегенерат.
јга, ¤ зараз. я зараз. “ак, мен≥ давно пора! Ч “од≥ ¤ поправив рем≥нь свого мавзера й знову кинувс¤ на дорогу.
...¬ степу, ¤к дальн≥ богатир≥, сто¤ли к≥нн≥ ≥нсургенти. я б≥г туди, здавивши голову.
...≤шла гроза. ƒесь пробивалис¤ досв≥тн≥ пл¤ми. “ихо вмирав м≥с¤ць у пронизаному зен≥т≥. « заходу насувалис¤ хмари. ≤шла ч≥тка, р¤сна перестр≥лка.
...я зупинивс¤ серед мертвого степу:
Ч там, в дальн≥й безв≥ст≥, нев≥домо гор≥ли тих≥, озера заг≥рноњ комуни

 

ё–≤… яЌќ¬—№ »…
¬≈–ЎЌ» »

ѕќƒ¬≤…Ќ≈  ќЋќ

Ћютували шабл≥, ≥ кон≥ б≥гали без вершник≥в, ≥ ѕоловц≥ не п≥знавали один одного, а з неба палило сонце, а іеліанн¤ б≥йц≥в нагадувало ¤рмарок, а пил уставав, ¤к за чередою; ось ≥ розб≥глис¤ вс≥ по степу, ≥ ќверко перем≥г. …ого чорний шлик в≥¤вс¤ по плечах. Ђ–убай, брати, б≥лу к≥сть!ї ѕил спадав. ƒехто з јндр≥Ївого загону вт≥к. ƒехто прост¤гав руки, ≥ йому рубали руки, п≥д≥ймав до неба вкрите пилом ≥ потом обличч¤, ≥ йому рубали шаблею обличч¤, падав до земл≥ ≥ њв землю, захлинаючись передсмертною тугою, ≥ його рубали по ч≥м попало ≥ топтали конем.

«агони з≥тнулис¤ на р≥вному степу п≥д  омпан≥њвкою. Ќебо округ зд≥ймалос¤ вгору блакитними вежами. Ѕув серпень 1919 року. «агоном добровольчоњ арм≥њ генерала јнтона ƒен≥к≥на командував ѕоловець јндр≥й.  упу к≥нного козацтва головного отамана —имона ѕетлюри в≥в ѕоловець ќверко. —тепов≥ п≥рати зчепилис¤ бортами, ≥ њх кружл¤в задушливий шторм степу. Ѕув серпень нечуваного тембру.

Ђ—юди веди!ї ≤ п≥дводили високих степовик≥в, ≥ лет≥ли њхн≥ голови, ¤к кавуни (а п≥д ногами баштан ≥з кавунами, ≥ кон≥ зупин¤лис¤ коло них), дехто кричав скажено ≥, мов у сн≥, нечутно, а цей соб≥ падав, ¤к п≥друбаний бересток, обдираючи геть кору й губл¤чи лист¤. ЂЎукай, куме, броду!ї

¬исвистували шабл≥, хр¤скот≥ли к≥стки, ≥ до ќвсрка п≥двели јндр≥¤. Ђјхвицер? “ю-тю, та це ти, брате?!ї јндр≥й не похнюпивс¤, поранену руку заклав за френч ≥ з≥псував одежу кров'ю. Ђ“а ¤, мазепо прокл¤тий!ї Ч ЂЌу,, що? ƒопомогли тоб≥ твоњ генерали?ї

¬исокий јндр≥й став ≥ще вищий, ќверко бавивс¤ шликом, мов д≥вчина чорною косою, вони були висок≥ й широкоплеч≥, з хижими дзьобами й с≥рими очима. Ђј жити тоб≥ хочетьс¤? Чпитав ќверко. Ч оло нашоњ ƒоф≥н≥вки море соб≥ граЇ, старий батько ћус≥й ѕоловець у б≥нокль видивл¤Їтьс¤, чи не йде скумбр≥¤, пам'¤таЇш, ти й б≥нокль з турецького фронту прив≥з?ї

јндр≥й розстебнув на груд¤х френч ≥ п≥дн≥с високо вгору поранену руку, н≥би гукаючи своњм болем на пом≥ч, а це в≥н тамував кров з пораненоњ руки. ЂЌу й цирк!ї Ч гукнули ќверков≥ хлопц≥,, неподал≥к за≥ржав в≥д болю к≥нь, кружл¤ючи на м≥сц≥, спека й задуха упали на степ, ≥ на обр≥њ сто¤ли блакитн≥ веж≥ п≥вденного неба.

Ђѕетлюр≥вське стерво, Ч сказав јндр≥й, Ч мать –ос≥ю продаЇш галичанам! ћи њх у  арпатах били до смерт≥, ми не хочемо австр≥йського ¤рмаї. ќверко засм≥¤вс¤, п≥дморгнув козакам, зупинив хлопчака, що. вихопив на јндр≥¤ шаблю. ’лопчак став колупати з досади шаблею кавуна, спека дужчала й дужчала, јндр≥й не опускав руки, кров текла в рукав, в≥н сто¤в перед братом ќверком, готовий до всього. Ђўо тоб≥ оце згадуЇтьс¤? Ч допитувавс¤ переможець. Ч ќдеса чи ќчак≥в?ї Ч Ђј згадуЇтьс¤ мен≥, згадуЇтьс¤ батько ѕоловець ≥ його стар≥ слова...ї ќверко перебив, подививс¤ на п≥вденний зах≥д. Ђћайстро в≥¤тиме, Ч сказав в≥н, Ч коли б дощу не нав≥¤в...ї Ч Ђ≤ його стар≥ слова: тому роду не буде переводу, в котрому братт¤ милують згодуї.

ЂЌу й цирк! Ч гукнуло ќверкове козацтво. Ч  ров≥ з нього, ¤к з буга¤, це ¤ так рубонув, ну вже й ти, от тоб≥ хрест, що ¤, а що наш йому одпов≥сть, зв≥сно що, гул¤й душа без т≥ла, а т≥ло без душ≥!їЧЂ÷ирк? Чперепитав ќверко. Ч –≥д наш великий, голови не щитан≥, кр≥м нас двох, ≥ще троЇ р≥д нос¤ть. –≥д Ч це основа, а найперше Ч держава, а коли ти на державу важиш, тод≥ р≥д хай плаче, тод≥ брат брата зарубаЇ, он ¤к!ї

ЂЌу й цирк!ї Ч гукнули чорн≥ шлики, а јндр≥й став одб≥люватись на сонц≥, мов полотно, гар¤че було в степу кон¤м ≥ люд¤м, з п≥вденного заходу нам≥ривс¤ в≥¤ти майстро. Ђ–оде, м≥й роде, прости мен≥, роде, що ¤ не милую згоди. –≥д переведетьс¤, держава сто¤тиме. Ќав≥ки ам≥ньї.

Ђѕроклинаю тебе моњм руським серцем, ≥м'¤м великоњ –ос≥њ-мат≥нки, од ¬аршави до япон≥њ, од Ѕ≥лого мор¤ до „орного, проклинаю ≥м'¤м брата ≥ згодою роду, проклинаю й ненавиджу в. мою останню хвилину...ї Ч Ђ“а рубайте його, козацтво!ї Ч скрикнув ќверко, ≥ поточивс¤ јндр≥й, ≥ заревли переможц≥, ≥ дмухнув з п≥вденного заходу майстре, ≥ сто¤ли нерухомо веж≥ степового неба.

ј над берегом мор¤ походжаЇ старий ѕоловець, дивитьс¤ в б≥нокль на море, вигл¤даЇ в≥тру чи хвил≥, шукаЇ на вод≥ буйки над с≥тками, ≥ йому згадуЇтьс¤ син јндр≥й. Ђƒоброго б≥нокл¤ прив≥з, јндр≥юї. Ќад морем устав силует п≥дпрапорщика рос≥йськоњ арм≥њ, поверхстрокового во¤ки за вЇру, цар¤ ≥ отЇчество, геро¤ —аракамиша й ≈рзерума. “а з мор¤ наближалас¤ шаланда, видко було дружн≥ вимахи весел, на хвилю ≥ з хвил≥, на хвилю ≥ з хвил≥. ’марка одна кублилас¤ на заход≥ над близькою ќдесою, ≥ н≥хто не сказав би, що в н≥й гримл¤ть громи та заховано блискавки, х≥ба що старий ѕоловець, х≥ба, може, той досв≥дчений рибалка, ¤кий посп≥шаЇ до берега. Ўаланда добре пом≥тна. ѕоловець л¤гаЇ на землю й дивитьс¤ з земл≥. ¬ шаланд≥ п'¤теро. ¬идко, що ЂЋаст≥вкаї. Ќа корм≥ людина .без кашкета. “роЇ ознак зб≥гаЇтьс¤. ƒал≥ буде: Ђ„и Ї у вас скумбр≥¤ зелена?ї Ч Ђј вам ноч≥ мало?ї ѕоловець з≥йшов до води, п≥дкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, пот¤г њњ до себе, люди поз≥скакували, в≥дбувс¤ д≥алог, з човна вивантажили важк≥ пакунки, старому ѕоловцю згадалис¤ контрабандистськ≥ справи сина ѕанаса. Ђћоже, динам≥т?ї Ч Ђўе дужче за динам≥т!ї Чзасм≥¤лис¤ гост≥, шаланду виволокли на берег, ≤ван≥в товариш п≥знав, осм≥хнувс¤ до старого: Ђ–ибалиш, гвард≥¤, а тв≥й ≤ван з б≥л¤ками б'Їтьс¤?ї Ч Ђяка ¤ гвард≥¤, ¤ рибалкаї. Ч Ђ„убенко, по¤сни йому, що тепер в≥н червона гвард≥¤, хоч хоче, хоч не хочеї. ≤ван≥в товариш уз¤в ћус≥Їву руку: Ђƒен≥к≥нц≥в обдурили, француз≥в обпливли, друкарн¤ тут, шрифт Ї, пролетар≥¤ вс≥х стран, соЇдин¤йсьї, Ч та л¤снув старого по руц≥, аж берег загув. ’марка над ќдесою ворушила крайками крил, зривавс¤ в≥трець, море почорн≥ло. ѕоловець прислухавс¤ до плескоту хвиль об кам≥нц≥, Ђрокотить, невеличка заворушка буде на в≥с≥м бал≥в, майстре з≥рвавс¤ десь ≥з не наших г≥рї.

Ђћайстре десь з≥рвавс¤ї, Ч сказав ќверко ѕоловець ≥ огл¤нув степ, обставлений блакитними вежами неба.

„орношличники вз¤лис¤ до кишень порубаного ворога, серед бойовища стрим≥в на спис≥ жовто-блакитний прапор, над степом зд≥ймавс¤ п≥вденно-зах≥дний в≥тер.

«далеку закружл¤в вихор, веретеном устав догори, розкв≥тнув п≥д небом, вигнутий стовп пилу пройшов шл¤хом, затьмаривши сонце, переб≥г баштан, прогув бойовищем, ≥ полет≥ло вгору лахм≥тт¤, шапки, падали люди, кидалис¤ кон≥. ≤ смерч розбивс¤ об купу коней ≥ труп≥в, упав на землю зливою задушливого пилу, в≥тер одн≥с його дал≥, ≥, наче з хмари дощ, хиливс¤ в≥н п≥д подувом майстра.

 озацтво чхало ≥ обтрушувалось, кон≥ ≥ржали, ≥ з-за л≥ска вискочили вершники з чорним прапором, розгорнулис¤, пропустивши наперед тачанки, Ђдо зброњ! по кон¤х! кулемети! махновц≥!ї, а тачанки обходили з фланг≥в, четверики коней гризли п≥д собою землю, тачанки п≥дскакували над землею, мов хури демон≥в, ≥ строчили кулемети.

” пилюц≥, ¤к у туман≥, блискали постр≥ли, груди розривала спека, майстро дмухав нев≥рно й гар¤че, проб≥гли верх≥вц≥ раз, другий, Ђнаша бере, ≥ морда в кров≥ї, Ђтримайс¤ї, Ђславаї, одчайдушний свист, далекий гр≥м прогуркот≥в, Ђроби гр¤зь!ї Ч почулас¤ команда ѕанаса ѕоловц¤, раптом зупинились кулемети, раптом завмерли постр≥ли. ћайстро р≥вно односив пил. ќверков≥ чорн≥ шлики падали п≥д к≥нське копито, шабл≥ блищали в руках, б≥й зак≥нчивс¤ раптом, ¤к ≥ почавс¤.

ќверко ѕоловець сид≥в п≥д колесом тачанки просто на земл≥, голова в нього була розкра¤на, в≥н дививс¤ соб≥ на ноги, затул¤в долонею рану, в≥н ще не вмирав, кр≥зь рану не пролазило його могутнЇ житт¤, ≥ ѕанас ѕоловець п≥д≥йшов ≥з револьвером у руц≥, придивл¤ючись до ќверка.

Ђ«устр≥лис¤, браток! Чтрусонув волосс¤м, що спадало аж на плеч≥. Ч “ам ≥ јндр≥й лежить, чиста шуточка, а ¤ соб≥ сиджу в л≥сочку й чекаю, доки вони к≥нчать битис¤, а вони й к≥нчили Ч один, мертвий, а другий кволий, ну що Ч ”крањни тоб≥ хочетьс¤?ї

ќверко не п≥дв≥в очей. Ќа кон≥, чорний в≥д пороху, п≥д'њхав чотирнадц¤тир≥чний —ашко ѕоловець. Ђƒай ¤ його домучу!ї Ч Ђƒурню, це ќверкої. —ашко збл≥д, з≥скочив з кон¤, п≥д≥йшов до брата, вз¤в його рукою за п≥дбор≥дд¤ й п≥дв≥в йому голову. Ч Ђќверку, горе моЇї, Ч сказав в≥н голосом староњ ѕоловчихи. ќверко виплюнув йому в обличч¤ кров з рота й застогнав.

Ђћахновський душогубе, Ч тихо сказав ќверко, дивл¤чись соб≥ на ноги, Ч ненька ”крањна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах ≥з ножем за хал¤воюї. ѕанас сто¤в кремезний, мов дуб, ≥ реготав. —ашко витирав з обличч¤ братову кров ≥ хапавс¤ за зброю.

Ђ≤менем батька Ќестора ћахна, Ч реготав ѕанас, Ч призначаю тоб≥ суд ≥ сл≥дство. «а вбивство р≥дного брата јндр≥¤ Ч утопити в мор≥, за п≥дтримку украњнськоњ держави на територ≥њ матер≥ пор¤дку анарх≥њ Ч одрубати головуї. ќверко ще виплюнув жменю кров≥, хмара на п≥вденному заход≥ катастроф≥чне росла, майстро повол≥ перел≥г на грего Ч протилежний в≥тер, грего п≥дган¤в хмару з ус≥х бок≥в, в≥н тирлував њњ, збивав докупи, мов отару, ≥ чувс¤ приглушений гурк≥т, сонце палило, Ђдайте питиї, Ч сказав ќверко.

ќбв≥в очима ноги, що сто¤ли густо перед ним, в ньому закип≥ло зло уключ, в≥н спинив його ≥ мовив: Ђѕам'¤таЇш батькову науку? “ому роду не буде переводу, в котрому братт¤ милують згодуї. ѕрогуркот≥в гр≥м близького дощу. ѕанас ѕоловець замисливс¤, Ђр≥д наш рибальський, на мор≥ бувальський, р≥д у державу вростаЇ, в закон та обмеженн¤, а ми анарх≥ю несемо на плечах, нащо нам р≥д, коли не треба держави, не треба родини, а в≥льне сп≥вжитт¤?ї

Ђѕроклинаю тебе...ї Ч Ђѕочекай проклинати, ¤, в≥льний мор¤к батька ћахна, даю тоб≥ хвилину, а ти подумай соб≥ ≥ пом≥ркуй, здохнути завше встигнеш, чи правду ¤ кажу, хлопц≥, здохнути в≥н устигне, та, може, в≥н нашим буде, ловецького ѕоловецького роду, завз¤тий ≥ прокл¤тий, дарма що по просв≥тах в ќдес≥ на театр≥ грав та вчительську сем≥нар≥ю пройшов, правду ¤ кажу, брате?ї

Ђѕроклинаю тебе великою ненавистю брата ≥ проклинаю тебе долею нашою щербатоюї душогубе махновський, злодюго каторжний, у бога, в св≥т, у ¤сний день...ї ќверко не зводив очей ≥ не бачив своЇњ смерт≥, вона вилет≥ла з ѕанасового маузера, вибила ќверков≥ мозок на колесо, блискавка розколола хмару, сл≥дом ударив гр≥м, Ђдощем запахло, хлопц≥, по кон¤х!ї «а к≥лометр постала с≥ра висока пелена, там ≥шов дощ, до сонц¤ п≥дсувалис¤ хмари, степ потемн≥в, земл¤ н≥би здригалас¤, чекаючи дощу, грего р≥вно дмухав у височин≥.

ј над берегом мор¤ походжаЇ старий ѕоловець, в≥н думаЇ думу, дивитьс¤ в б≥нокль, щоб не проіавити когось чужого, а в берегов≥й печер≥ йде робота. „убенко там за старшого, здоровий за трьох, так тими руками машину гне, що не встигаЇш ≥ пап≥р п≥дкладати. ј паперу ц≥ла купа, на весь берег вистачило б курити, ≥ Ї соб≥ по-нашому, а Ї такою й он такою мовою, дл¤ французьких матрос≥в та грецькоњ п≥хоти. ’то зна, по-¤кому вони там говор¤ть, на вс≥х треба настачити, бо знову ж Ч ревком. √остр≥ рибальськ≥ оч≥ побачили далеко над берегом у напр¤мку з ќдеси Ч людину. ” б≥нокл≥ вона стала солдатом. ≤з степу показалас¤ друга постать. ” б≥нокл≥ вона стала солдатом.

–ибалка обдививс¤, чи добре замасковано небезпечну печеру, в≥д≥йшов дал≥ по берегу, заходивс¤ коло с≥ток на приколах, солдати наближалис¤. Ќад ќдесою йшов дощ, ѕересип був у мр¤ц≥, на рейд≥ дим≥ли крейсери й м≥ноносц≥, солдати наближалис¤. √рего пос≥вав море дощем, т≥льки чомусь не видно патрул¤, може, в≥н пот≥м прийде машиною або моторкою. —тара ѕоловчиха десь в ќдес≥ на базар≥, х≥ба з тоњ риби проживеш; солдати наближалис¤. ¬они йшли р≥вним в≥йськовим кроком, вони сунулись, ¤к на магн≥т, ѕоловець дл¤ чогось помацав своњ кощав≥ руки. ¬≥н був середн≥й на зр≥ст ≥ завжди дивувавс¤, коли велетн≥ сини оступали його, мов б≥р; солдати наближалис¤. ÷е були ≥ноземц≥, ≥ один з них п≥д≥йшов перший. ѕоловець удав, що н≥чого не бачить, Ч Ђпо-¤кому ти з ним говоритимеш?ї —олдат п≥д≥йшов щ≥льно Ч чорн¤вий ≥ тенд≥тний, Ч Ђпо-¤кому ти з ним говоритимеш?ї Ч Ђ—кумбр≥њ зеленоњї, Ч почув ѕоловець. ЧЂј вам ноч≥ мало?ї Ч не думаючи, одпов≥в паролем рибалка, серце в нього з радощ≥в закалатало, ¤к замолоду, в≥н обн¤в солдата, над ќдесою спускалас¤ зав≥са прикрого дощу, море було аж чорне.

Ђ«акопати треба, Ч сказав ѕанас ѕоловець, спин¤ючи кон¤ коло мертвого ќверка, Ч кл¤тий був бос¤цюраї. ƒощ др≥бно с≥к, дв≥ тачанки поставлено нещ≥льно поруч, м≥ж тачанками напнули ковдру, сам ѕоловець, уз¤вши, шанцеву лопату, копав там притулок двом братам. ѕ≥т котивс¤, ¤к др≥б, в≥н був важкий ≥ дебелий Ч цей четвертий ѕоловець, колишн≥й мор¤к торговельного флоту й контрабандист.

—ашко скуливс¤ на тачанц≥ коло кулемета, в≥н забув за дощ, йому мр≥¤лос¤, що рука староњ ѕоловчихи смиче його за чуба, навкруги берег, та навкруги море, ≥ можна скупатис¤ й не чекати кул≥, ≥ с≥тки сохнуть на приколах. “а таке недос¤жне рибальське житт¤, та так пахне море, та й чого в≥н взагал≥ п≥шов, а ѕанас його не жалуЇ, ну, та назад хай чорт лисий ходить, а не в≥н, —ашко, Ч таке кл¤те ѕоловецьке нас≥нн¤!

ѕанас соп≥в, викидаючи з ¤ми землю, в≥н гравс¤ лопатою, ¤к ≥нший виделкою, Ђну, здаЇтьс¤, хватить! ’ай не кажуть, що ¤ р≥д зневажив!ї

≤ похорон в≥дбувс¤. ƒощ напинав своњ в≥трила, над степом зр≥дка проб≥гав в≥тер, добр¤чий дощ пронизував землю. ѕо обличчю ѕанаса ѕоловц¤ б≥гли дощов≥ крапл≥, збоку здавалос¤, що в≥н сл≥зно плаче коло готовоњ могили, у всього загону текли дощов≥ сльози, це була страшна р≥ч, щоб отак плакав г≥рко ц≥лий в≥йськовий заг≥н, а дощ не вгавав.

≤ тод≥ за дощем з'¤вилос¤ марево: розгорнувс¤ здалеку червоний прапор к≥нного загону ≥нтернац≥онального полку на чол≥ з ≤ваном ѕоловцем. Ћ¤снули перш≥ постр≥ли, а ѕанас уже сид≥в на тачанц≥, крутив на вс≥ боки кулемета. —ашко подавав йому стр≥чки, тачанки п≥шли врозт≥ч, к≥ннотники розб≥глис¤ вмить, Ђздавайс¤! кидай зброю! червон≥! червон≥!ї “а т≥кати було н≥куди, ≤ван ѕоловець заган¤в њх на сп≥шену к≥нноту, заган¤в њх на кул≥, ≥ треба було вмерти або здатис¤, ≥ ѕанас заплакав од безсилоњ лют≥. ¬≥н скочив на чийогось кон¤, к≥нь п≥д ним упав, в≥н с≥в на кон¤ з тачанки, Ђхлопц≥, за мною! махновц≥ не здаютьс¤!ї, спробував пробитис¤ кр≥зь ≤ван≥в фланг, загубив половину людей, дощ лив безперестанку, кон≥ сковзалис¤, ≤ван ѕоловець посилив натиск, ≥ махновц≥ здалис¤.

≤ дощ, витрусивши безл≥ч краплин, посунув своњ хмари дал≥, збирав до себе вс≥ випари ≥ перешиковував хмаровище, в≥дган¤в хмарки тенд≥тн≥, оболоки прозор≥, залишаючи темних, пл≥дних, дощовитих, над≥йну п≥дпору й силу.

ѕанас ѕоловець сто¤в перед братом ≤ваном та його ком≥саром √ертом, ус≥ кул≥ поминули ѕанаса, в≥н сто¤в геть .увесь заболочений, .розхристаний, без шапки, довге волосс¤ спадало на шию, високий ≥ дебелий, сто¤в в≥н перед сухорл¤вим ≤ваном.

Ђќт де зустр≥лис¤, ѕанасеї, Чсказав ≤ван ≥ перемовивс¤ к≥лькома словами з √ертом. ѕолонених з≥гнали в купу, стали збиратис¤ зв≥дус≥ль переможц≥, з ≥нтернац≥онального полку, сонце прогл¤нуло з-за хмар, заблищав навкруги р≥вний степ, ≥ потроху п≥дносилис¤ сл≥дом за хмарами блакитн≥ веж≥ степового неба.

ѕанас мовчки сто¤в, дивл¤чись кудись у небесний прост≥р. —ашко п≥д≥йшов, с≥в коло нього на землю, обличч¤ в нього було б≥ле й ввесь час смикалось, Ђта тут ≥ —ашкої, Ч посмутн≥в ≤ван, а ѕанас раптом закричав з ус≥Їњ сили: Ђѕрокл¤тий байстрюче, п≥дземна гнидо, вугл¤на душе! Ќаймит Ћен≥на й комуни, кому ти служиш, ком≥сарська тво¤ морда?!ї

Ђ« тобою мова буде пот≥м, Ч сказав ≤ван, Ч а ¤ служу революц≥њ, ≥нтернац≥оналуї, Ч ≥, ще перемовившис¤ з √ертом, мовчки п≥д≥йшов до купи полонених, огл¤нув њх уважно, розгл¤даючи кожне обличч¤, мов машинну деталь на браковц≥, пройшовс¤ раз ≥ дв≥ч≥ й почав говорити:

Ђ’лопц≥, Ч сказав ≤ван, Ч от ≥ ск≥нчилас¤ ваша служба. в зрадника й бандита батька ћахна. ≤ з вами говорить брат вашого ѕоловц¤, а обоЇ ми з ним рибалки, батьки наш≥ рибалки й увесь р≥д. —лова моњ прост≥ й некрасив≥, та ви зрозум≥Їте мене й так, бо скр≥зь по степах суд¤тьс¤ зараз дв≥ правди: правда багатих ≥ правда б≥дних. ¬≥дступаЇмо ми перед кривавим царським генералом ƒен≥к≥ним, пробиваЇмось на  ињв, ≥, в≥дступаючи, б'Їмо ворог≥в, не даЇмо пощади. ќт ≥ ви, серед вас Ї, певно, ≥ обдурен≥ б≥дн¤ки, ми закликаЇмо вас, бо ви з нами одного гор¤, Ч ставайте поруч битис¤ за правду б≥дних. Ѕ≥дн¤ки й труд¤щ≥ будуть з нами, ≥ вс≥, ¤к один, до перемоги, хай живе –ад¤нська влада. „ервона јрм≥¤!ї

√ерт подав команду, трохи людей од≥йшло л≥воруч ≥ стало, а решта п≥шла купою геть, нешвидким кроком п≥шла геть, вс≥ оч≥ дивилис¤ на них, ≥ панувала мовчанка.  упа одходила дал≥ й дал≥, вони прискорювали кроки, дехто став п≥дб≥гати, один вирвавс¤ з купи й поб≥г, за ним другий, трет≥й, ус¤ купа поб≥гла, ¤к отара овець, поб≥гла щосили, не огл¤даючись, т≥каючи в≥д смерт≥. “од≥ ≤ван ѕоловець наказав приготувати кулемети. «а його знаком к≥лька кулемет≥в почало стр≥л¤ти, ≥ кулемети спинилис¤, коли завданн¤ було виконано.

ѕанас не чекав соб≥ милост≥, в≥н бачив, ¤к загинули його во¤ки, що њх в≥н збирав зерно до зерна, а ≥нш≥ з них стали не його. ” нього промайнуло в голов≥ дитинство й дит¤ч≥ роки на шаланд≥, ≥ н≥чн≥ влови, ≥ запах материноњ одеж≥, неос¤жний прост≥р мор¤. Ђ÷е Ч близько смертьї, Ч подумав ≥ звернувс¤ до ≤вана з тим словом, що чув його в≥д ќверка: Ђ„и чуЇш, ≤ване, тут вже двоЇ загинуло, а тому роду не буде переводу, в котрому братт¤ милують згодуї.

Ђ–≥д наш робот¤щий, та не вс≥ в род≥ пут¤щ≥. ™ горем горьован≥, св≥дом≥стю п≥дкут≥, пролетарськоњ науки люди, а Ї злодюги й несв≥дом≥, вороги й наймити ворог≥в. ќт ≥ бачиш сам, що р≥д розпадаЇтьс¤, а клас стоњть, ≥ весь св≥т за нас, ≥  арл ћарксї.

Ђѕроклинаю тебе, Ч закричав ѕанас в агон≥њ, Ч проклинаю моЇю останньою хвилиною!ї ¬≥н вихопив з-п≥д френча маленький браун≥нг ≥ пустив соб≥ в рот кулю, трохи посто¤в нерухомо, став гойдатис¤ й розхитуватись, скрутивс¤, ¤к сухий лист, гримнув об землю, ≥ розлет≥лас¤ з-п≥д нього мокра земл¤.

Ђ—тр≥л¤й ≥ мене, Ч сказав ≤ванов≥ кл¤тий —ашко, Ч стр≥л¤й, байстрючеї. Ч ЂЅ≥совоњ душ≥ вилупокї, Ч промимрив ≤ван та вз¤в —ашка за чуба, що вигл¤дав з-п≥д шапки по махновському звичаю, став скубти, ¤к траву, а √ерт осм≥хнувс¤.

Ќа степу п≥д  омпан≥њвкою одного дн¤ серпн¤ року 1919 сто¤ла спека, пот≥м в≥¤в рибальський майстро, ходили висок≥, гнучк≥ стовпи пилу, грего нав≥¤в тривалого дощу, нав≥ть зливи, а пом≥ж цим точилис¤ кривав≥ боњ, ≥ ≤ван ѕоловець загубив трьох своњх брат≥в, Ч Ђодного роду, Ч сказав √ерт, Ч та не одного з тобою класуї.

ƒ»“»Ќ—“¬ќ

ѕерекопська р≥внина починаЇтьс¤ за ƒн≥пром, на п≥вдень в≥д  аховки, смуга п≥ск≥в т¤гнетьс¤ вздовж р≥ки з п≥вденного заходу, незайманий степ аж до ћел≥топольщини, на п≥вдн≥ Ч „орне море, ≥ ƒжарилгачська затока, ≥ саме м≥сто ѕерекоп на вузькому суходол≥, що завжди правив за ворота до  риму. –≥вна, безмежна простор≥нь (¤к на масштаби двох людських н≥г), гола р≥внина без р≥ки, без дерева, окрем≥ села й хутори сто¤ть р≥дко, сонце велике й пекуче котитьс¤ на неб≥ ≥ поринаЇ за землю, мов за морську поверхню, небо не синЇ, ¤к за ƒн≥пром, а кольору н≥жних блакитних перських шовк≥в, небо  риму над степовим безмежж¤м.

“ой дикий степ був полем бою на гран¤х багатьох епох, ≥ це не заважало перекопськ≥й р≥внин≥ пишно зацв≥тати щовесни ≥ вигор¤ти на л≥то, мокнути восени ≥ замерзати на зиму, тод≥ по н≥й ходили лют≥ й прокл¤т≥ хугов≥њ, а по селах плодилис¤ степовики, ≥ один ≥з них народивс¤ в цьому степу, до ѕерекопа Ч п'¤ть годин ходи; ≥ р≥с серед степу, а його смалило сонце та обп≥кав в≥тер, ≥ завше йому хот≥лос¤ њсти, бо народивс¤ в б≥дн≥й хат≥, ≥ першим спогадом дитинства був степ.

 омусь, не степовиков≥, не зрозум≥ло, ¤к живуть люди на гол≥й, порожн≥й р≥внин≥, а малий ƒанилко виходив крадькома з хати, покинувши сестру, коло ¤коњ був за н¤ньку, степ простел¤вс¤ перед ним, ¤к чар≥вна долина, на ¤к≥й пахне трава, пахнуть кв≥ти, нав≥ть сонце пахне, ¤к жовтий в≥ск (ось в≥зьм≥ть лишень потримайте на сонц≥ руку й понюхайте њњ!). ≤ ск≥льки вс≥л¤ких ласощ≥в росте на степу, ¤ких можна попоњсти, ≥ пот≥м приблукати до батька, що пасе ватагу панських овець, мов в≥йсько, а батько дасть шкоринку з хл≥ба й маленьку цибулинку та сол≥ до нењ.

Ќа степу росте багато њст≥вного зела, треба лише знати, ¤ке з нього можна њсти, щоб, бува, блекоти не вхопити чи жаб'¤чого маку, а р≥зн≥ там брандушки, або козельц≥, або молочайник (не той, що по толоц≥ росте), або пасльон та дикий мак, Ч це все неаби¤к≥ ласощ≥, степов≥ гостинц≥. ≤ степом можна йти безв≥сти ≥ л¤гти на землю, прикласти вухо до земл≥ Ч то т≥льки вм≥й прислухатис¤ Ч шумить ≥ гомонить, а коли л¤гти гор≥лиць ≥ вдивитис¤ у глибоке небо, де пливуть хмарки на синьому пов≥тр≥, тод≥ здастьс¤, що сам летиш у неб≥, од≥рвавшись в≥д земл≥, розсуваЇш руками хмари, ростеш п≥д син≥м пов≥тр¤м ≥, вернувшись на землю, бачиш Ч ск≥льки живих друз≥в у тебе в степу.

≤ жайворонок, що загубивс¤ в неб≥, сп≥ваючи жайворонис≥, ≥ орел, що повис на в≥тр≥, ледве ворушачи к≥нчиками крил, вигл¤даЇ здобич, чорногуз бродить по трав≥, ¤к землем≥р, ¤щ≥рка переб≥гла обн≥жок Ч зелена, мов цибулинн¤, дик≥ бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить, цв≥ркунц≥ Ч одно пил¤ють у своњ скрипки, наче с≥льський швець на вес≥лл≥.

≤ хочетьс¤ знати, куди падаЇ сонце, кортить д≥йти р≥вним степом до краю земл≥ й загл¤нути у пр≥рву, де вже чимало назбиралос¤ погаслих сонць, ≥ ¤к вони лежать на дн≥ провалл¤ Ч ¤к решета, ¤к сковороди чи ¤к жовт≥ п'¤таки?

ћалий чабанець (що може вивчитись на чабанчука й вийти на чабаненка ≥, нарешт≥, заступити батька-чабана) повертаЇтьс¤ смерком додому. …ого перестр≥ваЇ друг, пов≥даЇ, ¤к дратувалис¤ мати ≥ ¤к заходилос¤ плачем немовл¤, котрого покинув ƒанилко, ≥ мати, мабуть, битимуть, та не треба цього бо¤тис¤, ось п≥демо вдвох до вечер≥ й повечер¤Їмо, а при мен≥ вона не битиме, ≥ пот≥м воно й не бол≥тиме, коли гаразд нањсис¤, то, виходить, треба добре нањстис¤ ≥ н≥чого не бо¤тис¤. ¬они йдуть удвох до хати ≥ заход¤ть на подв≥р'¤, правнук ƒанилко ≥ прад≥д ƒанило, старе, ¤к мале, казали люди, бачивши њх, ≥ п≥д хатою стоњть сирно, а на ньому розк≥шна вечер¤: кислий-прекислий сир≥вець та ¤чн≥ корж≥.

≤ до прад≥да прийшовши, котрий спав у пов≥тц≥, ƒанилко витирав сльози, бо мимовол≥ наб≥гали на оч≥, добре б'Їтьс¤ ота кл¤та мати, друга б уже пересердилась за ц≥лий день, Ђбол≥ло? Ч питав прад≥д ƒанило, Ч а ти не зважай, бо вона господин¤ ≥ г≥рко працюЇ, вона нас годуЇ, то хай ≥ б'Ї, а батько тв≥й ледащо й п'¤ниц¤, його знову проженуть од ватаги, то не вилазитиме з корчми, хлопець гордий ≥ н≥кому не поклонитьс¤, а люд¤м треба клан¤тись ≥ решпекту давати, ≥накше не проживеш, житимеш, ¤к оце ¤, серед степу голий, серед людей голоднийї. “а ƒанилко спав, притулившись до прад≥да, спав без ус≥х отих мислей, що приход¤ть з роками, спав, ¤к трава, що нахиталас¤ за день.

≤ вс≥ весни його дитинства складалис¤ в одну, прад≥д сто¤в, мов знатник, що знаЇ вс≥ весн¤н≥ тайни, в≥н здававс¤ ƒанилков≥ господарем степових звичањв. ≤ щороку весна приходила краща й дужча, починав њњ бабак, що прокидавс¤ на явдоху до сходу, сонц¤ й свист≥в.

ѕрад≥д прим≥чав, зв≥дки в цей день в≥тер, коли з ƒн≥пра Ч риба ловитиметьс¤, коли ≥з степу Ч добре на бджоли, коли з низу Ч буде врожай; а побачивши першу ласт≥вку, треба було кинути на нењ жменю земл≥ Ч Ђна тоб≥, ласт≥вко, на гн≥здо!ї, ласт≥вки не лет¤ть у вир≥й, а, зчепившис¤ н≥жками, зимують на дн≥ мор¤, р≥ки чи криниц≥.

ƒал≥ з'¤вл¤вс¤ голубий р¤ст, а прад≥д наказував з≥рвати його швиденько ≥ топтати, приказуючи: Ђтопчу, топчу р¤ст, дай, боже, потоптати й того року д≥ждати!ї, а хто не встигне Ч тому на той р≥к р¤сту не топтати, на лав≥ лежати, ≥ р¤ст у ƒанилка був дивним тройз≥лл¤м, ≥ казав ƒанилко за вс≥ма, коли хтось трудний одужував, Ч Ђо, вже вил≥з на р¤ст!ї

ј перший гр≥м, цей весн¤ний будило, п≥сл¤ нього земл¤ розмерзаЇтьс¤ до краю, а д≥вчата б≥жать стр≥мголов умитис¤ з криниц≥ ≥ втертис¤ червоним по¤сом Ч на красу, а хлопц≥ берутьс¤ за р≥г хати й силкуютьс¤ п≥дн¤ти Ч на силу, ≥ т≥льки п≥сл¤ першого грому вечер¤ють надвор≥, а не в хат≥, о перший гр≥м весни!

Ќа сорок св¤тих, коли день пор≥вн¤Їтьс¤ з н≥ччю, у школу вчительц≥ треба нести сорок бублик≥в, по хатах печуть пшеничн≥ жайворонки ≥з дзьобиком ≥ крильц¤ми, вс≥ д≥ти в школ≥ ласують цими жайворонками, а в ƒанилка жайворонок ≥з ¤чного т≥ста, ≥ мати плакали, не маючи й жмен≥ пшеничного борошна. ƒанилко не розум≥в такого смутку ≥ з горд≥стю показував ус≥м у школ≥ свого бравенького жайворонка, в≥н тюрлюнчав за нього ≥ робив йому гн≥здечко, а крильц¤ були ловкеньк≥, о, та мати вм≥Ї зробити жайворонка, м≥ж ус≥ма жайворонками Ч в≥н справжн≥й жайворон! ј всередин≥ у ньому запечено травинку, ≥ вона солодка, ¤к мед, багатш≥ школ¤р≥ давали вже за нього й бублика городського, та ба, х≥ба в город≥ бачили коли-небудь такого жайворонка?

ƒанилко поклав його перед себе на парт≥ ≥, пишучи у зошит, одно милувавс¤ ≥з свого укоханц¤, що сид≥в б≥л¤ каламарц¤, мов живий, ≥ скоса погл¤дав на ƒанилк≥в важкий труд, ≥ справа к≥нчилас¤ тим, що ƒанилко в≥ддав свого жайворонка аж за п'¤ть пшеничних ≥ пон≥с додому за пазухою: ≥ мама скуштуЇ пшеничного жайворонка, ≥ д≥д ƒанило, ≥ п'¤ничка-батько, ≥ в≥н, ƒанилко, та й сестра ¬уст¤ посмокче одного, бо зуб≥в у нењ ще ж немаЇ!

ј на теплого ќлекси сус≥да виставл¤Ї з льоху бдж≥л на сонце, ≥ вони ¤к не подур≥ють з радост≥, вил≥зе тоб≥ таке кволеньке з колоди, об≥гр≥Їтьс¤ на сонц≥ й л≥таЇ-л≥таЇ, аж оч≥ забол¤ть на нього дивитис¤, ≥ швидко ц≥л≥ роњ л≥тають над пас≥кою, а сус≥да кадить ладаном, ≥ десь незабаром приходить середохресний тиждень, коли п≥ст перед великоднем ламаЇтьс¤ надвоЇ, ≥ кажуть стар≥ люди, що чути буваЇ хруст.

” хат≥ холодно ≥ немаЇ хл≥ба, т≥льки переп≥чки та кисл≥ бур¤ки, мама поставили ƒанилка у куток ≥ мол¤ть богу: проказують молитви, щоб ƒанилко њх повторював, а ƒанилко все прислухаЇтьс¤, чи не хрусне ота середа-хрестц≥, коли п≥ст ламаЇтьс¤ надвоЇ, ≥ хрусту щось не чути, ≥ молитву вже ск≥нчено, ≥ ƒанилко тод≥ молитьс¤ сам ≥з справжн≥м натхненн¤м Ч т≥Їњ улюбленоњ молитви, що його навчив прад≥д ƒанило: Ђƒай мен≥, боже, картопл≥, киселю й розум добрийї.

” вербну нед≥лю прад≥д приходив рано з церкви й св¤ченою вербою зган¤в ƒанилка з печ≥: Ђ¬ерба хльос, бий до сльоз! ¬ерба б'Ї, не ¤ б'ю. «а тиждень великдень: будь великий, ¤к верба, а здоровий, ¤к вода, а багатий, ¤к земл¤!ї ≤ св¤чену вербу ховають за ≥кону. ÷е найдужч≥ л≥ки, коли дитина сохне ≥ жовт≥Ї та висихаЇ. “од≥ мати вербу тую вар¤ть, а воду зливають у ночви ≥ при повному м≥с¤ц≥ купають малу ¬устю й приказують: Ђћ≥с¤цю јдаме, ≥м'¤ тоб≥ ќвраме! ƒай т≥ла на ц≥ кост≥, а ¤к не даси, то прийми мощ≥!ї

ѕрад≥д ƒанило см≥Їтьс¤, ставши на м≥с¤ц≥ посеред двору, Ч Ђкорови тоб≥ треба, д≥вко, га!ї

¬ечорами д≥вчата сп≥вають весн¤нок, с≥вши черенем чи лавою, а хлопц≥ не см≥ють п≥дсп≥вувати, бо це д≥воче д≥ло Ч весну славити, ≥ сп≥вають Ч Ђа вже весна, а вже красна, ≥з стр≥х вода капле, ≥з стр≥х вода капле, ≥з стр≥х вода кап-ле. ћолодому козаченьку мандр≥вочка пахне, мандр≥вочка пахне, мандр≥вочка пах-неї. ≤ в роботу, ≥ в дозв≥лл¤, на панських ланах ≥ на своњх горьованих, натщесерце ≥ попоњвши, п≥сл¤ голодноњ зими Ч д≥вчата сп≥вають ≥ славл¤ть весну, а парубочч¤ таборитьс¤ округ них, така вже степова вдача Ч в ус≥х св≥тах сп≥вати, ≥ навр¤д чи хто в св≥т≥ так сп≥ваЇ, ¤к степовики.

“ак у сп≥вах та в каторжн≥й робот≥ к≥нчаЇтьс¤ березень ≥ починаЇтьс¤ м≥с¤ць кв≥тень, коли все зацв≥таЇ Ч б≥ла береза ≥ прол≥ски, золотий горицв≥т та пухнастий ср≥бно-бузковий сон. ≤ вишнев≥ сади сто¤ть мр≥йн≥, б≥лим плесом у нагр≥тому степу, ≥де дощ краплистий, збиваючи легенький пил ≥ паруючи, д≥ти, замурзан≥ й голодн≥, б≥гають п≥д дощем: Ђƒощику, дощику! зварю тоб≥ борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку, дубочок схитнувс¤, а дощик линувс¤ї.

ƒанилко колише малу ¬устю й не може виб≥гти на дощ, ≥ коли вже вона вмре, а њњ покладуть на лаву, ¤к дорослу, д≥д ƒанило прочитаЇ псалтир¤, наче вона й справд≥ щось зрозум≥Ї з тоњ шкурат¤ноњ книги, а пот≥м мама мусить спекти добрих пирог≥в з картоплею чи з квасолею, щоб пом'¤нути ¬устину душу, хоч маленьку й уредну, проте людську душу, ¤ка без поминанн¤ ≥ з хати не вилетить.

ј ¤к добре пахнуть мертв≥, коли њх покладуть на лаву, у в≥конце прост¤гаютьс¤ сон¤чн≥ руки, прад≥д ƒанило читаЇ з книги Ч псалтир¤, вогник над св≥чкою ворушитьс¤, ¤к бджола коло кв≥тки, пахне мертв¤ком ≥ стружками з сосни, можна сид≥ти в куточку ≥ довго-предовго дивитис¤, що на лав≥ лежить чужий чолов≥к Ч жовтий, мов бог на ≥кон≥, а над ним л≥таЇ його душа, ≥ треба погл¤дати на скл¤нку меду, що стоњть на покут≥, з нењ душа п'Ї мед, ≥ меду меншаЇ, а душ≥ так ≥ не видко, Ч ¤ка вона в того д¤дька була Ч ¤к жайворон чи ¤к ласт≥вка, а мо', метеликом чи й великим кусючим джмелем.

ѕир≥г з квасолею дуже смачний ≥ м'¤кий, ƒанилко його њсть натхненно, пам'¤таючи, що це за упок≥й, а т≥тка того мертвого д¤дька така дурна, що зовс≥м забуваЇ, ск≥льки пирог≥в дала вона ƒанилков≥, хоч бери й дес¤тий Ч н≥чого тоб≥ не скаже ≥ лише голосить укуп≥ з сус≥дками. ƒуже нањдно, коли хтось умираЇ Ч без ƒанилка та справа не обходитьс¤: прад≥да кличуть читати, а правнук ≥де за поминальника, отак удвох ≥ годуютьс¤, а надвор≥ весна, ≥ теплий дощик збиваЇ кур¤ву, ≥ п≥ст перед великоднем котитьс¤ вже, ¤к гор≥х.

ј б≥лий тиждень, коли б≥л¤ть хати, чепур¤ть подв≥р'¤,

ƒанилкова мати, хоч ≥ б≥дна господин¤, що й кози в двор≥ не маЇ, а й вона той дв≥р обмете й обмиЇ, ≥ хату обмережить ц¤точками й рожами, коло печ≥ ц≥л≥с≥нький день товчетьс¤, ≥ нема н≥ в кого на сел≥ такого хисту прикрасити п≥ч.

≤ все село те знаЇ та кличе њњ, –игориху, ≥ вона малюЇ п≥ч син≥м ≥ червоним, чорним ≥ рудим, жовтим ≥ зеленим, ¤к учила њњ пок≥йна мати, згадуючи далеку свою батьк≥вщину поб≥л¤ м≥ста «олот≥ Ќош≥, зв≥дки було њњ вз¤то. ќт за такою роботою б≥лий тиждень ≥ к≥нчаЇтьс¤, настаЇ великдень, в≥н пов'¤зуЇтьс¤ у ƒанилка з материними сльозами, бо батько не вилазить ≥з чужих хат ≥ випиваЇ з ус≥ма, хто його частуЇ.

≤ цього чабана –игора частували вс≥, ≥ –игор ла¤в багатир≥в, у ¤ких пив, розпов≥дав байки про поп≥вськ≥ д≥ла ≥ кричав, ≥ проклинав пропаще житт¤, а його слухали й не перебивали, бо знали вс≥, що –игор зараз засп≥ваЇ, а п≥сл¤ того сп≥ву н≥чого вже людин≥ не треба.

ƒанилко знаходив батька й в≥в додому, дорогою в≥н ла¤в його вс≥ма словами, ¤к≥ чув од мами, а –игор ≥шов, намагаючись ≥ти р≥вно, ≥ плакав усю дорогу. ƒечињ хлопц≥ й дражнили ƒанилка таким батьком, та ƒанилко, притуливши батька до чињхось вор≥т, хутенько наздоган¤в хлопц≥в ≥ розпочинав жорстоку батал≥ю, бивс¤ сам проти к≥лькох ≥ повертав до батька заюшений кров'ю, з подертою сорочиною, проте переможний, примусивши поважати нетверез≥сть свого батька й в≥дн¤вши дл¤ повноти перемоги великодн≥ гостинц≥ у розгромленого ворога.

” хат≥ сид≥ла коло стола мати й сид≥в прад≥д, на стол≥ б≥дне розгов≥нн¤, суворо й урочисто подавала мати батьков≥ св¤чений хл≥б, ≥ п'¤ничка нар≥зав його хрестом ≥ скибочками, ¤к господар дому, ≥ роздавав родин≥. ” матер≥ по кам'¤ному обличчю котились сльози й падали на хл≥б. ƒанилко сид≥в зат¤тий ≥ кл¤тий п≥сл¤ битви за честь роду, прад≥д ƒанило блискав очима з-п≥д кошлатих бр≥в, ≥ ¬еликдень був ƒанилков≥ за напасть, бо ст≥льки батал≥й, ск≥льки одбував в≥н цього великого весн¤ного св¤та, вистачило б ≥ншому хлопцев≥ на ц≥лий р≥к. ƒанилко в≥дн≥мав у багатих сопл≥њв паску й крашанки, за нейтрал≥тет гойдавс¤ на чужих гойдалках, годував мишей св¤ченими крихтами ≥ придивл¤вс¤, ¤к саме миш≥ перетворюютьс¤ через цей гр≥х на летючих кажан≥в.

≤ ¬еликдень був у ¤сн≥й од≥ весн¤них дн≥в несправжн≥м св¤том, ≥ краще було на проводах, коли все село збиралос¤ на гробки поминати родич≥в, ≥ з кожною могилою христосувалось та с≥дало над своњми й поминало. „арка кружл¤ла од старого до малого, Ђнехай спочивають та й нас дожидаютьї, Ђщоб њм легко лежати ≥ землю держатиї, ≥ коли батько –игор заводив про страшний суд Ч люди сходилис¤ зв≥дус≥ль, ≥ шкандибали старц≥ Ч Ђта подайте ж ви, мат≥нко мо¤, подайтеї, ≥ мама сид≥ла зажурено над бабиною могилою, Ђа до нас страшний суд наближаЇтьс¤ї, Ч сп≥вав батько –игор.

ѕрад≥д ƒанило випивав добру чарку й зањдав цибулею, Ђ¤к прийде страшний суд до нас Ч треба помирати, ≥ ¤ке було багатство Ч треба покидатиї, ≥ вс≥ весни ƒанилкового дитинства складалис¤ в одну, на р≥вному тавр≥йському степу проходило його житт¤, обс¤жн≥сть ≥ прост≥р земл≥ запали в св≥дом≥сть, ¤к дитинство, ≥ м≥с¤ць травень, коли наростаЇ трава на с≥но й на л≥ки, розкв≥тав п≥сл¤ ёр≥Ївого дн¤.

“од≥ св¤тили царини, ≥ золот≥ попи вимахували кадилами, а ƒанилко був у п≥вч≥й, Ђ¤к випадуть у травн≥ три дощ≥ добрих, то дадуть хл≥ба на три рокиї, ≥ св¤тили криниц≥ й колод¤з≥, зело й воду, прим≥чали, коли зозул¤ закуЇ Ч щоб не на голе дерево, бо буде неврожай, ц≥лющу дл¤ очей збирали в пл¤шечку ёр≥Їву росу, чередники й чабани пестилис¤ цього дн¤, щоб умовити самого ёра, бо вовк уважаЇтьс¤ за його св¤ту собаку й не зачепить тод≥ товару, ≥ м≥с¤ць травень надходив, ≥ зацв≥тав щедро густий терен.

≤ ось ƒанилко з прад≥дом ƒанилом вийшли з села, попростували в степ, просто на п≥вдень, перед ними розступилас¤ голуба далина, виросли на п≥вденному обр≥њ над далеким морем прекучер¤в≥ хмарки, мов крайсв≥тн≥й вишневий розкв≥тлий сад.

ѕрад≥д ≥шов ≥ сп≥вав гайдамацькоњ п≥сн≥ про школ¤ра Ч Ђаж ось ≥де школ¤рець польськоњ натури, на н≥м штани-шаровари з свин¤чоњ шкуриї, а ƒанилко бр≥в, спостер≥гаючи, ¤к неймов≥рно росли на неб≥ б≥л≥ вишнев≥ дерева, аж перехилилис¤ по цей б≥к, в≥тер ≥ пав≥тер дме там у височин≥, обриваючи б≥ле галузз¤ розкв≥тлих вишень.

ƒанилко заплющував оч≥ перед таким височезним св≥том, коло такого старезного прад≥да, що йде соб≥ й п≥дсп≥вуЇ старих п≥сень ≥ пов≥даЇ ƒанилков≥ казки й приказки, ¤к зветьс¤ кожна трава ≥ ¤ка кв≥тка на ¤ку користь.

≤ треба багато ходити в житт≥ Ч тод≥ побачиш, ¤ке воно Ї, що й умирати не хочетьс¤, ≥ р≥д наш увесь ходючий, батьки й прабатьки, то й ƒанилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не в≥дпадуть. –≥д завз¤тий ≥ непосидючий, козакували й землю робили, на ѕсл≥ ос≥лис¤, село було “урбањ, тоњ турбац≥њ, турботи й турбанини повне жило, от ≥ були т≥ люди турбањ справжн≥, а пан соб≥ думав з них кр≥пак≥в мати, а в  атерини-цариц≥ полюбовник був ≥з запорозького коша Ч √рицько Ќечоса, ≥ сказав турба¤м про таку рахубу, стали турбањ козачих своњх прав допоминатис¤, а пан њхн≥ метрики з церкви покрав та попалив, ≥ суд не м≥г козачих прав ≥знайти, то турбањ й повбивали пан≥в ≥ побили суд, ≥ одбивалис¤ п'¤ть рок≥в. “а в≥йсько оступило голодранц≥в, ≥ смерть прийшла. ј той √рицько Ќечоса характерник був, ¤к ≥ вс≥ запорожц≥, пройшов кр≥зь в≥йсько ≥ турбањв вив≥в, ≥ пов≥в на дв≥ сторони: до ƒн≥стра й до ѕерекопу, ≥ ми з роду турбањв, не були кр≥паками зроду-в≥ку, ≥ ƒанилко хай не буде.

Ђ«аставили школ¤ра Ђќтче нашї читати, сам≥ стали вегер¤ми боки витинатиї, сьогодн≥ ћиколай ¬есн¤ний саме св¤тить воду, п≥дгл¤немо потихеньку, ¤к в≥н ходитиме по морю й кропилом св¤титиме воду, щоб люд¤м можна було купатис¤. ќтак ходить по морю з кропилом та й бризкаЇ, а кому лучитьс¤ втопитис¤ на той час, то зараз вит¤гне, обсушить ≥ в шинок заведе, Ђотче наш, ≥же Їсть, та ще й буде вол¤, не веди нас в ог≥рки та поведи нас у динькиї, ≥ гайдамацька п≥сн¤ була довга-предовга.

ќтак ≥шли великий день, ≥ все панською землею, Ђземл≥ в пана. ¤к сказуї, побачили море, у рибалок п≥дгодувалис¤, ЂнемаЇ хл≥ба над наш рибальський, а ви, гречкос≥њ, гречку с≥Їте, цей д≥д, мабуть, ≥ той св≥т п≥шки пройшов, ба ¤кий сухий та чорний, вип'Їмо, д≥ду, по чарц≥, чи що, сам ћиколай сьогодн≥ по морю ходить, а ми, бач, берег облежуЇмої.

ѕрад≥д ƒанило пив чарку, сонце заходило, не посп≥шаючи, морем пливла навантажена шхуна ≥ тримала курс на зах≥д Ч повз ƒжарилгачську косу, остр≥в “ендру,  ≥нбурнську косу й ќчак≥в, пливучи на «бур'њвку, √олу ѕристань,  ардашин чи ќлешки, а може, й у самий ’ерсон, Ѕритани,  аховку.

ѕрад≥д ƒанило розпов≥дав рибалкам р≥зну бувальщину та сп≥вав старовинних оковитих п≥сень, рибалки слухали, розз¤вивши роти, Ђтакого д≥да й чорт довбнею не доб'Її, ≥ ƒанилко сам дивувавс¤ Ч отаким в≥н прад≥да н≥коли не бачив, ск≥льки сили ще було в його кощавому т≥л≥, сутен≥ло над морем ≥ на берез≥, хлюп≥т хвиль ≥ запах неос¤жного веч≥рнього степу.

–ибалки купалис¤ й запливали далеко в море, а прад≥д купавс¤ при берез≥. ƒанилко брьохавс¤ коло нього, поринаючи в солону воду, змерз украй та довго б≥гав ≥ танцював, щоб нагр≥тис¤. ѕрад≥д вигр≥б у земл≥ затишну ¤мку ≥ вмостив там ƒанилка, а сам сто¤в поруч ≥ дививс¤ на безкрайн≥сть з≥р ≥ вдивл¤вс¤ в темр¤ву ≥ наче р≥с у синьому простор≥ Ч не м≥г надивитис¤ ≥ не м≥г надуматись, а ƒанилко солодко заснув, попискуючи вв≥ сн≥, ¤к щен¤.

≤ ранок був п≥зн≥й, коли ƒанилко прокинувс¤, а прад≥д сто¤в, ¤к ≥ звечора, берег порожн≥й Ч рибалки поњхали на лови, Ђход≥мо, синку, Ч сказав прад≥д, Ч сьогодн≥ —имона «≥лота ≥ копають ц≥лющ≥ трави, ход≥мо натщесерце пракор≥нь шукати, щоб тоб≥ довго ще топтати гр≥шну землю, а мен≥ стати на одв≥тї.

√олос прад≥д≥в був урочистий ≥ потойб≥чний, вони п≥шли од мор¤ й заглибилис¤ в степ, лощинками ще легка пара п≥дносилас¤ з трав, степовий великий птах шир¤в поп≥д небом, н≥ в≥терцю, н≥ мови, ≥ ось н≥би на найвище вийшли м≥сце. —онце пекло й розморювало, ƒанилко н≥с повн≥ руки трав, ≥ кор≥нц≥в, ≥ кв≥т≥в; дажкор≥нь пах солодким хл≥бом, Ђось тоб≥, ƒанилку, ≥ степовий турецький сльозї, Ч сказав прад≥д ≥ нахиливс¤ до кв≥тки, ≥ раптом п≥дломивс¤ в ногах ≥ розкинув руки, мов об≥ймаючи землю, упав, мов тайну почувши, задерлас¤ в трав≥ б≥ла борода, мутн≥ оч≥ блимнули на ƒанилка, Ђтопчи землю, синокї, ≥ прад≥д став неживий.

“од≥ ƒанилко озирнувс¤ навколо ≥ вперше в≥дчув себе самотн≥м ≥, мов в≥тер дмухнув його з м≥сц¤, поб≥г безв≥сти п≥д пекучим сонцем степу, ≥ в≥дстань м≥ж прад≥дом та правнуком усе зб≥льшувалась ≥ зб≥льшувалась, наче природа аж тепер схот≥ла в≥дновити оту р≥вновагу покол≥нь.

ЎјЋјЌƒј ¬ ћќ–≤

“рамонтан дмухав з берега, був м≥с¤ць с≥чень чи лютий, море замерзло на сотню метр≥в, на мор≥ розходилис¤ хвил≥, на обр≥њ вони були чорн≥ з б≥лими гривами, доб≥гали до берега напроти в≥тру, в≥тер збивав з них б≥л≥ шапки.  оло берега кригу розбив штормок, а все показувало, що незабаром ревтиме й справжн≥й штормило, на берез≥ сто¤ла стара ѕоловчиха, одежа на н≥й в≥¤лась, мов на кам'¤н≥й, вона була висока та сувора, ¤к у п≥сн≥.

ќдесу видко по другий б≥к морськоњ затоки, це м≥сто обдував трамонтан, воно височ≥ло на берез≥, мов к≥ст¤к староњ шхуни, з ¤коњ зн¤то паруси, лагод¤ть на нењ мотор чи парову машину. ќдеса переживала чергову морську зиму, в≥три вс≥х напр¤мк≥в не минали њњ, тумани з мор¤ заходили часом Ч мокр≥, густ≥, с≥р≥ тумани. ќт ≥ тепер туман насунувс¤ раптом з мор¤ й закрив ќдесу. ѕоловчиха сто¤ла нерухомо, об≥ч поралис¤ коло шаланд на берез≥ рибалки з арт≥л≥, море виштовхувало на землю шматки криги, холод проймав до к≥сток, трамонтан дмухав широкою, р≥вною зливою. Ѕула надморська зима, зимовий туман, за його запоною грим≥в уже серед мор¤ шторм, докочуючи хвил≥ дужч≥ й вищ≥, засв≥тивс¤ одеський ма¤к, смуги червон≥ й зелен≥, промен≥ червон≥ й зелен≥.

ѕоловчиха, вир¤дивши в море чолов≥ка, вигл¤дала його шаланду, њњ серце обдував трамонтан, њњ серце ладне було вискочити з грудей, а з мор¤ йшли холод та гурк≥т, море зажерливо ревло, схопивши њњ ћус≥¤. ¬она не показувала перед морем страху, вона мовчки сто¤ла на берез≥ Ч висока й сувора, њй здавалос¤, що вона Ч ма¤к невгасимоњ сили.

Ђќй, п≥шов ти в море, ћус≥Їчку, Ч голосила вона мовчки, Ч та й сл≥д тв≥й солона вода змила. “а коли б ¤ знала та бачила, ¤ б той сл≥док долон¤ми прогортала та до бебега тебе покликала. ќй, подми, в≥тре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а ¤ сто¤тиму тут самотн¤ до краю, ≥ хоч би з мене дерево стало, то ¤ б ус≥ма в≥тами над морем махала й лист¤м би шум≥лаї.

≤ п≥сл¤ довгих в≥к≥в показалась шаланда в мор≥, ледве мр≥ла вона серед хвиль, надовго ховалас¤ за вод¤ними горбами, з'¤вл¤лас¤ на хвильку ≥ вп≥рнала, мов у безодню. ¬она билас¤ з штормом груди в груди, а на берез≥ лише шерх≥т хвиль, ≥ страшно гл¤нути на шаланду, ¤к людина Ч самотн¤ вона серед вод¤них г≥р. –озгойдуЇ њњ море, кидаЇ через хвил≥, прошиваЇ нею хвил≥, холодн≥ бризки печуть вогнем, примерзаЇ до т≥ла мокра одежа, т≥льки ж Ч не п≥ддаЇтьс¤ рибалка, ћус≥й з чужим чолов≥ком б'ютьс¤ до берега!

—тара ѕоловчиха не зводила з них очей, њњ серце було з шаландою, на берез≥ гомон≥ли рибалки з ћус≥Ївоњ арт≥л≥, з селища б≥гли д≥ти до мор¤. Ќа берез≥ вир≥с натовп, осторонь сто¤ла стара степовичка ѕоловчиха, вона мужньо дивилас¤ на боротьбу њњ чолов≥ка, туман кубливс¤ над морем, був лютий холод.

Ђ√ребуть, Ч сказав хтось, Ч та х≥ба допоможеш њм у такий шторм?ї ћолодш≥ рибалки кинулис¤ до шаланд, њм заступили дорогу старш≥, Ђне дур≥й, хлопц≥, шаланди загинуть, ≥ вас краби поњд¤ть, а арт≥ль наша б≥дна, голова арт≥л≥ ћус≥й ѕоловець, в≥н нам за шаланди голови поодриваЇ, коли живий випливеї.

—тара ѕоловчиха бачила, ¤к зламалос¤ весло, бо шаланда стала кружл¤ти, на очах у всього берега дв≥ч≥ обкрутилас¤ на м≥сц≥, њњ вдарила одна хвил¤, њњ штовхнула друга, п≥дкинула, повернула, посуда п≥шла п≥д воду. –ибалки тод≥ кинулис¤ до шаланд, посунули до мор¤ ЂЋаст≥вкуї Ч горд≥сть ц≥лоњ арт≥л≥, с≥ло четверо велетн≥в, п≥дн¤лис¤ в пов≥тр¤ весла, щоб одразу вискочити на хвилю, на лахмату, височенну хвилю. ЂЋаст≥вкуї звалило наб≥к, купа криги вдарила њњ по обшивц≥, вода ринула через борт, рибалки опинилис¤ у вод≥, вони стали р¤тувати ЂЋаст≥вкуї. ’вил¤ збивала њх докупи, крига ранила њм голови, вони вчепилис¤ в ЂЋаст≥вкуї, з берега кинули њм к≥нець ≥з зашморгом, вони прив'¤зали його до човна й вит¤гли ЂЋаст≥вкуї на берег.

Ќа хвил¤х видко було ћус≥Їву шаланду, вона блукала догори к≥лем, натовп рибалок позд≥ймав шапки, ≥ в цей час побачили у мор≥ помах людськоњ руки. ’тось плив серед крижаного мор¤, плив до берега, плив наввимашки, р≥вно вигр≥бав руками, його хвил¤ в≥дносила назад у море, назад у морський туман. ¬≥н простував до берега.

Ќаперед вийшов велетень-рибалка, в≥н н≥с жмут мотузз¤ ≥ вихилив скл¤нку спирту, пол≥з у воду, одразу став син≥й, а на берез≥ розмотували к≥нець, ≥ велетень плив назустр≥ч людин≥ в мор≥. …ого била крига, та в≥н виплив на чисте, за ним волочилас¤ мотузка, а людина вже зовс≥м конала серед хвиль, вона лежала на спин≥, њњ кидало на вс≥ боки, велетень-рибалка плив ≥ плив.

“а вийшло, що людина не гинула, вона од холоду втратила була св≥дом≥сть ≥ почала, очун¤вши, щосили вигр≥батис¤ до берега. «устр≥ч в≥дбулас¤ серед хвиль, ≥ плавц≥ довго не могли схопитис¤ за руки, њх усе розбивала хвил¤, та нарешт≥ њм пощастило, мотузка тод≥ напнулас¤ до берега, ¤к жила, дес¤тки рук ухопилис¤ за нењ, дес¤тки рук пот¤гли гуртом. ѕлавц≥ мчали до берега, захлинаючись водою, пробиваючись кр≥зь кригу. „ужа людина вил≥зла на берег ≥ не могла звестис¤ на бос≥ ноги. ѕоловчиха вп≥знала „убенка. ¬≥н весь задуб≥в, у ньому лише калатало гар¤че живе серце, його п≥дхопили п≥д руки, Ч Ђтовариш≥, Ч сказав „убенко через силу, Ч¤ плачу за героЇм революц≥њ, що визволив мене з французькоњ плавучоњ тюрмиї. ≤ вс≥ п≥шли в≥д мор¤, а стара ѕоловчиха залишилас¤ сто¤ти на берез≥, висока та сувора, ¤к у п≥сн≥.

” мор≥ видко перекинуту шаланду, там загинув њњ чолов≥к, ћус≥й ѕоловець, в≥н чимало пожив на св≥т≥, од нього зла не бачила, був справний рибалка на „орному мор≥ п≥д ќдесою, ≥ чи завжди так буваЇ, що молоде випливаЇ, а старе гине. ≤з ƒоф≥н≥вки приб≥г хлопчина Ч Ђбабо, а д≥да ћус≥¤ не буде, бо той д¤дько казали, що уп≥рнув д≥д ћус≥й дв≥ч≥ й пот≥м щез, а д¤дько уп≥рнули за ним ≥ вдарилис¤ головою об човна, ≥ не буде вже д≥да ћус≥¤ї.

Ѕерег спорожн≥в, рибалки п≥шли геть, ≥ н≥кому не було дивно, що стара ѕоловчиха не рухнулас¤ з м≥сц¤. ¬она справл¤ла жалобу, трамонтан обдував њњ, мов кам'¤ну, шторм не вгавав, крига трощилас¤ одна об одну, туман сунувс¤ до берега. ќдеський ма¤к мигот≥в червоно та зелено.

ѕоловчиха подумала за своЇ д≥воцтво, д≥вуванн¤ в ќчаков≥, хаз¤њ трамбак≥в сваталис¤ до нењ, а що вже шаланд, баркас≥в, моторок, ¤хт! ¬она була доброго рибальського роду, доброњ степовоњ кров≥, њњ вз¤в за себе ћус≥й ѕоловець Ч доф≥н≥вський рибалка, непоказний хлопець, нижчий од нењ на ц≥лу голову. “а така вже любов ≥ так вона паруЇ. ѕоловчиха стала до бою за житт¤, за рибу, стала поруч ћус≥¤, ≥ наплодили вони хлопц≥в повну хату.

’лопц≥ виростали коло мор¤, т≥сно стало в хат≥ од њхн≥х дужих плечей, а ѕоловчиха тримала хату в зал≥зному кулац≥, мати сто¤ла на чол≥ родини, сто¤ла, мов скел¤ в шторм≥.

—ини повиростали й роз≥йшлис¤, јндр≥й вдавс¤ у д¤дька —идора, таке ж ледащо й не знати що, а ѕанас привозив матер≥ контрабандн≥ хустки й серги, шовк ≥ конь¤к, ѕоловчиха складала все до скрин≥ та бо¤лас¤ за ѕанаса. ¬она його важко народжувала, ≥ в≥н њй став дорожчий, виходила вноч≥ до мор¤, њй все здавалос¤, що чуЇ плеск≥т його весел ≥ треба р¤тувати в≥д погон≥. ј ќверко Ч той артист ≥ грав з греками у Ђѕросв≥т≥ї та читав книжки, написан≥ по-нашому. Ќа д¤дьков≥ грош≥ в сем≥нар≥њ вчивс¤, рибалка з нього був н≥¤кий, а й його жалко, не чути за нього давно, ≥ ѕанаса не чути, та й јндр≥¤, мабуть, убито, бо снивс¤ п≥д в≥нцем.

“≥льки ≤ван працюЇ на завод≥ ≥ робить революц≥ю, ≥ ћус≥й ховаЇ гвинт≥вки (хоч в ќдес≥ й сто¤ть французи). —еред них Ї й наш≥, вони приходили по прокламац≥њ ≥ раз нал¤кали ћус≥¤ до смерт≥.

ѕерекинута шаланда гойдалас¤ на хвил¤х, шторм лютував без угаву. ѕоловчис≥ здалос¤, що шаланда поближчала. њї море приб'Ї до берега, тод≥ треба виволокти ≥ вр¤тувати, ≥ арт≥ль под¤куЇ Ч без шаланди риби не наловиш. ѕосуда наближалас¤ до берега неухильно, нев≥дступне, ступ≥нь за ступнем, хвилина за хвилиною.

ѕоловчиха стала чекати шаланди, щоб зберегти арт≥льне добро, вона п≥д≥йшла до самоњ води, хвил¤ обхлюпала њњ до кол≥н. Ўаланда сунулась ближче ≥ ближче, вже чути, ¤к стукаЇтьс¤ об нењ крига, вже видко њњ засмолене дно, ≥ к≥льова дошка витикаЇтьс¤ з води. ’вил¤ перекочувалась через чорне плисковате днище, серце ѕоловчихи захолонуло, за шаландою щось волочилос¤ по вод≥, видувалос¤ на вод≥ лахм≥тт¤.

∆≥нка дивилас¤ й бо¤лас¤ роздивитис¤, море њй приносило покору, море њй прибивало до берега, певно, ≥ т≥ло ћус≥¤ ѕоловц¤. Ѕуде над чим поплакати й потужити, ≥ поховати на рибальському цвинтар≥, де лежать сам≥ ж≥нки та д≥ти, а чолов≥ки лише мр≥ють там л¤гти, ≥ л¤гають у мор≥ на глибин≥, п≥д зеленим парусом хвил≥.

ѕоловчиха дивилас¤ та бо¤лас¤ роздивитис¤, њй хот≥лос¤ крикнути й покликати свого ћус≥Їчка, хвил¤ била њњ по ногах, крига черкала по литках, шаланда вже зовс≥м була близько. ¬она сунулась носом на берег, хвил¤ гуркот≥ла кам≥нн¤м на м≥лкому. ѕоловчиха хот≥ла вит¤гти посуду, а пот≥м тужити коло чолов≥ка, вона вже бачила його т≥ло у мутн≥й вод≥, серце њй щем≥ло, ≥ руки не почували ваги шаланди, ≥ тод≥ до нењ озвавс¤ голос. ¬она скрикнула, бо то був голос њњ чолов≥ка, голос стомлений ≥ р≥дний.

ЂЌаша арт≥ль б≥дна, Ч сказав старий, Ч ≥ кидати шаланду в мор≥ не годитьс¤. я Ч голова арт≥л≥, то мусив ≥ р¤тувати, а „убенко, мабуть, доплив добре, здоровий ≥ завз¤тий, н≥¤к не хот≥в плисти без мене, аж поки ¤ не п≥рнув п≥д перекинуту шаланду, а в≥н усе гукаЇ та все п≥рнаЇ, шукаючи менеї.

—тарий ѕоловець став на м≥лкому з чоботом у руц≥ й викинув чоб≥т на берег та почав поратис¤ коло шаланди. ѕоловчиха заходилась йому допомагати, лютий трамонтан заморожував душу, берег був пустельний, його штурмувало море. ќдеса кр≥зь туман здалеку височ≥ла на берез≥, мов к≥ст¤к староњ шхуни.

≤ подружж¤ ѕоловц≥в п≥шло до дом≥вки. ¬они йшли, прен≥жно обн¤вшись, њм у в≥ч≥ дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено й дружно, ¤к ходили ц≥ле житт¤.

Ѕј“јЋ№…ќЌ Ў¬≈ƒј

’ерсон Ч м≥сто грек≥в-вигнанц≥в, чиновництва, рибалок; цв≥те липа могутньо й задушливо над розпеченим каменем вулиць, сонце гр≥Ї по-п≥вденному, по-липневому, по-новому Ч в цей палючий дев'¤тсот дев'¤тнадц¤тий р≥к. ÷в≥те липа й пахне неймов≥рно, тече вулиц¤ми повною водою, маршируЇ олешк≥вський партизанський заг≥н у склад≥ двох босих сотень Ч батальйон Ўведа.

¬еде його молодий ком≥сар, товариш ƒанило „абан, цв≥те липа так буйно й розк≥шно, що все м≥сто плаваЇ в задушливому марев≥. ѕозад олешк≥вц≥в р≥вно одбиваЇ ногу ще й матроський заг≥н Ч у чорних бушлатах, формених штанах, черевиках, на потилиц¤х в'ютьс¤ стр≥чки з мор¤цьких шапок. ѕеред олешк≥вц¤ми бр¤зкаЇ з ус≥Їњ сили тарел¤ми гарн≥зонний оркестр, капельдудка вимахуЇ паличкою ≥ поправл¤Ї на нос≥ пенсне: славетний на все м≥сто корнетист, що поЇднав свою долю з батальйоном Ўведа, тримаЇ в трепет≥ м≥сцевих „айковських та –имських- орсакових ≥ стане згодом героЇм.

÷в≥те липа, мов кипить уключ кожне дерево зокрема, вируЇ дух липи над ’ерсоном, п'¤нкий ≥ гострий, перед. оркестром ≥де сам командир босого батальйону Ч товариш Ўвед, олешк≥вський мор¤чок. Ќа ногах у нього бр¤жчать шпори, довга н≥кельована кавалер≥йська шабл¤ гримить по бруков≥, товариш Ўвед, ¤к ≥ кожний мор¤к, мр≥Ї про к≥нноту й потроху вростаЇ в цей красивий жанр в≥йськовоњ профес≥њ.

ќ дев'¤тнадц¤тий р≥к поразок ≥ перемог, кривавий р≥к ≥сторичних батал≥й ≥ нелюдських битв, критичний по сил≥, незламний по вол≥, зат¤тий ≥ н≥жний, нар≥жний ≥ вузловий, безсонний дев'¤тнадц¤тий р≥к! –≥к оборони Ћуганська ≥ мужн≥х марш≥в п≥д ÷арицин, р≥к боњв ≥з французами, греками, н≥мц¤ми Ч п≥д ћиколаЇвом та ќдесою, р≥к героњчного, славетного в≥дходу “аманськоњ арм≥њ товариша  овтюха, р≥к зрад √ригор'Їва й ћахна. –≥к —тал≥на, ‘рунзе, ¬орошилова, Ѕудьонного, „апаЇва, ўорса, ≥ ’ерсон стоњть п≥д липневою спекою дев'¤тнадц¤того року, його затопила липа, за ƒн≥пром Ч б≥л≥, ’арк≥в,  атеринослав, ÷арицин захопили б≥л≥ арм≥њ, ’ерсон стоњть, ¤к п≥востр≥в, у ворожому мор≥, ≥ в≥йсько ƒен≥к≥на .котитьс¤ невпинними маршами на ћоскву. “а ще не робили свого прориву п≥д  асторною товариш≥ ¬орошилов та Ѕудьонний, ще юний ¬≥тал≥й ѕриймак не водив див≥з≥њ „ервоного козацтва у легендарн≥ рейди, ще м≥с¤ць липень ≥ херсонська спека! ¬стаЇ далина великих боњв, шал≥Ї пахуча, нев≥дступна урочист≥сть херсонських лип, о зат¤тий ≥ н≥жний дев'¤тнадц¤тий р≥к!

≤ капельдудка вимахуЇ паличкою натхненно й велично, немов диригуючи вс≥ма оркестрами революц≥њ, немов диригуючи запахами лип, ≥ музиканти пок≥рно дмухають у м≥дн≥ своњ страховища. “овариш ƒанило веде батальйон босих олешк≥вських мор¤чк≥в, з ¤ких потроху та помалу виростаЇ в≥йськова одиниц¤, њм ус≥м видано на цей день зелененьк≥ штанц≥ й в≥йськов≥ сорочки староњ арм≥њ, на жовтих по¤сках Ч патрони, ≥дуть влад ≥ твердо ставл¤ть ногу.

“овариш Ўвед довго вибирав напередодн≥ шл¤х параду ≥ наказав прочистити путь батальйонов≥ через плац, щоб не було п≥д ногами реп'¤х≥в, баранчик≥в, буд¤к≥в, кураю й ≥ншоњ кольки, щоб не було п≥д ногами битого скла ≥ щоб по-геройському можна було пройти церемон≥альним маршем перед старим б≥льшовиком-пол≥ткаторжанином, пройти, не дивл¤чись п≥д ноги, одбивагочи крок босими п'¤тами. ќлешк≥вський батальйон „ервоноњ гвард≥њ хот≥в показати, що в≥н ум≥Ї не лише по-простому битис¤ з б≥лими, а й устромити комусь гнота гвард≥йським плацпарадом.

ќт ≥ йде херсонський гарн≥зон на чол≥ з товаришем Ўведом, пр¤муЇ до плацу, де на трибун≥ вже стоњть весь ревком ≥ прињжджий г≥сть, що п≥вжитт¤ свого ходив у зал≥з≥ в≥д тюр¤ги до тюр¤ги. ≤ т≥кав удало, а також ≥ невдало, леген≥ йому одбито самодержавницькими чоб≥тьми, нирки потрощено прикладами, а вуха поглушен≥ приставськими кулаками, оч≥ короткозор≥ в≥д темр¤ви каземат≥в, к≥стки ревматичн≥ в≥д прекрасного каторжного житт¤.

¬≥н стоњть на трибун≥, сонце пече, запах липи пов≥ваЇ на плац, за ƒн≥пром мр≥ють плавн≥ ≥ ќлешки, над Їриками ≥  онкою зелен¤тьс¤ очерети й верби. Ќа плац виходить товариш Ўвед, гарн≥зонний оркестр, червоний оксамитний ст¤г, виходить товариш ƒанило на чол≥ олешк≥вського босого загону, славного в бо¤х ≥ не зовс≥м битого на плацпарадн≥й муштр≥.

ћешканц≥ оточують плац, придивл¤ючись до захисник≥в революц≥њ, оркестр с¤Ї й гримить, блискаЇ й гупаЇ, синЇ гар¤че небо п≥дноситьс¤ вище й вище, стаЇ голуб≥шим та прозор≥шим.

ѕол≥ткаторжанин говорить промову, посилаючи у б≥й за революц≥ю херсонський гарн≥зон, з ќлешок б≥л≥ починають бомбардувати ’ерсон шестидюймовими гарматами, гл¤дач≥ тод≥ б≥жать по дом≥вках ховати в≥д снар¤д≥в скотину. ѕарад ≥де своњм пор¤дком. Ўвед непом≥тним рухом в≥дкидаЇ з дороги гострий шматок пл¤шки, олешк≥вськ≥ партизани марширують, ¤к св¤т≥, а прињждж≥ з ћиколаЇва матроси чомусь раптом б≥жать, хоч н≥хто њм цього не командував, снар¤д виЇ ≥ вибухаЇ коло плацу, матроси падають де хто б≥г.

 апельдудка, не розгубившись, шкварить польку-кокетку ≥ оркестр за працею забуваЇ про страх, Ђструнко, орли ≥ гвард≥¤!ї Ч кричить товариш Ўвед ≥ салютуЇ, ¤к ум≥Ї, шаблею. √ар¤чий день пахне нагр≥тою липою. Ђ”ра гвард≥њ!їЧгукаЇ пол≥ткаторжанин. ¬≥н мружить оч≥ й вдихаЇ прекрасне дн≥провське пов≥тр¤, вибухи снар¤д≥в здаютьс¤ йому салютами вол≥ й життю.

ќлешк≥вц≥ йдуть, терпл¤чи кольку й гарматний обстр≥л, думають про солодкий дим кухн≥, про шевров≥ чоботи б≥лого оф≥церства, про шаблю товариша Ўведа й про ≥нш≥ бойов≥ реч≥.

Ѕомбардуванн¤ триваЇ, снар¤ди падають по вулиц¤х, по садках, по будинках, матроський заг≥н смалить √овард≥вською до вокзалу, змотавши вудки. Ќа вокзал≥ назван≥ матроси крут¤ть м≥тинжок ≥ вимагають паровоза, щоб майнути додому. ≤ вони зовс≥м не матроси, а миколањвськ≥ люмпени, ¤к≥ не звикли воювати гарматами, њх навербовано за матроське вбранн¤.

ѓх не били й не роззброювали, ¤к то велить фронтова дисципл≥на, њх не гнали п≥д вартою в тил, бо й тилу власне не було. ѓх вистроњли у двор≥ казарми й стали з ними морочити голову, ≥ потроху в≥дшукали контру, що хот≥ла б≥льшовик≥в ≥ не хот≥ла комун≥ст≥в та ком≥сар≥в, допиталис¤ орган≥затор≥в цього маскарадного загону. ÷е були оф≥цери з б≥лим духом ≥ найн¤т≥ ватажки нальотчик≥в, спец≥ал≥сти мокроњ й сухоњ справи, матроський цей заг≥н мав зрадити при слушн≥й нагод≥. ѕахла липа округ, був день нечуваних резонанс≥в, б≥л≥ батарењ з ќлешок то переставали, то знов били по ’ерсону, а Їдина гарн≥зонна шестидюйм≥вка њм в≥дпов≥дала.

“овариш ƒанило сто¤в коло гармати, дививс¤ в б≥нокль на ќлешки, там гор≥ли в≥д снар¤д≥в будинки, матер≥ б≥гали по вулиц¤х з д≥тьми на руках, матер≥ поранен≥, д≥ти закривавлен≥, в≥н бачив ручен¤та, п≥дн¤т≥ до неба, зв≥дки лет¤ть невловим≥ вибухи, бачив багато такого, чого н≥ в ¤кий б≥нокль не видко.

Ђѕо своњх квартирах б'Їмо, товариш ком≥сар, Ч осм≥хнувс¤ до ƒанила бл≥дий гарматник, Ч триста снар¤д≥вї

“овариш ƒанило поњхав до ƒн≥пра, де готувалос¤ н≥чну експедиц≥ю. ”с≥ каюки й шаланди, ¤к≥ привозили овоч≥ з ќлешок,  ардашина, ба й з √олоњ ѕристан≥, огл¤дав сам Ўвед, вибирав найкращ≥ й наймав, додержуючи потр≥бноњ консп≥рац≥њ.

Ќадвеч≥р бомбардуванн¤ припинилос¤, з плавн≥в повернулис¤ пароплавчики крейсерськоњ служби Ч Ђ√ром победыї й Ђјврораї Ч колишн≥ буксири Ђƒедушка  рыловї ≥ Ђ ат¤ї. Ќа них уздовж борт≥в м≥шки з п≥ском, кулемети й хоробра команда, а кап≥тани Ч справжн≥ морськ≥ вовки, хоч ≥ звав њх несв≥домий обиватель жабниками й жабодавами.

¬еч≥р був прекрасноњ прозорост≥ й липневоњ щедрост≥, у червн≥ лили пл≥дн≥ дощ≥, ≥ хоч хл≥бов≥ це мало допомогло, проте трави та бур'¤ни розрослис¤ без м≥ри, грим≥в п≥дземними водами дев'¤тнадц¤тий р≥к. ¬ечори падали на ƒн≥про з ус≥Їњ сили, вечори ф≥алков≥, вечори смол¤н≥, ≥ запахи води, а по вод≥ Ч бо¤зких н≥чних трав, ≥ верб, ≥ диму.

¬они нагадували товаришев≥ ƒанилов≥ дитинство й юн≥сть, народжувавс¤ б≥ль, зростав страх до свого людського житт¤, ф≥ксувалис¤ слова ненаписаних книг.

 ап≥тани-жабники допов≥дали Ўведов≥ про денн≥ подвиги њхн≥х корсар≥в, на катер посадовили к≥лькох кльошник≥в з миколањвського псевдоматроського загону й повезли њх у Ђштаб ƒухон≥наї. ј прост≥ше кажучи Ч повезли на Ђкоцї, ≥ њх мали пошльопати десь на голому берез≥ ƒн≥пра за ’ерсоном, ¤к було написано у вироку трибуналу. «гори, з м≥ста, текли до води запахи веч≥рн≥х лип, солодк≥, моторошн≥, Ч запахи безумних екзальтац≥й.

ћ≥ж ќлешками ≥ √олою ѕристанню Ч  ардашинський лиман ≥  ардашин, в ¤кому, за в≥домост¤ми задн≥провських баклажанник≥в, б≥л≥ не сто¤ли, лише невеличкий пост. ћожна вноч≥ вз¤ти  ардашин ≥ п≥ти фланговою атакою на ќлешки, ≥ наблизитись удосв≥та, а там Ч допомагай, ћиколо рибальський. ¬≥дчалили у найтемн≥шу пору, шаланд ≥з тридц¤ть, на передн≥й Ч сам командир Ўвед, а на задн≥й Ч товариш ком≥сар ƒанило.

ѕерењхали ƒн≥про й попливли Їриками, у плавн¤х комар≥ нас≥ли ц≥лою хмарою, низали, ¤к хот≥ли. ѕартизани мовчки душили њх на своњх шкарубких рибальських ≥ мор¤цьких ши¤х, душили на обличч≥, на босих ногах. “овариш Ўвед сид≥в на пров≥ ≥ тримав гусарську шаблю м≥ж кол≥ньми.

„ас наближавс¤ до п≥вноч≥, бо комар≥в поменшало, лоцман в≥в шаланди через Їрики, прогноњ,  ≥нськими ¬одами.  рехтали жаби, було парко, шаруд≥в очерет, хлюпала риба.

ќ дев'¤тнадц¤тий р≥к двадц¤того стол≥тт¤ ≥ м≥с¤ць липень херсонського п≥вдн¤, ноч≥. темн≥, земл≥ нев≥дкрит≥, колумби бос≥! —к≥льки про вас книжок не написано, ¤к≥ драми гримл¤ть на земл≥ революц≥й, ¤к≥ симфон≥њ й хори брин¤ть у гроз¤ному пов≥тр≥, ¤ких полотен ще не виставлено по залах академ≥й, о неповторний р≥к високих людей гнобленого ≥ повсталого класу, о земле боротьби!

“овариш ƒанило пливе в ар'Їргард≥ десантного флоту, виконуючи наказ штабарма ЧЂзробити глибоку розв≥дкуї, флот розпливс¤ в темр¤в≥, тримаючи курс на  ардашин, батальйон товариша Ўведа змалку був метикований на н≥чн≥й плавб≥ без компас≥в ≥ лоц≥й.

—к≥льки раз≥в у майбутньому, сид¤чи ночами коло паперу й марно намагаючись схопити образ, що, мов т≥нь риби, зникав за лататт¤м, ƒанило прост¤гав руки й думку до ц≥Їњ липневоњ ноч≥, до прекрасних ночей молодост≥! ј тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на  ардашинський лиман.

≤ провалилас¤ перед нею безодн¤.  упи з≥р на чорно-синьому неб≥, ≥ „умацький Ўл¤х, зор≥, ¤к ср≥бний пил, зор≥, ¤к р¤сн≥ вогники, зеленав≥ й червон≥, мигот≥ли на безм≥рн≥й височин≥, й коливалис¤ в безм≥рн≥й глибин≥ ¬олосожар ≥ ¬≥з, ≥ Ђƒ≥вка з в≥драмиї, шаланда пливла сама в глибок≥й височин≥ лиману, стиха хлюпали весла. ќгл¤д≥лис¤, що батальйон Ўведа зник без сл≥ду в н≥чн≥й темр¤в≥ плавн≥в. Ўаланда була сама.

Ђќдбилис¤ в≥д ватаги, Ч гугн¤вить шаландьор ≥з проваленим носом, Ч а тоб≥ печ≥нки в≥д≥б'Їмо, чорт≥в баклажан, щоб знав морську дисципл≥ну, де њх у чорта знайдеш, до кадет≥в у ручки запливемї. ≤з очерету озвавс¤ спок≥йний голос; Ђти, малий, тримай праворуч, на оту вербу, там буде Їричок, ≥ потрапиш на шл¤хї, Ч Ђа наших тут, д≥ду, не було?ї

Ђѕроњхав Ўвед тим боком, Ч в≥дпов≥ла темр¤ва, Ч т≥льки не кидайте бомб, а то рибу розженете, чорта смаленого вловиш, у  ардашин≥ кадет≥в мало, стережуть вони вас п≥д ќлешкамиї. Ч Ђ–ушайї, Ч скомандував ƒанило.

“ихий голос рибалки розтав у темр¤в≥, трохи поблукали, знайшли Їричок, шаландьора хтось штурхнув п≥д ребра, аж той зубами клацнув, б≥йц≥ натискали на весла, минуло к≥лька хвилин, серед повноњ тиш≥ й темр¤ви шаланда м'¤ко пристала до земл≥.

¬ийшли на кардашинський берег, знайшли зарубаного кадета ≥ зрозум≥ли, що бенкет тут ск≥нчивс¤, гост≥ п≥шли, мабуть, мити руки, ≥ все без жодного постр≥лу й крику. ≤ нарешт≥ зустр≥ли живу людину, ¤ка трохи не постр≥л¤ла њх з нагана. ÷е був начальник червоноњ застави.

“овариш Ўвед розгорнув батальйон точно за уставом ≥ пов≥в на ќлешки, годин за дв≥, мабуть, доведе, а застава мусить пильнувати й дати в≥дс≥ч контр≥, коли вона рушить ≥з √олоњ ѕристан≥ через  ардашин.

Ђ ажеш, Ўведа не доженемо?ї Ќачальник застави був зл¤каний ≥ розгублений, Ђне встигли ми з Ўведом з≥йти на берег ≥ подушити контру, ¤к ус≥ наш≥ шаланди повт≥кали в очерети, ≥ що ¤ робитиму?ї –озпов≥вши, що в≥н робитиме, ƒанило знову с≥в до шаланди з своњми б≥йц¤ми, вони попливли до ќлешок серед прикроњ темр¤ви, що мала переломитис¤ на несм≥ливий св≥танок.

«нову дзвен≥ли, брин≥ли, сурмили комар≥, доп≥кали, дошкул¤ли, д≥ймали, жерли, гризли ар'Їргард десантного флоту, ≥ це значило, що не забаритьс¤ й ранок. Ќебо збл¤кло, зор≥ зникли, в≥трець пошаруд≥в, загойдалас¤ над водою пара, н≥ч пос≥р≥ла вс¤ раптом, все стало безбарвне й страшне.

Ћунко л¤снув постр≥л з берега, нав≥ть вогонь видно було з гвинт≥вки, далеко розкотилас¤ по вод≥, по очеретах луна. ўе блискали постр≥ли, одного поранено, товариш ƒанило наказав не в≥дпов≥дати й натиснути на весла. √ребли веслами й прикладами гвинт≥вок, кул≥ свист≥ли, на повному гон≥ завернули в Їричок ≥ в≥ддихалис¤. ¬итерли п≥т, що одразу покотивс¤ по обличч¤х, напилис¤ води з долонь ≥ з корц¤ ≥ не встигли огл¤нутис¤, ¤к уже був св≥танок.

¬≥н майнув в≥д обр≥ю до обр≥ю, рожеворукий, голубоокий, торкаючи вершки верб. ѕочинавс¤ липневий ранок у плавн¤х ≥ над ’ерсоном, беззвучно, без теми, без засп≥ву, св≥тло лилос¤ згори, наче з високого джерела.

¬ран≥шн≥й туман кущами блукав по чист≥й вод≥, ≥, мов за командою, здалеку заторохт≥ли гвинт≥вки й кулемет, гупнула важка гармата. ЂЎвед пов≥в на штурмї, Ч сказав ƒанило, виждавши ритм≥чну паузу.

√ребц≥в не треба було п≥дган¤ти, попереду з води спалахнула ураганна стр≥л¤нина, њњ повторювала й п≥дсилювала луна з ус≥х усюд, Ђмиколањвський заг≥н п≥шов на десантї, Ч сказав ƒанило, почуваючи справжн≥й страх ≥, ¤к хоробра людина, не показуючи страху

¬ибухали ручн≥ гранати, крики, зойки лунали зв≥дус≥ль, шаланда товариша ƒанила вињхала на  ≥нськ≥ ¬оди, щоб стати до бою, дала бортовий залп з ус≥х дес¤ти гвинт≥вок.

Ѕ≥л¤ стерна сид≥в командир, маневруючи шаландою. ≈скадра миколањвських псевдоматрос≥в нараховувала всього к≥лька шаланд та каюк≥в, а решта не д≥йшли до ќлешок ≥ висадили десант десь на мирному берез≥, щоб виспатис¤ в житах та рушити п≥шки до ћиколаЇва.  ≥лька ж шаланд миколањвського загону таки виконали бойовий наказ ≥ д≥йшли до м≥сц¤ батал≥њ њм треба було вис≥сти на глухий берег ≥ встр¤ти в сухопутну битву, коли п≥де на штурм ќлешок товариш Ўвед.

ј њм заманулос¤ скуштувати морського бою, вони не послухали нового командира й почали бахкати. ќт ≥ вийшов морський б≥й, дещо в≥дм≥нний в≥д јбук≥рського, “рафальгарського, ÷ус≥мського та ётландського боњв, бо тут лише один ворог був на вод≥, а другий волод≥в сушею.

Ѕ≥й, ¤к ус≥ добр≥ морськ≥ боњ, мав раптовий початок ≥, на жаль, такий же раптовий к≥нець. ћиколањвц≥ зовс≥м не маневрували п≥д кул¤ми й скидалис¤ на маскарадних дачник≥в у своњх матроських шапках.

« берега золотопогонна оф≥церн¤ гатила по ескадр≥ з гвинт≥вок. «а терм≥нолог≥Їю старих морських боњв, в≥дбувалос¤ таке: корвет нападного флоту втратив фок ≥ грот, на палуб≥ пан≥ка, борт пробито ворожою бомбою, кап≥тан кинувс¤ вплав, фрегат на повних парусах зањхав у св≥й же бриг, п'¤ть мачт з в≥трилами упали, мов зр≥зан≥; прудкоб≥жний кл≥пер вийшов з бою, заскочивши в густий очерет; невеличка бригантина з адм≥ралом та штабом одна мужньо в≥дбивалас¤.

Ўаланда товариша ƒанила, залишивши марн≥ спроби уговкати ескадру, п≥шла напролом на берег, стр≥л¤ючи з ус≥х гвинт≥вок. ѕо м≥сту лунала стр≥л¤нина, ≥ нев≥домо було, чи не добиваЇ б≥ла наволоч партизан≥в товариша Ўведа. Ўаланда мчала на берег, ≥ в найкритичн≥шу хвилину оф≥церн¤ стала т≥кати з берега в м≥сто, ранок закубливс¤ червоним клубком на сход≥, стало так легко, ¤к ув≥ сн≥.

≤, обход¤чи берегом ќлешки, щоб не потрапити до б≥лих на муку, щоб вив≥дати, де своњ, а де ворог ≥ хто кого добиваЇ, обход¤чи ќлешки Ч м≥стечко в≥льних мор¤к≥в, рибалок, баклажанник≥в, абрикосник≥в та старих в≥дставних генерал≥в, що ц≥лими купами доживали тут на дешевин≥, Ч побачили двох партизан≥в товариша Ўведа.

¬они сид≥ли й взували на бос≥ ноги дел≥катн≥ чоб≥тки, а трохи осторонь лежало дв≥йко оф≥цер≥в та забитий гладкий пес нев≥домоњ закордонноњ породи. ¬они розпов≥ли, ведучи товариша ком≥сара до Ўведа, що наступ був, ¤к п≥д ¬аршавою, ≥шли п≥сками й степом, ≥шли цепом, ≥ н≥коли було п≥д ноги дивитис¤, а до того й темно, ≥ це не секрет, що натомилис¤ ≥ ноги покололи. “ак з кольками й на штурм ≥шли.

Ђѕ≥д≥йшли до самоњ њхньоњ батарењ, товариш Ўвед махаЇ шаблею, та ¤к крикнемо, та ¤к вдаримо, гармата вистр≥лила, а до кулемета й стр≥чки не встигли закласти.  ап≥тан зараз застреливс¤, черевики на ньому англ≥йськ≥, кадети постр≥л¤ли-постр≥л¤ли ≥ ходу. ¬≥дбили ми двох соб≥, це не секрет, ≥ заган¤Їмо до води. —тр≥л¤Їмо одн≥ на одних, не п≥ддаютьс¤, гади, ≥ собака з ними. ѕостр≥л¤ли-постр≥л¤ли, п≥дходимо чоботи з мертвих скинути, а собака не даЇ ≥ хапаЇ за горл¤нку. ∆ивуча була, собача контра, ти њњ добиваЇш, це не секрет, а вона за багнет зубами рве, ранок ¤кий пахучий у наших ќлешках, товариш ком≥сар...ї

«-за рогу випливло щось, с¤ючи золотим шитвом, здалос¤, що ведуть попа в празников≥й риз≥, аж ладаном запахло в≥д неспод≥ванки. “о був у супровод≥ двох статечних мор¤к≥в старий ракал≥¤, генерал в≥д жандармер≥њ, в ќлешках житт¤ своЇ криваве доживав на благодатн≥й природ≥.

Ќа генералов≥ Ч камергерський мундир, увесь перед шитий густим золотом, ≥ золотий зад, ≥ презолотий ком≥р, ≥ штани з червоними лампасами, ≥ шапка з ≥ншого генерала Ч ус¤ в золот≥ з кущем б≥лого чудернацького п≥р'¤. √руди, ≥ жив≥т, ≥ спина в орденах, стр≥чках ≥ зор¤х, ордени з ус≥х олешк≥вських генерал≥в почепили мор¤ки на цього одного.

—тарий ракал≥¤ зупинивс¤, важко дихаючи в≥д астми, череватий та банькатий, Ђ≥ди, превосходительствої, Ч сказав статечний мор¤к, мор¤к ≥з майбутнього роману ƒанила. Ђ“а куди це ви його?ї Ч ЂЌа в≥чний ¤к≥рї, Ч в≥дпов≥в мор¤к, п≥дштовхуючи генерала кол≥ном.

ќ дев'¤тнадц¤тий р≥к месник≥в ≥ плат≥њв, достойний р≥к розрахунк≥в ≥ запис≥в у бухгалтерську книгу –еволюц≥њ, далекий р≥к живих жандармських генерал≥в, напханих астмою, калом ≥ страхом. –≥к незнайдених образ≥в ≥ трагед≥йних метафор, р≥к любов≥ й смерт≥, трепету повсталих сердець, простоти жертв, солодкост≥ ран ≥ висоти класових почувань, о милий, п≥днесений р≥к!

Ђќ в≥чне людське серце!ї Ч сказав ком≥сар ƒанило, ≥дучи до свого дому. ¬≥н побачив Ўведа, ¤кий сто¤в посеред двору, об≥ймаючи дебелу свою й рожевощоку мор¤чку. ƒв≥р був повний кв≥т≥в Ч пишних, буйних, пахучих тро¤нд, жовтих оксамитових купчак≥в, наг≥док, солодков≥йних гвоздик, р≥знобарвних собачих рож ≥ сон¤х≥в.

“овариш Ўвед перервав на мить сцену зустр≥ч≥ й сказав через плече дружини: Ђ≤ди, ƒанило, шукай своЇњ квартири та й будемо збиратис¤, кадети швидко от¤мл¤тьс¤, ≥ нам вийде непереливки, кажуть, клюнули по твоњй хат≥, не роз≥брав снар¤д, де св≥й, а де кадетї.

ƒанило п≥шов, не чуючи н≥г, в очах зосталас¤ довга б≥ла Ўведова шабл¤ ≥ дв≥р, повний кв≥т≥в, ≥ до самоњ години в≥дступу його н≥хто не ч≥пав, хоч до ц≥Їњ веч≥рньоњ години багато дечого перейшло по ќлешках.

«аг≥н Ўведа перетрусив буржуаз≥ю ≥ поквитавс¤ з декотрими добрими цими людьми, в≥дправив до ’ерсона амун≥ц≥ю, дв≥ гармати, к≥лька коней, пару обскубаних верблюд≥в.

Ќа олешк≥вський берег повипливали з плавн≥в рештки команд розбитоњ ескадри. ÷≥ жертви вран≥шнього морського бою були обдерт≥, без шапок, погублених у верболозах, очеретах, ковбан¤х, ноги Ч пор≥зан≥ осокою, подерт≥ корчами. √олоног≥ жертви помчали в ќлешки, шукаючи ворог≥в, щоб од¤гнутис¤, та полохливих обивател≥в, щоб п≥дгодуватис¤.

÷их псевдомор¤к≥в Ўвед виловив ≥ в≥дправив до ’ерсона на барж≥ разом з верблюдами, день був в≥тр¤ний ≥ сухий, тривожний день в≥дступу з р≥дного м≥ста, щоб повернутис¤ переможц¤ми або загинути на шл¤хах боњв.

ƒень минув у нев≥дступному чеканн≥ нападу б≥лоњ сили, хмари були висок≥, прозор≥, розметан≥ в≥тром по всьому п≥днебесс≥. «аг≥н товариша Ўведа проводжали тепло й прив≥тно, у ж≥нок оч≥ заплакан≥, а губи припухл≥. √оворили тихо, бо вир¤джали в далеку дорогу, ≥ в≥дчалювала шаланда за шаландою. Ўвед сто¤в на одн≥й, недбало опершис¤ на свою розк≥шну шаблю.

ѕ≥д≥йшов товариш ƒанило, на руках несучи немовл¤, Їдине, що в нього зосталос¤, ≥ немовл¤ прийн¤в в≥д нього статечний мор¤к ≥з еп≥зоду з генералом. —уворе його обличч¤ просв≥тл≥ло в≥д дит¤чоњ усм≥шки, в≥н полоскотав немовл¤ чорним своњм пальцем. Ђ—ир≥точкаї, Ч сказав мор¤к.

“а ось ≥ останн¤ в≥дпливла посуда через „айку на  ≥нськ≥ ¬оди.

ѕосеред теч≥њ на самому дн≥ сто¤в роззолочений жандармський генерал при вс≥х орденах, до н≥г йому коротко прив'¤зано важкого ¤кор¤, в≥н коливавс¤ в прозор≥й вод≥, ворушачи руками.

Ћ»—“ ” ¬≤„Ќ≤—“№

“од≥ мало бути б≥льшовицьке повстанн¤ проти гетьмана ≥ н≥мц≥в, хтось виказав, що воно почнетьс¤ й покотитьс¤ ѕслом, а центр у —орочинц¤х, до √ад¤ча, спалахне ц≥ла округа. Ѕездонний день клечальноњ суботи гор≥в ≥ голуб≥в над селом, з л≥су везли на возах клен-дерево, л≥щину, дубове галузз¤, терен, зелену траву, хати чепурили до клечальноњ нед≥л≥, подв≥р'¤ пахло в'¤лою травою, прекрасне село стало ще мил≥шим, воно прибралос¤ в зело, закв≥тчалос¤ клечанн¤м, хати б≥л≥ й сувор≥, двори ув≥гнут≥, чист≥ й затишн≥, ≥ синюще небо лилос¤ й лилос¤.

ƒолиною п≥д деревами н≥живс¤ прекрасноводий ѕсьол, заг≥н германського кайзера блукав по долин≥, обшукуючи кожен кущ, а заг≥н гетьманц≥в обшукував п≥ски. √ер кап≥тан ¬юртемберзького полку керував пошуками, коло нього гасав його доберман, гавкаючи на кожне дерево, пан сотник гетьманського в≥йська лежав на жупан≥ п≥д вербою, одпочиваючи п≥сл¤ перших годин ретельност≥ й завз¤тост≥. ѕеред ним на ѕсл≥ троЇ хлопц≥в шукали чорного дуба, ¤кий лежав на дн≥ р≥ки; хлопц≥ шукали його, сид¤чи п≥д водою, ≥ пот≥м виринали на поверхню.

Ѕуло нудно й заколисливо на берез≥ ѕсла, солдати обох загон≥в планом≥рно обшукували вс≥ закутки, п≥двода з двома чолов≥чками зупинилас¤ коло сотника. Ђѕане отаман, Ч сказали чолов≥чки, Ч ви люди не м≥сцев≥ ≥ вам його зроду не знайти. ј оц≥ хлопц≥ тут шукають чорного дуба, ≥ чорного дуба шукають п≥д ос≥нь, а не клечальноњ суботи. ÷≥ хлопц≥ сл≥дкують за вашими пошуками, отакого вони шукають чорного дуба, пане отаман, а ми люди м≥сцев≥ ≥ стоњмо за його св≥тл≥сть ¤сновельможного пана гетьмана ≥ хочемо вам допомогти. ћи краще знаЇмо, де шукати того шибеника-листоношу, пане отаман, т≥льки хай це буде секретом, бо нам тод≥ не жити в≥д с≥льськоњ злидоти, ≥ спал¤ть нас другоњ ж ноч≥ї.

ќбидва чолов≥чки розпов≥ли панов≥ сотников≥, що в луз≥ Ї озера, округ них куга й очерет, т≥ озера-саги вони можуть по пальц¤х перерахувати. “ам вони рибу волоками т¤гали, в≥д революц≥њ ховалис¤ свого часу, ≥ листоноша в озерах причањвс¤, оч≥куючи ноч≥, щоб т≥кати дал≥ степом аж до —орочинець. Ђ¬ озерах лежиш п≥д водою, в рот≥ тримаЇш очеретину й дихаЇш кр≥зь очеретину, аж доки пройде поблизу облава й постр≥л¤Ї у воду, кине ручну гранату в озеро, щоб ти виплив. ¬уха в тебе полопаютьс¤, та, проте, не завше ти випливеш на поверхню, ¤к глушена риба. ’то просто вмре на дн≥ й не випливаЇ, а хто, може, й ур¤туЇтьс¤, коли вибух далеко, та це найкращий спос≥б шукати вт≥кач≥в по наших м≥сцевих сагахї, Ч сказали чолов≥чки панов≥ сотников≥.

ќдразу ж розшуки було поставлено ¤к сл≥д, озерц¤ стали пильно обдивл¤тис¤, в озерц¤ почали шпурл¤ти ручц≥ гранати, хлопц≥ негайно ж покинули шукати чорного дуба у ѕсл≥ й подалис¤ геть розшукувати хати двох чолов≥чк≥в, щоб њх п≥дпалити. „олов≥чки нагодилис¤ додому саме тод≥, коли њхн≥ дворища красувалис¤ в червоному клечанн≥ ≥ згор≥ли за ¤кусь годину. „олов≥чки пообсмалювали голови й шукали наглоњ смерт≥ в полум'њ свого господарства, н≥мц≥ й гетьманц≥ методично кидали в озерц¤ гранати й стр≥л¤ли в ус≥ п≥дозр≥л≥ кущ≥ очерету, листоноша не знаходивс¤, ≥ от на гал¤вин≥ натрапили на ковбаню.

¬она була м≥лка, навкруги р≥с молодий очерет, кап≥тан≥в доберман забр≥в у воду, ≥ кап≥тан не звел≥в кидати гранати, озерце було порожнЇ, вс≥ рушили йти дал≥. –аптом доберман оскажен≥ло загавкав на ¤кусь колоду, що лежала в вод≥ недалечке в≥д берега, лежала в лататт≥, в р¤сц≥.

√ер кап≥тан послав обдивитис¤ колоду, ≥ то був непритомний листоноша, бос≥ ноги, руки й обличч¤ Ч все чорним-чорно в≥д безл≥ч≥ п'¤вок, ≥ коли листоношу розд¤гли Ч на ньому не було живого м≥сц¤, ≥ п'¤вки купами поприсмоктувалис¤ до т≥ла.

√ер кап≥тан гукнув солдат≥в, вони порозст≥бали сумки ≥ зсипали всю с≥ль, ¤ка у них знайшлас¤. ¬≥д ропи п'¤вки стали в≥дпадати, листоношу змусили ковтнути кап≥танового рому, в≥н потроху очун¤в, його Їдине око запалилос¤ житт¤м ≥ колючою ненавистю. Ђ“аки знайшлиї, Ч сказав в≥н байдужим голосом.

ѕооб≥дав листоноша з кап≥танського стола, в скл¤нц≥ добрий ром, хата посилана зеленою, пахучою травою, кутки обставлен≥ клечанн¤м, ст≥ни прибран≥ кв≥тами, було тихо в хат≥, доки листоноша нањвс¤. ¬≥н в≥дчув, ¤к прибуваЇ сили по жилах, його хилило на сон, прекрасн≥ сни спали на думку: мов носить в≥н безл≥ч лист≥в ≥ н≥¤к не може њх ус≥х роздати. ј день тим часом схил¤Їтьс¤ до вечора, надходить умовлена година, в≥дбуваЇтьс¤ жадане, ≥ знову в≥н носить безл≥ч лист≥в, не може њх роздати, час ≥де, лист≥в не меншаЇ, н≥¤ка сила не торкнетьс¤ листонош≥, доки в≥н не в≥ддав останнього листа.

 ап≥тан порушив думки про сни, заговоривши лаг≥дно й доброзичливо (в≥н говорив про чудесне л≥то ≥ про тих≥ зор≥ одноњ в св≥т≥ батьк≥вщини, про його, листоношине, житт¤ серед цих прекрасних пустинь, на берез≥ р≥чки милоњ ѕсла, кап≥тан уз¤вс¤ до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу, перекладач повторював), а листоноша сид≥в байдужий ≥, напруживши волю, забував потроху т≥ в≥домост≥, ¤ких хот≥в в≥д нього кап≥тан.

¬≥н забув, що в≥н член п≥дп≥льного б≥льшовицького ком≥тету, що в≥н був на нарад≥, ¤ка призначила на сьогодн≥шню н≥ч повстанн¤. ¬≥н забув м≥сце, де закопав рушниц≥ й кулемет, ≥ це було найт¤жче забути та в≥дсунути в такий далекий куток пам'¤т≥, щоб н≥¤кий ф≥зичний б≥ль не долинув туди. ÷¤ згадка про зброю лежала б там, ¤к спогад далекого дитинства, вона осв≥тлила б ≥ зогр≥ла смерть на самот≥ та передсмертний останн≥й б≥ль.

≤ дал≥ говорив кап≥тан до листонош≥, ¤кий силом≥ць забував уже й своЇ ≥м'¤, залишав соб≥ т≥льки загартовану перв≥сну волю Ч дожити до ноч≥ й передати зброю повстанц¤м.  ап≥тан говорив про далек≥ розк≥шн≥ крањни, куди зможе поњхати листоноша жити й мандрувати на грош≥ гетьманського ур¤ду, треба т≥льки сказати, де закопано зброю, коли призначено повстанн¤, адресу кер≥вник≥в його.

Ћистоноша сид≥в коло стола, в ньому спалахнуло непереможне бажанн¤ одразу вмерти й н≥ про що не думати, корт≥ло загородити соб≥ ножа в груди, хот≥лос¤ лежати в домовин≥ п≥д землею з почутт¤м виконаного обов'¤зку. ћова кап≥танова потроху губила лаг≥дн≥сть, гетьманський сотник п≥д≥йшов до листонош≥ й люто подививс¤ в його Їдине око, побачив там темну безодню ненавист≥ й р≥шучост≥. ћов електричний струм пронизав сотника Ч кулак його з ус≥Їњ сили ударив листоношу в скроню.

 ап≥тан вийшов у другу хату об≥дати, а сотник залишивс¤ з листоношею, ≥ коли кап≥тан повернувс¤, листоноша лежав на дол≥вц≥, напихав соб≥ трави до рота, щоб не стогнати й не проситис¤, сотник осатан≥лими очима дививс¤ у в≥кно.

¬≥н не мав права на смерть, в≥н мусив нести своЇ закривавлене т≥ло кр≥зь пот≥к часу до ноч≥, прийн¤ти вс≥ муки, кр≥м смертноњ, важко було боротис¤ на самот≥ ≥ не см≥ти вмерти. ¬ гурт≥ товариш≥в в≥н глузував би з тортур ≥ плював би катам в обличч¤, наближав би до себе славну смерть незламного б≥йц¤, а тут в≥н мусив вести своЇ житт¤, мов скл¤ного човника серед чорних хвиль, справа революц≥њ лежала в його крих≥тному житт≥. ¬≥н подумав Ч чи така велика ненависть у нього до контри, що дл¤ нењ житт¤ не жалко, ≥ кров гнобленого класу закип≥ла в його жилах, о, це велика честь Ч сто¤ти над своњм житт¤м!

≤ листоноша пов≥в показувати закопану зброю. ¬≥н ≥шов затишним селом ≥ в≥дчував на соб≥ сон¤чне тепло, в≥н босими ногами торкавс¤ лаг≥дноњ земл≥, йому здалос¤, що в≥н ≥де сам через фантастичн≥ степи, ≥де, ¤к т≥нь од свого житт¤, м≥цн≥Ї в р≥шучост≥ й запеклост≥. ¬≥н бачить людей ≥ знаЇ, ¤к≥ йому сп≥вчувають, а ¤к≥ ненавид¤ть, в≥н ≥де по ц≥й розколин≥ м≥ж двох св≥т≥в, ≥ св≥ти не з'Їднаютьс¤ п≥сл¤ його смертноњ ходи.

ќсь в≥н д≥йшов до купи п≥ску за селом ≥ зупинивс¤, сонце вже звернуло з п≥знього об≥ду, земл¤ дрижала в≥д тиш≥ й спеки, н≥мц≥ почали копати п≥сок, ≥ вони зга¤ли з годину. Ћистоноша сто¤в, обдивл¤ючись далек≥ обр≥њ, ѕсьол ≥ зар≥чч¤, к≥лька раз≥в крикнув одуд, пахли жита.

Ћистоношу було кинуто на п≥сок, на плеч≥ й на ноги йому с≥ли н≥мц≥, розлютован≥ з того, що њх обдурено, листоноша знепритомн≥в п≥сл¤ двадц¤того шомпола ≥, опритомн≥вши, побачив, що сонце висить низько над обр≥Їм, сотник розст≥баЇ кобуру, а н≥мц≥ немов поодверталис¤. “од≥ листоноша крикнув ≥ признавс¤, що зброю закопано в ≥ншому м≥сц≥, в≥н покаже, де саме, Ђрозстр≥л¤ти ви ще встигнете, т≥кати мен≥ н≥куди з ваших рукї.

¬они знову проходили затишними вулиц¤ми села, було над людськ≥ сили дивитис¤ на кл¤того листоношу, ¤кий не хот≥в в≥ддати своЇ житт¤, ¤к лист, ворогов≥ до рук, чолов≥ки вигл¤дали з-за клечанн¤, по закутках перекидалис¤ чудними словами, чекали вечора й п≥дмоги. Ћистоношу водили селом, ¤к злидарське горе, його толочили по дороз≥ й н≥вечили чоб≥тьми, його п≥дв≥шували в клун≥ до бантини, його пекли св≥чкою й змушували говорити, а в≥н водив, сльози проп≥кали п≥сок, ≥ показував р≥зн≥ м≥сц¤, ≥ там н≥чого не знаходили. ўе лют≥ше довбали його т≥ло, горе ставало над селом, виростало в розпач ≥ гн≥в, серц¤ загоралис¤ помстою, заходила н≥ч на село, на зар≥чч¤ за ѕсьол погнали череду на н≥ч, скликанчик на дзв≥ниц≥ задзвонив до одправи.

Ћистоноша не м≥г уже ходити й не м≥г рухатис¤, йому здавалос¤, що в≥н смолоскип ≥ весь горить, серце вискакуЇ з грудей, кров дзюрчить ≥з ран по крапл≥, б≥ль вит¤гс¤ в одну високу ноту. ÷е був вереск ус≥х нерв≥в та вс≥х кл≥тин, глухо гули пон≥вечен≥ суглоби, т≥льки зат¤та вол¤ умирала, мов боЇць, не в≥дступаючи н≥ на крок, збираючи резерви, заощаджуючи завз¤тт¤.

Ћистонош≥ пов≥рили востаннЇ й везли його через ѕсьол до п≥ск≥в, округ ≥шов заг≥н вюртембержц≥в, њхали верхи гетьманц≥, шкандибала з≥гнута ¬асилиха, њњ привели увечер≥ вмовл¤ти зат¤того сина, кап≥тан сказав останнЇ слово, що розстр≥л¤Ї мат≥р ≥ сина. Ћистоноша поговорив з мат≥р'ю, мати його поц≥лувала в чоло, ¤к померлого, ≥ зажурилас¤, витираючи сух≥ оч≥. Ђ–оби ¤к знаЇш, Ч сказала, Ч що мен≥ переказали, те й ¤ тоб≥ повторилаї. ћати йшла за листоношею на зар≥чч¤ й на п≥ски, син њњ жартував, знаючи, що скоро все ск≥нчитьс¤, н≥ч була зор¤на й темна, тиша нечуваноњ порожнеч≥.

ѕрињхали на п≥ски, стали копати, н≥мц≥ зал¤гли навкруги, листоноша спочивав на воз≥ ≥ вслухавс¤ в темр¤ву, крикнув одинокий голос, п≥д лопатами бр¤знув метал. Ђ—т≥йте, Ч сказав листоноша, Ч х≥ба ви не бачите посланц≥в, що йдуть по мою душу?ї ≤ в далек≥й темр¤в≥ народилос¤ безл≥ч вогн≥в. ¬они скидалис¤ на полум'¤ св≥чок, наче то хвил≥, багато вищ≥ за чолов≥чий зр≥ст, несли на соб≥ сотн≥ св≥чок. ¬огн≥ коливалис¤, ритм≥чно п≥дносилис¤ й опускалис¤, вони йшли з трьох стор≥н, ≥ не чути було н≥¤кого гомону й мови. Ќ≥мц≥ почали стр≥л¤ти, вогн≥ наближалис¤, високо пливучи над землею.

Ђќсь хто в≥зьме зброю, Ч крикнув листоноша, Ч тепер стр≥л¤йте мене, щоб ¤ не мучивс¤, устануть села, й вийдуть комнезами, прощай, св≥те, в цю темну н≥ч!ї ≤ сотник п≥д≥йшов до листонош≥ й вистр≥лив у лежачого, ≥ це лист у. в≥чн≥сть п≥шов од р¤дового б≥йц¤ революц≥њ. —ела над ѕслом задзвонили в ус≥ дзвони, ≥ њх чути стало на багато верст, села над ѕслом запалили вогнища височенн≥, ≥ њх видно стало на багато верст, з темр¤ви виб≥гли на н≥мц≥в повстанц≥ ≥ добиралис¤ до зброњ, над ними пливли в пов≥тр≥ св≥чки, в тихому пов≥тр≥ лютували звуки, далек≥ пожеж≥, повстанн¤, штурм ≥ завз¤тт¤, повстанн¤!

ƒо самотньоњ п≥дводи з мертвим листоношею п≥д≥йшов „убенко. Ћаг≥дн≥ вол¤ч≥ морди ремиіали поблизу. «апален≥ св≥чки, поприв'¤зуван≥ до њхн≥х рог≥в, гор≥ли ¤сним полум'¤м серед величноњ тиш≥ н≥чного пов≥тр¤.  оло листонош≥ сид≥ла з≥гнута ¬асилиха, не звод¤чи очей з мертвого. „убенко зн¤в шапку й поц≥лував ¬асилиху в руку.

Ћист у в≥чн≥сть п≥шов разом ≥з житт¤м, ¤к св≥тло в≥д давно згаслоњ одинокоњ зор≥.

„”Ѕ≈Ќ ќ,  ќћјЌƒ»– ѕќЋ ”

Ќа кон≥ њхав „убенко, к≥нь п≥д ним був морений, к≥нь спотикавс¤, чубенк≥вський заг≥н бр≥в напомацки, пол≥ськ≥ сосни обступали з ус≥х бок≥в, ≥ шум≥ли, ≥ сипали р≥вним сном шеп≥т, ≥ рип≥ли, мов снасть, ≥ воркот≥ли, мов паруси. Ћ≥совий в≥трильний флот плив у широкий св≥т, на неб≥ плескалис¤ син≥ озера м≥ж сн≥гових пустель, крижина на крижину, гора на гору Ч п≥д в≥тром хаос ≥ битва.

„убенко хилив голову й пускав з руки пов≥д, к≥нь спотикавс¤ на корчах л≥совоњ дороги, урочиста л≥сова ос≥нь нахилилась над загоном, багато було поранених, ¤к≥ несли перед собою обмотан≥ руки, мов б≥л≥ келехи. ј дехто тримавс¤ за груди чи за жив≥т, ≥ трудних несли на ношах, двоколки з патронами вигл¤дали, ¤к грона, до них тулилис¤ поранен≥ й потомлен≥. ѕопереду йшли похмур≥ й неголен≥ велетн≥, м≥цно ставили ногу обв≥шан≥ патронами й гранатами б≥йц≥.

«аг≥н „убенка помалу посувавс¤ кр≥зь л≥с. ƒонбас, далекий ≥ жаданий, сто¤в њм у очах, доменщики й слюсар≥, мартенщики й склодуви, шахтар≥ й вальцювальники, рудокопи й чорнороби Ч ус≥ йшли за њхн≥м „убенком, за мовчазним сталеваром „убенком, командиром червоного полку, завз¤тим, нев≥дступним ≥ непосидючим.

¬≥н був т≥льки легко поранений, а ком≥сара полку вбили пол¤ки п≥д час бою на ¬≥сл≥, ≥ шматки ком≥сара було з≥брано на бойовищ≥. ѕолк поховав њх ≥з славою ≥ все добивавс¤ до ¬аршави, бивс¤ з пол¤ками по-простому, по-донбас≥вському, слюсар≥ слюсарили з гармат, шахтар≥ довбали шабельками, молотоб≥йц≥ кували гранатами, газ≥вники давали жару з гвинт≥вок, хто чим ум≥в ≥ хто що полюбив. ƒ≥л¤нка цього полку витримувала вс≥ атаки, полк в≥дступив чи не останн≥м. „убенко в≥в заг≥н, зв'¤зку в нього з „ервоною јрм≥Їю не було, ƒонбас попереду ввижавс¤ курний ≥ р≥дний, була ранн¤ ос≥нь дев'¤тсот двадц¤того року.

Ђ«ачекай, Ч сказав рудий фельдшер ≥ наздогнав „убенка. ¬≥н њхав без с≥дла, коло по¤са на бинд≥ вис≥ла пл¤шка з йодом, мов стародавн≥й писарський каламар. Ч я тоб≥ скажу одверто, товаришу командир, гост≥ ми недовг≥ на цьому св≥т≥, п≥дбилис¤ вс≥ й похвор≥ли, поранен≥ гниють на ношах, увесь л≥с гноЇм запах, давай пристанемо кудись до села ≥ зв≥льнимо своњ руки, п≥демо дал≥ з легкими руками, св≥т тепер настав чорний, „убенко, пол¤ки женутьс¤ й шукають, а в нас поранен≥ на руках ≥, скажу тоб≥ секретно, захвор≥ло к≥лька на тифї.

“а „убенко махнув рукою на фельдшера й облизав пересохл≥ губи, Ђпити мен≥ хочетьс¤ весь час, що воно за знак, що хочетьс¤ пити, в голов≥ ц≥лий мартен гуде, ти до мене, фершале, не п≥длазь, б≥йц≥ ƒонбас хочуть побачити, б≥йц≥ на траву донбас≥вську хочуть л¤гти, ≥ ¤ њх веду на з'Їднанн¤ з див≥з≥Їю, за п≥втис¤ч≥ к≥лометр≥в куритьс¤ наш ƒонбас, в≥н чекаЇ нас додому, ≥ ми прийдемо додому, ми гукнемо по шахтах ≥ заводах, ми встанемо ще дужчим полком, фершале, губити людей нам не випадаЇ, а тифозних ≥золюй в≥д загонуї.

„убенко вз¤вс¤ за голову й зн¤в кудлату шапку, голова гор≥ла, серце п≥д шк≥р¤нкою прискорено билос¤, фельдшер уз¤в „убенка за руку, проњхав к≥лька крок≥в мовчки, Ђта й у тебе, „убенко, тиф, передавай комусь команду ≥ л¤гай, от ≥ доб≥гавс¤ на свою головуї.

„убенко гл¤нув на фельдшера, ≥ цей замовк, сосни рип≥ли, мов снасть, Ђ¤ тоб≥ наказую мовчати, з кон¤ ¤ не з≥йду, ≥ мо¤ стукалка знайде тебе кр≥зь ¤ку завгодно соснуї.

–удий фельдшер став вогненним в≥д лют≥, в≥н шарпнув каламар з йодом, розбив його об дорогу й захлинувс¤ лайкою. „убенко на нього не огл¤нувс¤, в≥н њхав дал≥ й дививс¤ на карту, л≥сова дорога зникала за соснами, ос≥нь ≥ л≥сова гниль.

≤ л≥с сто¤в р≥вно округ, п≥дпираючи небо, похитувавс¤ й рип≥в, ¤к корабельна снасть. «аг≥н посувавс¤ кр≥зь цю врочист≥сть та похмур≥сть, на неб≥ в≥дбувалос¤ трагед≥йне видовище, на неб≥ сунулис¤ з г≥р льодовики ≥ вкривали ц≥л≥ континенти, айсберги плавали серед мор≥в, на неб≥ материки роз'Їднувались ≥ в≥дпливали в океан.

¬≥дбувалис¤ м≥льйоннол≥тн≥ катастрофи, а заг≥н усе йшов ≥ йшов, ≥шов ≥ йшов, ≥ не було краю л≥сов≥, ≥ кволо стогнали поранен≥, просили не мучити й добити, важка була людська мука, ноги опухали, руки н≥м≥ли, хот≥лос¤ спати Ч безконечно, без просипу, ледве ма¤ч≥ла мета, легко було загубити донбас≥вську славу й зробитис¤ отарою, заблукати в л≥сах, не вийти н≥коли на з'Їднанн¤ з „ервоною јрм≥Їю. “≥льки обв≥шаний патронами авангард був наче з зал≥за.

„убенко дививс¤ на. карту ≥ в≥в дал≥.

Ќаче дном мор¤ посувавс¤ заг≥н донбас≥вських партизан≥в, ≥ здавалос¤, що над соснами й над хмарами стелитьс¤ син¤ морська вода, ≥ човники гойдаютьс¤ п≥д сонцем. ј загонов≥ вийти треба на берег ≥ огл¤нутис¤ назад на перейдене море. Ќа берез≥ кур≥тиме ƒонбас, ≥ заводи на ньому, домни, шахти й гути, ≥ вс¤ краса р≥вного шматка, зеленоњ поверхн≥. Ћегко там дихати, мов на передг≥р'њ стоњть ƒонбас, ≥ двигтить ц≥ле пасмо г≥р в≥д його трудового трепету.

„убенко дививс¤ на карту, швидко маЇ бути л≥сникова хата, без нењ не можна ор≥Їнтуватис¤. ≤ таке напружене бажанн¤, що „убенко побачив хату й п≥д≥гнав кон¤.

 р≥зь жовт≥ стовбури б≥л≥ла ст≥на, блищало в≥кно на ст≥н≥, дим коливавс¤ й закручувавс¤ ≥ плив, угору, хата зникала й знову виринала, ≥ незабаром видко стало, що то не хата, а купка б≥лих бер≥з. «а березами озерце л≥сове, глухе й чорне, соснова глиц¤ падала в нього тис¤чу рок≥в, ≥ вода стала чорна мов у казц≥ чи на х≥м≥чному завод≥.

÷≥лий заг≥н зупинивс¤ коло цього озера, дехто промивав рани, дехто хот≥в напитис¤, кон≥ стиха ≥ржали коло води, верхов≥тт¤ старезних сосен похитувалось, Ђрушай, Ч гукнув „убенко, Ч рушай, донбас≥вська республ≥ко!ї, ≥ погойднув-с¤ в с≥дл≥, мов жартома. ¬≥н в≥дчув, що тиф ламаЇ його на вс≥ боки, дихати важко, в голов≥ стукот¤ть молотки, Ђза мною, пролетар≥в!їЧгукнув „убенко, борючись ≥з хворобою. Ќе рухнувс¤ н≥хто, ≥ в≥н зрозум≥в, що почавс¤ бунт.

Ђћ≥тинг, м≥тинг, Ч закричали партизани, Ч куди ти нас зав≥в, „убенко?ї

¬иходили стар≥ ковал≥, показували виразки ≥ рани, виходили доменщики, кидали об землю зброю. Ђ√од≥ нам блукати, польському панов≥, продавс¤, отак л≥сом до ѕ≥лсудського заведе, заблудив сталевар, у нього тиф, щоб ви знали, його треба зв'¤зати, фершала за командираї. ќбв≥шаний патронами авангард сто¤в мовчки.

Ќа неб≥ в≥дбувалис¤ м≥льйоннол≥тн≥ катастрофи, над чорним озером л≥с порипував, ¤к снасть, „убенко мовчав, сид¤чи на кон≥, серце його закипало кров'ю, перед очима сто¤ла б≥ла пелена, в≥н розсунув њњ долонею, ≥ за цим настала тиша, бо вс≥ зрозум≥ли, що „убенко хоче говорити. ј „убенко даром рота не розтулить, кл¤тий ≥ горлатий, в≥н зараз кричатиме про ƒонбас, про мету, про революц≥ю, в≥н загл¤не кожному в в≥ч≥, ≥ н≥би кожний тод≥ загл¤не сам соб≥ в в≥ч≥. „убенко тоб≥ сталь ≥ зварить, та „убенко за свого й голови не пошкодуЇ, але ж ≥ допече, бо в'њдливий ≥ завз¤тий, такого мати в окроп≥ купала, а батько кропивою пестив.

„убенко мовчав, дивл¤чись кожному в в≥ч≥, ≥ раптом покинув пов≥д, з≥скочив на землю, Ч Ђнада впередї, Ч сказав д≥ловито ≥ п≥шов п≥шки дорогою. «а ним п≥шов його к≥нь, сосни рип≥ли, ≥ мовчки рушив за „убенком заг≥н, хто на кон≥, хто двоколкою, хто п≥шки.

≤ коли рух остаточно оформивс¤, коли ¤сно стало, що руху не зупинити, коли поранен≥ обмотали кал≥цтво й почвалали сл≥дом за авангардом, тод≥ з валки пролунав постр≥л. „убенко поточивс¤ у вс≥х на очах ≥ повернувс¤ обличч¤м до загону. ¬≥н сто¤в спок≥йний ≥ р≥шучий, хоч здавалос¤, що в≥н прощаЇтьс¤ очима з загоном та з б≥лим св≥том, що в≥н зараз упаде перед своњми донбас≥вц¤ми, упаде, ¤к прапор, беззвучно ≥ не можна буде його п≥дн¤ти, ≥ н≥чим не полагодити отакого сталевара.

“а „убенко сто¤в ≥ сто¤в, не кажучи й слова, не робл¤чи й руху, сосни в його очах поверталис¤ догори окоренками, кр≥зь туманн≥ кола в≥н бачив мартен≥вський св≥й цех, ≥ обрубники з ус≥Їњ сили оббивали детал≥ пневматичними зубилами. „убенко сто¤в ≥ сто¤в, а загонов≥ здалос¤, що в≥н весь зал≥зний ≥ ¤ку завгодно негоду вистоњть, ≥ тод≥ того, що стр≥л¤в, схопило к≥лька рук. ќдразу ж йому було вибито око й покал≥чено рота, його штовхали кр≥зь весь. заг≥н до „убенка, вс≥ п≥знавали рудого фельдшера, п≥дступного приблудька, кожне не жалувало рук.

‘ельдшер викотивс¤ з лав перед „убенков≥ оч≥, впав, пот≥м став рачки, мов хот≥в завити на сонце, ≥ нарешт≥ п≥дв≥вс¤ на р≥вн≥, тримаючись за вибите, око, закривавлений, ревучи в≥д болю. „убенко помалу розстебнув кобуру, вит¤г зброю ≥, не ц≥л¤чись, поклав фельдшера наповал, вил≥з на кон¤ й продовжував путь, ведучи заг≥н, конаючи в≥д тифу, б'ючи себе по голов≥, щоб прогнати б≥ль.

Ќа заход≥ сонце зр≥вн¤лос¤ з л≥сом ≥ котилос¤ нижче, по всьому л≥с≥ переплуталос¤ косе пром≥нн¤, воно злегка в≥брувало й гойдалос¤ разом з в≥тами, воно обплутало дерева й пот¤глос¤ через дорогу, мов казкова заслона, мов р≥ка з чар≥вною водою. ƒо нењ потрапив „убенко й поњхав у н≥мб≥, с¤йво в≥д „убенка засл≥пило заг≥н. «а командиром пройшли тим м≥сцем донбас≥вц≥, не п≥знаючи один одного, обгортаючись красою й м≥ццю, молодшаючи й забуваючи рани. ƒвоколка з тифозними затрималась п≥д сонцем, ≥ хвор≥ почали марити: один Ч мартеном, а другий Ч гутою.

„убенко зник у темр¤в≥ л≥су й прихиливс¤ на секунду до шињ кон¤, в≥дсахнувс¤ назад, став з одчаЇм виборюватись з-п≥д т≥Їњ зливи маренн¤, що нахлинула на його мозок. ¬≥н кричав на канавник≥в ≥ ла¤в форм≥вник≥в, в≥н кликав до печ≥ майстра, сваривс¤ з шихтовим двором, перекурював з ≥нженером. ≤нженер ставав сл≥дчим з французькоњ контррозв≥дки, теплий одеський в≥тер зав≥вав у вухо, голова гула в≥д реву морських хвиль, на берез≥ сто¤ла л≥сникова хата. „убенко йшов до нењ ≥ не м≥г д≥йти, дерево по дереву виростало перед його очима, сповнюючи „убенка в≥дчаЇм. Ѕез л≥сниковоњ хати не можна випустити з мартена топленн¤, ≥ на секунду „убенко прокинувс¤ й зрозум≥в, що тиф бере не жартома, треба в≥д≥гнати його й вести на ƒонбас заг≥н.

„убенко бив себе по голов≥, намагавс¤ не стогнати, до нього п≥д'њхав ад'ютант ≥ запропонував стати на ноч≥влю. —онце тим часом зайшло, малинов≥ й рожев≥ тремт≥ли на заход≥ хмари, зах≥д сонц¤ в≥щував негоду. ¬исоко над л≥сом законивс¤ щерблений м≥с¤ць, в≥н був кволий ≥ ледве виблискував, а потроху вижовт≥в, набравс¤ жару й став св≥тити ск≥льки м≥г, бо вже зайшла н≥ч, ≥ „убенк≥в заг≥н став на ноч≥влю.

—еред високого л≥су отаборились рештки ƒонбас≥вського полку. ѕолк робив своњ немудр≥ й нескладн≥ справи п≥д щербленим м≥с¤цем: на потр≥бн≥й в≥дстан≥ було поставлено округ сторожу, кулеметники перечистили кулемети, а стр≥льц≥ Ч гвинт≥вки, л≥кар помастив йодом рани, померлого тифозного поклали на землю осторонь, в≥н чекав на двох поранених, що саме доходили. « ними прощалис¤ товариш≥, об≥ц¤ли донести њхн≥ слова до ƒонбасу, сказати на њхньому завод≥ ≥ њхн≥м родинам.

ƒобре вмирали поранен≥, ≥ завше по тому, ¤к умираЇ людина, можна сказати, ¤к вона жила. ѕоранен≥ достойно залишили цей св≥т, збудивши ще дужче бажанн¤ перемогти. ¬ очах померлих назавжди в≥дбилос¤ вид≥нн¤ н≥чного л≥су й щербленого потойб≥чного м≥с¤ц¤. ∆ив≥ поховали мертвих ≥ стали в задум≥ над могилою.

—осни порипували, мов снасть, заступник пок≥йного ком≥сара виголосив промову, ≥ њњ слухали мовчки Ч без салют≥в та музики. –аптом засп≥вали тихими голосами старе шахтарське Ђ—традан≥Її, морен≥ б≥йц≥ сп≥вали з нелюдською силою над мертвими товаришами. „убенко не злазив з кон¤, в≥н брровс¤ з тифом та бо¤вс¤ втратити на земл≥ р≥вновагу, п≥дсп≥вував наче кр≥зь сон, наче мимовол≥, ≥, коли п≥сн¤ ск≥нчилас¤, ком≥сар≥в заступник в≥в дал≥ промову.

ЂЌауковий соц≥ал≥зм, Ч казав заступник ком≥сара, Ч а також мир халупам ≥ в≥йна палацам вимагають такоњ доктрини, щоб бити ворога без пощади, ≥ наш≥ товариш≥ перевернутьс¤, в земл≥, коли ми забудемо ц≥ слова. ѕетлюр≥вське в≥йсько вступило в контакт з польськими панами й маршалом ѕ≥лсудським, воно хоче в≥двоювати соб≥ ”крањну й наш непереможний ƒонбас, це в≥йсько буржуаз≥њ та багатого сел¤нства вимахуЇ жовто-блакитними прапорами й робить контрреволюц≥ю, наш≥ товариш≥ упали в могилу, ≥ ми знаЇмо, хто њх поранив, Ч одного петлюр≥вська шабл¤, а другого польська кул¤, ≥ соц≥ал≥зм вимагаЇ...ї

“а „убенко вже њхав л≥сом геть, поминувши заставу, наказавши њй пильнувати. ¬≥н њхав на розв≥дку ≥ мав над≥ю знайти л≥сникову хату чи взагал≥ ¤кесь в≥дм≥тне м≥сце, щоб ор≥Їнтуватис¤ на карт≥.  ≥нь обережно ступав л≥совою дорогою, наставл¤ючи вперед вуха, в≥н почував в≥дпов≥дальн≥сть поњздки, ≥ чорн≥ стовбури, чорн≥ т≥н≥ викликали в його кон¤ч≥й у¤в≥ ¤к≥сь атав≥стичн≥ образи.  ≥нь стиха робив спроби за≥ржати до своњх спогад≥в, к≥лометр≥в зо три л≥с т¤гс¤ густий ≥ незайманий, а там вир≥зьбилас¤ п≥д м≥с¤цем широка прос≥ка, ≥ дал≥ видко було, що л≥с к≥нчавс¤.

ѕраворуч п≥шла низина, мов до р≥ки, л≥совий молодн¤к розб≥гс¤ в≥д прос≥ки. —початку були купи й ватаги, ≥ це було так зване передл≥сс¤, а дал≥ п≥шли купки й кущ≥, ≥, нарешт≥, окрем≥ дерева розбрелис¤ по р≥внин≥, в'¤лою соломою й вогкою землею пахло з пол≥в.

„убенк≥в к≥нь раптом зупинивс¤. „убенко машинально притис його. шпорами. “ривожн≥сть передалас¤ йому в≥д кон¤, за прос≥кою дорога знову йшла л≥сом, ≥ к≥нь н≥защо не хот≥в туди йти, та хаз¤њн п≥д≥гнав, ≥ ось зањхали п≥д дерева.

„убенко тримав у руц≥ наган, пахло л≥сом ≥ чимось людським. „убенко хот≥в повернути назад, ≥ в цей час щось волохате впало на нього згори, мов кошмар. ¬трачаючи св≥дом≥сть, „убенко проклинав ус≥ тифи на св≥т≥ ≥ схопивс¤ руками за гриву, спод≥ваючись, що к≥нь довезе до загону.

Ђƒорогий товаришу „убенкої. Ќа стол≥ сто¤ла гасова лампа, коло нењ лежала купа документ≥в ≥ „убенкова планшетка з картою, товстий дубовий сволок перер≥зав стелю, на сволоку сажею з св≥чки зроблений хрест, чисточетверговий чи з водохреща, ≥ на печ≥ щось важко й довго бухикало вс≥ма леген¤ми. „убенко п≥дв≥вс¤ з лави й с≥в, у голов≥ все пливло обертом, голова розривалас¤ в≥д болю, та „убенко вже опанував себе. ¬≥н, мовчки огл¤нув присутн≥х, сперс¤ руками на кол≥на й стиснув њх щосили, заспокоюючи себе, остуджуючи кров ≥ готуючись до смерт≥ у ворожих руках. Ќаган, його лежав на стол≥, людей було троЇ, ≥ коло печ≥ поралас¤ ж≥нка.

’ата була стародавньоњ краси, уставлена лавами й скринею, на полиц¤х повно ц¤цькованих тар≥лок, ≥ знову з печ≥ прикро хтось кашл¤в, н≥би конаючи, велик≥ й спустошен≥ видко було в сут≥нку оч≥.

Ђƒорогий товаришу „убенко, Ч знову сказав дебелий, широкоплечий крем'¤зень ≥ осм≥хнувс¤ сл≥пучо-б≥лими зубами, Ч в≥д ≥мен≥ червоного партизанства в≥таю тебе в наших кра¤х. ћи соб≥ думали, що то за риба потрапила нам до с≥тки, аж це командир ƒонбас≥вського полку, та ще й сам, ≥ ≥нтересуЇмось знати, де ж ц≥лий тв≥й полк донбас≥вських партизан≥в?ї

„убенко мовчав, сид¤чи на лав≥, хворе т≥ло його здригалос¤ в≥д холоду й в≥д жару, а треба було напружити всю увагу, скупчити вс≥ сили, слухати, прислухатис¤ й вир≥шувати... “од≥ заговорив другий Ч з дит¤чим обличч¤м, учитель чи сем≥нарист, ЧЂти нам пов≥р, товаришу „убенко, що ми б тебе так не нал¤кали, коли б знали, що це њде наш чолов≥к, а не прокл¤тий пол¤к чи петлюр≥вська розв≥дка. ћи з ними б'Їмос¤, не на житт¤, а на смерть, товаришу „убенкої. “рет≥й, мовчазний, раптом осм≥хнувс¤ до „убенка, осм≥хнувс¤ лаг≥дно й доброзичливо, ≥ усм≥шка, мов нежива, повисла на його устах.

Ђ—кажи нам, чого тоб≥ бракуЇ ≥ ¤ка нестача в твоЇму полку, а ми тоб≥ допоможемо, чи хворих твоњх переховаЇмо, чи одежею, чи худобою ≥ найперше њжею вас п≥дтримаЇмо. ј пот≥м п≥дете на св≥й далекий ƒонбас, ≥, може, й наш≥ партизани з вами п≥дуть, щоб гуртом битис¤ за революц≥юї.

„убенко помалу вз¤в ≥з стола своњ папери й планшетку, засунув до кобури револьвер ≥ немовби не пом≥тив, що його наган без патрон≥в.

Ђќт ти й при форм≥, „убенко, Ч б≥лозубий д≥став з-п≥д стола пл¤шку, Ч може, чарчину вип'Їш на дорогу чи так поњдеш, ¤к хочеш Ч так ≥ зроби. Ќаш заг≥н на хатньому становищ≥, ми вчора повернулис¤ з походу й робимо перепочинок, а пол¤к≥в порубали чимало. Ќа ранок ми тебе запрошуЇмо в гост≥ до нашого села, ми зустр≥немо вас на вигон≥ й прив≥таЇмо, а дал≥ там видко буде, з чого почати Ч з њж≥ ≥ п≥дв≥д чи там ще з чогось потр≥бногої.

Ќа печ≥ так хтось закашл¤вс¤, що здалос¤, н≥би в≥н по-одриваЇ леген≥.

„убенко гл¤нув через голови розмовник≥в, Ђце наш кал≥ка, був у солдатах ≥ на в≥йн≥, а прийшов оце недавно хто знаЇ й зв≥дки Ч чи з  авказу, чи з —иб≥ру, хоч умре соб≥ вдома, ≥ вже йому житт¤ один см≥хї.

 олишн≥й солдат зл≥з ≥з печ≥ й почовгав до дверей, тримаючись за груди. ÷е був кволий недобиток ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни, живий док≥р ≥ жертва минулого, ≥ в „убенка защем≥ло чомусь серце, в≥н згадав м≥льйони таких кал≥к, ≥ тис¤ч≥ таких с≥л, ще довго треба боротис¤, трудно йти, багато треба зусиль.

ј колишн≥й солдат, виплюнувши за двер≥ кров, простував назад до печ≥, ≥ в≥н подививс¤ на „убенка, гл¤нув просто в. в≥ч≥, н≥би з далеч≥ л≥т залунав цей погл¤д, глибокий ≥ сумний, у „убенка зосталось враженн¤, що це погл¤д з-за ірат.

—олдат вил≥з на п≥ч ≥ затих, припавши грудьми до цегли.

Ђ“ак ¤к ти скажеш, товаришу „убенко, на нашу мову, чи у вас на ƒонбас≥ мови нашоњ не розум≥ють? ќт ми до тебе з в≥дкритим серцем ≥ партизанською червоною допомогою, ≥ скажи хоч слово нам на в≥дпов≥дьї.

„убенко встав ≥ пройшовс¤ по хат≥, з рад≥стю впевнившис¤, що може ходити, за в≥кном пом≥тив гурт людей ≥ коней, у двер≥ влет≥в партизан з обмотаною головою, Ђп≥дмогу давайте, невидержка!ї ƒо нього п≥дскочив б≥лозубий, схопив ≥ кинувс¤ з ним надв≥р, Ђголову пол¤к пошкодив, Ч сказав той, що з дит¤чим обличч¤м, Ч кидаЇтьс¤ й марить, сердешнийї.

Ѕ≥лозубий повернувс¤ до хати, Ђголову пол¤к пошкодивї, Ч повторило дит¤че обличч¤, ≥ „убенко не запитав, чому хворий скидаЇтьс¤ на посланц¤. Ђяке це село?ї Ч нарешт≥ заговорив „убенко.. Ђ ам'¤ний Ѕр≥д, товаришу „убенко, а ми Ч кам'¤нобр≥дськ≥ партизаниї. „убенко знову заглибивс¤ в мовчанку, у хат≥ спок≥йно й заколисливо тюрлюкав цв≥ркунець, трет≥й, мовчазний, партизан осм≥хавс¤, ≥ усм≥шка, мов нежива, вис≥ла на його устах. Ђƒобре, земл¤ки, Ч сказав дал≥ „убенко, Ч завтра ми зайдемо до вас у гост≥ ≥ завтра по дню поговоримо й порадимось, а сили в мене хватить, ≥ роблю ¤ обх≥дний марш на ворога, люди Ч в бойов≥й напруз≥, ≥ патрон≥в у нас багато. ƒонбас≥вський полк знаЇ, за що в≥н б'Їтьс¤, це Ч над≥¤ революц≥њ, опора пролетар≥в. „удна ваша природа, земл¤ки, л≥су без м≥ри, народ простий та дов≥рливий, ≥ чекайте нас завтра коло села Ч шахтар≥в ≥ метал≥ст≥в, красу донбас≥вського краюї.

Ќа печ≥ колишн≥й солдат не м≥г спинити кашлю, ≥ „убенко ще раз побачив його без м≥ри схвильован≥ оч≥. Ќа цьому „убенко рушив з хати, ≥ за ним. партизани, у двор≥ сто¤в „убенк≥в к≥нь ≥ ще один. Ѕуло зовс≥м порожньо. „убенко с≥в на. кон¤, мовчазний партизан Ч на другого, вони поњхали з села ≥ мовчки доњхали до прос≥ки. Ђќтой солдат на печ≥ скоро помреї, Ч сказав „убенко. Ђўасливої, Ч в≥дпов≥в партизан ≥ одразу пустив кон¤ в галоп.

Ћ≥сова тиша розступилас¤ перед „убенком, ≥ в≥н в'њхав у тишу. ќкруг нього л≥с порипував, ¤к снасть, м≥с¤ць уже зайшов, була передранкова пора, ≥ раптом морений „убенк≥в к≥нь за≥ржав щосили, мов у темн≥й, печер≥ п≥шло блукати його ≥ржанн¤, ледве чутною луною стало повертатис¤ назад. „убенко њхав тишею, ¤к м≥стом, будинки тиш≥ стрим≥ли у високу неозор≥сть, „убенко њхав р≥к ≥ дес¤ть рок≥в, а то були хвилини, ≥ знову за≥ржав його к≥нь. Ђ—т≥й!ї Ч одразу ж гукнули груб≥ голоси донбас≥вц≥в. „убенко проказав пароль ≥ поњхав дал≥.

Ђ„убенко, „убенко!ї Ч лунало його полком, з'¤вилис¤ ад'ютант ≥ заступник ком≥сара, в обох револьвери, застромлен≥ просто за по¤си, п≥д≥йшов „убенк≥в пом≥чник. ЂЌу, не думали вже бачити тебе живого, он в≥н њхав за тобою та бачив, ¤к тебе схопили, ≥ не м≥г дати пом≥ч, а приб≥г назад, ≥ ми зразу ж орган≥зували ударну сотню ≥ послали твоњм сл≥дом, ≥ тут на нас напали з ус≥х бок≥в, Ї забит≥, Ї й поранен≥, та не так легко було нас уз¤ти. ћи њх приймали на багнети, бо патрон≥в обмаль, а до того л≥с ≥ н≥ч, при м≥с¤ц≥ багато не вц≥лиш, ≥ не знаЇмо, хто вони, бо одежа солдатська, а б≥льше ознак н≥¤кихї.

„убенка оточили б≥йц≥ з гвинт≥вками в руках, ≥ тут ледве пом≥тний св≥танок став шир¤ти над л≥сом. ÷е був час страшноњ безбарвност≥, час моторошноњ с≥рост≥, коли законитьс¤ день п≥сл¤ н≥чноњ тиш≥. —≥р≥ т≥н≥ набрали блакитних та рожевих в≥дт≥нк≥в, л≥сом заходилис¤ цв≥р≥нчати, джергот≥ти, путькати р≥зн≥ птахи, ≥ весь цей таЇмничий час народженн¤ св≥тла „убенко розмовл¤в ≥з б≥йц¤ми, ≥ над л≥сом зд≥ймавс¤ потроху в≥тер.

„убенко розпов≥в зм≥ст наступноњ операц≥њ, щоб кожний боЇць знав своЇ м≥сце в д≥л≥, щоб св≥домо й в≥ддано бивс¤. ќдин шл¤х у ƒонбас≥вського полку Ч через  ам'¤ний Ѕр≥д ≥ дал≥ на сх≥д. ќбминути село не було змоги, на карт≥ текла р≥ка, оточували болота, непрох≥дн≥ л≥си. “реба йти на  ам'¤ний Ѕр≥д ≥ зустр≥тис¤ з партизанами, а зустр≥ч буде така, ¤к годитьс¤.

ƒо сходу сонц¤ полк готувавс¤ до зустр≥ч≥ з кам'¤нр-бр≥дськими партизанами. Ќарешт≥ рушив л≥сом, ≥шли вс≥ мовчазн≥ ≥ зосереджен≥, проходили п≥д дубами й топтали дубовий лист, проходили п≥д кленом ≥ топтали кленовий, сосни заливав чорнол≥с, „убенко њхав попереду, почував млость ≥ слаб≥сть, в≥н кун¤в, ≥ це було показником його непошкоджених нерв≥в.

Ќарешт≥ знайома прос≥ка, полк розгорнувс¤ в наступ ≥ так д≥йшов до потр≥бного м≥сц¤, не зустр≥вши н≥кого, ≥ зупинивс¤ в густих кущах перел≥ска, за ¤ким було р≥вне поле та перш≥ хати села.

≤ „убенко вийшов з красою полку Ч його першою авангардною сотнею Ч наперед, вийшов п≥ший з гвинт≥вкою в руц≥, в≥тер розв≥вав червоний прапор, де¤к≥ б≥йц≥ порозст≥бали сорочки, ≥ на груд¤х видко татуйован≥ п'¤тикутн≥ зор≥.

÷е вийшла сотн¤ смертник≥в, ¤к≥ в полон не здавалис¤, тиша була в сел≥, н≥ душ≥ на. вулиц≥, сотн¤ сто¤ла струнко, ¤к ≥ належить регул¤рн≥й частин≥.

“ак минуло п≥вгодини, ≥ н≥хто не з'¤вл¤вс¤, з перел≥ска п≥д'њхав верхи „убенк≥в пом≥чник ЧЂвсе зроблено, команда п≥шла до р≥ки, зв'¤зок встановлюЇмої, ≥ пом≥чник поњхав назад до перел≥ска.

„убенко сто¤в ≥з сотнею, розставивши б≥йц≥в фронтом до села. «далеку њх здавалос¤ б≥льше сотн≥, ранок був беззвучний, с≥льська вулиц¤ порожн¤, ≥ нарешт≥ вона ожила й виповнилас¤ масою народу, мов вода, ринув в≥н з ус≥х двор≥в.

„ервон≥ прапори колихалис¤, наче хоругви, ≥шли сам≥ ж≥нки й д≥вчата, чолов≥к≥в було обмаль, попереду несли на двох щоголках величезний червоний прапор. ѕох≥д вийшов з села й розт≥кс¤ на боки, став ≥ти широкою, густою смугою ж≥ноцтва. „убенко подививс¤ в б≥нокль ≥ перейшов на фланг. «а походом з села вийшла група партизан≥в Ч чолов≥ка з п≥всотн≥, партизани намагалис¤ йти в ногу ≥ похизуватис¤ перед регул¤рним в≥йськом.

„убенко ще раз уважно подививс¤ в б≥нокль, пох≥д наближавс¤, с¤ючи червоними ст¤гами, обличч¤ в „убенкових б≥йц≥в були зосереджен≥ й уважн≥, њм наче не до серц¤ ота врочист≥сть зустр≥ч≥, вони д≥ловито мацали й розст≥бали лад≥вниц≥.

ѕох≥д п≥д≥йшов ближче, „убенко проказав команду, донбас≥вц≥ розступилис¤ й л¤гли, Ђвогонь!ї Ч гукнув звичайним голосом „убенко.  улемети, стали методично строчити, розбиваючи пох≥д кул¤ми, стр≥льц≥ безперестанку клацали затворами, викидали порожн≥ г≥льзи, прапори попадали на землю, ж≥ноцтво вихопило шабл≥ й п≥шло поодинц≥ в лобову атаку, переступаючи через трупи й поранених.

ЂЌа цей фокус сам≥ бралиї, Ч сказав соб≥ „убенко, стр≥л¤ючи з гвинт≥вки, ¤к р¤довий боЇць. Ђ—лава! слава! «давайсь, комун≥сти!ї Ч пох≥д раптом став в≥йськовою одиницею й ринувс¤ в атаку так люто й завз¤то, що м≥г би деморал≥зувати кого завгодно, та донбас≥вц≥ не рухнулис¤ й на крок, а кулемети, не зупинилис¤ й на секунду.

«амаскований ворог став втрачати Їдн≥сть, даремно вимахувала попереду шаблею ж≥нка, в н≥й „убенко п≥знав учорашнього мовчазного, Ђбий комуну! бий комуну!ї ƒонбас≥вц¤м була це не первина, вони витримали той психолог≥чний момент, коли звичаЇм оборонц≥ губл¤тьс¤ перед нев≥дступною навалою, ≥ вони розстр≥лювали маскарад так спок≥йно, мов сид≥ли за стальною заслоною. ’вил¤ зупинилас¤, вкриваючи землю трупами, ≥ стала пан≥чно розб≥гатис¤.

„убенко зупинив стр≥л¤нину, заощаджуючи патрони, даючи кулеметам охолонути, бо в цей час з'¤вилас¤ нова небезпека, ≥з-за крайн≥х хат вискочив заг≥н к≥нноти й розгорнувс¤ дл¤ атаки. ¬≥н сто¤в там на той випадок, щоб до ноги вирубати чубенк≥вц≥в, коли т≥ поб≥жать п≥д натиском замаскованоњ, п≥хоти, ≥ к≥ннота вилет≥ла здуру, щоб з≥рвати на донбас≥вц¤х свою лють. —отн¤ лежала р≥дкою лавою, виставивши багнети, не зл¤калас¤ к≥нського галопу й свисту шабель. ѕ≥д жовто-блакитним петлюр≥вським прапором „убенко вп≥знав свого сп≥врозмовника з дит¤чим обличч¤м.

 ≥ннота промчала просто через донбас≥вц≥в ≥ не могла њх з≥гнати з земл≥ п≥д шабельний вимах, донбас≥вц≥ стали навздог≥н стр≥л¤ти, зсаджуючи з коней вершник≥в. ¬ цей час п≥хота петлюр≥вська лаштувалас¤ до нападу й гуртувалас¤ б≥л¤ командир≥в. „убенков≥ п≥днесли з перел≥ска патрон≥в.

«-за с≥льських тин≥в посипалис¤ на петлюр≥вц≥в раптов≥ постр≥ли Ч р≥дк≥, але дошкульн≥, за кожним постр≥лом хтось падав, петлюр≥вц≥ метнулис¤ назад, стали вибивати стр≥льц≥в ≥з зас≥дки. ѕостр≥ли все р≥дшали, з-за тин≥в виб≥гло тринадц¤теро ≥ р≥дким цепом рушили до чубенк≥вц≥в. ¬они б≥гли, ¤к стар≥ фронтовики, пригнувшись, петл¤ючи, в≥дстр≥люючись, повзучи, це були профес≥онали в≥йськовоњ справи, ≥ вони не втратили жодного чолов≥ка за час свого в≥дступу. „убенко, подивившись у б≥нокль, наказав п≥дтримати вт≥кач≥в стр≥л¤ниною.

Ќарешт≥ вони доб≥гли до донбас≥вц≥в. „убенко п≥знав серед них сухотного солдата, оч≥ його гор≥ли фанатичним вогнем, в≥н б≥г до „убенка, затул¤ючи рота, ≥ впав на землю. 3. рота йому ринула ц≥ла злива кров≥, в≥н став жовтий, ¤к в≥ск, ≥ прозорий, в≥н важко дихав, диханн¤ клекот≥ло в його горл¤нц≥.

Ђ“реба триматис¤, Ч через силу заговорив в≥н, Ч ¤ послав ще вноч≥ по п≥дмогу, та до нењ верст ≥з двадц¤ть, ≥., кр≥м наших партизан≥в, може бути регул¤рна червона частина, там головний шл¤х. “реба триматис¤, товаришу „убенкої, Ч а „убенка душила жал≥сть ≥ зл≥сть, Ч Ђпо смерть ти сюди прийшов, чи що, без тебе тут посв¤тимось, ти своЇ одвоював, чолов≥чеї.

—олдат повернув смертельно б≥ле обличч¤ до „убенка, Ч Ђне см≥й, „убенко, ганьбити, ¤ тут працюю в п≥дп≥лл≥, така смерть мен≥ щоноч≥ снилас¤ї. Ч Ђћовчи й ковтай пов≥тр¤, Ч сказав йому „убенко, Ч ¤ саме переправл¤ю через р≥ку поранених ≥ полкове майно, а ввечер≥ ≥ ¤ рушатиму сл≥дом, ≥ п≥дмога мен≥ без д≥лаї.

“а солдат його не чув. ¬ агон≥њ зв≥вс¤ в≥н на ноги, випроставс¤ в цю останню хвилину свого житт¤, мов приймаючи парад нащадк≥в, Ђтака смерть мен≥ щоноч≥ снилас¤ї, Ч сказав беззвучно ≥ впав, скошений кулею. „убенко наказав його накрити прапором ≥ сам в≥дчув непереможну .втому. Ќад ним знову загув мартен≥вський цех, ≥ сонце стало к≥лькома сл≥пучими засипними в≥кнами мартена, ≥ земл¤ почала розгойдуватись, ¤к гойдалка, почеплена до неба.

Ђ¬огонь! Ч скомандував „убенко, перекочуючись по земл≥. Ч¬ атаку, донбас≥вська республ≥ко!ї ¬улиц¤ми села мчала п≥дмога, с≥ючи пан≥ку в ворожих лавах. „убенк≥вц≥ п≥шли в атаку ≥ з'Їдналис¤ з п≥дмогою. „убенко робив марн≥ спроби п≥двестис¤ на ноги ≥ щоразу падав, через к≥лька хвилин до нього п≥д'њхав ≤ван ѕоловець.

„убенко сто¤в на ногах, хитаючись, ¤к стебло на в≥тр≥, Ђспасиб≥, брате, ≥ клади мене, куди хочї, ≥ це був к≥нець героњчного змаганн¤ „убенка, командира полку.

ЎЋя’ ј–ћ≤…

Ђўойно провели ѕол≥тбюро

под≥л фронт≥в, щоб ви виключно

зайн¤лис¤ ¬рангелемї.

(Ћен≥н Ч —тал≥ну)

ƒесь б≥л¤ јпостолова, п≥сл¤ знаменитого бою з к≥ннотою генерала Ѕаб≥Їва, „убенко њхав на червон≥й, ¤к зах≥д сонц¤, тачанц≥ нового свого й найкращого кулеметника, ковал¤ ћаксима. ƒонбас≥вський полк, витримавши в склад≥ ц≥лоњ арм≥њ к≥лькагодинний переможний б≥й з б≥лою гвард≥Їю, пересл≥дував рухливого ворога, що ринувс¤ до ƒн≥пра. „убенко, схудлий ≥ тенд≥тний п≥сл¤ тифу, ≥ вусатий ћаксим сид≥ли на тачанц≥ в позах гордовитих ≥ незалежних, позад њх заходило сонце, „убенко тримав у руц≥ ковану з зал≥за тро¤нду, оц≥нював њњ оком середньов≥чного цехового майстра.

÷е було чудо досконалост≥, натхненн¤ ≥ терп≥нн¤, н≥жний витв≥р надзвичайного молотка, рад≥сть металу, що процв≥в, ≥ вицв≥в, ≥ збагнув крихке проростанн¤ живих кл≥тин.

Ђ≤ тоб≥ скажу, командире, кожну пелюстку молотком кував, а вс¤ тро¤нда з одного, шматка, ≥ н≥чого тут не приварено чи злютовано, мов росла вона в мене з зал≥зного зерна, з металевоњ прищепи. ј родом ¤ коваль ≥ збро¤р, на всю арм≥ю кулемети справл¤в, ≥ св≥т пройшов наскр≥зь, ¤к журавельї.

„убенко огл¤нувс¤ на полк, що грим≥в одною валкою, б≥й був п≥д Ўолоховим, полк, поповнений п≥сл¤ польського походу, знову розкв≥тнув донбас≥вською славою, на тачанц≥ сто¤в кулемет, удосконалений ≥ пристр≥л¤ний, слухн¤ний ≥ повороткий, вив≥рений, над≥йний Ђмаксимї.

Ђ“и не пов≥риш, командире, ¤ка це тонка штука Ч кувати тро¤нду, щоб була вона н≥жна й шершава, щоб на нењ роса вноч≥ падала Ч на чорну мою й в≥чну тро¤нду. Ћюблю ¤ красиву, й ажурну роботу, мен≥ хочетьс¤ бути майстром на весь св≥т, ≥ щоб житт¤ навкруги було красиве та сон¤чне. ≤ от на червон≥й тачанц≥ њздимо, а ран≥ше тачанка в мене була друга, по н≥й Ч червон≥ ¤блука, зелен≥ кв≥ти, сон¤шники Ч де прийдетьс¤.

 овалев≥ весь св≥т в≥дкрито, а ¤к в≥н до того ще бив ур¤дника у п'¤тому роц≥ та п≥дранив жандарма, ¤к в≥н сп≥вав: Ђћарш, марш вперед, рабочий народ!ї ≥ носив червоного прапора, то його мандр≥вну судьбу можна знати наперед. ≤ ¤ рушив у широкий св≥т.

¬икувати тро¤нду не кожний зум≥Ї, ≥ ¤ щоразу повертавс¤ до ц≥Їњ справи, ¤к т≥льки трапл¤лась хвилина.  оли ¤ сид≥в у в'¤зниц≥ перед дов≥чним засланн¤м, ¤ все допитувавс¤, чи хватить в≥ку на моЇ засланн¤. ≤ день ≥шов, ≥ н≥ч ≥шла, ≥ дн≥в було без л≥ку, ¤ збагнув, що в≥к м≥й не довший за день, усе житт¤ своЇ ¤ передумав за день, ≥ ще багато залишалос¤ дн¤ на тюремну нудьгу.

“а от трапивс¤ мен≥ молодий смертник, убив в≥н пристава, його мали пов≥сити, Ч Ђковалю, ковалю, Ч каже в≥н, здригаючись ус≥м своњм житт¤м п≥д навалою останн≥х мислей, Ч не скувати нам, ковалю, тро¤нди. ¬она росте н≥жними ранками, п'ючи росу, а ми л¤гаЇмо скривавлен≥ њй п≥д ноги, ковалю, ковалю, ¤кби ти вм≥в кувати тро¤нду, бо вона помалу росте, наша тро¤нда революц≥њї.

≤ його пов≥сили с≥рим св≥танком п≥д жахлив≥ крики ц≥лоњ тюрми, ми кричали, ми били ст≥льцем двер≥, ми рвали одежу й розбивали в≥кна. ћолодий мр≥йник розлучивс¤ з житт¤м п≥д гурк≥т ≥ шал нашого протесту, хот≥в би ¤ знати Ч ¤ку музику сприйму ¤ на т≥й останн≥й меж≥?

≤ от запам'¤тав ¤ ту тро¤нду й став кувати.  оли брав молотка, мен≥ здавалос¤, що вс≥ ковал≥ св≥ту беруть молотки, б'ють молотками, б'ють молотками, допомагаючи мен≥. ÷е була ¤кась голка, що проткнула м≥й мозок, ¤ вдень ≥ вноч≥ почував њњ Ч оцю мою тро¤нду.  оли людиною керуЇ одна лише думка Ч н≥що ту людину не в≥зьме Ч н≥ голод, н≥ холод, н≥ смерть, н≥ спека. ≤, мабуть, т≥льки через це ¤ лишивс¤ живий, пройшовши ст≥льки св≥т≥в, куючи зал≥зну тро¤нду.

 ≥нчив њњ кувати в пустел≥. ѕрокинувс¤ серед ноч≥ на холодному п≥ску, прокинувс¤ в захват≥ й нетерпл¤чц≥, к≥нчивши у сн≥ кувати тро¤нду. ўе бачив ¤ њњ густу рожев≥сть, ще в≥дчував у руц≥ њњ вагу, ≥ на обличч≥ Ч њњ тепло. ўе тремт≥в ¤, ≥ реальн≥сть заполон¤ла м≥й мозок, а вже все п≥шло геть, ≥ т≥льки зор¤не небо мигот≥ло над≥ мною, чуже п≥вденне небо. ќт перед нами, командире, ледве проступаЇ на тьм¤но-блакитн≥й високост≥ червона зор¤ јльдебаран на сход≥, вона п≥дноситиметьс¤ вище й вище, скоро все суз≥р'¤, в≥с≥м видимих з≥р, проступить на потемн≥лому неб≥ Ч гострим кутом, журавлиним ключем в≥чност≥.

ј тод≥ над≥ мною гор≥в ѕ≥вденний ’рест, ¤ лежав у пустел≥ јтакама, на шл¤ху до кордону республ≥ки ѕеру. ≤ в м≥ст≥ јр≥ка на берез≥ океану ¤ зак≥нчив мою тро¤нду. ÷е трапилось у кузн≥ м≥сцевого ковал¤, п≥д плюск≥т океанських хвиль, цв≥в чагарник ¤кимись дивно пахучими рожевими кв≥тами. Ѕув 1917 р≥к.

≤ тод≥ з тро¤ндою ¤ пройшов ще чималий шл¤х, доки опинивс¤ отам, п≥д Ўолоховим,. на д≥л¤нц≥ твого ƒонбас≥вського полку. я пройшов республ≥ку ѕеру, ≈квадор,  олумб≥ю, потрапив до ™вропи,, скуштував французького концентрац≥йного табору, ≥тал≥йськоњ тюрми, грецькоњ й турецькоњ гостинност≥, що не була приЇмн≥шою за таб≥р та тюрму, ≥ потрапив нарешт≥ до —евастопол¤, а зв≥дти й до себе в √ул¤йполе. ≤ ¤ прийшов вчасно, ≥ ще допом≥г виган¤ти генерала ƒен≥к≥наї.

ќбаб≥ч шл¤ху вставали височезн≥ пожеж≥, на сход≥ за ƒн≥пром чути було далеку канонаду, ƒонбас≥вський полк рухавс¤ безупинно на сх≥д до  аховки. Ќа тро¤нду, що њњ „убенко тримав у руц≥, падали виблиски заграви. –ожевий туман оповивав ос≥нн≥й степ. Ќ≥ч була холодна.

Ђ“од≥, командире, ¤ зустр≥вс¤ з моњм другом јртемом. ѕозатор≥к в≥н був головою  ривор≥зько-ƒонецькоњ республ≥ки, шахтарськоњ держави робочого класу. «наю. ¤ його ще з Ѕр≥сбена в јвстрал≥њ, куди в≥н майже одночасно зо мною прињхав ≥з Ўанха¤. ћи з ним працювали на прокладц≥ зал≥зниц≥ коло Ѕр≥сбена. ” суботу прац¤ була лише до першоњ години, а п≥сл¤ ми прали б≥лизну, ≥ јртем насп≥вував його улюбленоњ: ЂЌа высоких отрогах јлта¤ стоит холм и на нем Ч есть могила совсем забыта¤ї. ѕот≥м ми сид≥ли перед наметами коло вогнищ, њжа лежала на ¤щику з прибитими до нього н≥жками, а н≥жки сто¤ли в банках з-п≥д консерв≥в, повних води: комашн≥ в јвстрал≥њ безл≥ч.

≤ ск≥льки переговорено тод≥ б≥л¤ вогню! „асом п≥сл¤ ц≥лотижневоњ роботи ми ходили купатис¤ й ловити рибу, р≥чка була невелика, на гачок ч≥пл¤лис¤ черепахи й зр≥дка в'юни, вода чомусь св≥тилас¤ вноч≥, ѕ≥вденний ’рест с¤¤в над нами, јртем розпов≥дав, ¤ Ч слухав.

я полюбив јртема Ч мого вчител¤. ≤ ¤к сон¤шник завжди повертаЇтьс¤ до сонц¤, так ¤ повертавс¤ до нього. ћи зустр≥лис¤ в ƒонбас≥ тор≥к, один одного вп≥знали, Ђпам'¤таЇш, ¤к ≥рландц≥в перемогли на канат≥?ї Ч а перед нами Ч св≥же поле бою, д≥ло було на сн≥гу, ще трупи сходили парою на мороз≥, Ђприйшов час, Ч сказав мен≥ јртем, Ч до останнього подиху будемо битис¤ за нашу революц≥юї.

„убенко подививс¤ на годинника ≥ дав наказ зупин¤тись. ѕромчала дорогою ¤кась к≥нна частина. ƒонбас≥вц≥ стали годувати коней. ¬огню не розпалювали. ’олод проймав до к≥сток, земл¤ Ч замерзла, без сн≥гу. Ѕ≥йц≥ танцювали коло п≥дв≥д, гр≥лис¤. ѕожеж≥ навколо беззвучно займались одна по одн≥й. ¬ њхньому св≥тл≥ Ч живому й м≥нливому Ч то виринала валка п≥дв≥д ƒонбас≥вського полку, то зникала в морозн≥й темр¤в≥.

„убенко вз¤вс¤ обходити полк, минали години глупоњ ноч≥, далеко праворуч щось дуже гор≥ло, осв≥тлюючи р≥вну безконечну простор≥нь голого степу.  оваль з своњми двома пом≥чниками напоњли коней ≥з степовоњ криниц≥, дали в≥вса, чорнобородий —ерб≥н та другий ковал≥в пом≥чник Ч весн¤нкуватий безвусий Ћ¤шок Ч спорили. Ђ–ушай, Ч гукнув невгамовний „убенко Ч рушай, донбас≥вська республ≥ко!ї

Ђ≤ от ¤, Ч почав дал≥ опов≥дати коваль, коли тачанка рушила, Ч з наказу јртема ¤ повернувс¤ до √ул¤йпол¤. я мав попрацювати б≥л¤ ћахна й з≥брати людей. ћахно прив≥тавс¤ до мене, коли ¤ сид≥в на іанку. Ђƒивись, ћаксиме, ¤ знаю, чим ти дихаЇшї, Ч сказав в≥н мен≥, проход¤чи й помахуючи нагайкою. ” √ул¤йпол≥ з ним була його Ђбатькова чорна сотн¤ї з  ирюшею.

ћахно з≥брав на майдан≥ великий сход, казав промову. ≤ неспод≥вано ми встр¤ли з ним у дискус≥ю, в≥дчувши, що натовп нас п≥дтримуЇ. ÷е був прекрасний м≥тинговий двоб≥й, ≥ вс≥ бачили, що Ђбатької програЇ. “од≥ ћахно став мовчки слухати про грабунки, контрибуц≥њ, бочонки золота, тортури, розстр≥ли, вбивства.

 оли наш товариш зак≥нчив обвинувальну промову, ћахно осм≥хнувс¤ ¤кось лихов≥сне. ѕот≥м в≥н з≥йшов з помосту, що його було спец≥ально вибудовано, пройшов кр≥зь натовп, ус≥ враз розступилис¤ перед ним, в≥н схопив мого товариша за руку ≥ повол≥к за собою на трибуну. ћалий на зр≥ст, з баб'¤чим обличч¤м, з довгим поп≥вським волосс¤м, ћахно вигл¤дав см≥шно, ведучи дебелого хлопц¤, що з ним дискутував. Ќатовп принишк. ћи чекали Ч про що буде дискутувати ћахно дал≥.

ЂЅатької вил≥з на трибуну, т¤гнучи свого опонента. ¬они сто¤ли перед натовпом. “од≥ ћахно мовчки вихопив револьвер ≥ вистр≥лив у нашого товариша. Ќатовп одхитнувс¤ од трибуни. ћи почали стр≥л¤ти, але ћахна на трибун≥ вже не було. ≤ ми посп≥шили вискочити з натовпу, що раптом став до нас ворожий.

ћи б≥гли √ул¤йполем, в≥дстр≥люючись. ≤, гнан≥ зв≥дус≥ль, зас≥ли в хатин≥ у товариша Ћ¤шка, хутко позакладали в≥кна, спровадили стару мат≥р Ћ¤шкову до сус≥д≥в, замкнули двер≥, п≥дперли њх, чим могли, роз≥клали п≥д руками зброю й патрони, Ђп≥дходь, Ч крикнув хтось ≥з наших, Ч контора пише!ї, ≥ нас було одинадц¤теро.

я не охочий вихвал¤тись, але наша контора писала справно. Ѕ≥й тривав до ноч≥, стр≥л¤ти ми вм≥ли, а в≥дступати не було куди. ћи кидали гранати, ≥. на нас кидали гранати, ми стр≥л¤ли з кулемета, ¤кий у нас був, ≥ на нас стр≥л¤ли з кулемет≥в, робили все, щоб запалити нашу хату, а запалили хату сус≥да, був в≥тер весн¤ний, рвучкий, в≥н доносив часом запахи озимини, ≥ржанн¤ коней, куванн¤ зозул≥.

—ус≥дова хата гор≥ла, високе полум'¤ зносилос¤ п≥д небо, хату гасили, ≥скри полет≥ли на пов≥тку й на клуню, зайн¤лос¤ ще одне подв≥р'¤, нам не давали спочити й на хвилину, все бо¤лис¤, що ми скористаЇмос¤ з метушн≥ ≥ втечемо. Ќас уже мало було живих. « одинадц¤ти стр≥л¤ло п'¤теро, та й т≥ закривавлен≥ в≥д ран своњх ≥ чужих, виснажен≥ й посл≥пл≥, глух≥ в≥д вибух≥в.

ћи знали, що житт¤ наше от-от ск≥нчитьс¤, та ми бачили т≥ тис¤ч≥, ¤к≥ прийдуть нам на зм≥ну ≥ док≥нчать наше д≥ло, завершать нашу боротьбу, вшанують нашу пам'¤ть. ≤ нам було легко вмирати, смертельний страх не рвав нам серц¤, мозок не гн≥тило порожньо прожите житт¤, ми жили г≥дно ≥ вмирали мужньо Ч нам увижалис¤ вс≥, хто загинув за нашу революц≥ю, ми не знали, чи достойн≥ ми стати хоч близько до тих славних ≥мен.

¬≥тер повернув на нашу хату, ≥ вона зайн¤лас¤. ћахновц≥ припинили стр≥л¤нину й чекали, що ми будемо виб≥гати на подв≥р'¤, ми Ч теж не стр≥л¤ли, диму була повна хата, доп≥кав вогонь, упав сволок. ≤ тод≥ ми засп≥вали, сто¤чи в хат≥, ≥ сп≥вали, доки не повтрачали св≥домост≥. ћи не змовл¤лис¤ сп≥вати, хтось один почав, ≥ ми зрозум≥ли, що ц¤ п≥сн¤ Ч то останн≥й подарунок, ¤кий даЇ нам житт¤ї.

Ћ¤шок ≥ —ерб≥н, ¤к≥ вислухали все опов≥данн¤, огл¤нулис¤ на ковал¤.

Ђћи сп≥вали Ђ¬ставай, прокл¤тьем заклеймлЄнныйї, Ч сказав —ерб≥н.

„убенко сид≥в, тримаючи в руц≥ зал≥зну тро¤нду, високо над ним мигот≥в јльдебаран ≥ все суз≥р'¤ Ч журавлиний ключ в≥чност≥. ѕот≥м д≥став з кишен≥ маленьку книжечку, розгорнув њњ п≥д св≥тлом навколишн≥х пожеж, трохи погортав ≥, складаючи слово до слова, прочитав записане його рукою: Ђ–еволюци¤ есть война. «то единственна¤ законна¤, правомерна¤, справедлива¤, действительно велика¤ война из всех войн, какие знает истори¤ї.

Ђќсь велик≥ слова, Ч сказав „убенко, Ч слова товариша Ћен≥наї.

Ђ—тар≥ металурги кажуть, Ч продовжував „убенко, Ч що сталь зварити, ¤к житт¤ прожити Ч ≥ важко, ≥ страшно, ≥ к≥нець трудний. ћи ж варимо не сталь, а революц≥ю, ≥ ¤к безкрайньо треба нагр≥ти п≥ч та ¤кими треба бути майстрами, щоб мати топленн¤ ≥ вилити його в прекрасну форму, ≥ стане тод≥ стальна держава, пролетарська фортец¤. ј нам, р¤довим б≥йц¤м, треба любити майбутнЇ й в≥ддавати йому житт¤ї.

ЂЌас трьох ур¤тували з полум'¤, Ч сказав коваль, Ч мене, Ћ¤шка ≥ —ерб≥на. ћи тод≥ пофарбували тачанку на червоний кол≥р. ўоб п≥знавали махновц≥ї.

Ђ¬они нас уп≥знають ≥ на т≥м св≥т≥, Ч похмуро озвавс¤ —ерб≥н, Ч так ми њм, собакам, уњлис¤ї.

„ервона тачанка просувалас¤ в склад≥ ƒонбас≥вського полку до ƒн≥пра. ѕолк виконував наказ арм≥њ. «далеку пов≥¤ло вогк≥стю, недалеко була мета. Ќа четверту годину ранку зупинилис¤ на високому берез≥. ƒмухав холодний в≥тер. Ќа задн≥провськ≥й р≥внин≥ лежала  аховка. ¬низу коло води рухались частини Ўостоњ арм≥њ, сапери лагодили м≥ст.

Ђ—пасиб≥ за компан≥ю та бувайте здоров≥ї. „убенко с≥в на кон¤, передав наказ Ч ус≥м зупинитис¤, в≥д'њхав геть ≥ став дивитис¤ в б≥нокль. ѕеред ним за ƒн≥пром була  аховка. ƒосв≥ток жовтневого дн¤ розпочинавс¤ похмурий, в туман≥. Ѕезконечна молочна р≥внина прост¤галас¤ до обр≥ю, що ледве ¤сн≥в на сход≥.

÷е був славетний  аховський плацдарм „ервоноњ јрм≥њ, м≥сце завз¤тих серпневих боњв з корпусом генерала —лащова та к≥ннотою генерала Ѕарабовича. ÷е був нездвигненний остр≥вець в тавр≥йському степу, опертий на широк≥ води ƒн≥пра, к≥лька л≥н≥й дрот¤них загороджень, окопи, опорн≥ пункти, легендарна сиб≥рська див≥з≥¤ займала плацдарм.  ≥нн≥ атаки генерала Ѕарабовича розбилис¤ об дроти та мужн≥сть захисник≥в плацдарму, атаки корпус≥в генерала —лащова та ¬≥тковського не могли роздушити цей каховський гор≥шок.

Ќа очах у „убенка плацдарм ожив. ” с≥рому туманному св≥танку загор≥вс¤ б≥й. ” с≥рому св≥танку по далек≥й р≥внин≥ зарухалос¤ к≥лька черепах, ≥ кожна стр≥л¤ла з гармат та кулемет≥в; Ђтанкиї, Ч подумав „убенко. «а черепахами сунули хвил≥ п≥хоти, панцерники, земл¤ в≥дгукувалас¤ на вибух важких гармат, тис¤ч≥ кулемет≥в наче шили кул¤ми велетенськ≥ сталев≥ аркуш≥.

ѕоодинок≥ постр≥ли ≥ нав≥ть залпи б≥йц≥в губилис¤ в цьому землетрус≥, „убенко подумав про тих, що сид≥ли в окопах, п≥д зливою смерт≥, перед лют≥стю б≥лоњ гвард≥њ, проти танк≥в постачальника ¬рангел¤ Ч св≥тового кап≥тал≥зму.

¬ окопах сид≥ли кизелевськ≥ г≥рники, уральськ≥ роб≥тники, сиб≥рськ≥ партизани Ч переможц≥  олчака.

Ђ¬они ще не зустр≥чалис¤ з танками, вони не витримають такого штурму, Ч сказав уголос „убенко, Ч хот≥в би ¤ бути з ними, вмирати поручї.

“им часом потроху св≥тало, б≥л≥ розпочали нову атаку на плацдарм, „убенко бачив, ¤к п≥дт¤галис¤ резерви п≥д захистом танк≥в та панцерник≥в, ≥ маленьк≥ чолов≥чки виб≥гли њм назустр≥ч з окоп≥в, вони б≥гли просто на танки, падали ≥ знову б≥гли; Ђтаких не зл¤каЇшї, Ч прошепот≥в „убенко, ≥ його серце сповнилос¤ великою рад≥стю та н≥жн≥стю до б≥йц≥в.

—в≥тало дужче й дужче, ≥ тод≥ на неб≥ з'¤вилис¤ л≥таки. „убенко нарахував њх с≥мнадц¤ть. ¬они лет≥ли з п≥вдн¤, розгорнулис¤ дл¤ атаки ≥ стали бомбити плацдарм. Ѕуло страшно дивитис¤, ¤к уставали вгору вибухи њхн≥х бомб, зл≥сть затрусила всього „убенка, було над його сили дивитис¤, ¤к загибають друз≥, в≥н висмикнув револьвера й вистр≥лив, не розум≥ючи сам, що робить. Ђ«а мною! Ч крикнув в≥н, Ч за мною!ї Ч так, наче його заг≥н одразу м≥г замахати крилами й перелет≥ти в≥дстань до ворога.

ƒонбас≥вський полк затримавс¤ коло переправи. Ѕ≥йц≥ принесли „убенков≥ кожушка Ч Ђти п≥сл¤ тифу кволийї. ƒн≥про котив важк≥ с≥р≥ хвил≥, понтонний м≥ст п≥дн≥мавс¤ й опускавс¤ п≥д ногами. ¬≥йськов≥ частини переправл¤лис¤ на плацдарм, ≥ нарешт≥ д≥йшла черга й до „убенка. ѕ≥зн≥м ос≥нн≥м ранком, виконуючи наказа, з≥йшов в≥н з полком на другий берег, б≥й на плацдарм≥ то затухав, то спалахував з вулкан≥чною пристрастю, але був десь далеко.

≤ вз¤ти участь у битв≥ „убенков≥ не довелос¤: плацдарм в≥дбив ус≥ атаки, захопив дванадц¤ть танк≥в та панцерник≥в, розгромив ущент б≥лий корпус. ÷е була блискуча перемога. Ќа пол≥ бою залишились танки. ¬они сто¤ли мертв≥ коло т≥л своњх господар≥в. ќф≥церськ≥ трупи Ч в чорних г≥мнастерках, на рукавах нашито б≥л≥ черепи з б≥лими к≥стками, вишито л≥тери: Ђне боюс¤ никого, кроме бога одногої, Ч прочитав „убенко.

“анки сто¤ли один коло одного, ≥ навкруги них лежало багато труп≥в червоних б≥йц≥в, що мужньо йшли на нер≥вний б≥й ≥ перемогли.

Ќа св≥ж≥й озимин≥, далеко в≥д окоп≥в, сид≥в б≥лий оф≥цер. ” нього по кол≥на од≥рвано обидв≥ ноги. …ому ще встигли њх перев'¤зати, але в пан≥чному в≥дступ≥ скинули з повозки. Ѕинти на кол≥нах набр¤кли кров'ю, оф≥цер сид≥в, заплющивши оч≥, похитуючись, в≥н був без пам'¤т≥ чи п'¤ний. ЂЌаш отец Ч широкий ƒон, наша мать Ч –осси¤, всюду нам ведь путь волен, все места родныеї, Ч було чути.

≤ ще „убенко зустр≥в невеликий к≥нний заг≥н, ¤кий в≥з ховати свого командира.

÷е зовс≥м ≥нша смерть, коли отак умерти, Ч сувора урочист≥сть ≥ сум б≥йц≥в загону розхвилювали „убенка, що не раз бачив смерть у в≥ч≥. ≤ в≥н приЇднавс¤ до загону, ¤кий з голими шабл¤ми супроводив свого командира.

ј командир лежав на тачанц≥ й дививс¤ в небо, його голова похитувалась в такт ресорам, в≥н похитував головою, наче одно повторював ЧЂ¤к же це ¤ так давс¤ смерт≥, товариш≥, ¤к же це ¤ так давс¤?ї Ч ≥ кучер¤вий чуб його колихав в≥тер.

Ќад перекопською р≥вниною лет¤ть гирилиц¤ми ос≥нн≥ хмари, журавл≥ Ч неск≥нченними ключами, холодна земл¤, степовий жовтень. ѕ≥всоттис¤чна б≥ла арм≥¤ барона ¬рангел¤ кидаЇ в б≥й оф≥церськ≥ бригади дроздовц≥в, корн≥ловц≥в, марковц≥в, п≥дт¤гаЇ резерви кубанц≥в, донц≥в, концентруЇ танки й бомбовози, а на нењ нац≥лилос¤ п'¤ть арм≥й червоного ѕ≥вденного фронту. ќс≥нь тис¤ча дев'¤тсот двадц¤того року гримить по степах горл¤нками важких гармат, тупоче сотн¤ми тис¤ч к≥нських копит, гуркотить моторами танк≥в та штурмовоњ ав≥ац≥њ, рухаЇтьс¤ арм≥¤ми двох ≥сторичних епох.

Ђ оли говорити про ¬атерлоо, Ч сказав молодий генерал, Ч ¤ не бачу тут Ќаполеона Ѕонапартаї. ¬≥н засм≥¤вс¤, цей учорашн≥й кубанський осавул, рудий ≥ р¤бий, брутальний ≥ дражливий. Ђќт в≥н, наш новий генерал≥тетї, Ч подумав його сп≥врозмовник, сивий генерал з йоржиком на голов≥.

Ђјле д≥ло йде до ¬атерлоо, Ч продовжував молодий, Ч червоних буде розбито й знищеної.

–озмовники сид≥ли в штаб≥, Ч молодий сьорбав конь¤к, старий Ч молоко.

Ђƒо реч≥, Ч сказав старий, поставивши скл¤нку, Ч п≥д ¬атерлоо н≥¤кого бою й не булої.

Ђяк не було? ј ≥стор≥¤?ї

Ђѕерший б≥й був п≥д Ћ≥ньњ, де Ќаполеон вщент розгромив прусське в≥йсько Ѕлюхера, а сам Ѕлюхер Ч старий рубака, чесний ≥ мужн≥й, хоч без ус¤коњ осв≥ти генерал Ч упав у рейваху з кон¤, ≥ його довго не могли знайти. “а в нього був за начальника штабу славетний √нейзенау, товариш Ўарнгорста, коли вам щось говор¤ть ц≥ ≥мена...ї

ћолодий промовчав, зл≥сно сьорбнувши конь¤ку.

Ђ≤ √нейзенау, блискуча голова, подав правильний наказ про напр¤м в≥дступу розбитого прусського в≥йська. ј Ќаполеон тим часом ув'¤завс¤ до битви з англ≥йським в≥йськом ¬елл≥нгтона коло гори св¤того ∆ана, переламав ¬елл≥нгтона ≥ готувавс¤ розметати ¤к сл≥д. “а тут насп≥ли √нейзенау з Ѕлюхером, вже раз бит≥, ≥ допомогли богин≥ ѕеремоги перейти в≥д Ќаполеона на ≥нший б≥к. ј ¬атерлоо Ч це назва села, де сто¤в штаб англ≥йського ¬елл≥нгтонового в≥йська року 1815, червн¤ 18ї.

¬ штаб≥ запанувала пауза, в ¤к≥й чути було далеку канонаду, ≥ржанн¤ коней, квил≥нн¤ в≥тру.

Ђ¬≥йськова операц≥¤, в ¤к≥й ворожу силу знищують, Ч це  анни, Ч сказав старий генерал, Ч вам не доводилось цього вчити, ваше превосходительство?ї

’вацький р¤бий осавул в генеральських погонах почервон≥в в≥д злост≥. ¬≥н подививс¤ на старого й подумав, що м≥г би перерубати його, ¤к лозину, Ђми говоримо про задн≥провську операц≥юї, Ч пробурчав в≥н.

Ђќтож вам не пошкодить знати про  анни, Ч повол≥ продовжував старий, Ч т≥  анни, що про них писав ≥ в≥домий граф Ўл≥ффен. ” дв≥ст≥ ш≥стнадц¤тому роц≥ до нашоњ ери ген≥альний карфагенський полководець √анн≥бал, маючи п'¤тдес¤т тис¤ч в≥йська, знищив п≥д  аннами с≥мдес¤титис¤чну римську арм≥ю консула “еренц≥¤ ¬аррона. ѕереможна карфагенська к≥ннота на чол≥ з √асдрубалом перемогла к≥нноту на правому крил≥ римського в≥йська, промчала позад усього римського в≥йська ≥ розбила к≥нноту на л≥вому крил≥ римл¤н. “од≥, завд¤ки блискучому маневру √анн≥бала, римл¤ни одразу змушен≥ були в≥дбиватис¤ на чотири сторони, ≥ карфагенське в≥йсько поклало на м≥сц≥ трупом майже вс≥х римл¤н. “ак,  анниї.

Ђ“ак буде з  аховкою, Ч сказав молодий, Ч у римл¤н Ч  анни, у червоних Ч  аховкаї.

√енерал з сивим йоржиком похитав головою; Ђце см≥лива операц≥¤ за ƒн≥пром, вона може мати усп≥х, але генералов≥ Ѕаб≥Їву треба добре стерегтис¤ р≥зних неспод≥ванокї, Ч мовив в≥н кр≥зь зуби.

–¤бий осавул знизав плечима, генеральськ≥ погони його настовбурчились, в≥н знав, що на в≥дстан≥ голосу стоњть його бригада головор≥з≥в, ¤ку в≥н у р≥шучий момент поведе з резерву пересл≥дувати розбитих червоних. Ђ„и не думаЇте ви, ваше превосходительство, Ч сказав в≥н, Ч що наш трет≥й корпус та к≥ннота генерала Ѕаб≥Їва п≥шли за ƒн≥про лише дл¤ того, щоб повернутис¤ назад?ї

—тарий генерал допив молоко, пройшовс¤, шкутильгаючи, до дверей, повернув назад, його дратувала задерикуват≥сть цього мужлана. Ђƒобре, коли Ч повернутис¤ї, Ч буркнув генерал.

Ђ омандувати червоним фронтом призначено ‘рунзе, Ч жорстко проказав дал≥ старий, Ч ≥ ¤ б не хот≥в, Ч зупинивс¤ в≥н, дивл¤чись у в≥кно, Ч ¤ б не хот≥в, щоб це були поган≥ зв≥стки...ї

јле до к≥мнати вб≥г оф≥цер, ≥ в нього не був вигл¤д доброго в≥сника, Ђк≥нець! Ч крикнув в≥н, Ч задн≥провська операц≥¤ провалилась! п≥д  аховкою пропали вс≥ танки! —волоч≥!ї ¬≥н упав просто на ст≥л, ≥ на губах у нього показалась п≥на. –¤бий осавул генеральського званн¤ миттю вискочив надв≥р, ≥ зв≥дти чути було його страшну лайку та безладну команду бригад≥.

ѕерекопська р≥внина починаЇтьс¤ за ƒн≥пром, голе, чорне безмежж¤ Ч без р≥ки, без дерева, окрем≥ села й хутори сто¤ть р≥дко, неос¤жн≥ волод≥нн¤ ‘альцфейна оточують з ус≥х бок≥в, мов море Ч утл≥ острови. —онце ос≥ннЇ недовгов≥чне, р≥дко показуЇтьс¤ з хмар, розкиданих, ¤к в≥ничч¤, по небу.  ≥нець жовтн¤ морозний, хрустить суха й замерзла трава. ¬есни дитинства Ч далеко, в солон≥й мл≥, на рожевих берегах.

≤ чабанець ƒанило њде на кон≥ землею свого дитинства. ¬≥н став уже чабаном, повним чабаном, правнуком ƒанила, сином –игора. Ќад ним Ч ос≥нь ≥ г≥ркувате ос≥ннЇ пов≥тр¤ степу. Ќ≥ жайворонка в неб≥, н≥ чорногуза в трав≥, ¤щ≥рки поснули в земл≥, цв≥ркунц≥ позамерзали на смерть, ≥ трави вс≥ сух≥, сонце не гр≥Ї, т≥льки високо п≥д хмарами лет¤ть останн≥ птахи в ≥р≥й, Ч ос≥нь.

ѕеред ƒанилом встаЇ прад≥д, загублений на ц≥й р≥внин≥, встають спогади дитинства, Ђтопчу, топчу р¤стї, Ч шепотить в≥н. ѕрад≥д згадувавс¤ лаг≥дний ≥ старий, древн≥й голос лунав ƒанилов≥ в ус≥ т¤жк≥ хвилини його юнацького житт¤. ≤ тод≥ де знаходилась сила й в≥двага, де народжувалась п≥сн¤ Ч в≥дзвуки вол≥ труд¤щого роду!

ƒанило огл¤давс¤ навкруги Ч на б≥дний степ, наче вперше пом≥тивши дитинство його. ¬≥н подумав, ¤к в≥н писатиме про це. ” нього безл≥ч мислей, про ¤к≥ треба розпов≥сти люд¤м. ¬ його особ≥ р≥д турбањв д≥стане слово на земл≥!

¬≥н напише ≥стор≥ю свого роду, ¤к в≥н ≥шов довгим стол≥тн≥м шл¤хом ≥ прийшов у революц≥ю. ¬же хай прад≥д не рушитьс¤ в земл≥ Ч правнук запам'¤тав його слова та батьков≥ злидн≥, запам'¤тав ≥ напише. ÷е буде довга книга, ≥ н≥хто в н≥й не плакатиме, ¤к не плакав ƒанило, батько його, д≥д та прад≥д, њвши г≥ркий хл≥б, обробл¤ючи землю на пана та на дук≥в, б'ючис¤ гол≥руч ≥ не знавши способу об'Їднатис¤ з ≥ншими злидар¤ми.

 нига буде про чотири житт¤, ≥ його буде четверте, кожне житт¤ починатиметьс¤ в книз≥ з однакового дитинства. ќднаков≥ жайворонки сп≥ватимуть над чотирма, однаков≥ трави шум≥тимуть п≥д ногою.

ћолодий ком≥сар њхав степом свого дитинства, повертавс¤ до полку товариша Ўведа, що сто¤в десь серед голого степу, на самому крайньому фланз≥ арм≥њ.

ћолодий ком≥сар добивс¤ в штаб≥ одеж≥ й чоб≥т, ≥ по них треба було послати з загону, розпов≥в, ¤к мерзнуть б≥йц≥, день ≥ н≥ч сто¤чи на замерзлому степу. Ќ≥ палива, н≥ захисту, ноги в ганч≥рках, холодний в≥тер. Ўвед обрав соб≥ невеличкий розвалений хуторець, куди посилав на спочинок резерви.  оней у Ўведа було мало, 'але в≥н вважав себе к≥нною частиною, полком кавалер≥њ, в≥н кричав Ч Ђпереведу в п≥хоту!ї, ≥ це була найдужча погроза.

” штаб≥ ƒанило не вперше пересв≥дчивс¤, що полк вважають малорегул¤рним ≥ не ставл¤ть на в≥дпов≥дальн≥ д≥л¤нки фронту, а Ўведа прен≥жно любл¤ть. ¬ штаб≥ читалис¤ його рапорти, де в≥н гордо спов≥щав, що його полк в склад≥ ста двадц¤ти двох шабель готовий п≥ти куди завгодно. —тарий пут≥ловець Ч начштабу Ч лише усм≥хавс¤, Ђпартизанщинаї, Ч казав в≥н вибачливо й водночас лаг≥дно.

Ўведов≥ посилались запити про те, куди в≥н п≥сл¤ бою под≥в полонених врангел≥вц≥в, але в≥н в≥дпов≥в, що Ђполонених у нього не було, немаЇ й не буде Ч в битв≥ за ≥деалї. ™диного ком≥сара в≥н терп≥в б≥л¤ себе Ч ƒанила. ≤ цьому доводилось день по дню переламувати Ўвед≥в характер, щодн¤ наражатис¤ на оп≥р командира.

яких т≥льки фантастичних проект≥в не придумував Ўвед! ќдного разу Ч це був н≥ б≥льш, н≥ менш, ¤к морський десант. ¬≥н хот≥в, н≥кого, звичайно, не попереджаючи, посадити св≥й полк на рибальськ≥ шхуни й трамбаки, перепливти море й вис≥сти вноч≥ б≥л¤ —евастопол¤. ѕ≥д≥йти непом≥тно, заскочити й вир≥зати штаби, захопити самого ¬рангел¤, коли вдастьс¤, ≥ пот≥м зникнути в  римських горах ≥ там битис¤, доки п≥д≥йдуть своњ. Ђ—ам Ћен≥н про це знатимеї, Ч говорив Ўвед задумливо.

ƒругим разом його проект знищенн¤ ¬рангел¤ мало не зак≥нчивс¤ траг≥чно дл¤ нього самого. ¬ибравши час в≥дсутност≥ ком≥сара (Ђ¤ тоб≥ передав фальшивий виклик до штабу, Ч по¤снював пот≥м Ўвед, Ч мен≥ тебе жалко було брати з собоюї). Ўвед переод¤г св≥й заг≥н у форму врангел≥вського оф≥церського полку й рушив на фронт. ¬≥н вдало вибрав м≥сце. ¬≥н уже лагодивс¤ розпочати рейдову операц≥ю, ¤к на нього налет≥ла червона к≥нна група. „ервон≥ к≥ннотники з≥ткнулис¤ тут з таким фактом, коли врангел≥вськ≥ оф≥цери зовс≥м не прийн¤ли бою, жахливо ла¤лис¤ ≥ здалис¤ вс≥ до одного.

ƒанило њхав степом ≥ не м≥г позбутис¤ думки, почутоњ в штаб≥, про нев≥домий заг≥н, ¤кий з'¤вивс¤ в цих м≥сц¤х. ¬≥н пробував сп≥вати, пустивши кон¤ кроком, але сп≥вав недовго й без почутт¤. ¬≥тер котив курай та перекотиполе.  оло дороги лежала кон¤ка, вона зр≥дка п≥дводила голову й нем≥чно огл¤дала степ. «а п≥вк≥лометра вал¤лась патронна двоколка без кол≥с, ƒанило раптом побачив, що земл¤ зовс≥м збита копитами.

¬≥н поњхав по сл≥дах, спостер≥гаючи ознаки швидкого й втомного маршу. —п≥вати вже не починав. —л≥ди йшли в напр¤мку до хут≥рц¤ Ч бази Ўведа. “а ось показавс¤ здалеку й сам хуторець. Ќад ним кружл¤ло гайворонн¤.

ѕерше, що побачив молодий ком≥сар, наблизившись до хут≥рц¤, був сам Ўвед у червоних гал≥фе й босий. ¬≥н сид≥в на зламаному снар¤дом дерев≥. ∆одноњ живоњ душ≥ навкруги. Ќа подв≥р'њ розкидано папери. “рупи двох вартових лежали коло іанку з розрубаними головами. ¬≥терець крутить по подв≥р'ю см≥тт¤ й пап≥рц≥. —онце прорвалос¤ кр≥зь хмару, щоб осв≥тлити невеселу картину. ≤ серед тиш≥ й смерт≥ раптом засп≥вав десь на горищ≥ п≥вень.

Ђ√ей, хто Ї?ї Ч крикнув ƒанило, не чуючи свого голосу. ¬≥н зл≥з з кон¤, кинув пов≥д, к≥нь п≥шов за ним. Ђ’то Ї?ї Ч гукав ƒанило, обход¤чи подв≥р'¤, загл¤даючи у в≥кна. Ќ≥хто не озивавс¤.  оло перекинутоњ кухн≥ скоцюрбивс¤ зарубаний куховар Ч в≥н саме чистив картоплю, коли його застукала смерть, ≥ чиститиме в≥чно.  оло пов≥тки лежало на куп≥ к≥лька червоноарм≥йц≥в.

ѕовернувши за пов≥тку, ƒанило мало не збив з н≥г живу людину. ÷е був хлопчик-червоноарм≥Їць. ¬≥н сид≥в, притулившис¤ до ст≥ни, побитоњ кул¤ми, голова його трусилас¤, губи щось говорили й говорили, беззвучно й безупинно. ”гор≥ кружл¤ло гайворонн¤.

ћолодий ком≥сар перев'¤зав хлопчика, напоњв. ƒ≥знавс¤, що б≥л≥ њхали з червоним прапором. Ўвед пов≥рив, що вони переод¤гнен≥ своњ, н≥¤кого бою не було.

“ак загинув Ўвед ≥ партизани.

ƒанило обн¤в ¤кусь порубану шабл¤ми вишню й в≥дчув неймов≥рну г≥рк≥сть, що не давала йому дихати. ” голов≥ промайнули вс≥ бол≥ дитинства, образи сир≥тського приюту й штовхани в наймах. « очей полилис¤ сльози. ¬перше в житт≥ ƒанило заплакав. Ќа ц≥й земл≥ свого дитинства.

ѕерекопська р≥внина, тавр≥йський степ були полем великого бою перед  римом. ƒв≥ епохи, з≥ткнувшис¤ на р≥вному безмежж≥, зводили рахунки. –еволюц≥йне в≥йсько, кероване великим полководцем, вз¤ло до своњх рук ≥н≥ц≥ативу. ƒоб≥рна гвард≥¤ б≥лих, од¤гнена й озброЇна, з панцерниками, танками, ав≥ац≥Їю мусила вишукувати вс≥х засоб≥в, щоб витримати концентрований удар.

ѕлан передбачав оточенн¤ й знищенн¤ арм≥њ ¬рангел¤ в “авр≥ њ, не допускаючи њњ в≥дходу в  рим. Ўоста арм≥¤, в≥дкинувши ворога, в≥д≥йшла до ѕерекопу, закрила шл¤х в≥дступу врангел≥вц¤м. Ћегендарна ѕерша к≥нна арм≥¤ вийшла вс≥Їю масою в глибокий тил основних сил ¬рангел¤ ≥ закрила й другий шл¤х до  риму Ч „онгар. ƒруга к≥нна арм≥¤. „етверта й “ринадц¤та Ч продовжували виконувати детал≥ зал≥зного удару. ¬рангель ринувс¤ до  риму, р¤туючись в≥д  анн.

Ђѕерший етап л≥кв≥дац≥њ ¬рангел¤ зак≥нчено.  омб≥нованими д≥¤ми вс≥х арм≥й фронту завданн¤ оточити й знищити головн≥ сили ворога на п≥вн≥ч ≥ на п≥вн≥чний сх≥д в≥д кримських горловин виконано блискуче. ¬орог зазнав величезних утрат, нами захоплено до двадц¤ти тис¤ч полонених, понад сто гармат, безл≥ч кулемет≥в, близько ста паровоз≥в ≥ дв≥ тис¤ч≥ вагон≥в та майже вс≥ обози й величезн≥ запаси постачанн¤ з дес¤тками тис¤ч снар¤д≥в ≥ м≥льйонами патрон≥вї.

 омандувач перегл¤дав св≥й наказ в≥йськов≥ фронту.  омандувач був у шк≥р¤н≥й куртц≥ й б≥лих вал¤нках. ¬≥н сид≥в у штаб≥ „етвертоњ арм≥њ. ¬ ньогоЧдовг≥ вуса, велике чоло, ¤сн≥, спок≥йн≥ оч≥.

÷е був справжн≥й маршал революц≥њ.  еруючи п'¤тьма арм≥¤ми, в≥н за м≥с¤ць удалими маневрами й см≥ливими операц≥¤ми розбив ¬рангел¤ й тепер сам примчав на передов≥ позиц≥њ дл¤ останнього штурму.

÷е був командувач, створений революц≥Їю, ≥ в≥н сто¤в на височин≥ вимог в≥йськового мистецтва. ¬≥н ходив, ледве пом≥тно шкутильгаючи, по невеличк≥й к≥мнат≥ штабу й слухав. …ого приЇмне просте обличч¤, обличч¤ роб≥тника, було весь час спок≥йно задумливе. ¬≥н наче заглибивс¤ в своњ думки, закований у панцер в≥дпов≥дальност≥. ¬≥дпов≥дальн≥сть за житт¤ кожного червоноарм≥йц¤, ц≥лого фронту, в≥дпов≥дальн≥сть за фронт перед парт≥Їю, в≥дпов≥дальн≥сть перед новим людством земл≥, про ¤ке в≥н ћр≥¤в ≥ на каторз≥.

≤ житт¤ арм≥њ вставало перед ним в ус≥х др≥бниц¤х, ¤к≥ часто важлив≥ш≥ за недостачу патрон≥в чи людей. ƒуже мало фуражу, ц≥лковита в≥дсутн≥сть палива, звичайноњ води дл¤ питт¤, морози дес¤ть градус≥в, брак теплоњ одеж≥ ≥ голе холодне небо зам≥сть покр≥вл≥ над головами.

 омандувач огл¤нув, ¤к зм≥цнювалис¤ берегов≥ батарењ, ¤к готувалис¤ позиц≥њ, ¤к все жило наступним штурмом. Ќ≥¤ких техн≥чних засоб≥в у в≥йська не було, вони не встигли прибути за бойовими частинами в темп≥ навального наступу. Ѕойов≥ частини сам≥ провадили потр≥бн≥ роботи Ч в умовах пронизливого холоду, нап≥врозд¤гнен≥ й бос≥, позбавлен≥ можливост≥ хоч де-небудь перегр≥тис¤, поњсти гар¤чого. ≤ жодних скарг на неймов≥рн≥ умови роботи.  омандувач не дивувавс¤, йому був зрозум≥лий героњзм ≥ в≥ддан≥сть його б≥йц≥в. ¬≥н вимагав в≥д них неможливого, ≥ вони виконували неможливе.

¬ал¤нок намул¤в йому ногу. ¬≥н перезувс¤, с≥вши на цинковий ¤щик з патронами. ’олодний солоний в≥тер дмухав ≥з заходу.

ѕ≥дступи до перекопських та чонгарських позиц≥й лежали на р≥вн≥й м≥сцевост≥, ≥ сам≥ позиц≥њ зм≥цнен≥ вс≥ма можливими способами. ¬рангел≥вськ≥ й французьк≥ в≥йськов≥ ≥нженери накреслили й побудували ц≥лу систему бетонних ≥ земл¤них споруд. ѕозиц≥њ так≥, що дл¤ усп≥шноњ атаки в≥дкритою силою, здавалос¤, не було н≥¤ких шанс≥в. Ќа перекопських позиц≥¤х височ≥в ще “урецький вал старих час≥в ≥ р≥в п≥д ним, ≥ коли скласти висоту валу та глибину рову, то виходила перепона на тридц¤ть Ч сорок метр≥в, обплутана колючим дротом, захищена бетонними окопами, гарматами, бомбометами й кулеметами, п≥дтримувана гарматним вогнем ворожого флоту.

≤з штадиву 51 командувач рушив до ѕерекопу. Ѕуло вже надвеч≥р'¤. —ут≥нки й густий туман, за к≥лька крок≥в н≥чого не видко. Ѕезперервний гурк≥т гармат. ѕрожектори з ворожого боку не вгавали й на хвилину. Ѕлискав вогонь гарматних залп≥в. –езервн≥ полки 51 див≥з≥њ готувалис¤ до останнього штурму. ÷≥лий день сто¤в густий туман, артилер≥¤ не могла стр≥л¤ти, б≥йц≥ штурмували позиц≥њ ворога майже без артилер≥йськоњ п≥дготовки.

 омандувач њхав п≥вн≥чним берегом —иваша. ” район дороги потрапл¤ли ворож≥ снар¤ди. «агор≥лас¤ коло дороги скирта соломи. ѕ≥д гарматним обстр≥лом командувач був ц≥лком спок≥йний, його командарми й комдиви знали випадки, коли в≥н ходив в атаку разом ≥з стр≥лецькими лавами.

Ќачдива 52 в штаб≥ не було. ¬≥н ще минулоњ ноч≥ разом з полками переправивс¤ через —иваш, ≥ з минулоњ ноч≥ на Ћитовському п≥востров≥ безперервно точитьс¤ б≥й. «а цей час б≥йц≥ н≥чого не њли, не було води. « п≥вострова -Ч вих≥д у тил перекопським позиц≥¤м, що њх н≥¤к не могла вз¤ти 51 див≥з≥¤. “реба триматис¤ на п≥востров≥ ≥ треба за вс¤ку ц≥ну штурмувати перекопський вал.

¬ дороз≥ пили чай.  оло прожектор≥в н≥ч була особливо темна. —м≥¤лис¤, жартували.

Ќа дванадц¤ту годину ноч≥ командувач прибув до штадиву 51. Ќачдив ≥з своњми полками Ч також на Ћитовському п≥востров≥ з минулоњ ноч≥. Ќеймов≥рноњ, завз¤тост≥ атака не вгавала там. Ѕ≥л≥ посилювали натиск, кинувши в контратаку найкращу свою дроздовську див≥з≥ю з бронемашинами. «а п≥вгодини по прибутт≥ командувача до штадиву стало в≥домо з л≥н≥њ зв'¤зку, ¤ка проходила через —иваш, про п≥двищенн¤ р≥вн¤ води, про затопленн¤ брод≥в. ѕолки обох див≥з≥й могли опинитис¤ в≥др≥зан≥ по той б≥к —иваша.

 омандувач ви¤вив у даних обставинах всю силу характеру й р≥шуч≥сть полководц¤. ÷арська каторга й засланн¤ п≥дточили його здоров'¤, але загартували волю до перемоги. ¬≥йськовий талант його дор≥внювавс¤ б≥льшовицьк≥й наполегливост≥. ¬≥н пам'¤тав розмову ≥з —тал≥ним, орган≥затором ≥ натхненником ѕ≥вденного фронту. ѕеремога сама не прийде, њњ треба здобути.

≤ командувач видаЇ наказ до негайного виконанн¤: атакувати в лоб “урецький вал негайно й нев≥дкладно, ¤кою завгодно ц≥ною. ћоб≥л≥зувати мешканц≥в ближчих с≥л дл¤ запоб≥жних роб≥т на бродах, кавдив≥з≥њ й повстанськ≥й груп≥ негайно с≥сти на коней ≥ переходити —иваш.

Ѕлизько третьоњ години ноч≥ прибула кавдив≥з≥¤.  омандувач огл¤нув њњ ≥ зараз-таки вир¤див до м≥сц¤ бою. ¬ода в —иваш≥ поступово прибувала, броди псувалис¤, але переправа ще була можлива.

ўе за годину з'¤вилис¤ й повстанц≥, њхн≥й командир ≥ начальник штабу прийшли до командувача. ¬они зайшли обережно, мов чекаючи пастки.

’то знаЇ, ¤к≥ в них буди думки, коли вони запропонували своњ послуги на врангел≥вському фронт≥. ћоже, њм потр≥бн≥ патрони або ¤кась передишка? ћоже, чорн≥ ¤к≥сь плани спонукали ћахна в≥ддати на допомогу „ервон≥й јрм≥њ своњ полки на чол≥ з  аретниковим?  омандувач фронту ще з ’аркова зважив на все.

 аретников вислухав терпл¤ч≥ по¤сненн¤ командувача про причини негайноњ переправи через —иваш. ¬≥н задумавс¤, погл¤даючи на легендарного командувача фронту. ÷е була не та людина, ¤ку в≥н чекав побачити. “ут не придуришс¤ й не в≥зьмеш криком.  аретников мовчав. …ого начштабу роздивл¤вс¤ карту, Ђк≥ннота не пройдеї, Ч сказав в≥н.

Ђћи революц≥йн≥ повстанц≥ ”крањни, Ч заговорив  аретников, Ч разом з вами битимемо ¬рангел¤. јле к≥ннота мор¤ не перейдеї.

Ђ√одину тому, Ч спок≥йно в≥дпов≥в командувач, Ч перейшла кавдив≥з≥¤. я чув, що революц≥йн≥ повстанц≥ не захочуть в≥дстати у виконанн≥ свого обов'¤зкуї.

 омандувач був зовн≥ спок≥йний ≥ неквапливий. ¬≥н не показував махновц¤м своЇњ нетерпл¤чки. ¬≥н ставив питанн¤ так, що т≥льки з свого доброго бажанн¤ може доручити њм честь перейти —иваш ≥ стати до бою. ¬≥н знав партизанськ≥ норови й не натискав, хоч ≥ мусив зважати й враховувати кожну хвилину.  аретников в≥дкозир¤в ≥ вийшов.

 омандувачев≥ допов≥ли, що махновц≥ мають м≥цно зв'¤зан≥ снопи соломи й очерету, приторочен≥ до с≥дел. ¬они добре знали умови переходу через —иваш ≥ т≥льки в≥дт¤гали час, бо¤чись ¤коњсь пастки.

 аретников ≥ начштабу к≥лька раз≥в то приходили до командувача, то н≥би йшли виконувати наказ. —права зат¤галас¤. —иваш м≥г виповнитись водою, ≥ потр≥бна п≥дмога не д≥йшла б до Ћитовського п≥вострова. Ђя розц≥нюю вашу затримку, Ч сказав нарешт≥ командувач, Ч ¤к бо¤гузтво. ћоже, вам краще було б роз≥йтись по дом≥вках?ї

“акий пр¤мий удар приголомшив  аретникова. ¬≥н криво посм≥хнувс¤ й тихо вийшов. —≥в на кон¤, оперезав його нагаЇм. «аг≥н помчав до —иваша.

“од≥ прийшло пов≥домленн¤ ≥з штадиву 51. ѕолки див≥з≥њ, п≥дтриман≥ з Ћитовського п≥вострова, вноч≥ вз¤ли штурмом “урецький вал ≥ пересл≥дують ворога. ÷е не було зак≥нченн¤ завданн¤, бо попереду перетинали шл¤х до  риму м≥цн≥ юшунськ≥ позиц≥њ, але пад≥нн¤ ѕерекопу дозвол¤ло див≥з≥¤м на Ћитовському п≥востров≥ прилучитис¤ до загального наступу арм≥њ.

 омандувач п≥дписав наказ про дальший розвиток операц≥њ й тод≥ лише дозволив соб≥ в≥дпочити. —томлена вкрай людина л¤гла на лежанку й почала розтирати хворе кол≥но. Ѕула шоста година ранку дев'¤того листопада.

«в'¤зк≥вц≥ почали передавати наказ. ѕ≥дпис сто¤в Ч Ђ‘рунзеї.

ƒводенн≥ боњ п≥д ёшуннюЧзавз¤т≥ й кривав≥. јле ёшунь було вз¤то, ≥ одночасно геройським штурмом, багнетною атакою 30 див≥з≥¤ перемогла п≥д „онгаром. Ќавально й нестримно арм≥њ вдерлис¤ до  риму.

≤вана ѕоловц¤, командира ≥нтернац≥онального загону, наздогнав його ком≥сар √ерт. Ђяка чудна тачанка, подивись, Ч сказав √ерт, Ч мен≥ нагадуЇ того пов≥тр¤ного аса, що вифарбував св≥й л≥так на червоний кол≥р.  оли в≥н з'¤вл¤вс¤ на неб≥ Ч це вигл¤дало красиво, хоч ≥ непрактично. ѕроте певний елемент психолог≥чного впливу бувї.

Ђўось на манер т≥Їњ псих≥чноњ атаки, котру ми мали на —иваш≥ї, Ч зауважив ѕоловець, розгл¤даючи червону тачанку, ¤ка проњздила поблизу. Ђ“≥сно тут, ¤к на ¤рмаркуї, Ч сказав малий —ашко ѕоловець, дивл¤чись праворуч ≥ л≥воруч.

Ќа чудн≥й тачанц≥ сид≥ло четверо. ѕопереду Ч бородань та безвусий, б≥л¤ кулемета Ч довговусий д¤дько й молодий тенд≥тний червоноарм≥Їць. Ђ артина, Чзасм≥¤вс¤ √ерт, Чв'њзд переможц≥в до останньоњ твердин≥ барона ¬рангел¤ї.

«заду долинули ¤к≥сь вигуки. —каженим галопом мчали верх≥вц≥, торохт≥ли тачанки, ма¤ли строкат≥ килими на них.  он≥ закв≥тчан≥ стр≥чками, килими звисають аж на колеса, рух, пишнота, опера.

Ђяк посп≥шають махновц≥, Ч сказав ѕоловець, Ч на —иваш≥ вони смирн≥ булиї.

Ђѕоставити б кулемети, Ч в≥дпов≥в √ерт, Ч посп≥шають на грабунокї.

ћахновц≥ пом≥тили червону тачанку, п≥знали. √рупа верх≥вц≥в в≥докремилас¤ в≥д загону ≥, не зменшуючи галопу, ринулась до тачанки. Ѕлиснули в пов≥тр≥ шабл≥. Ќа мить тачанка зникла в потоц≥ верх≥вц≥в. ѕот≥м вони розб≥глис¤, ¤к вовки, ≥ помчали доган¤ти своњх.

¬се трапилось так блискавично, що ѕоловець з √ертом опам'¤талис¤ лише тод≥, коли з тачанки випало двоЇ людей, ≥ кон≥ в тачанц≥ почали кружл¤ти, н≥ким не керован≥.

ѕролунали безладн≥ постр≥ли, але махновц≥ були вже далеко. “ачанку зупинили. «в≥дк≥л¤сь уз¤вс¤ „убенко.

Ќа тачанц≥ поник розрубаною головою на кулемет коваль ћаксим ѕо другий б≥к сид≥в непошкоджений ƒанило, розгублено тримаючи в руц≥ зал≥зну тро¤нду.  оваль ще т≥павс¤, ¤к конаючий птах. Ќаблизились ѕоловець з √ертом. Ђ“в≥й?ї Ч запитав ѕоловець, побачивши „убенков≥ оч≥. „убенко одвернувс¤. Ђ¬≥йна к≥нчаЇтьс¤ї, Чсказав √ерт. Ђ—таль варитимеш, „убенкої, Ч осм≥хнувс¤ ѕоловець. Ђ«ор¤ јльдебаран, Ч дл¤ чогось сказав „убенко, Ч журавлиний ключ в≥чност≥ї.

≤ вз¤в у ƒанила тро¤нду.

¬ мозку ƒанила в≥дбивалась картина: сонце, ос≥нь, запах смерт≥, к≥нський п≥т, безконечна даль, рад≥сть перемоги, сталевар „убенко з тро¤ндою в руц≥ на ворот¤х  риму.

јƒјћ≈Ќ ќ

“а, по-друге, Ч¤ не. майстер мартена, а такий соб≥ сталевар, майстром у нас ‘ед≥р ≤ванович ≥, по-перше, це майстер на вагу золота, майстер-голова, такого майстра ¤ р≥к шукав, так≥ майстри не часто род¤тьс¤. ÷е майстер староњ виучки, в≥н, може, ще —≥менса до розуму брав, а за —≥менсовими кресленн¤ми сам ћартен першу п≥ч робив.

ћ≥й ‘ед≥р ≤ванович Ч майстер н≥жний, ≥ людина в≥н така ж н≥жна, ви бачите, ¤к в≥н коло печ≥ ходить, збоку вам здаЇтьс¤, що в≥н л≥кар соб≥, маленький б≥ленький л≥кар в зал≥зних окул¤рах, до печ≥ йому й д≥ла н≥би нема, в≥н ≥де з л≥карн≥ до л≥карн≥, з одн≥Їњ дел≥катноњ операц≥њ на другу н≥жну операц≥ю. «упинивс¤ коло мартен≥вськоњ печ≥, спека його вдарила, ≥з засипних в≥кон, п≥втори тис¤ч≥ градус≥в спека, зупинивс¤ старенький л≥кар коло в≥кон, в ¤ких жевр≥Ї саме пекло. ≤ наче й дивно йому, нащо люди так жарко живуть, наче й л¤чно йому, нащо круг нього такий гурк≥т, п≥двоз¤ть вагонетки з мульдами, завальна машина повертаЇтьс¤, гуде п≥д ногами зал≥зний пом≥ст, роб≥тник, насунувши спец≥альн≥ окул¤ри на оч≥, загл¤даЇ до печ≥.

Ќаче й не хоче дивитис¤ ‘ед≥р ≤ванович на всю оту мелод≥ю, проте такого майстра стал≥ ви, певне, не бачили, ¤ сам ще до нього не звик, ¤, сталевар „убенко, ще ≥нод≥ боюс¤ Ч таких майстр≥в треба на руках носити, а ¤ Ч сталевар не з учора, ¤ бачив майстр≥в ≥ сам ¤ку завгодно сталь зварю, сталь ус≥х марок, ус≥х сорт≥в. ¬арив ≥ хромовольфрамову, цю швидкор≥зну й капризну сталь, та коло такого ‘едора ≤вановича ¤ стою й заздрю, хоч ≥ не личить членов≥ парт≥њ така програма.

÷е ¤ хочу сказати, товариш≥, на нашому м≥тингу отут, у мартен≥вському цеху, коли ви побачили перший витоп стал≥ чи не в ц≥л≥й наш≥й республ≥ц≥, а що перший на ƒонбас≥, то ¤ ручус¤. ¬и побачили, ¤к ми розлили цю сталь по виливниц¤х, вона була в м≥ру гар¤ча й легко лилас¤, ¤к≥сть њњ така, ¤коњ вимагаЇ замовець, а замовець у нас один Ч –еволюц≥¤.

—таль дл¤ зал≥зних конструкц≥й ≥ мост≥в, дес¤ть сотих процента вуглецю й не б≥льше п'¤тнадц¤ти сотих, в≥д трьох до шести дес¤тих процента мангану, ну, там с≥рки й фосфору поменше, значить, усе, ¤к годитьс¤. «амовець мост≥в набудуЇ, по вс≥й республ≥ц≥ зараз мост≥в обмаль, а треба з'Їднати село й м≥сто, завод ≥ землю, ус≥ нац≥њ й ус≥ народи, царський режим мост≥в бо¤вс¤, ≥нтервенти мости наш≥ нищили, а ми збудуЇмо, от ≥ розлили перший витоп стал≥.

‘ед≥р ≤ванович готуЇ п≥ч дл¤ другого топленн¤, п≥ч огл¤дають, може, де ¤ма на черен≥, то њњ треба наварити, може, пор≥г п≥дгор≥в чи жужель затримавс¤, треба п≥ч п≥д≥гр≥ти, мульди з вапн¤ком, чавуном та стальним скрапом п≥дкотити, одне слово, Ч треба н≥чого не затримати, щоб .за к≥лька годин знову можна було вилити .у виливниц≥ сорок тонн прекрасноњ, гар¤чоњ революц≥йноњ стал≥.

≤ так помаленьку, зм≥на по зм≥н≥, топленн¤ по топленню, кампан≥¤ печ≥ по кампан≥њ, пустимо вс≥ мартени в республ≥ц≥, вари, республ≥ко, сталь, вари вс≥х сорт≥в, ≥ на рало, ≥ на зброю, ≥ на машину, ≥ на рейки, пустимо вс≥ мартени, набудуЇмо нових мартен≥в, наш Ћен≥н Ч хворий, товариш≥, треба мартен≥в, треба електрики, треба ≥ндустр≥ю на повний х≥д.

ј дам ¤. вам почути при ц≥й нагод≥ Ч першого топленн¤ стал≥ п≥сл¤ фронтових боњв Ч дам ¤ почути трохи моњх спогад≥в про те, ¤к в числ≥ авангарду роб≥тничого класу здобував це право Ч лити сталь не в кап≥тал≥стичний к≥вш, а в св≥й Ч робочий, труджений ≥ завойований. ≤ часу вашого ¤ заберу небагато, вечор≥в спогад≥в ¤ не люблю, отут .у цеху скажемо на початку одне одному к≥лька теплих сл≥в, нескладних ≥ неладних, проте добрих ≥ дебелих, а пот≥м зц≥пимо зуби й п≥демо працювати, аж земл¤ густиме, ≥ р≥к, ≥ два, ≥, може, дес¤ть, аж доки вийдемо нагору з темр¤ви й других виведемо, а житт¤ наше одне, ≥ хай воно сказитьс¤,, ¤ке воно солодке та болюче!

¬арю ¤ сталь змалечку, товариш≥, варю та й варю, був чорноробом та обжежником, був канавником ≥ газ≥вником, дослуживс¤ в хаз¤њв-кап≥тал≥ст≥в до сталевара, об≥ц¤ли мене й майстром настановити. ѕрирода кругом безл≥сна й степова, без краю степ ≥ шахти, а в ставку б≥льше мазуту, н≥ж води, та ви сам≥ знаЇте нашу донбас≥вську природу п≥вденного украњнського степу.

—тукнув мен≥ тод≥ тридц¤тий р≥к, часу це було передвоЇнного, за р≥к до св≥товоњ в≥йни, дес¤ть рок≥в уже проб≥гло над нашими головами, ≥ полковник „убенко повернувс¤ знову до печ≥ Ч варити сталь. —тукнуло мен≥, значить, тридц¤ть л≥т ≥ п≥шов тридц¤ть перший, сталеварю соб≥ коло печ≥, аж бол¤че мен≥ зараз, ¤ку ¤ тод≥ кап≥тал≥стов≥ чудову сталь варив, природа, кажу, кругом безл≥сна, ƒонбас наш курний та .розложистий, сонце пече без видержу, ≥з засипних в≥кон спекою мене проймаЇ.

’лопець ¤ був кр≥пкий ≥ загвоздистий, думаю Ч чому це одне житт¤ так соб≥ котитьс¤, а ≥нше на м'¤ких перинах блохи трусить? –еволюц≥Їю ¤ тод≥ не займавс¤, проте зовс≥м темний не був, читав р≥зн≥ книжки Ч ≥ „ернишевського, ≥  омун≥стичний ман≥фест, ≥ “олстого, гр≥шним д≥лом, Ѕакун≥на, про Ќародну ¬олю й декабрист≥в, любив ¤ Ўевченка, √рицька ќснов'¤ненка Ч Ђƒобре роби, добре й будеї, або Ђ озир-д≥вкаї, або ще Ђѕерекотиполеї, кажу вам Ч зовс≥м темний не був. ’одив на майовки, т≥кав в≥д козак≥в, куштував нагайки, любив читати п≥дп≥льн≥ прокламац≥њ й ≥ншим давати, а до тюр¤ги не д≥йшов, то й не був справжн≥м революц≥онером, бо ¤кий ти революц≥онер, коли ти в тюрм≥ не сид≥в?

“аке було моЇ молоде житт¤, батька ≥ матер≥ ¤ не знав змалку, батька чавун обварив, помер за два дн≥, у матер≥ сухоти ще з х≥м≥чного заводу, сиротою ¤ сталеварив, нед≥л¤ми голуб≥в ган¤в, ¤ких у мене т≥льки не було Ч тих голуб≥в. “а одного разу коло ставка Ч цей ставок недарма ¤ згадую вдруге Ч зустр≥в ¤ товариша й в≥дчув, ¤к закип≥ла в мен≥ на повний голос революц≥йна св≥дом≥сть, закип≥в ¤ червоним пухирем, ¤к кажуть мартенщики, коли з чавуну виходить вуглець. “ака в мен≥ запалилась св≥дом≥сть, що ¤ п≥шов би на ¤ку завгодно експропр≥ац≥ю або стр≥л¤в би на м≥н≥стра, а то й на самого цар¤ ћиколку  ривавого.

¬и скажете, що революц≥онери не так робл¤тьс¤, але дозволите мен≥ на цей раз сказати, що зустр≥в ¤ коло ставка мою дорогу дружину й товариша Ч в образ≥ чорн¤воњ д≥вчини стрункоњ постави, доньки конторника заводу, висланоњ до батька в глушину ƒонбасу п≥сл¤ р≥чноњ в≥дсидки в тюр¤з≥ за п≥дозру про належн≥сть до ¤коњсь орган≥зац≥њ.

¬арити сталь Ч дел≥катна справа, важка й закрутиста, щоб сталь вийшла потр≥бноњ марки, на ¤зик њњ не скуштуЇш, пальцем не помацаЇш, а вона може бути кисла й крихка, може розсипатись в≥д удару, а може луснути в≥д подовженн¤.

ўоб вуглецю була норма, а кислу сталь треба розкислити Ч чи фероманганом, чи крем'¤нкою, а то й самим алюм≥н≥Їм, кажу Ч справа ≥з сталлю дуже тенд≥тна справа, та з д≥вчатами, признаюсь ¤ вам, треба бути ще кращим сталеваром ≥ металургом.

“реба на око знати, ск≥льки в д≥вчин≥ с≥рки, ¤ка даЇ краснолом, ск≥льки оксиду зал≥за, ≥ д≥вчину треба розкислити або ¤ких спец≥альних дом≥шок треба додати, щоб вона не ≥ржав≥ла в життЇв≥й вод≥ та не вкривалас¤ циндрою, коли њњ розжарити до тис¤ч≥ градус≥в. ўоб сама була магн≥том, а до ≥нших магн≥т≥в не т¤глас¤. ≤ пот≥м вилити зварений метал у виливницю ≥ щоб вийшла така краса, така н≥жн≥сть, така м≥ць ≥ розк≥ш, ¤ку годитьс¤ мати за дружину кожному сталеваров≥ пролетарського класу.

Ћюблю ¤ таких людей завз¤тих, щоб. душа в них була не з лопуцька, щоб огл¤дали житт¤ з високоњ конструкц≥њ, до душ≥ мен≥ так≥ люди, вони мене на св≥т≥ держать, ¤ њх шукав та милувавс¤, вони гор≥ли довгим та прозорим полум'¤м, нагр≥ваючи вс≥х округ себе до сказу, добрий газ≥вник догл¤даЇ њхнЇ полум'¤, там газ горить ≥ згораЇ без саж≥.

“аким люд¤м ¤ завжди заздрив, ≥ мало њх у нас Ї, а треба б≥льше, була в мене дружина, та й немаЇ њњ, був у нас јдаменко, та й немаЇ його. —тискаютьс¤ наш≥ кулаки ≥ хочетьс¤ нам сп≥вати й кричати на весь св≥т: народжуйтесь, люди прекрасн≥ й завз¤т≥, ставайте до лав битис¤ й перемагати, битис¤ й будувати невимовн≥ красоти соц≥ал≥зму!

ќце недавно, бувши зав≥дувачем комунального господарства (а парт≥¤ послала мене зв≥дти сюди директором, спец≥альн≥сть у мене сталеварна, розшукав ¤ соб≥ ‘едора ≤вановича, ≥. от варимо помаленьку), недавно, кажу, звел≥в ¤ вибити з скел≥ пам'¤тника. Ѕув у мене ≥тал≥ЇцьЧспец≥ал≥ст на ажурн≥й ррбот≥, в≥н мен≥ таке шл¤хетство з каменю витесав, ви й сам≥ можете побачити на м≥ському кладовищ≥ героњв революц≥њ.

ѕам'¤тник јдаменков≥ стоњть над водою на його славн≥й могил≥, кам'¤ний орел довбаЇ кам'¤н≥ кайдани, золотими л≥терами вибито б≥ограф≥ю, донбас≥вський степ навкруги, спека ≥ гурк≥т, ставок, пл¤мистий в≥д нафти, коло ¤кого зустр≥в ¤ мою д≥вчину, стала вона мен≥ дружиною, ≥ прожили ми к≥лька рок≥в без галасу.

ѕридбали соб≥ доньку, пережили ≥мпер≥ал≥стичну в≥йну, зустр≥ли революц≥ю, та прийшли н≥мц≥ до нас у ƒонбас, оголосили ми тод≥ страйк, зупинили завод, ≥ почав ¤ збивати шахтарський революц≥йний заг≥н. «годом став в≥н полком, а пот≥м нав≥ть бригадою, та давайте затримаЇмось на ц≥м факт≥, огл¤немось трохи в минуле, недалеке й славне минуле, ≥ послухайте мою просту мову сталевара „убенка.

ѕарт≥й було багато, що вулиц¤ Ч то й буржуазна парт≥¤, житт¤ Ч наше донбас≥вське житт¤ тис¤ча дев'¤тсот в≥с≥мнадц¤того року. —тали ми тод≥ п≥дданц¤ми новоњ держави, ¤сновельможного пана гетьмана украњнц¤ми...

ƒонбас≥вська природа невесела, гетьманська держава дибки ставала, вже мр≥¤ли ми про свою вугл¤ну республ≥ку донбаського краю. √етьман грош≥ на машинц≥ друкував, а нам було платити, ≥ ось на цей час зв'¤завс¤ ¤ з одним луганським слюсарем, випили, закурили, ≥ вз¤вс¤ ¤ формувати партизанський заг≥н Ч вс¤ влада –адам. ¬игл¤д у мене був тод≥ страшн≥ший, оцих .золотих зуб≥в ще не було, на голов≥ чорна кудлата шапка, ¤к у черкеса старого режиму, погл¤д суворий ≥ голос сильний.

ѕриймав ¤ б≥льшовик≥в ≥ безпарт≥йних, щоб були шахтарськоњ кр≥пкоњ кров≥ чи заслужен≥ доменщики, щоб в'њдлив≥, завз¤т≥, щоб кип≥ли й не переливалис¤ через край, щоб вуглецю було не б≥льше одного процента, словом, щоб проба показувала завз¤ту сталь. Ѕрав до загону й таких, ¤к алюм≥н≥й, Ч в'¤зати в метал≥ гази, щоб не кип≥ла сталь у ковш≥. Ѕрав з ус≥х цех≥в заводу, ваньку до ваньки складав Ч одчайдушних, занозистих, кострубатих, нев≥дступних пролетар≥в всевеликого ƒонбасу, збивав партизанський проти н≥мц≥в заг≥н. „олов≥ка з двадц¤ть набрав, ≥ пот≥м ус≥ були б≥льшовиками, ус≥ були парт≥йц¤ми найвищоњ марки, знали Ћен≥на й ћаркса ≥ хот≥ли соц≥ал≥зму, а ≥нш≥ теор≥њ були њм без д≥ла.

 оли треба було робити чистку наших парт≥йних лав зг≥дно постанови, то ми визначили своњ норми, своњ м≥н≥муми, коли ти на кулемета сам п≥деш, або на п'¤ть справних гвинт≥вок п≥деш сам напролом, або гранатою штаб розженеш Ч значить, ти повний б≥льшовик ≥ тоб≥ честь та пролетарська д¤ка ≥ парт≥йний квиток з ус≥ма печатками.

—ильно доводилос¤ битись, а пот≥м .розб≥гатис¤ на вс≥ чотири боки, коли до н≥мц≥в п≥дмога стане, виб≥гали ми ц≥лий вам ƒонбас, заб≥гали на п≥вн≥ч, переходили рад¤нський кордон, д≥ставали трохи зброњ, трохи порад, св≥домоњ ненавист≥ та й повертали назад до своњх крањв партизанською ходою, чорт¤чими стежками.

¬илежувались по схованках до. нового д≥ла, отут ≥ д≥став ¤ директиву п≥дп≥льноњ тр≥йки обстр≥л¤ти в≥йськовий поњзд ≥ зробити њм невелику заворушку, а також набрати зброњ. ƒопомагатиме тоб≥, товаришу „убенко, отаман јдаменко з найб≥дн≥шим сел¤нством, така й така диспозиц≥¤, полонених не стр≥л¤ти, а оф≥цер≥в пускай у розход, ≥ душа з них геть, про виконанн¤ спов≥стити.

—тав ¤ чекати того дн¤ й думати соб≥, ¤кий там Ї јдаменко, чи красно буде з ним поруч битис¤, ≥ чи не п≥де його сел¤нство по барахольн≥й стежц≥. «важивши все й розм≥ркувавши, вир≥шив ¤ директиву тр≥йки виконати, але годинника свого перев≥в верст на п'¤ть уперед, виконав д≥ло сам з моЇю донбас≥вською ротою й л≥г, гар¤чий, п≥сл¤ бою на трав≥ спочити та почекати јдаменка. —ам≥ знаЇте Ч п'¤ть хвилин б'Їшс¤, а ц≥лий день б≥гаЇш, стомивс¤, душа не тримаЇтьс¤, на неб≥ хмари одна за одною ган¤ютьс¤, аромат природи, кон≥ траву скубуть, ≥ лише згодом ¤ д≥знавс¤, що д≥став запаленн¤ леген≥в.

јдаменко не зап≥знивс¤ й на крихту, в≥н з'¤вивс¤ з братчиками в повн≥й бойов≥й ход≥, кон≥ його були сит≥, а люди муштрован≥, кобила п≥д ним аж гор≥ла золотою мастю, де в≥н њњ ховав, отаку красуню, в≥д людського ока? я його запитав про це, а в≥н одпов≥в, що фарбуЇ на захисний кол≥р, ≥ ми вс≥ см≥¤лис¤, см≥ху був повен луг, ¤ устав з трави, щоб посм≥¤тис¤, ≥ в≥дчув, що мене коле колька, леген≥ н≥би рипл¤ть п≥д ребрами, ≥ см≥ху в мене не вийшло.

јдаменно зл≥з з кобили, в≥н був високий, ¤к вагранка, ≥ ¤к вистачило одеж≥ на таку дитинку, п≥д≥йшов до мене, став прислухатис¤ до мого кашлю, поклав мене на землю ≥ вз¤вс¤ робити масаж. Ќе знаю, що то був за масаж, але ребра в мене лускались, ¤к с≥рники, в≥д јдаменкових рук, в≥н мене трохи не задушив масажем ≥ пот≥м признавс¤, що його спец≥альн≥сть Ч медицина, а в арм≥њ був за ветеринарного фельдшера.

¬≥н мен≥ одразу полюбивс¤, цей јдаменко, був з нього партизанський герой, ¤ йому передав командуванн¤ над моњми шахтар¤ми, а сам почав мучитись ≥з запаленн¤м леген≥в. ƒавали мен≥ р≥зн≥ порошки, й п≥люл≥, мене н≥чого не брало, хвороба м≥цно причепилас¤ до грудей, а треба було до того й ховатис¤ та з такими леген¤ми њздити верхи. јдаменко казав, що не кожний таке витримаЇ, ≥ вир≥шили ми з ним вз¤тис¤ за радикальн≥ л≥ки, а дл¤ цього знайшли глухе село, куди н≥¤кий н≥мець не доб≥гав, поклали мене, раба божого, на купу с≥на на гар¤чу п≥ч ≥ ц≥лий тиждень п≥ч гр≥ли, ≥ с≥но поливали водою.

“ака там була температура, так мене парою проймало, ст≥льки кров≥ з мене вийшло, що ¤ в≥дчув себе здоровшим ≥ вир≥шив не вмирати, а јдаменков≥ подарував мою стукалку. ћи почали м≥ркувати про з'Їднанн¤ обох наших загон≥в, т≥льки не знали, ¤к розв'¤зати парт≥йн≥ справи, бо м≥й заг≥н парт≥йний, а јдаменк≥в не зовс≥м.

Ќе знали вони, чим зовн≥ р≥знитьс¤ парт≥Їць, ≥ признавс¤ мен≥ јдаменко, що вони хот≥ли соб≥ на лобах повиколювати зор≥, щоб не жарти були, а справжн¤ боротьба за свободу, ≥ щоб кожне могло њх здалеку вп≥знати. “а пот≥м адаменк≥вц≥ понаколювали соб≥ груди, ≥ в кожного на груд¤х зор¤, ≥ це був њхн≥й парт≥йний квиток власного вз≥рц¤. ћи постановили хлопц≥в ус≥х перечистити ≥ вважати за повноправних парт≥йц≥в.

¬и т≥льки у¤в≥ть таку панораму, що „убенко лежить на печ≥, крутитьс¤ на вс≥ боки й плюЇтьс¤ шматками чорноњ кров≥, п≥д ним мокре с≥но аж шкварчить на гар¤ч≥й цегл≥, пара густа по вс≥й хат≥, й не передихнеш, јдаменко зажуривс¤ коло стола, хатою проход¤ть його б≥йц≥, у вс≥х зор≥ на груд¤х, ус≥ вони фанатики соц≥ал≥зму, серед них перекинчик≥в не буде, бо њхнього парт≥йного квитка не сховаЇш ≥ в землю з ним л¤жеш.

¬ голов≥ мак≥тритьс¤, стогну ¤ на печ≥, ¤к бугай, борюс¤ за житт¤ ≥з сл≥пою природою, у в≥конечко крих≥тне бачу вулицю, дерева й далек≥ степи, куритьс¤, в моњх очах безконечна дорога. ’очетьс¤ побачити, той соц≥ал≥зм, хочетьс¤ дожити хоч до початку його, ≥ ¤ стогну ще дужче й роздираю груди.

јдаменко кладе мене гор≥лиць ≥ тримаЇ, мене трусить маренн¤, у в≥конце видко день ≥ людей, пот≥м в≥конце темн≥Ї, й надвор≥ н≥ч, планета везе мене на соб≥ кр≥зь дн≥ й ноч≥, ц≥ла хата труситьс¤ в≥д цього.

ќсь мене несуть на марах, у в≥конце ¤ бачу, ¤к палахкотить дерев'¤на с≥льська церковка, ¤к з обгор≥лоњ дзв≥ниц≥ падають потроху дзвони, падаЇ великий дзв≥н, бевкаЇ й гуде, падаЇ менший за ним, дзеленькотить, осипаютьс¤ мал≥ дзвони.

я прокидаюс¤ й слухаю, в хат≥ регоче јдаменко, ≥ ¤ д≥знаюсь, що це його антирел≥г≥йна робота. ¬≥н переконав параф≥¤н на зборах, що треба роз≥брати по дом≥вках усе церковне добро, бо, чого доброго, ≥ н≥мц≥ можуть його рекв≥зувати, а то й р≥зн≥ банди на церкву налет¤ть, усе св¤те золото витрус¤ть, молись пот≥м на попов≥ ворота! Ќу й роз≥брали по дом≥вках усе, що попало, не церква стала, а цирк рел≥г≥њ, забрали параф≥¤ни нав≥ть хоругви, та пот≥м ≥ почалис¤ на сел≥ розмови, кожному хот≥лос¤ мати золоту чашу чи там ≥нший золотий посуд, словом, справа к≥нчилас¤ тим, що церкву спалили, щоб покрити загальний гр≥х, щоб покрити ц≥ле село.

јдаменко реготав соб≥ на всю хату, ≥ т≥льки ¤ очун¤в, ¤к ми вже мали роботу адаменк≥вськоњ вигадки, у нього наче б≥с сид≥в у голов≥, одчайний ≥ гостро¤зикий б≥с.

я варю .ось сталь, а в мене на думц≥ јдаменко, ≥ ви мен≥ скажете, що це др≥бн≥ випадки партизанського житт¤, але ж навкруги були н≥мц≥, гетьманц≥, були вороги нашого класу, ≥ ми сто¤ли проти них, ми партизанили до останнього патрона. Ќаше житт¤ ми несли, п≥дн¤вши високо на руках, ≥ це дуже важко Ч ходити такою стежкою, мало нас вернулос¤ живих.

ћи билис¤ вс¤кими способами, ≥ про один ¤ вам розпов≥м, про бабський нал≥т адаменк≥вськоњ вигадки.

“ак от, у степовому сел≥ був ¤рмарок, на чотири боки кур≥ло, кур≥ли степов≥ розложист≥ шл¤хи тощо, торохкот≥ли тачанки, торохкот≥ли н≥мецьк≥ колон≥стськ≥ фургони, дзеленчали стальними тар≥лками вози степового краю. –≥зн≥ тони, р≥зн≥ звуки, кожен хаз¤њн свого воза по голосу серед тис¤ч п≥знаЇ, отак ми з вами п≥знаЇмо гудки наших завод≥в, отак паровозн≥ машин≥сти п≥знають своњ гудки серед ус≥х гудк≥в; була степова тиша на р≥вному, ¤к дошка, тавр≥йському безмежж≥.

Ќа вс≥ голоси дзвонили стальн≥ тар≥лки на ос¤х, перегукувавс¤ скот з ус≥х к≥нц≥в ¤рмарку, людський гом≥н тощо. Ќ≥мц≥ ото ход¤ть пом≥ж воз≥в з перекладачами, купують скот на гетьманськ≥ гривн≥, що њх гетьман на машинц≥ друкував. √раЇ н≥мецький оркестр њхн≥х в≥йськових марш≥в ≥ п≥сень, на вигон≥ н≥мецький батальйон проходить муштру в зал≥зних шапках, у повн≥й викладц≥, майор њхн≥й на кон≥ пузо трусить, небо, ¤к „орне море, над головою.

Ќа обр≥њ з'¤вл¤ютьс¤ зап≥зн≥л≥ фургони, вони кот¤тьс¤ з чотирьох шл¤х≥в, на фургонах дебел≥ баби й д≥вчата, червон≥ молдавськ≥ хустки гор¤ть на сонц≥, фургони табор¤тьс¤ на ¤рмарку, з≥скакують баби й кутаютьс¤ в хустки. јдаменко такий високий, а на ньому сп≥дниц≥ зовс≥м по норм≥, ≥ вишита сорочка в≥льно нал≥зла на широчезн≥ плеч≥, з паристоњ д≥вчини була одежа!

Ѕабська команда вештаЇтьс¤ м≥ж народом, сел¤ни регочуть з таких баб≥в, а ми, встановивши кулемети на належних точках, поставили найкращих стр≥льц≥в по садках ≥ так ударили з ус≥х бок≥в, що за ¤кийсь час н≥мц≥ здалис¤ на нашу милость.

Ѕитись доводилос¤ кр≥пко, це вам не гетьманц≥, ¤к≥ од постр≥лу могли поб≥гти. Ќ≥мц≥ билис¤ по повн≥й програм≥, њм на початку й н≥¤ково було т≥кати в≥д бабських сп≥дниць, а ми косили кулеметами, ≥ це була партизанська тактика, замаскувавшис¤ бабами, п≥д≥йти на близьку в≥дстань, д≥¤ти раптово й не дати розгорнутис¤ дл¤ бою. ƒехто й сп≥дниц≥ погубив, а јдаменко в д≥вочому вбранн≥ увесь б≥й пров≥в, намиста, корал≥в, дукат≥в було повно на його шињ, ≥ в≥н не скинув н≥ одного разка намиста, не загубив н≥ одн≥с≥нького дуката. “о було добро його д≥вчини, ¤ка в≥ддала усе св¤ткове вбранн¤ милому на перемогу, а може, й на смерть.

≤ про другий б≥й ¤ вам розпов≥м Ч адаменк≥вськоњ стратег≥њ, коли ми вдвох з јдаменком оголосили на гетьманц≥в червоний терор. “од≥ ми залишились сиротами, за нас загинули наш≥ близьк≥ Ч јдаменкова д≥вчина ≥ мо¤ пок≥йна дружина. «найшовс¤ був серед нас такий, що видав њх гетьманц¤м, ≥ ¤ лет≥в до наших м≥сць ƒонбасу ≥з загоном, забувши про небезпеку, ¤ посп≥шав р¤тувати, була жахлива н≥ч степовоњ бур≥, на неб≥ м≥с¤ць л≥тав з хмари в хмару, сух≥ блискавки с≥клис¤ в пов≥тр≥.

ћен≥ хот≥лос¤ з≥скочити з кон¤ й поб≥гти ще дужче, та примчав ¤ п≥зно, коло ставка, пл¤мистого в≥д нафти, ¤ знайшов розстр≥л¤ну дружину, а в хат≥ розгром ≥ нищенн¤. ƒ≥вчинка мо¤ заб≥гла десь у степ, ≥ степ поглинув њњ. —≥в ¤ в хат≥ на п≥длогу й просид≥в до ранку, ≥ зрозум≥в, що милост≥ н≥кому не буде, прокл¤в ¤ гетьманську ”крањну моњм горем, вил≥з на кон¤ ≥ не злазив ≥з с≥дла, доки не знищили ми цю державу з њњ охоронц¤ми-н≥мц¤ми.

ј зрадник, що видав наших ж≥нок, добре в≥дчув, ¤к помалу наближаЇтьс¤ до нього нев≥дступна смерть. ѕот≥м ≥ трапивс¤ той другий б≥й адаменк≥вськоњ вигадки, коли ми добре побилис¤ й в≥дд¤чили, повернули борги, ≥ самими процентами з тоњ кров≥ можна було втопити гетьмана з ц≥лим його кодлом старого рос≥йського генерала.

ћоже, кому з вас доводилос¤ партизанити Ч або хто в „ервон≥й гвард≥њ був чи взагал≥ хто брав у своњ руки владу на м≥сц¤х, той, без сумн≥ву, знаЇ, ¤к≥ були того часу настроњ. ћи думали, що саме в нашому м≥ст≥ крутитьс¤ центр революц≥њ, що на нас дивитьс¤ ц≥лий св≥т ≥ чекаЇ в≥д нас такого, що його й у казках не чувано, всесв≥тнього геройства, революц≥йного завз¤тт¤. ј за нашим прикладом п≥де вс¤ пролетар≥¤, ≥ ми не шкодували н≥чого в св≥т≥, перед нами сходила червона планета соц≥ал≥зму, на нас падали њњ прожектори, ми йшли, наступаючи наш≥й мет≥ на п'¤ти.

Ќ≥ в кого з нас не було б≥льше одних штан≥в та подертоњ шинел≥. ƒе ми проходили Ч там ставала –еспубл≥ка –ад, ≥ нас було зовс≥м мало, ≥ патрони часом не стр≥л¤ли, ≥ донбас≥вська республ≥ка сто¤ла, ¤к дитина незайманоњ краси. ¬ажк≥ роки пройшли над нами, ≥ приЇмно тепер варити чудову сталь ≥ згадувати наших б≥йц≥в, а то н≥коли було й умитис¤, ≥ ми вир≥шили з јдаменком вибити до ноги ц≥лу сотню гетьманськоњ варти у донбас≥вському низинному сел≥, поквитатис¤ з паном гетьманом б≥логвард≥йськоњ держави за наше невиплакане горе, на б≥лий терор в≥дпов≥сти ¤к сл≥д ≥ так дал≥.

≤ ми њх застукали, сотню гайдамацького полку ≥мен≥ його св≥тлост≥ гетьмана —коропадського. ћи довго йшли за ними, ≥ не шелест≥ла трава п≥д нашою ходою, мало було нас дл¤ бою чи дл¤ зас≥дки, удень ми йшли, а вноч≥ дивилис¤ на зор≥ й захлиналис¤ ненавиддю. јдаменко чекав слушноњ нагоди, бо дл¤ бою не кожна година год¤ща.

¬≥зьм≥ть метал, ≥ ви скажете, що його не кожноњ хвилини випустиш ≥з мартена, ≥ к≥вш мусить бути на м≥сц≥, ≥ виливниц≥ готов≥, а найголовн≥ше Ч мусить зваритис¤ сталь. ѕустити ж людей у б≥й Ч в≥дпов≥дальна дуже р≥ч, ≥ коли, було, подаси знак до бою, то аж гориш увесь, ≥ думки тис¤чами пролет¤ть у голов≥.

ћи свого дочекалис¤ в одному молдавському сел≥, там була велика школа, гетьманц≥ стали в н≥й на ноч≥влю, а нам того й треба було. ћи вноч≥ влаштували њм розваги, ≥ н≥ один не вийшов зв≥дти живим, ми позн≥мали караули, п≥дперли двер≥ й почали кидати у в≥кна запален≥ в≥хт≥ соломи, ≥ нам знадвору видко було, ¤к зривалис¤ з п≥длоги во¤ки, ≥ ми њх хрестили з гвинт≥вок. Ќа п≥длоз≥ не влежиш, коли на голову летить запалений в≥хоть, ≥ ми б не морочилис¤ так довго, коли б мали були ¤к≥сь гранати.

“акий був другий б≥й адаменк≥вськоњ вигадки, а звичайних боњв трапл¤лос¤ дуже багато, ≥ трет¤ адаменк≥вська вигадка була й останньою, та до нењ пройшов ц≥лий р≥к. Ќ≥меччина за цей час розпочала революц≥ю, ≥ њй стало розвидн¤тис¤ в темн≥й голов≥. ¬с¤ ™вропа гор≥ла в революц≥йних бур¤х, ¤ залишив јдаменка у загон≥ за командира, заг≥н став до лав „ервоноњ јрм≥њ, а сам ¤ поњхав до чудесного м≥ста ќдеси, куди кликали мене товариш≥-п≥дп≥льники Ч боротис¤ з ≥ноземними окупантами та ≥мпер≥ал≥стичними акулами.

≤шов тис¤ча дев'¤тсот дев'¤тнадц¤тий р≥к, повний порт сто¤в в≥йськових корабл≥в, всю ќдесу под≥лено на зони, тут вам була ≥ноземна, б≥логвард≥йська √ришина-јлмазова, а дал≥ натискали петлюр≥вськ≥ частини, ≥ польськ≥ лег≥они строњли з себе француз≥в. ќф≥церськ≥ б≥л≥ частини билис¤ з украњнськими, у кожн≥й зон≥ була контррозв≥дка, вс≥ контррозв≥дки не забували нас ≥ сонн≥, житт¤ було революц≥йне й п≥днесене, ми ходили вс≥ по ниточц≥ над смертю. ўе забув ¤ сказати, що була в м≥ст≥ й бандитська арм≥¤ ћишки япончика, к≥льканадц¤ть тис¤ч озброЇних нальотчик≥в, њм було виг≥дно строњти з себе революц≥онер≥в, ≥ вони влаштовували скажен≥ екси на вулиц¤х ќдеси, а розраховувались за екси ми, б≥льшовики, ≥ все, що трапл¤лос¤ в м≥ст≥, клалос¤ нам на карб.

 онтррозв≥дки розривалис¤, шукаючи нас, ≥ в такому перепльот≥ точилос¤ наше парт≥йне житт¤ тод≥шньоњ ќдеси, та ми не кидали д≥ла, у нас склалас¤ ≥ноземна колег≥¤, працювала п≥дп≥льна друкарн¤ у одного рибалки, батька мого товариша ѕоловц¤. ћи знайшли дорогу на в≥йськов≥ французьк≥ корабл≥, ви чули з газет про бунт на крейсер≥, одно слово, було зроблено шматочок роботи, не мен≥ цим хвалитис¤ ≥ не вам про це слухати. «агинуло чимало п≥дп≥льних товариш≥в, а мен≥ пощастило викрутитис¤, хоч не ховавс¤ ¤ й не заривавс¤ з хоробр≥стю, у п≥дп≥лл≥ головне Ч дисципл≥на й витримка, там твоЇ житт¤ вс≥м належить, ≥ ти мусиш ризикувати р≥вно наст≥льки, наск≥льки дозволить ком≥тет.

«алишивс¤ ¤ живий ≥ п≥шов знову до свого загону, бо обр≥њ раптом потемн≥ли, ≥ чорн≥ хмари насунулись на наш рад¤нський берег, а прост≥ше кажучи Ч почавс¤ наступ ден≥к≥нських арм≥й на ћоскву. Ќаш≥ загони „ервоноњ јрм≥њ в≥дходили на п≥вн≥ч, буржуаз≥¤ в м≥стах мало дзвон≥в не порозбивала з радост≥ й молебн≥в, година була п≥дход¤ща, ≥ ми знали, що помилуванн¤ не буде, всю –ос≥ю повернуть генерали на царську в'¤зницю.

я знайшов мого јдаменка на фронт≥, в≥н командував красивим полком, ≥ в його полку не було двох однаково зод¤гнених б≥йц≥в. «устр≥ч наша була невесела, ≥ довго ми думали, що нам робити, а пот≥м порадилис¤ де сл≥д було, забрали з полку потр≥бних донбас≥вських людей та й п≥шли з јдаменком до ден≥к≥нц≥в у тил, на наш курний ≥ милий ƒонбас, на його балки й степи, ≥ ми добре там походили!

—к≥льки вуг≥лл¤ ми не дали ден≥к≥нським паровозам, заводам не дали лагодити машини й зброю, ми партизанили ц≥лим ƒонбасом, ≥ кожне селище нас годувало, кожен завод нас ховав, кожна шахта нас знала. —онце донбас≥вське гр≥ло, боњв було чимало, ≥ нам ставили р≥зн≥ пастки, ловили по вс≥х кутках, ≥ нарешт≥ довелос¤ њм зн¤ти з фронту дроздовський оф≥церський полк ≥ кинути на нас, ≥ тут трапивс¤ трет≥й б≥й адаменк≥вськоњ вигадки.

 оли знаходитьс¤ у де¤ких хлопц≥в невсто¤на кров, ≥ њм хочетьс¤ писати р≥зн≥ опов≥данн¤ про нашу громад¤нську в≥йну, ≥ вони пишуть перами й ол≥вц¤ми, ¤к нав≥жен≥, Ч вони бачать, ¤к ми, гол≥ й бос≥, женемо озброЇн≥ арм≥њ ворог≥в, ¤к оф≥церськ≥ полки кидають зброю ≥ прос¤ть пардону т≥льки через те, що так хочетьс¤ молодому писунов≥. ј нам, що куштували т≥Їњ водички, щемить серце, хочетьс¤ ла¤тись, нам досадно, бо таких ворог≥в не слава й побороти, нам же не з неба щаст¤ лет≥ло, ми його важко й трудно здобували, ≥ оф≥церськ≥ полки з одчаю билис¤ криваво ≥ ¤к годитьс¤. ≤ тим б≥льша честь нашим б≥йц¤м, що вони били такого завз¤того ворога, що вони перемогли таку силу ворог≥в.

ќф≥церський дроздовський полк був у повн≥й форм≥, там полковники були за взводних, а кап≥тани й поручики билис¤, ¤к прост≥ солдати, ≥ командував ними донський хорунжий, що за р≥к зробивс¤ генералом.  оли прислали на нас той полк, значить, ми добре њм дошкулили, ≥, потерпаючи перед таким ворогом, ми т≥шилис¤, що зд≥бност≥ наш≥ в≥дзначено, на нас вийшла краща ворожа частина.

ћи з јдаменком дв≥ ноч≥ сид≥ли в сол¤н≥й шахт≥, радилис¤, сперечалис¤ й вираховували, в јдаменка був гострий розум, план того бою ц≥лком постав у його голов≥, ¤ лише коригував ≥ переводив на практичн≥ рейки. ƒроздовський полк тим часом мацав м≥сцев≥сть, до них ходила р≥зна тамошн¤ наволоч, з ус≥х кутк≥в збиралис¤ в≥домост≥, ≥ наш≥ люди ходили до них виказувати й плутати карти.

” њхньому штаб≥ кип≥ла робота, вони спробували нав≥ть загравати з роб≥тництвом, це були не т≥ оф≥цери, що пи¤чили по тилах та спекулювали, та п≥дривали њхн≥й фронт, це був бойовий полк фанатик≥в монарх≥зму, оскажен≥л≥ захисники кап≥тал≥зму. ¬они пи¤чили так, щоб цього не бачило населенн¤, вони нищили наших товариш≥в таЇмно та без галасу, вони удавали з себе овець, та були вовками, ≥ по-своЇму вм≥ли служити своЇму чорному класов≥. Ќам довелос¤ з ним стати в≥ч-на-в≥ч, з цим дроздовським оф≥церським полком, ≥ д≥ло випало нам, признатись по правд≥, дуже в≥дпов≥дальне.

¬и знаЇте донбас≥вськ≥ степи й степов≥ ¤руги, часом р≥чечка прот≥каЇ в низьких берегах, в очеретах, в осоц≥, ≥ сто¤ть велетн≥ металург≥њ, кур¤ть домни й коксов≥ печ≥, б≥л¤ шахт терикони, ¤к пам'¤тники про к≥льк≥сть людськоњ прац≥ п≥д землею. “реба було вишукати серед ц≥Їњ т≥сноти потр≥бну долинку, по ¤к≥й би прот≥кала р≥чка та були б очерети й ≥нша висока трава, до такого м≥сц¤ треба було п≥дводити р≥зними хитрощами ден≥к≥нц≥в ≥ там з≥ткнути њх з тим, ≥з чим ми њх з≥ткнули.

÷е була вища партизанська вм≥л≥сть, регул¤рна частина з цим, мабуть, не впораЇтьс¤, ми розбили наш заг≥н на дв≥ половини, роз'њхалис¤ на призначен≥ м≥сц¤ й почали робити галас. ƒроздовц≥ теж розбилис¤ надвоЇ, ≥ почавс¤ триденний б≥й партизанськоњ тактики. ѕравильно каже наука, що легко накреслити план, та т¤жко виконати його, ≥ каже, що перейти льодовий пот≥к по шию у вод≥ ≥ по гострих кам≥нн¤х Ч трохи нагадуЇ труднощ≥, ¤к≥ постають у командира п≥д час виконанн¤ плану.

ћи з јдаменком були коло наших окремих загон≥в, ми умовилис¤ зустр≥тис¤ у певний час ≥ на певному м≥сц≥, ми три дн≥ в≥дступали з боЇм ≥ пильнували того, щоб в≥дступати туди, куди нам треба, а не туди, куди ворог пожене. ѕлан у нас був дуже нахабний, ≥ в≥н проваливс¤ б за ≥нших обставин.

ћи з јдаменком повол≥ зближалис¤ й зближалис¤, дроздовц≥ йшли за кожним з нас, наш≥ загони весь час меншали, ми розпускали своњх б≥йц≥в Ч ви пот≥м побачите, дл¤ чого. Ўвидко казка кажетьс¤, та не швидко д≥ло робитьс¤, ≥ одного прекрасного п≥двеч≥р'¤ ми з јдаменком та л≥чен≥ люди з наших загон≥в зустр≥лис¤ в одному м≥сц≥, ≥ то було не те м≥сце, про ¤ке ми вмовл¤лис¤, проте ≥ його можна було використати. Ѕула долинка, р≥чка й очерети, ≥ ви розум≥Їте, що з обох бок≥в наступали дроздовц≥, а нас була жменька пом≥ж ними. ћи залишили к≥лькох охотник≥в на правдиву смерть, сам≥ ж подалис¤ очеретами вб≥к ≥ вчасно вискочили з м≥шка, знайшли к≥лометр≥в за два наших хлопц≥в ≥ п≥дмогу з найближчих шахт, стали чекати насл≥дк≥в.

ƒроздовськ≥ частини наступали одна на одну, ≥ кожна думала, що натрапила на нашу б≥льшу ватагу, а моњ кулеметники п≥ддавали жару на обидва боки. —утен≥ло, з обох бок≥в розпочалас¤ серйозна стр≥л¤нина, стр≥льц≥ вони були добр≥, клали одн≥ одних наповал, була веч≥рн¤ пора, сонце зайшло за кур¤ву, ≥ доки вони добрали, що сам≥ з собою б'ютьс¤, ми п≥д≥йшли з флангу й допомогли њхньому горю. ј там настала н≥ч, ≥ трет≥й б≥й адаменк≥вськоњ вигадки ск≥нчивс¤, сам јдаменко д≥став кулю в рота, вона пробила ¤зика й вийшла десь коло потилиц≥. я одв≥в його до знайомого л≥кар¤ в л≥карню, а сам, глибоко зворушений, став ходити округ л≥карн≥ й чекати ранку та оббивати нагайкою лист¤ на деревах.

≤ на ранок ¤ пробравс¤ до јдаменка, в≥н був сам у фельдшерськ≥й к≥мнат≥ ≥ в л≥жку не лежав. я побачив, що в≥н ходить по к≥мнат≥ з кутка в куток, це був велетень майбутн≥х дн≥в ≥ не др≥бноњ породи, голова вс¤ в б≥лому, видко лише н≥с та оч≥, ≥ ¤ затрепетав Ч ¤к≥ вони були червон≥ й страшн≥. Ќа л≥жку лежала д≥воча сорочка й сп≥дниц¤, корал≥ й намисто його неб≥жчиц≥, в≥н побачив мене ≥ н≥би хот≥в заговорити простреленим ¤зиком та махнув рукою, щось, мов сльоза, закрутилос¤ й заблищало в його оц≥. ЂЌ≥чого, ще наговоришс¤, Ч сказав йому ¤, Ч ми тоб≥ тел¤чого ¤зика пришиЇмої, а в самого аж крутить у серц≥, не дуже весел≥ виход¤ть моњ жарти.

¬≥н п≥д≥йшов до ст≥ни й став писати на н≥й пальцем жахлив≥ слова про неминучу суку-смерть, ¤ка його хоче задушити в л≥жку, та в≥н на л≥жко не л¤же, хай вона прийде до нього до сто¤чого, ≥ р≥зн≥ прокльони. я в≥дпов≥дав йому теж пальцем по ст≥н≥ ≥ вголос проказував своњ написан≥ слова, ≥ про що ми говорили Ч вам не ц≥каво. ѕот≥м ми потисли один одному руки, ≥ ¤ вийшов перебалакати -з л≥карем, а коли повертав назад, почув постр≥л з моЇњ стукалки, ≥ јдаменко сто¤в посеред к≥мнати, з грудей, ¤к ≥з чопа, била кров, в очах у нього було порожньо, ≥ в≥н упав на п≥длогу.

≤ дал≥ продови≥уйте м≥тинг без мене, ‘ед≥р ≤ванович гл¤нув сюди раз ≥ другий, ≥ду вже, ‘едоре ≤вановичу, ≥ду до мартена, ≥ хай це буде останн≥й раз, що ¤ на робот≥ промову сказав. ѕ'¤ть рок≥в стоњть наша держава, варитимемо сталь вс≥х сорт≥в, любитимемо нашого Ћен≥на, хай живе завз¤тий нев≥дступний шл¤х до соц≥ал≥зму, слава нашому ƒонбасов≥ й в≥чна пам'¤ть загиблим б≥йц¤м!

1932Ч1935, ’арк≥в